Переговори Трампа і Путіна: чому Україна перестала реагувати на їхні дзвінки

Черговий дзвінок між президентом США Дональдом Трампом і російським диктатором Володимиром Путіним, який відбувся 29 квітня, не викликав у Києві ні паніки, ні особливої уваги. Після понад десяти таких розмов, жодна з яких не наблизила мир, Україна перестала сприймати їх як щось визначальне для ходу війни. Про це пише «Главком» з посиланням на The New York Times.  

Від надій – до байдужості

Упродовж більшої частини 2025 року кожен дзвінок Трампа з Путіним ставив Київ на нерви. Українські посадовці побоювалися, що американський президент, схильний потурати своєму російському співрозмовнику, може «розміняти» інтереси України. Після кожної розмови вони поспіхом з'ясовували деталі й намагалися нейтралізувати наслідки.

Дзвінок 29 квітня – перший цьогоріч – зустріли в Києві інакше. Зеленський у дописі в соцмережах повідомив, що доручив команді уточнити деталі розмови, зокрема пропозицію щодо короткого перемир'я на 9 травня, перш ніж визначатися з наступними кроками. На відміну від попередніх випадків, він не ініціював власного дзвінка з Трампом і не консультувався з європейськими союзниками – хоча саме це раніше ставало звичним ритуалом після переговорів Вашингтона з Москвою без участі Києва. Наступного ранку новина про дзвінок ледь трапилась на українських новинних сайтах.

«Ми вже не звертаємо особливої уваги на такі дзвінки, бо вони не дають жодних реальних результатів», – пояснив голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики Олександр Мережко.  

Одинадцять дзвінків — нуль прогресу

Причина зміни тону проста. За понад рік відбулося одинадцять розмов Трампа з Путіним — і жодна не зрушила з місця мирні переговори. Натомість вони раз по раз підкреслювали схильність американського лідера підтримувати підхід Москви до врегулювання.

Показовою є динаміка суспільних настроїв: у грудні 2024 року, одразу після перемоги Трампа на виборах, більшість українців вважала його повернення до влади хорошою новиною для країни і покладала надії на його обіцянку швидко закінчити війну. За даними Київського міжнародного інституту соціології, рік потому близько трьох чвертей українців оцінювали це як погану новину. І майже стільки ж — три чверті — заявили минулого місяця, що не вірять у те, що нинішні переговори за посередництва США приведуть до тривалого миру.

Мережко при цьому зазначив, що Україна «намагатиметься підтримувати конструктивні робочі відносини» зі Сполученими Штатами — критично важливим військовим партнером. Згода на перемир'я 9 травня, якщо вона буде, продиктована не вірою в те, що пауза може стати кроком до миру, а бажанням не дратувати Трампа і продемонструвати готовність до дипломатії, зазначає NYT.

Сама ж пропозиція перемир'я на 9 травня, за словами Мережка, — не свідчення реального прагнення Москви до миру. Це, радше, відображення занепокоєння Росії, що Україна може зірвати традиційний військовий парад на Красній площі своїм арсеналом далекобійних дронів. Підтвердженням є те, що Москва вже суттєво скоротила план параду через загрозу атак. 

Ставка на себе

Натомість Україна дедалі більше робить ставку на власні сили. Країна вкладає значні ресурси у розвиток вітчизняної оборонної промисловості, а підтримка ЄС у понад €100 млрд дозволяє вести бойові дії на власних умовах, не прив'язуючись до поставок американської зброї та обмежень щодо її використання. Одним із проявів цієї самостійності стали масштабні удари далекобійними дронами по нафтовій інфраструктурі Росії — навіть попри прохання деяких союзників, включно зі США, такі атаки припинити. За годину після завершення дзвінка Трампа з Путіним 29 квітня Україна вдарила по нафтовій інфраструктурі поблизу Пермі — і супутники NASA зафіксували одразу кілька пожеж у тому районі.

Нагадаємо, за оцінкою Інституту вивчення війни (ISW), Путін використав дзвінок 29 квітня, щоб просувати наратив про неминучу перемогу Росії і хибно зображувати українську оборону як таку, що розвалюється. Аналітики підкреслили, що ці твердження не відповідають реальній ситуації на фронті.

До слова, NYT раніше описував, як Європа готується до тривалої війни в Україні на тлі фактичного відходу США від активної ролі посередника: жодна зі сторін конфлікту не відчуває нагальної потреби в переговорах, а мирне врегулювання без реального тиску Вашингтона залишається малоймовірним.