Чистки у «Слузі народу». Кого вигнали, а кого забули?

Лідер виборчої гонки, партія «Слуга народу» минулими вихідними провела з’їзд. На ньому політична сила глави держави підчистила свій виборчий список. Але при цьому не стала чіпати своїх кандидатів на мажоритарних округах, а серед них багато персон, які викликають питання. Нагадаємо, що ще в червні після оприлюднення списку з нього були викреслені одесит Дмитро Співак, відомий своїми провокаційними висловлюваннями у власній програмі на телеканалі Медведчука «Ньюсван», гламурна столична тусовщиця Ірина Панченко, син голови Арцизької райради Роман Карабаджак, директор Департаменту молоді і спорту КМДА, відомий фехтувальник Вадим Гутцайт, екс-заступник міністра оборони Юрій Гусєв, який отримав посаду голови Херсонської ОДА.

В останній момент після гучно анонсованих постпраймеріз і спецперевірки зі списку було виключено ще сімох людей, причому лише четверо входили до прохідної частини. Але окремі з цих прізвищ викликали багато претензій у громадського суспільства, тож можна казати, що президент Зеленський дослухався до його голосу.

За власним бажанням?

Скандал розгорівся навколо найвищого місця в списку – № 31, на якому розташовувалась виконавчий директор Національної асоціації банків України Олена Коробкова. Ця рада була утворена в 2011 році і подейкували, що за її створенням стояв тодішній голова Нацбанку Сергій Арбузов, який давно втік з України разом з оточенням Віктора Януковича. Наразі головою цієї ради є колишній радник Януковича, екс-урядовець і дипломат, а нині старший радник Альфа-Банку в Україні Роман Шпек. Джерела в «Слузі народу» розповіли, що на Коробкову були певні скарги з банківських кіл.

В партії пояснили виключення Коробкової її власним бажанням, проте сама вона обурено заявила, що не писала ніяких заяв і рішення з’їзду незаконне. Вона вважає, що члени команди президента грають в корупційні ігри і припустила, що це помста олігархічних кланів (вочевидь, мається на увазі Ігор Коломойський) за її принципову позицію щодо Приватбанку. Окремо дісталося від Коробкової телеведучому та кандидату від «Слуги народу» по одному з округів Київщини Олександру Дубинському, якого вона назвала «шавкою», що намагався її дискредитувати.

Судячи з усього за зв’язки з режимом Януковича поплатилася своїм 78-м місцем у списку і кандидатка Ольга Кавун. Вона – дружина люстрованого екс-заступника прокурора Одеської і Харківської областей Дмитра Кавуна. Подружжя останнім часом активно розбудовувало Одеську облорганізацію партії «Наші» Євгена Мураєва (наразі партія злилася з Опозиційним блоком). Кавун обурювалась чорною піар-кампанією проти себе – замовними статтями та розсилкою фейкових листів від свого імені. Свого чоловіка вона називає чудовим професіоналом, який працював при семи генпрокурорах, а себе – самостійною та успішною бізнесвумен. Проте стати депутатом та зайнятися «проблемами соціальної сфери», як вона планувала, це їй не допомогло.

№99 списку Михайло Соколов став жертвою свого російського минулого – він переїхав до України з Росії, де працював в нафтовому гіганті «Юкос», у 2005 році. Позиціонує себе експертом у податках Реанімаційного пакету реформ, який підтримується західними грантами, заступником голови Всеукраїнської аграрної ради. Володіє фірмою «Кесарев консалтинг», яка надає послуги лобізму бізнесу в органах влади. Співпрацював з командою екс-міністра фінансів, а тепер секретаря РНБО Олександра Данилюка, за протекцією якого, можливо, і потрапив до списку «Слуги народу». До Соколова були претензії щодо наявності у нього російського громадянства – про таку вірогідність партію повідомили в ЦВК. Там запідозрили у подвійному громадянстві, окрім Соколова, ще кількох кандидатів – Олександра Куницького (згодом з ним розправиться ЦВК), Андрія Холодова і Валерія Божика. Проте у Зеленського відреагували лише на Соколова через факт саме російського громадянства. Виключений кандидат не погодився з таким рішенням та провів прес-конференцію, де розповів, що звернувся за українським громадянством в 2014 році і отримав його в 2017 році. Тоді ж він подав заявку на вихід з російського громадянства без виїзду на територію РФ, але бюрократичні складнощі та підступи ворогів так і не дозволили вийти йому з тамтешнього громадянства.

Ще один потенційно прохідний кандидат Роман Боярчук (№ 71), який до травня цього року керував Державним центром кіберзахисту та протидії кіберзагрозам, ніяк не прокоментував своє виключення. Який такий компромат і хто саме передав на нього керівництву партії, поки незрозуміло.

До кандидатів, шанси яких пройти до парламенту були примарними, звісно, уваги менше.

Заступник директора Національного офісу інтелектуальної власності Юрій Баланюк (№ 164), який колись балотувався до Львівської міськради від «Фронту змін» та працював помічником нинішнього першого віце-прем’єра Степана Кубіва, за твердженням партії, зняв свою кандидатуру сам. На відміну від Коробкової, він цього ніяк не заперечував. Принаймні поки.

Невідомо, за які гріхи виключено маловідомого одеського підприємця Віталія Вітікача (№ 177), проте він також не протестував проти такого рішення. А от з власницею журналу People In та ведучою Анастасією Рагимовою (№ 170) не так просто. Партія стверджує, що виключила її зі списку, але напередодні цього Рагимова написала в «фейсбуці», що сама прийняла «зважене рішення» і написала заяву про вихід з партії. Коментарі про причини вона пообіцяла надати пізніше. Скоріш за все, в «Слузі народу» відреагували на журналістське розслідування про минулі кримінальні грішки чоловіка вже екс-кандидатки та її присутність в 2014 році на з’їзді Опозиційного блоку.

Кого забули?

Але апетит, як кажуть, приходить під час їжі. Тому такий реверанс «Слуги народу», яка на догоду критикам позбулась кількох кандидатів, лише збурив нову хвилі обурення. З’ясувалось, що багато інших кандидатів «Слуги народу», до яких висовувались претензії, залишились на своїх місцях і спокійно можуть отриматик мандати.

Так, у вже згаданого блогера Олександра Куницького, який відомий тим, що дістає «даїшників» і знімає це на відеокамеру, підозрюють наявність громадянства Ізраїлю, в армії якого він служив до 2005 року. Але якщо партія його пощадила, то ЦВК таки учора розправилась з кандидатом і зняла його з перегонів. Сам Куницький обіцяє оскаржити це рішення і заявляє, що звернувся в посольство Ізраїля про відмову від громадянства, хоча зауважив, що подвійне громадянство в Україні абсолютно не карається. А голова «Слуги народу» Дмитро Разумков розпливчасто повідомив, що «нема юридичних моментів змінити цю ситуацію в партії». Важливо також зазначити, що тему про подвійне громадянство Куницького розкручують медіаресурси, близькі до Петра Порошенка, які навіть нагадували блогеру  фразу про «російський Крим» (щоправда, вона явно вирвана з контексту). Справа в тому, що головний суперник Куницького по 169 округу в Харкові – близький соратник Порошенка одіозний Олександр Грановський, який має особливо теплі стосунки з нинішньою главою ЦВК Тетяною Сліпачук.

Нікуди не дівся з лав «Слуги народу» ще більш неоднозначний блогер – Макс Бужанський. Він відомий своїми антимайданівськими висловлюваннями і ностальгією за часами Януковича. Цей персонаж йде до парламенту по 25 округу в Дніпропетровській області.

У 132 окрузі Первомайську Миколаївської області балотується Максим Дирдін. Він був адвокатом ексголови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова у справі про розгін Євромайдану. Попов вважався креатурою одного з лідерів нинішньої «Опоплатформи «За життя» Сергія Льовочкіна. Дружина Дирдіна Ірина в 2015 році балотувалась по мажоритарці в Київську міську раду від Опозиційного блоку (тоді ще Льовочкін перебував у складі цієї політичної сили).

У ході досудового розслідування, яке вело НАБУ в 2017 році, з’ясувалося, що земельні ділянки загальною площею 11,17 га придбала саме Дирдіна, яка є керівником у київському ТОВ «Юридична фірма «СІ.ТІ.АР». Вказана компанія здійснювала управління акціями ПАТ «Укртелеком» та компанії oskaro investments limited, які належать Льовочкіну. Крім цього, «СІ.ТІ.АР» управляла цінними паперами та корпоративними правами рідної сестри Льовочкіна, нардепа Юлії Льовочкіної.

Детективи НАБУ підозрювали, що Дирдіна оформлювала на себе нерухоме майно в інтересах Сергія Льовочкіна, проти якого розслідувалась справа про незаконне збагачення. У сім’ї кандидата від «Слуги» взагалі повний плюралізм думок – якщо дружина кандидата від «Слуги народу» балотувалась від Опоблоку, то батько Євген Дирдін є депутатом Первомайської міської ради від БПП.

В «Слузі народу» пояснюють, що принципово не чіпали мажоритарку, але цікавих кандидатів вистачає і в списку. Так цікавий кандидат розмістився на високому 22 місці – бізнесмен Андрій Холодов. Журналісти програми «Схеми» з’ясували, що він не відповідає критерію проживання на території України протягом п’яти років. Так, за даними прикордонної служби, у 2015 році Холодов щонайменше 204 календарних дні (тобто більше, ніж половину року) перебував за межами України – переважно у Відні, де його родина має віллу за 6 млн евро. Бізнес Холодова пов'язаний з МАФами. Його брат Максим керує компанією, пов’язану з утриманням МАФів, – «Юкрейн Ріал Естейт», а на дружину Андрія Холодова Катерину Шаховську записане підприємство «Хед Менеджмент Компані», яке надає в оренду й експлуатацію нерухоме майно.

Дружина кандидата, на яку і записана вілла у Відні, є дизайнеркою одягу та кумою Оксани Марченко – дружини одіозного Віктора Медведчука. Втім в «Слузі народу» стверджують, що не бачать в такому зв’язку нічого страшного.

На 73-му місці списку лишився колишній депутат Івано-Франківської обласної ради від Партії регіонів, з якої вийшов лише в лютому 2014 року, Роман Мулик. До виходу з ПР його змусили активісти, які кілька днів пікетували його ресторан. Сам Мулик займається операціями з нерухомістю. Місцеві ЗМІ звертали увагу на неблагонадійне минуле кандидата, яке могло завадити йому потрапити до кінцевого варіанту списку, але все для Мулика склалося вдало.

Чистити списки вже пізно – керівництву «Слуги народу» лишається вірити в свою інтуїцію і сподіватися, що їхня багаточисельна фракція, в якій вистачає незрозумілих кандидатів та людей з темними зв’язками, не розбредеться в перші ж місяці каденції нової Ради.

Павло Вуєць, «Главком»