Письменник, який поборов коронавірус: Влада дурить народ. У стаціонарах хворі лікуються за власні гроші

26 днів у стаціонарі, сім діб на кисневому концентраторі і мінус 12 кг – з таким власним «рекордом» Богдан Теленько, письменник, викладач хмельницького вишу і колишній головний редактор газети Хмельницької міської ради «Проскурів» залишив «ковідне» відділення. Чоловік потрапив до Старокостянтинівської райлікарні наприкінці вересня. Випадок Теленька цікавий не лише досвідом боротьби з коронавірусною хворобою. Богдан ще й один з небагатьох Covid-активістів: він намагається протистояти тотальній байдужості і легковажності населення, велика частина якого, за його оцінкою, живе в іншому вимірі.

За словами письменника, нині центральна влада замість того, щоб вести активну просвітницьку пропаганду щодо Covid-19, набиває гулі через свій непрофесіоналізм та відсутність системного підходу до вирішення складної проблеми. Апогеєм цих бездумних дій, через які переповнилася чаша терпіння Теленька, виявилася нещодавня заява міністра охорони здоров’я Максима Степанова. Урядовець, спілкуючись з лікарями Рівненської та Хмельницької областей, заявив, що «пацієнти не повинні сплачувати за своє лікування, перебуваючи у стаціонарі, оскільки за це вже заплатила держава».

«Він відверто дурить суспільство», – обурюється хмельниччанин. Чоловік демонструє аптечні чеки з переліком препаратів, які йому виписували медики і які він щодня купував власним коштом. За грубими підрахунками лікування Covid-19 у стаціонарі витягнуло з сімейного бюджету Теленька близько 30 тис. грн.

«Але я за те вдячний, що комп’ютерна томографія обійшлася 750 гривень, а не 1200 гривень, як у хмельницьких лікарнях», – іронізує письменник. 

«Антикоронавірусний» мінімум. Але його треба повернути» 

– До хвороби я був таким же безпечним, як більшість людей, – починає розмову з «Главкомом» Богдан Теленько. – Без фанатизму, але одягав маску, коли заходив до громадського транспорту або магазину. Вірус підхопив, коли відпочивав у Карпатах наприкінці серпня. Мене досі дивує, наскільки це «запрограмована машина» і як точково і підступно б’є по людському організму! Коли потрапив до лікарні, одразу посипалися запитання: «У вас інсульт був?», «Цукровим діабетом не хворієте?». На всі ці запитання я відповідав, що до цього вважав себе здоровою людиною. Однак у моєму ж випадку коронавірус знайшов слабинку, вдаривши по серцево-судинній системі. Мимоволі ловиш себе на думці, що країна поділилася на два світи: лікарі і хворі, які борються з цим підступним недугом по суті за своє життя та ті, хто вільно гуляють вулицями. 

Який психологічний стан людини, яка тривалий час лежить в лікарні з коронавірусом?

У перший тиждень хвороби звідкись узялася неадекватна реакція на співчуття. Я не міг чути та сприймати слова співчуття і підтримки знайомих, які телефонували. Не міг витрачати свою енергію на позитивний діалог. Було таке, що навіть послав одну людину.

Ще був такий випадок: підселили до моєї палати на приставному тапчані третього хворого з Хмельницького, який на вигляд здавався дужим чоловіком, років 65-ти. У цей момент в сусідньому боксі померла стара жінка, підключена до апарату штучної вентиляції легень. І ось він, наслухавшись криків хворої, злякався і категорично відмовлявся туди переводитися. Кажу йому: «Скажи молитву «Отче Наш» і заходь». А він у відповідь: «Я нє по етой часті».

Вся ця пережита історія, сподіваюся, ляже у сюжет нового літературного проєкту. Зізнаюся, що навіть почав писати, вже й назву придумав – «Сатурація» (слово означає рівень кисню в крові – «Главком»). Хочу написати реалістичну повість із містичними елементами.

Та я хочу наголосити, що у ситуації з коронавірусом мене більше цікавить суспільний аспект та питання «навіщо влада дурить народ»? Їй треба бути з людьми гранично відвертими і отримаєте відповідну реакцію. Ну не можуть голова облдержадміністрації або його заступники щоденно рапортувати про перебіг захворюваності на Covid-19. Як мінімум, це повинен робити керівник обласного департаменту охорони здоров’я. Чому ніхто не озвучує інформації про використання бюджетних коштів на лікування хворих на Covid-19? Уже з власної історії хвороби знаю, що на «коронавірусні» лікарні закладається певний мінімум, але наскільки він ефективний, то це інше питання.

А цей мінімум, про який ви говорите, отримують важкі хворі з коронавірусом чи «свої»?

Ні, «антикоронавірусний» мінімум просто є. Якось стикнувся з тим, що медсестра не купила мені всіх препаратів, котрі виписала лікар. І каже: «Ми візьмемо в себе, а ви потім повернете». Тобто треба було відкупити певні ліки.

Направду щиро шкода цих медиків, котрі опинилися у безвиході. З одного боку, треба лікувати хворих, а з іншого – у них реально обмежені фінансові ресурси. 

«Інформаційними пріоритетами мають бути фронт і Covid-19» 

Очільник міністерства охорони здоров’я Максим Степанов, навпаки, публічно звітує, що коштів на лікування «ковідних» пацієнтів достатньо, медикам повністю виплачуються надбавки…

Я його розумію як чиновника, але не розумію як людину. До речі, на початку жовтня міністр відвідав Старокостянтинівську райлікарню, де я лікувався. Проте медики не сказали йому в очі про реальний стан справ, навіть у професійний діалог не вступили...

От кажемо: як класно, що дороги з «ковідного» фонду фінансуються. Окремо доводилося з уст представників Зе!Команди чути фрази, що будуються автошляхи, які ведуть саме до медичних закладів. Тоді хотілося би поглянути на ці дороги, бо мене везли в кареті швидкої, яка очевидно потребує заміни і оснащення її GPS-навігатором. 

Ось ви кажете, що керівники області не мають права говорити про стан поширення Covid-19 у своїх регіонах. Але ж той же міністр Степанов свій робочий день розпочинає із загальнодержавної «ковід»-статистики, яку транслюють медіа. Чому ця пропаганда не працює на пересічних громадян, котрі легко плюють на власну безпеку та здоров’я заради участі у масових концертах без дотримання елементарних заходів захисту?

Тому що це поодинокі інформаційні посили. Нині серед інформаційних пріоритетів для влади мають бути фронт і Covid-19; вони повинні йти одночасно. І подача має робитися спокійно, без, даруйте, ковідофобії, не доводячи людей до сказу.

Є таке відчуття, що українці ввійдуть в пік так званої другої хвилі коронавірусу через два тижні. Тобто під час місцевих виборів і періоду голосування – це буде вірусна бомба! Взагалі з епідемією Covid-19 в адекватній країні перенесли б вибори. Бо, як кажуть євреї-ортодокси, не євреї для шабату, а шабат для євреїв. (У єврейському календарі шабат – сьомий день тижня, в який Тора наказує утримуватися від роботи. Невід'ємні атрибути зустрічі шабату – стіл, укритий скатертиною, дві запалені свічки, хала, вино – «Главком»). Так саме має бути і в нас – вибори для українців, а не українці для виборів. На жаль, держава йде за сценарієм, як мінімум, легковажному, як максимум – ризикованому.  

Віталій Тараненко, «Главком».