Чорний день у Полтаві. Що відомо про Інститут зв’язку, в який поцілили росіяни

Уранці 3 вересня дві ворожі ракети атакували Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації у Полтаві. Ворог знав, куди цілив. Не тільки «за порєбріком», а й багатьом полтавцям було відомо, що частина площ та корпусів закладу, який «по-старому» називають Інститутом зв’язку, використовувався також як навчальна база ЗСУ.

Як повідомили «Главкому» місцеві мешканці, уранці, після дев’ятої години, два вибухи пролунали один за одним за кілька хвилин потому, як включилася сирена повітряної тривоги. Вибухи були такої сили, що дрижали шибки багатоповерхівок за 5 км від місця прильоту. І відразу на вулицю Зіньківській шлях помчали десятки машин швидкої.

У Міністерстві оборони повідомили, що приліт ракети стався в той момент, коли люди спускалися в бомбосховище.

За офіційними даними, станом на 21.00 внаслідок ракетної атаки загинули понад пів сотні  осіб, більше двох сотень поранені. Переважно це військові. Рятувальна операція тривала, під завалами будівлі інституту перебували люди.

Що відомо про військовий інститут зв’язку, який став ціллю агресора, та чим він важливий, дізнавався «Главком».

Кузня кадрів для зв’язку та кіберсил

Інститут зв’язку – вищий військовий навчальний заклад з понад 50-річною історією: тут є і матеріально-технічна база, і відповідна школа викладачів. Інститут готував офіцерів для військ зв’язку та Кіберсил, «білих комірців» військової справи.

До 1995 року заклад називався Полтавське вище військове командне училище зв'язку імені маршала Радянського Союзу Москаленка. Відтак виш було підпорядковано Київській політехніці – училище назвали Полтавським філіалом Київського військового інституту управління та зв'язку, що входив до складу КПІ. У цей час тут проходили навчання військові-зв’язківці з країн Середньої Азії, зокрема, Таджикистану й Туркменістану. На базі інституту також проходили курс підвищення кваліфікації офіцери-зв’язківці ЗСУ та групи офіцерів, яких готували для участі у миротворчих місіях в Іраку та інших гарячих точках.

У 2013 році виш отримав назву Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації і логічне підпорядкування – Міністерству оборони України.

Оскільки це чутлива інформація, ми не будемо стверджувати, чи з початком великої війни була релокована частина підрозділів інституту в інші місця та інші міста (так практикують військові виші України), чи лишилася на базі цього навчального закладу, тобто в корпусах по вулиці Зіньківський шлях.

Інститут зв’язку завжди був у пошані в молоді, навіть у той непевний період 1990-2000-х, коли саму армію не вважали престижною інституцією. Молоді люди знали, що отримавши освіту в цьому закладі, можна перевестися «на гражданку» і працювати у сфері ІТ.

За радянських часів заклад користувався популярністю, на відміну від ще одного військового училища, розташованого в Полтаві, – артилерійського. Побутувала думка, що в артилерійське йдуть ті, хто не має достатнього потенціалу, аби вступити до серйозного вищого навчального закладу, «трієчники», а військове училище зв’язку (нинішній інститут) – то елітний військовий виш. До слова, артилерійське училище закрилося у перше десятиліття незалежності, і його історична будівля, Кадетський корпус у самісінському серці Полтави, досі лякає перехожих вибитими шибками та стінами, крізь які поросли дерева. А от Інститут зв’язку виявився запитаним.

Корпуси, в які влучили  російські ракети, будувалися наприкінці 1970-х саме для Інституту зв’язку. Навчальний заклад перевели сюди з центру міста, де він розташовувався від початку своєї історії, з 1968 року.

Коли виш «переселяли», це була північна околиця Полтави, такий собі заводський район, розбавлений приватними одноповерховими житловими будиночками: неподалік турбомеханічний завод, залізничний переїзд та на той час мало використовуваний пасажирський залізничний вокзал, Київський, а навколо – поля. І не тільки сільськогосподарські. За кілька кілометрів у тилу інституту розташоване поле Полтавської битви, де в 1709 році російський цар Петро І дав вирішальний бій шведам. Ще на початку незалежності полтавці дуже пишалися цією імперською історією, тепер перестали.

ДБР відкрило справу

Наприкінці 1980-х майже впритул до інституту виросли багатоповерхівки, зведені для робітників турбомеханічного заводу. Саме вони частково постраждали від удару 3 вересня. На щастя, у дитячому садку, розташованому поруч з військовим об’єктом, нікого не зачепило.

Перша леді Олена Зеленська повідомила, що крім військовго вишу, від повітряної атаки росіян постраждала також лікарня.

Тим часом Державне бюро розслідувань відкрило справу щодо ракетного удару по навчальному центру в Полтаві, проте, за якою саме статтею – наразі невідомо.

Зазвичай після ракетних ударів РФ Офіс Генпрокурора відкриває кримінальну справу, матеріали якої слугуватимуть доказами на мабутніх міжнародних судових процесах. Те, що у випадку трагедії в Полтаві справу відкрило ДБР, може свідчити, що йдеться про порушення правил безпеки певними посадовцями України. У даному разі, ймовірно, військовими.

«Главком»