Знайшли крайнього. За що президент звільнив Трофімова?

За результатами місцевих виборів, які стали не надто успішними для президентської політсили, полетіли перші голови. 4 листопада Кабмін погодив звільнення очільників трьох обладміністрацій – Івано-Франківської, Одеської та Сумської. Але ротація голів ОДА – більш-менш звична справа. А от звільнення, формально за власним бажанням, першого заступника голови Офісу президента Сергія Трофімова, який їх курував, – показовий крок.

Трофімов є одним з типових представників «кварталівської» команди – до свого призначення в ОП він працював виконавчим продюсером студії «Квартал 95» та відповідав за кіновиробництво, а в політику потрапив виключно через знайомство з Володимиром Зеленським. Окрім спільного професійного минулого, за чутками, Трофімов та Зеленський є кумами. Під час першого великого інтерв’ю на новій посаді, яке Трофімов дав «Главкому», він розповідав, що з президентом у нього склались довірливі відносини, та обґрунтовував, чому українці захочуть, аби Зеленський балотувався на другий термін. Тобто він – стовідсоткова людина президента, як, скажімо, голова СБУ Іван Баканов чи ще один заступник голови ОП Сергій Шефір.

Але першим «під ніж» пішов саме Трофімов – палкий прихильник церкви Московського патріархату, який цього ніколи й не приховував. Соратник президента підтримує добрі стосунки на релігійному грунті із нардепом-ексрегіоналом Вадимом Новинським, який є одним з головних апологетів та спонсорів московської церкви в Україні. Вінчав Трофімова з його нареченою нещодавно особисто предстоятель УПЦ МП Онуфрій.

Відставка топ-чиновника Банкової не стала громом серед ясного неба. Чутки про те, що з Трофімовим розстануться, ходили давно і активізувались останнім часом. Серед основних причин називались провали в регіональній політиці, за яку відповідав молодий соратник Зеленського, і які викристалізувались у конкретні невтішні для «слуг» цифри на місцевих виборах. Жоден з діючих губернаторів, які зважилися балотувалися в мери, навіть не вийшов до другого туру. Це дуже показова оцінка виборцями діяльності президентських ставлеників. А результати, продемонстровані «слугами народу» на виборах в місцеві органи влади, краще й не порівнювати з тріумфальними для них парламентськими. Наприклад, підтримка президентської сили в столиці скоротилася шалено – із 36% в 2019 році до 7% в 2020-му. У багатьох інших регіонах падіння також – не на відсотки, а в рази.

На це все наклалися конфлікти Трофімова з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком, якому президент беззаперечно довіряє. Трофімов не приховував своїх амбіцій перейти з рангу заступника, хай і першого, на сходинку вище. Єрмак же, прийшовши в структуру, яка вже була вибудувана до нього, рано чи пізно мав зайнятися її перебудовою. Голова Офісу одразу після призначення перекроїв під себе міжнародний блок, відправивши в почесне заслання до Лондону ексміністра закордонних справ Вадима Пристайка, тепер він взявся «наводити лад» у внутрішній політиці.

Надто м’який

Власне, «рупор Єрмака» медіаконсультант Михайло Подоляк перераховував причини, які призвели до звільнення Трофімова, ще до самого факту відставки. Це й неефективна комунікація Офісу президента з місцевими органами влади, і надмірна м’якість Трофімова там, де з місцевими елітами треба було поводитись жорсткіше. За умов децентралізації регіони почувають себе все більш незалежними від Києва, а губернатори, які мали б бути президентськими очима на місцях, м’яко кажучи, не вражають активністю. Тож в таких реаліях взяти контроль над ситуацією має більш жорсткий менеджер.

«Мабуть, вибори стали останньою краплею та аргументом, що треба вносити зміни в кадрову політику та змінювати її куратора, – вважає політолог Володимир Фесенко. – Проблеми з тими ж головами ОДА виникли задовго до виборів, а їхні результати це тільки підтвердили. Трофімов намагався виправити ситуацію: було ударне турне президента регіонами, але виявилося, що цього замало. Такими церемоніальними заходами дірки в регіональній політиці не закрити. Друга причина звільнення – голова Офісу президента перебудовує його роботу під себе та централізує свій вплив. А Трофімов був протилежним центром впливу».

На думку Фесенка, тепер Офіс президента піде тим же шляхом, яким вибудовувалась архітектура центральних органів влади, – на зміну романтикам прийдуть прагматики: «Спочатку ставка робилася на нові обличчя, не пов’язані з традиційними регіональними елітами, а зараз будуть просувати на губернаторські посади більш досвідчених політиків. Тих, які спроможні більше впливати на місцевому рівні в інтересах президента та забезпечити ефективну комунікацію з місцевими елітами».

Хто замість

Поки що колишній функціонал Трофімова перейде до іншого заступника голови Офісу президента – Кирила Тимошенка. При цьому менеджерські якості Тимошенка та його спроможність «дисциплінувати» регіони викликають великі сумніви. Комунікативний напрямок, яким він опікувався до появи в Офісі президента Подоляка, прямо скажемо, не виглядав ідеальним. А дивно організоване опитування з п’ятьма питаннями президента на виходах з виборчих дільниць, стало не «тріумфом народовладдя», а об’єктом насмішок.   

Давній друг Зеленського Трофімов тепер, згідно з давнім «ритуалом», переведений у статус позаштатного радника президента з поки незрозумілими функціями. На відміну від свого колишнього керівника Андрія Богдана, який назвав Трофімова жертвою підкилимних ігор, Тимошенко досі лишається в кадровій колоді президента, що зайвий раз демонструє її обмеженість. Плани повернути до владної команди ексміністра економіки Тимофія Милованова, що був помічений в пулі експертів під час «теплої ванни», яку Зеленському влаштували на останньому телеефірі «Свободи слова», також свідчення надто короткої лави запасних ЗеКоманди.

«Думаю, що на цьому звільненні наполіг безпосередньо Єрмак, особливо враховуючи, що якийсь час Трофімов інтригував проти нього, – пояснює політтехнолог Андрій Золотарьов. – А тут просто знайшли крайнього за прокол на виборах. Думаю, тепер Єрмак поставить на це місце фігуру, пов’язану з ним – це має бути людина з великими зв’язками, знайомствами.  Щось на кшталт заступника голови Офісу президента Олега Татарова, який замкнув на собі комунікацію з силовиками.  Єрмак розуміє, які можливості дає вплив на регіональну політику і намагатиметься гребти її під себе».

Момент для цього зараз саме той – за підсумками виборів будуть формуватись неформальні коаліції на місцях. Що б не говорили щодо провалу «слуг народу», вони вперше отримали представництво в місцевих радах і багато де можуть грати не останню скрипку. Тож перезавантаження стосунків центру з регіонами – наступний етап. І як з ним впораються нові куратори регіональної політики – покажуть найближчі місяці.

Павло Вуєць, «Главком»