«Ще 10-15 депутатів можуть піти за мною». Інтерв’ю з нардепкою, що залишила монобільшість

У монобільшості – чергова пробоїна. Тільки у середу фракцію «Слуга народу» залишила галаслива Мар’яна Безугла, яка давно встигла налаштувати проти себе велику частину соратників, авже у п’ятницю спікер зачитав заяву про вихід мажоритарниці Запоріжжя Юлії Яцик.

Такий демарш Яцик сюрпризом не став – вона побила горщики з керівництвом фракції ще два роки тому, коли голосувала проти резонансного закону про ринок землі. Підтримати його просив особисто президент Володимир Зеленський. Вже тоді навіть стояло питання про виключення Яцик з фракції, але ходу цьому так і не дали.

Проте вже сама нардепка за кілька місяців оголосила про вихід з партії «Слуга народу», пояснивши це розбіжностями з керівництвом партійного осередку «слуг» в Запорізькій області. «Жили без любви, расстались без печали» – так вона описала свої відносини з партією. З тих пір і у фракції Яцик була «білою вороною», на яку не можна було стовідсотково розраховувати при потрібних голосуваннях.

Із 2022 року Яцик, за її словами, подала аж три заяви на вихід з фракції і от, нарешті, остання з них була задоволена. Здавалося б, втрата такого штика, від якого все одно не було особливої користі, пройде для пропрезидентської сили безболісно. Утім є нюанс, який тримає в голові не тільки керівництво монобільшості, а й інші політичні гравці. І не тільки в Україні.

Після «вильоту» Яцик та Безуглої кількість депутатів фракції «Слуга народу» скоротилася до 233. Залишилось піти на вихід ще вісьмом «слугам» (один з кандидатів – «клієнт НАБУ» Микола Задорожній) – і легендарна монобільшість формально припинить існування. Але, на відміну від попереднього скликання, зараз відсутність формальної коаліції буде критична лише в одному випадку – якщо після її розпаду потрібно буде призначати новий уряд. Тоді доведеться домовлятися про створення нової юридично оформленої більшості з іншими фракціями або (якщо прибрати для цього конституційні перепони) депутатськими групами.

Для проведення ж поточних голосувань Банкова давно обзавелася «милицями» у вигляді депутатських груп. Щоправда, є небезпека, що групи з розпадом монобільшості почнуть вимагати все більше за свою лояльність. Не кажучи вже про те, що такий сценарій надихне і опозицію всередині країни, і російську пропаганду сильніше розкручувати тезу про «нелегітимну» владу.

Юлія Яцик в розмові з «Главкомом» запевняє: подаючи свою заяву, вона не мітила розвалити конструкцію влади, але допускає, що існуванню монобільшості лишилося не так багато часу.

«Зараз стратегії у «Слуги народу» немає»

Ви стверджуєте, що це вже ваша третя заява на вихід з фракції з 2022 року, і тільки зараз її чомусь задовольнили. Це якось пов'язано з виходом з фракції Мар'яни Безуглої, яка сталася у середу?

Трохи пов'язано. Просто коли Мар'яна подала заяву і її одразу оголосили, то я підійшла до голови фракції Давида Архамії і нагадала, що я вже подала їх аж три і вони вже пройшли всі погодження. Я просто попередила: або мою заяву оголосять, або буду виносити все це публічно. Ми ж не кріпаки, щоб тримати нас силоміць, якщо людина не хоче бути у фракції. Чесно кажучи, я вважаю себе такою, що фактично вийшла з фракції вже давно.

А що вам заважало лишатися у фракції зі своєю особливою думкою і далі? Якщо ви вже у 22-му році зрозуміли, що це – не ваше, і якось співіснували.

Що це – не моє, напевно, я зрозуміла ще раніше. Нагадаю, що у 2019 році, коли приймали законопроєкт по ринку землі, я не голосувала в першому читанні, а потім взагалі проти була у другому. І тоді ставилося питання про виключення мене з фракції, але тоді колеги з цим не погодилися.

Я просто вважаю, що перебування у фракції зобов'язує якось дотримуватися певної лінії та стратегії фракції, певного напрямку у голосуваннях. А коли моє голосування і позиція щодо законопроектів не відповідає фракційному баченню та я вже взагалі не ходжу на засідання фракції, тому що в мене власна думка, то навіщо це?

Проти якої саме стратегії фракції ви виступаєте?

Зараз стратегії просто немає. Воно все якось хаотично рухається, в залежності від потреб, вимог західних партнерів чи чиїхось забаганок. Я не можу навіть сказати, що якась стратегія була і раніше. Тобто спочатку намагалися якось слідувати певним пунктам передвиборної програми, але вони були викривлені під певними кутами зацікавлених осіб. Де-юре стратегія зберігалася, а де-факто була повністю спотворена.

Мабуть, ще з часів першої заяви з вами вів розмови з цього приводу той же Арахамія, може, хтось з Офісу президента?

Арахамія, Андрій Мотовиловець (заступник голови фракції «Слуга народу» – Ред.) – багато хто розмовляв і пояснював мені, що якщо я піду з фракції, це стане першим дзвіночком. Мовляв, потім все посиплеться, і інші теж підуть. Боялися, що я своїм вчинком покажу поганий приклад. Але ті, хто бажає піти, підуть і без мого прикладу.

Але з фракції за цей час вже багато хто пішов чи когось пішли, а ви досі тримались чи вас тримали. Чому?

Напевно, вважалося, що тримати мене у фракції під якимось колегіальним впливом краще, ніж коли я буду самостійна і буду публічно висвітлювати свою позицію, не будучи у фракції. І прив’язка до «Слуги народу» буде мене зобов'язувати більш-менш толерантно висловлювати свої міркування з приводу законопроєктів.

Мовляв, ви ж увійшли до парламенту під прапором президента, то будьте ласкаві тримати стрій. І не зважайте при цьому, хоча ми витираємо об вас ноги і вважаємо просто кнопками. Але багато депутатів-мажоритарників мали репутацію та авторитет, особливо на тих територіях, де вони обиралися. Є свідомі депутати, які є мегапрофесіоналами і не бажають іти в усьому «в ногу», тому що у них є свій професійний погляд і своя думка. Тому це штучне скріплення під цією парасолькою, вважаю, є неправильним.

А ви не вважаєте, що з вашої сторони це нечесно? Тобто ви всі зайшли під цією парасолькою, а тепер розсипаєтеся по різних кутах? Президент же, здається, висловлював невдоволення фракцією саме в такому ключі.

Це була б на 100% правильна претензія, якби деякі депутати, зокрема, і я, не набрали більше відсотків, ніж партія. А по-друге, такі докори були б справедливими, якби ми дотримувалися тих обіцянок, з якими йшли в Раду. От я намагаюся дотримуватися тих обіцянок не спотворювати те, що ми обіцяли під красивою назвою законопроекту про ринок землі, у тілі якого зашиті просто абсурдні речі. Ми все-таки казали про одну модель ринку, а в законі побачили зовсім іншу. Ми йшли з гаслами, що зупинимо війну, а бачимо ситуацію докорінно іншу – вона ще більш масштабною стала.

Тому якби ми дійсно фракцією як цілісним організмом дотримувалися всіх обіцянок, стояли як єдиний фронт і не йшли на якісь «шкурні» речі від Офісу президента, я б погодилася, що ваші зауваження є слушними. Але як можна казати, що я зобов’язана дотримуватися якихось обіцянок і гарантій фракції, якщо фракція сама їх порушує?

«Ми з Безуглою рухаємося окремо»

Якщо ви вже зачепили чутливе питання війни… Вважаєте, що зараз президент і провладна фракція недостатньо роблять для її завершення?

Я вважаю, що всі ми взагалі недостатньо для цього робимо, і це стосується не тільки фракції та депутатів. На Тимчасовій слідчій комісії з розслідування фактів порушення прав військовослужбовців ми достатньо висвітлюємо проблемних питань військових – по оснащенню, от по ДОТах (довготривалих оборонних точках) нещодавно розглядали – там трешняк повний. Якби було бажання реагувати і усувати ті недоліки, на які вказують депутати в своїх комісіях, бажання уряду витрачати кошти не на ремонти доріг чи парки та сквери, а саме на оснащення наших військових, обладнання фортифікаційних споруд, результати були б значно кращими.

Ви з Безуглою висвітлюєте різні проблемні моменти в армії. Чи будете з нею тепер якось координуватися, чи у кожної своя дорога?

Ми рухаємось в цьому напрямку окремо: я – в рамках діяльності в ТСК, Безугла – в рамках роботи комітету нацбезпеки.

Кажете, що багато мажоритарників у фракції мають власну думку. І наскільки заразним для них може бути ваш приклад з виходом з фракції?

Думаю, що 10-15 депутатів можуть набратися сміливості і прийняти такі рішення. Це якраз мажоритарники, які є особистостями, цінують власну репутацію і розуміють, що у них і після депутатства буде життя і їм не має бути соромно дивитися людям в очі.

Ви ж розумієте, що вихід з фракції вас, Мар'яни Безуглої та інших мажоритарників наближає кількість депутатів в ній до загрозливої відмітки 225. Це за нинішніх умов буде некритично, але неприємно для влади. Може, саме тому керівництво і намагається тримати математичну більшість, а не тому, що так сподівалося вас «перевиховати»?

У них в запасі завжди є «Довіра», є «За майбутнє».

Але для формування коаліції групи не підходять.

Думаю, що це вирішується змінами до законодавства, які точно можливі. Я не бачу нічого страшного в тому, що монобільшість зменшиться до цього порогу.

Що ви особисто будете робити, коли нарешті «отримали свободу»? Ми знаємо приклади депутатів, яких через якісь «зашквари» виганяли зі «Слуги народу», але вони продовжують синхронно голосувати з нею, будучи позафракційними.

На жаль, поки не можу говорити про свою стратегію. Я поки не планую входити до жодних фракцій. Єдине, що мене, звісно, бентежить, це певне обмеження позафракційних депутатів у правах на виступи. Розумію всі такого роду наслідки і буду вирішувати це питання. Принаймні, на роботі нашої ТСК щодо порушення прав військових це жодним чином не відіб’ється.

Павло Вуєць, «Главком»