Кличко піднімає ставки. Чим насправді викликана термінова реанімація «Удару»

Міський голова столиці Віталій Кличко перед осінніми місцевим виборами – на коні. Попри численні конфузи та словесні ляпи, мер Києва фактично не має конкурентів, які могли б посунути його з насидженого крісла.

Праймеріз  пропрезидентської «Слуги народу» завершились висуванням чужої для столиці Ірини Верещук. Найцікавіше те, що навіть серед прихильників Зеленського, кажуть соціологічні заміри, її підтримка коливається в межах 20%.

В інших претендентів, за якими стоять менш впливові партії, тим більше нема шансів серйозно попсувати нерви Кличку. Його стартовий рейтинг – понад 36%.

Очільник столиці при цьому не спочиває на лаврах. Він досить активний у темах боротьби з пандемією, плюс до цього – влаштував у місті масштабні ремонти. А напередодні дня Незалежності встановив у Києві найбільший національний прапор, що одразу викликало велику ревність у Офісу президента.

Аби правильно подавати виборцю інформацію та налагодити канали комунікації, за даними «Главкома», команда Кличка залучила до себе американського технолога Джорджа Бірнбаума. Останній, як стверджують джерела, на мерській кампанії запропонував давній прийом: хочеш перемогти на локальній кампанії – потрібно піднімати ставки. І ця ставка – гра на всю Україну.

В команді київського міського голови спочатку думали про ребрендинг підзабутої партії «Удар» у «Команду Кличка», але в результаті вирішили йти на вибори під старою назвою. «Бо з «Ударом» є позитивна асоціація, була хороша команда, хороші люди, які  в Київраді воювали, зарекомендували себе добре на Майдані, – пояснюють фахівці з політтехнологій, близькі до Кличка. – В принципі потенціал реанімованої партії хороший, плюс сам Віталій «непотоплюваний», чим і як його не поливай».

На вчорашньому з’їзді партії «Удар» Кличко заявив, що його партія йтиме окремо, а також представив нових людей команди. Причому не тільки в Києві. «Удар» націлений на загальноукраїнську кампанію. У своєму виступі Кличко апелював до того, що Київ має бути сучасною європейською столицею і «прикладом для інших міст України, які вже переймають досвід Києва». Ці гасла дещо перегукуються з лозунгами іншої партії – «Європейської солідарності» Порошенка, яка ще на минулих парламентських виборах йшла з гаслом «Захистимо європейське майбутнє!». Можливо, цей асоціативний ряд і є сигналом для виборців обох партій, що вони можуть претендувати на коаліцію в майбутньому.

Бо якщо в перемозі Кличка на столичних виборах, як демонструє соціологія, сумнівів нема, то чи буде в Київраді більшість, яка зможе підставити йому плече, – питання відкрите.

Опитування, які проходять зараз, дають приблизно рівний результат в районі 18% «Європейській солідарності», «Слузі народу» та «Удару» Кличка. Падіння рейтингу «слуг» залишає надію і в середовищі «Удару», і в середовищі «ЄС», що коаліція може бути сформована саме на базі цих двох партій. А тому технологи обох штабів мають негласний пакт про ненапад.

«Удар»: хто, окрім Кличка?

Що ж представляє зараз з себе колишня парламентська партія? Попри те, що «Удар» останні роки перебував у замороженому стані, спроби його реанімації почалися після останніх парламентських виборів з прицілом на місцеві, що відбудуться восени.

Колишній народний депутат від «Удару» Оксана Продан очолює виборчий штаб, ще один експарламентар Володимир Курінний займається польовою роботою в Києві. Вся медійна робота зав’язана на Оксану Зінов’єву, досвідченого комунікаційника і багаторічну «праву руку» столичного голови. В команді Кличка залишаються Артур Палатний, Дмитро Білоцерковець, Роман Романюк, Валерій Іщенко, Ганна Старостенко, Ігор Побер та інші.

Але «ударівці» запевняють: партія наразі – далеко не віртуальна. Причому, як наголошувалось вище, плани Кличка не обмежуються лише Києвом – він розраховує знову завести фракції в ті місцеві ради, в яких залишились потужні регіональні осередки. Серед таких: Львівщина та Івано-Франківщина, де місцеві організації «Удару» очолюють відповідно екснардепи Оксана Юринець та Юрій Соловей. На з’їзді партії засвітили ще одне обличчя – до команди долучився легенда футболу Олександр Шовковський.

«Зараз «Удар» реанімується як партія, – підтверджує Юринець в розмові з «Главкомом». –  Є такий стереотип що це – київський проект, і всі забули, що партія була представлена в радах інших міст. Ми зараз зі всіма нашими командами ведемо перемовини. Це – лідери у багатьох районах, а тепер ОТГ, які готові йти разом з «Ударом». Ми – політична сила, яка об’єднує всі регіони України зі сходу до заходу, з півночі до півдня. Робота в Києві Віталія Кличка для нас є прикладом для того, як би ми могли працювати в своїх регіонах».

Юринець зауважує, що після об’єднання з БПП члени «Удару» стали безпартійними, але після завершення парламентських виборів повернулися до партії: «Наші амбіції, напевно, завжди були активними, бо «Удар» для країни був важливим в усі періоди її життя».

Вихід зі сплячки

Рік тому Віталій Кличко пропонував очолити партію Михайлу Саакашвілі, а після відмови того на минулих парламентських виборах 2019-го партія виставила кандидатів лише на двох десятках мажоритарних округів (безуспішно). Подібні дії в середовищі історичного партнера «Удару» «Європейської солідарності», в яку трансформувався БПП, сприйнялись болісно. Бо нібито між партіями були попередні домовленості щодо спільного походу до парламенту, але Кличко вирішив інакше. Показово, що йти спільною колоною меру Києва в «ЄС» пропонували і на місцеві вибори, проте він відмовив, віддавши перевагу самостійному походу. Рейтинги «Удару», принаймні в Києві, йому це дозволяють, хоча зрозуміло, що після виборів доведеться думати про альянси. Хоч з «ЄС», хоч зі «слугами». А може і з тими, і з тими по черзі.

«У Київраді завжди є така більшість, яку можна назвати «аби наїстися», – говорить голова фракції «Свобода» в Київраді Юрій Сиротюк. – Незалежно від ідеології, є 2 млрд. міського бюджету. На цих виборах поскупляють собі місця задорого в прохідних списках, бо Київрада ресурсніша, ніж Верховна. Очевидно, що буде жорстка конкуренція всередині постмайданного крила, тож «ЄС» конкуруватиме з Кличком. Це фактично одна політична ніша».

Один з основних «орговиків» Кличка Володимир Курінний, який на цих місцевих виборах займається виключно Києвом, у розмові з «Главкомом» запевняє, що певні структури «Удару» на місцях попри все збереглися і відродження партії відбувається повним ходом.

«Партія не створюється з нуля, – пояснює він. – Більшість «ударівців» залишилася в обоймі: деякі – в активній фазі, деякі – ні, але десь поряд. У певних організацій не вийшла повна трансформація в БПП, і вони зберегли свою автономність. Зараз вони просто починають роботу в новому форматі. Насправді партія була фактично в сплячому режимі і сьогодні має в Києві результат, який вже практично зрівнявся з результатом «Слуги народу». Хоча у нас немає таких ресурсів та трибуни як у парламентських партій, я впевнений, що є всі шанси посісти перше місце. Ми ще тільки починаємо працювати в Києві, а інші партії вже на піку своєї популярності. А ті ж «слуги» летять вниз і думаю, що закінчать вибори ще з меншим результатом».

Швидка активізація Віталія Кличка та його політсили породила чутки про те, що він також готується до майбутньої президентської кампанії. Можливо, навіть на дострокові. Принаймні, кілька джерел «Главкому» підтвердили, що нинішнє розгортання штабів відбувається з прицілом і на президентські, і на парламентські вибори. Кличко з його реанімованою командою в цій ситуації може повірити в свою зірку, яка не запалала ще з 2006-го, коли його вперше почали «міряти» соціологи.

Соратники Кличка на диктофон питання щодо його президентських планів коментують туманно. «Будь-які вибори – це підготовка до наступних, – філософствує Курінний. – Від поточної кампанії і її результатів залежить те, як пройде майбутня. Скажімо так, це заявка на серйозну участь політсили в подальших перегонах, бо в нинішній ситуації спрогнозувати, які вибори будуть наступними, дуже важко».

Втім політтехнолог Андрій Золотарьов каже, що «говорити про перспективи «Удару» як загальноукраїнського політичного проекту до результатів виборів в Києві передчасно. До серйозних політичних інвесторів можна буде підступитися тільки маючи якийсь результат».

Павло Вуєць, «Главком»