Зорян Шкіряк: Міністр Монастирський – перехідна фігура, розчищає дорогу комусь іншому

Що буде далі з «командою Авакова», чи повернеться ексміністр у велику політику, чи виконуватиме МВС політичні замовлення – питання, на які «Главком» шукав відповіді протягом останнього місяця, опитуючи людей, так чи інакше причетних до правоохоронної системи.

Після того, як в липні несподівано подав у відставку міністр-«мастодонт» Арсен Аваков, якого змінили на більш зрозумілого для Офісу президента слугу Дениса Монастирського, у міністерстві почались чистки. Внутрішні пертурбації тривають і досі. Під нового міністра була проведена ротація заступників, полетіли топ-голови в Нацполіції, почалась зачистка «старих кадрів» в регіонах. Ходять розмови про можливе розділення міністерства-«монстра», створеного Аваковим, до якого входять Нацполіція, Нацгвардія, Державна прикордонна служба, Держслужба з надзвичайних ситуацій та Державна міграційна служба.

Сам же Аваков та його найближче оточення досі дуже скупо коментували ці процеси. А дехто з команди ексголови МВС залишився працювати і за нового міністра. Так, Артем Шевченко продовжує керувати інформаційним департаментом, а Антон Геращенко, у якого Монастирський колись працював помічником, з посади заступника міністра переведений у радники.

А от вже колишній радник міністра Зорян Шкіряк наразі поза грою. Він написав заяву майже одночасно з Аваковим, назвавши себе при цьому «аваківським псом».

Радником Авакова Шкіряк є майже з початку його міністерської каденції – з червня 2014 року (сам Авкаков був призначений після втечі Віктора Януковича і Ко в лютому). Протягом нетривалого часу (березень-травень 2015-го) Шкіряк встиг побути виконувачем обов’язків голови Держслужби з надзвичайних ситуацій, але після скандалу з поверненням українців, постраждалих від землетрусу в Непалі повернувся до функцій радника міністра, які і виконував, поки його шефа наполегливо не попросили піти.

В розмові з «Главкомом» Шкіряк, що не так давно повернувся з подорожі в США, розповідає про розчарування в колишніх друзях та соратниках, оцінює перші кроки нового керівництва МВС та переймається тим, що всі досягнення команди «аваківських» реформаторів можуть бути ліквідовані.

«Всі члени політичної команди Авакова мали, як мінімум, написати заяви про звільнення»

Історія з відставкою Авакова вже дещо забулася, бо на носі – нові анонсовані чистки в уряді. І все ж, ви за цим спостерігали зсередини. Те, що на момент написання Аваковим заяви ви з Артемом Шевченком перебували у відпустці, свідчить про те, що ви про все знали заздалегідь?

Насправді, ні. Це стало несподіванкою, як мінімум, для мене. Не з точки зору самого рішення, тому що кожен міністр має бути готовий залишити посаду…

Аваков з його семирічним стажем – не зовсім «кожен міністр». Як його не намагався позбутися Петро Порошенко, йому це не вдавалося, а от нинішньому президенту вдалося.

По-перше, Аваков пішов сам, по-друге, про відставку Авакова говорили всі останні шість років, починаючи з 2015-го. І кожного разу, коли про це запитували і його особисто, і членів команди, ми завжди казали, що в будь-який час готові зібрати речі і піти. Раніше чи пізніше це мало відбутися, але стало несподіванкою з огляду на обраний час. Але я абсолютно нормально сприйняв і з повагою поставився до рішення міністра. За п’ять хвилин, як вийшла його офіційна заява, я написав, що піду разом з ним.

А чому час став такою несподіванкою?

Просто я особисто не очікував, що це станеться саме в липні. Тим більш було несподівано, що я дізнався про це на другий день відпустки.

Антон Геращенко в одному з небагатьох коментарів щодо цієї відставки сказав, що Аваков звільнився, бо його про це попросив Зеленський. А скільки разів президент його про це просив?

Мені це невідомо, бо я не брав участь в їхньому спілкуванні. Я довіряю всім рішенням Арсена Борисовича, і якщо він його прийняв, на це мали бути зрозумілі об’єктивні причини. Хочете – вірте, хочете – ні, але я його не розпитував про них.

Чи людям з «аваківської» команди пропонувалися якісь нові посади у владі чи були натяки, що їх можуть запропонувати у майбутньому? Ті ж Антон Геращенко та Артем Шевченко лишилися в міністерстві.

За всіх сказати не можу. Мені ніхто нічого не пропонував, бо я відразу підвів риску. Але навіть якби запропонували стати першим заступником міністра, я б відмовився. У мене було людське, морально-етичне і політичне рішення йти разом зі своїм міністром, з яким я прийшов.

Щодо інших – ну, це особиста справа кожного. За моїм особистим переконанням, всі члени політичної команди міністра внутрішніх справ – його заступники, апарат, керівники деяких департаментів – мали як мінімум написати заяви про звільнення. Наприклад, як це одразу зробили заступники міністра Тетяна Ковальчук і Сергій Яровий, за що мій їм щирий респект за позицію. А тоді вже, якщо тебе будуть вважати таким неймовірно цінним кадром, без якого все перевернеться, приймати рішення – залишатися чи ні.

Геращенко не писав заяву до останнього, але його все одно звільнили, повернувши вже не як заступника, а як радника міністра.

Антон Геращенко, з яким ми пройшли достатньо важкий і насичений період протягом останніх з семи з хвостиком років, прийняв для себе рішення лишитися. І не тільки він – там, можливо, залишаться й інші члени команди. Чи вже колишні члени, не знаю, як правильно сказати. Я їх не засуджую, це їхнє право вибору. Я ставлюся до їхнього вибору філософськи, але не підтримую.

Ви ж, напевно, говорили з ними з цього приводу.

Я висловлював кожному власну точку зору і чітко її аргументував. Хтось прийняв рішення працювати в команді нового міністра. Ради Бога, успіхів їм та натхнення. Це вже їхня відповідальність. Але є застереження, аби колишні члени команди Авакова не брали участь у ймовірних деструктивних процесах, які можуть зламати ефективну систему, яку ми будували спільно.

А як, власне, сам Аваков до таких процесів ставиться? Так само близько до серця, як ви? Може, якраз однією з умов його добровільної відставки було збереження певних людей в системі?

Арсен Борисович ставиться до цього всього спокійно і з холодним розумом. Це – реалії української політики, а мімікрія є її яскравою ознакою. Тож нічого нового. Щодо збереження тих чи інших людей в системі, то я не брав участі в таких перемовинах. Знаю точно, що було кілька позицій, які важливо було зберегти. Наприклад, Сергій Гончаров – один з заступників міністра, який, дякувати Богу, залишився. Просто він є безальтернативною фігурою, бо йдеться про питання наших міжнародних угод, зокрема, з нашими французькими партнерами, якими він займався. Сподіваюся, він буде впроваджувати ті проєкти, якими займався Арсен Аваков. Щодо інших, то це більше політична складова.

А от професійна складова – інше питання. Наприклад, по лінії Нацполіції, Нацгвардії, Держслужби з надзвичайних ситуацій… І з огляду на останні рішення, у мене дуже неоптимістичні відчуття.

Це ви про звільнення керівника управління Нацполіції в Києві Андрія Крищенка?

Я був просто шокований, коли отримав звістку про рішення Крищенка звільнитися з Нацполіції. Для мене взагалі є незрозумілими мотиви нового керівництва МВС. Можна абсолютно по-різному трактувати: чи був він «людиною Авакова», чи ні, але, в першу чергу, треба ж говорити про ефективність. Те, що було зроблено в Києві за останні шість років, – це красномовне свідчення того, як ефективно почала працювати Нацполіція.

Я вже не кажу про створення нових підрозділів, таких як «Поліція діалогу», про ефективність боротьби з вуличною злочинністю, про кардинальне зменшення автовикрадень, взагалі зменшення тяжких злочинів і їхнє розкриття.

Якщо взяти резонансні вбивства, які розслідував київський главк за минулі роки, то навряд чи можна назвати справи, які не були розкриті. Я вже мовчу про те, що Андрій Крищенко – герой, що став на захист України під час захоплення терористами Горлівки, витримав тортури, людина, яку поважали практично всі політичні групи. Він будь-яку ситуацію намагався «розрулювати» правильно та справедливо.

Ви ж знайомі з Крищенком. Як він пояснював свою заяву?

Ми не просто знайомі, а є друзями, і я його в усьому підтримую. Людині, яка десятки років була в системі правоохоронних органів та діяла достатньо ефективно, напевно, це рішення далося нелегко. Але як тільки його м’яко «попросили», він не став чіплятися за крісло, вмовляти когось, а вчинив як чесний та достойний офіцер.

Те саме стосується Євгена Коваля (експерший заступник голови Нацполіції – «Главком») та Руслана Марчука (колишній керівник Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції – «Главком»). Їхнє звільнення є взагалі незрозумілим, бо саме ці два правоохоронці уособлюють боротьбу з організованою злочинністю і так званими «злодіями в законі».

Саме за їхньої каденції і керування карним розшуком і Департаментом стратегічних розслідувань Нацполіції були здійснені всі ті затримання, видворення, ліквідація організованих злочинних груп на території України, які ми спостерігали протягом останніх років. При всіх палицях в колеса, що їм ставилися кримінальними структурами, які діяли зокрема через політиків. І такі тенденції на старті роботи нового міністра мене дуже насторожують. Тому що тут не про професіоналізм, а про чисту політику. У вас є претензії щодо роботи? Якщо є – озвучте, а якщо ні – вибачте, то якого хєра ви знищуєте та деморалізуєте людей?

Ви зараз розповідаєте про досягнення вашої команди, але вам завжди будуть нагадувати незавершену «справу Шеремета».

От і давайте дочекаємося завершення і вироку суду, бо що зараз обговорювати? Хтось вважає так, хтось – інакше. В цій ситуації треба керуватися холодним розумом, не бігти вперед батька в пекло, а зважати на норми закону і процесуального права.

«Дуже не хотілося б, аби система МВС перейшла в ручне управління»

МВС – це така величезна «махіна». Аби розібратися, що там всередині, новий міністр навіть взяв місяць, відмовившись від коментарів. Як відбувається передача справ між старим керівництвом міністерства і новим?

По-перше, відмову від коментарів я не почув від самого міністра, це за нього сказав один з нардепів. І це викликає питання, хто ж приймає рішення: як, що і коли говорити міністру. Все інше – є певні нормативні дії, які передбачають ці процеси. Питання в тому, чим в результаті ці справи завершаться.

Мова навіть не про передачу конкретних справ, а прості пояснення від попередників: ось це, мовляв, так працює, а це – по-іншому.

Так має відбуватися в будь-якому цивілізованому суспільстві. Якщо людина з певних міркувань здається зайвою в роботі нової команди, то викличте її, поясніть, запропонуйте щось. Як можна людей, які десятки років честю і совістю пропрацювали в правоохоронних органах, розписувати на нуль? Тільки тому, що, як ввижається комусь, вони з «команди Авакова»? Так тоді всіх, хто працював під час його перебування міністром, можна туди записати. Але, з іншого боку, це вже відповідальність влади.

За вашою логікою, тривале перебування людей в системі – це безперечний позитив. Але ж у Зеленського мислять якраз протилежними категоріями. Президент он нещодавно заявив, що зараз відбувається процес очищення правоохоронних органів. Які, мабуть, за ваші сім років роботи недостатньо очистились.

За моєю логікою, головною у системі роботи Нацполіції має бути ефективність. Тому я не розумію логіку президента і навіть реагувати не хочу. Маю надію, що ми просто президента не так зрозуміли.

Дякувати Богу, ми справді за сім років правоохоронну систему таки очистили. Наша команда зробила навіть не еволюцію, а революцію в ній. Ніхто не займається шапкозакиданням і не говорить, що все стало ідеально. Завжди присутній і людський фактор, і багато інших моментів. Але про те, що ми підняли рівень довіри до підрозділів внутрішніх справ в десятки разів, якщо порівняти з 2014 роком, свідчать всі соцопитування.

Я ж не знаю, яке очищення Володимир Олександрович мав на увазі. Якщо позбавлення від патріотів і ефективних правоохоронців, то, вибачте, я проти такого очищення.

Яку роль, на вашу думку, Зеленський бачить в правоохоронних органах? Бо кожен з його попередників намагався використовувати систему по-своєму.

За ті два роки, що я попрацював у МВС за його президентства, я його жодного разу особисто не бачив, тому не знаю, чого він хоче. Хоча ми знайомі ще з часів, коли він виступав в «Кварталі» і вони неодноразово мене «тролили» в своїх програмах.

Арсен Аваков завжди був стримуючим фактором в системі управління державою і за Порошенка, і за Зеленського і ставив основну задачу – збереження внутрішньої стабільності в умовах війни, що йому і вдавалося. Наразі цей баланс зник. І я б дуже не хотів, аби система керування підрозділами МВС перейшла в ручне управління. Але зараз ми можемо лише попередні висновки робити, а більше можна буде побачити за півроку-рік.

Найбільші перестороги в мене викликають бажання ревізувати повну деполітизацію правоохоронної системи, що існувала за Авакова. Це буде велика біда, коли друзям буде все, а іншим – закон. І останні події, на жаль, мені надії на краще не вселяють.

От ви навряд чи згадаєте, як за нашої команди було замовчане те чи інше ДТП, як намагалися зробити з нардепом від «слуг» Трухіним. Якби я, не дай Боже, потрапив в подібну ситуацію, мене б з ганьбою виперли з міністерства, а не відмазували. Я б дуже хотів, аби цей резонансний випадок був доведений до логічного завершення і залишився винятком у подальшому функціонуванні правоохоронних органів. Інакше це буде намаганням похерити все, що було зроблено за сім років.

Випадок з нардепом Трухіним буде розслідувати не МВС, а Державне бюро розслідувань. Це пришвидшить розслідування?

Якщо мова стосується участі народного депутата, за законом справу має розслідувати ДБР. Інше питання, що протягом майже десяти днів жодного повідомлення про ймовірну участь нардепа у скоєнні ДТП не було. І в цьому велика проблема. Процесуально ви можете не називати прізвища, але маєте проінформувати суспільство, що до інциденту ймовірно може бути причетним народний обранець. Ми так робили завжди.

Нещодавнє призначення першим заступником голови МВС Євгена Єніна, його перекинули з МЗС, – це намагання підсилити який блок?

Особисто я вважаю це хорошим призначенням. Знаю Женю особисто і нічого поганого сказати не можу. Яким блоком питань він буде керувати, мені невідомо, але сподіваюся, що його досвід, отриманий і в Генпрокуратурі і на дипломатичній службі допоможе новому міністру.

«Якщо розчленувати МВС, буде велика біда!»

Чи ви добре знайомі з новим міністром Денисом Монастирським? Чим його стиль менеджменту відрізнятиметься від стилю Авакова?

Я знаю Дениса Анатолійовича ще як помічника Антона Геращенка та голову комітету з правоохоронної діяльності. На цьому етапі стиль менеджменту оцінювати просто неможливо, бо занадто мало часу минуло. Але ще раз скажу: тенденції тривожні. Ми завжди готові підставити плече та допомогти, якщо буде потрібно, але закривати очі на дії, які можуть зашкодити і правоохоронній системі, і людям, ми також не будемо.

А найгірше буде, якщо не Денис Анатолійович насправді керуватиме міністерством, а треті особи.

Тобто Офіс президента?

Так, і поки у мене відчуття саме таке. І думаю, що не тільки у мене. Я з повагою ставлюся до Монастирського, заходив до нього на пару хвилин перед звільненням, ми потиснули один одному руки і я йому побажав успіху і дав важливі поради. Але поки він ними не скористався – перш за все, стосовно професійної складової в органах Нацполіції.

Тобто якщо його попередник розповідав, що може сказати президенту «ні», то щодо Монастирського у вас є сумніви?

Так, є. І взагалі мені здається, що Монастирський є перехідною фігурою з функцією розчистити дорогу комусь іншому. Кому – не знаю, різні чутки ходять. І саме тому хотів би побажати Денису Анатолійовичу домагатися більшої суб’єктності. Він має усвідомлювати, який потужний орган і потужну силу стримувань і противаг йому залишив Аваков.

Я б дуже хотів, щоб і Антон Юрійович (Геращенко – «Главком») допоміг Монастирському як член його команди. Наприклад, щоб новий міністр жодним чином не пішов на таку диверсію, як розчленування МВС. Бо буде велика біда!

Поясню чому. Міністерство сьогодні діє за чіткою європейською моделлю. Під час війни, коли ми створили Нацгвардію, треба було створювати алгоритм взаємодій всіх з усіма. Сьогодні система взаємодій чотирьох підрозділів МВС (Нацполіція, Нацгвардія, Держслужба з надзвичайних ситуацій та Прикордонна служба) вибудувана таким чином, що вона може синхронно спрацювати в будь-який момент в «час Ч».

Наприклад, уявімо: завтра російські танки пішли через кордон і почалася масштабна агресія. Кожен співробітник, керівник того чи іншого підрозділу в системі МВС має свою «тривожну валізу» і без всякої метушні знає, що йому робити далі. Поліцейський знає, хто є його координатором в ДСНС, серед прикордонників, в Нацгвардії. Жодної паніки не буде, бо всі ці моменти відпрацьовані на сотнях навчань, які були в умовах, наближених до бойових дій, за всі ці роки.

Сьогодні важливим фактором є система авіаційної безпеки, яку ми в міністерстві побудували за три роки. Всі ці авіаційні підрозділи замкнені на один умовний хаб і функціонують в системі координат один з одним – і прикордонники, і поліцейські. Цей алгоритм може спрацювати в будь-якій надзвичайній ситуації.

Намагання вивести тих чи інших з підпорядкування цьому загальному керівництву загрожує системі. Ламати її – це просто порушити принципи захисту національної безпеки. Сподіваюся, що до цього все-таки не дійде і ця шкідлива ідея буде відкинута.

Як і ідея виведення Нацгвардії під пряме підпорядкування президенту. По-перше, тут є небезпечні для демократії ознаки створення персональної президентської армії. По-друге, Нацгвардія і так – воєнізований правоохоронний підрозділ, який підпорядковується Головнокомандувачу. І жодних причин, аби виводити його в пряме підпорядкування президенту, просто немає.

Чи можна казати, що «команда Авакова» досі існує? Чи без ресурсної посади за спиною вона починає розповзатися?

Безумовно, «команда Авакова» існує, хоча і в переформатованому стані з урахуванням певних згаданих нами моментів. Тут сумнівів немає. Арсен Борисович як державник, який своє життя поклав для захисту України, буде продовжувати це робити. І поза межами міністерства він не буде лишатися осторонь подій, що відбуваються в країні.

Як хто? Буде якийсь новий політпроєкт чи приєднання до існуючих?

Якщо щось подібне буде, думаю, це озвучить сам Арсен Борисович. Звісно, хтось вирішив працювати в інших командах, а, наприклад, я залишаюсь поряд з Аваковим. Коли прийде час, ми все скажемо. Просто часу минуло ще дуже мало, зараз ми відпочиваємо, але в той самий час і формуємо стратегію на майбутнє.

До речі, так, як за останні ці дні, я не кайфував протягом останніх семи років. Можу сказати, що відбудеться перезавантаження думок, змістів, багато висновків доведеться зробити. На жаль, є певні розчарування, зокрема, в деяких людях і друзях.

Павло Вуєць, «Главком»