Три трагедії в житті Руслани Писанки. Зірки поділилися спогадами про відому акторку

Новина про смерть української телеведучої та акторки Руслани Писанки прикро вразила українців. Останні місяці вона перебувала у Німеччині та боролася із важкою хворобою. Зірці було 56 років.

«Главком» зібрав спогади про Руслану Писанку. Друзі та колеги поділилися історіями про її неймовірну енергію, талант, працелюбність. Про акторку і спільну роботу з нею розповіли Віктор Андрієнко, Ірина Ванникова, Костянтин Грубич, Микола Канішевський та Ольга Сумська.

Віктор Андрієнко: «Могла й у голову дати. Сказати, якщо потрібно: «Падлюка!»

«Руслана сама не знала, що серйозно хворіє – так вийшло, – розповідає «Главкому» актор Віктор Андрієнко, який, до речі, був із Писанкою поруч під час її падіння на сцені. – Коли вона потрапила до лікарні зі складним переломом, почали робити аналізи – і ось...Згадуйте її, як людину дуже веселу, весь час із усмішкою. Яскраву. Людину, яка надихала інших і заряджала своєю сонячною енергією. Руслана – людина-сонце! Але могла й у голову дати. Сказати, якщо потрібно: «Падлюка!» І не дивилася, на якому рівні людина, яка перед нею.

Ми їздили з нею гастролями майже десять років. Зробили разом три вистави. Могли йти вулицею та вигадувати якісь деталі майбутніх робіт. Приходили потім до режисера – пропонували. І багато йшло в постановку. Вона просто фонтанувала ідеями! Постійно щось вигадувала, не стояла на місці. Просто не могла зупинитися: зйомки, гастролі. Восени планували їхати до Німеччини зі спектаклями для переселенців. Але вона потрапила туди раніше…».

Ірина Ванникова: «Імпонувала у ній неймовірна внутрішня впевненість»

«Мені дуже важко підібрати слова, бо ця новина мене абсолютно спустошила, – розповідає телеведуча Ірина Ванникова, яка дружила з Русланою. – Ми познайомилися у травні минулого року на телевізійних прогонах за два тижні до старту програми «Твій день». А коли почали разом працювати, потоваришували. Руся була дуже світлою і доброю людиною. Вона приїжджала до мене на день народження додому. Говорила дуже зворушливі вітальні тости… Мені неймовірно імпонувала в ній внутрішня впевненість та спокій. Навіть якщо вона нервувала – не передавала це нікому. В ефірі з нею було надзвичайно комфортно. Як колись писав Жванецький: «Із дурнями – тривожно, з розумними – спокійно». Коли вона поїхала до Німеччини, ми продовжували спілкуватися. Востаннє розмовляли у червні – вона була налаштована оптимістично. Говорила, що має проблеми зі здоров'ям, проходить обстеження, але не зізнавалася, наскільки все серйозно».

Костянтин Грубич: «Для неї не існувало слів: не можу»

«Руслана була дуже бойовою та дуже активною, – розповідає колега Руслани з «1+1» Костянтин Грубич. – Для неї не було слів: не можу. Єдине, коли мені відмовила у допомозі – під час епідемії коронавірусу. Я робив сюжет про те, як люди їдуть у передмістя зі столиці, а вона саме жила у своєму будинку під Києвом. Сказала: «Дома не можу прийняти знімальну групу, тому що ми бережемося з Ігорем». Але Руслана є Руслана – не могла просто так залишити прохання і сама зняла для нас відео, чим займається вдома в умовах карантину. Я це використав у сюжеті. А взагалі, ми знали один одного багато років. Познайомились, коли записував черговий випуск ток-шоу «Вибрики» для підлітків. Вона, пам'ятаю, себе не дуже комфортно відчувала як головна героїня, бо слава тільки до неї підбиралася. А потім раптом накрила шаленою хвилею після «Погоди». Про цей період вам більше може розповісти Микола Канішевський, який вигадав усе це…

Кілька років поспіль ми зустрічалися з Русею на кінофестивалях у «Артеку». Вона була дуже веселою, спортивною, рухливою – незважаючи на свої форми. Ніколи не сиділа на місці! Говорить про неї «була» – просто нестерпно.

Микола Канішевський: «Випуск «Погоди» з Русланою вийшов у перший день роботи «Інтера»

«Із «Погодою» все вийшло випадково, – розповів «Главкому» продюсер та телеведучий Микола Канішевський. – 1995 року Руслана прийшла працювати до мене режисером, а потім, 1996 року, коли починав формуватися телеканал «Інтер», нам замовили «Вєсті тижня» та «Погоду». На той час випуску погоди з ведучими ще не було, але цей проект був дуже цікавим навіть із комерційної точки зору, бо під «Погоду» можна було зібрати рекламу. До цієї рубрики був інтерес, і хотілося придумати щось особливе. І я доручив Руслані як режисеру оформити цю частину програми. Ми шукали ведучих, пробували акторів – усе не пасувало. Час ішов. Якось зайшла Руся, каже: «Я зробила оформлення, ідіть подивіться». Кажу: «Знайди когось, зніми, щоб було з людиною». Вона відразу: «Не знайшла, ніхто не хоче з цим гратися». Кажу: «Ну, тоді сама стань у кадр, ти ж артистка». Вона: «Ой, я гладка». Але зробила пробник. Я подивився і одразу пішов до нашого директора: «Мені здається, що нам не треба шукати більше ведучої». Вона запитує: «А хто?» Відповідаю: «Писанка!» Засумнівалася: «У неї ж пишні форми». Я: «І вона має чудовий вигляд!» Вона прийшла, подивилася і погодилася, що цей задум – просто бомба. Випуск із Русланою вийшов у перший день роботи «Інтера»... Найбільшу нагороду за Писанку я отримав, коли пролунав дзвінок від однієї глядачки: «Миколо Дмитровичу, я вам така вдячна! Раніше мій чоловік казав, що я гладка, а тут: «Ти пишна, як Руслана Писанка».

Микола Канішевський також розповів, що через два тижні після весілля Руслани та Ігоря не стало її брата Аліка – помер від раку. Із онкологічною хворобою боролася і мама акторки.

«У перші дні війни Руслана переїхала до Німеччини – лікувати травмовану ногу, – розповідає Микола. – Ігор залишався у Гореничах – стежив за мамою Руслани. Потім вони перебралися на Івано-Франківщину. У мами вже була остання стадія, Ігор колов сильні знеболювальні. Довелося повернутися до Києва – був уже дуже тяжкий стан. У квартирі на Виноградарі мати померла на руках Ігоря. Тата Руслани не стало вже давно – він був кінооператором, Алік – телеоператором, Руслана – режисером, артисткою та телеведучою. Пішов увесь рід. Я думаю, в Україні немає жодної телеведучої з таким рівнем упізнаваності, як вона. То був феномен! Вона нікому не говорила про свій діагноз. У Німеччині у неї діагностували тяжку хворобу. Останній місяць Ігор був поряд із нею. Він і зараз у Німеччині».

Ольга Сумська: «Ідуть люди епохи. Руслана Писанка – легендарна»

«Ця новина вразила мене до глибини душі – нас пов'язувала багаторічна дружба, – не стримуючи сліз, розповідає Ольга Сумська. – Боже, всі міста об'їздили разом, усю Україну. Ми працювали у спектаклі «Декамерон». І «Танці із зірками», і багато інших проектів. Яскрава сонячна енергія Русі заполоняла все довкола. Повірити в те, що зараз цю енергію забрали – немає жодної сили. Чому, сонечко, так несподівано? Ми всі пам'ятаємо, як Русічка знепритомніла на сцені і їй по шматочках збирали в лікарні ногу. Але, виявляється, була ще одна страшна хвороба, про яку вона не говорила нікому – жодного слова. Навіть найближчим друзям (плаче). Завжди з гордо піднятою головою, з усмішкою – ця постава, хода! Я зараз думаю: навіщо її мама так рано забрала з собою? Руся спостерігала за похороном мами по вайберу з Німеччини, а Ігор усім займався тут… Це було дуже важко. А перед цим брат Алік – страшна трагедія у сім'ї. Він був чудовим оператором, я в нього знімалася. Як вона страждала та плакала за ним. Вона не мала своїх дітей, і племінники стали, як діти. Боже, яка трагедія... Усі кінофестивалі, поїздки – 20 років разом. Скрізь – перша. З енергією, гумором, рішучістю. А наші новорічні «Вогники», які знімав Макс Паперник, якого також уже немає. Йдуть люди епохи. Легендарна Руслана Писанка... Ніхто її не замінить – настільки вона була на своєму місці. Глибока, талановита, фантастична. Останнє її повідомлення два тижні тому: «Олюсенько, ми ще зробимо разом виставу».

Нагадаємо 19 липня стало відомо про смерть української телеведучої та акторки Руслани Писанки. Вона померла у Німеччині, де у неї діагностували важку хворобу. Їй було 56 років.