Чи бувають в окопах атеїсти?
Велика війна змінила ставлення українців до релігії та Церкви
Днями відбулася дискусія науковців, експертів у галузі релігієзнавства та представників Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, на якій обговорювалися результати масштабного соціологічного дослідження «Війна і Церква. Церковно-Релігійна ситуація в Україні 2022 року». Опитування було проведено Центром Разумкова, за сприяння представництва німецького Фонду Конрада Аденауера.
Результати останнього опитування соціологи порівнювали з попередніми дослідженнями: мирного часу і після вторгнення російських військ в Україну у 2014 році.
Наскільки українці довіряють Церкві?
За даними дослідження, Церква продовжує утримувати одну з перших позицій за рівнем довіри серед суспільних і політичних інститутів (поряд зі Збройними силами та волонтерськими організаціями). Наразі цей показник становить майже 62%.
Хоча моральним авторитетом Церква є лише для 48,7% опитаних громадян. Ще менше вважають священників зразком для морального наслідування – 23%. Українці переважно схиляються до думки, що священнослужителі не є закритою «кастою небожителів», а «як більшість із нас – з усіма достоїнствами і гріхами» (46,4%).
Наскільки українці релігійні?
У 2000 році громадян, які визнавали себе віруючими, було 58%. З часом ця цифра почала зростати і у стресовий 2014-й рік досягла максимуму – 76%. Після повномасштабного вторгнення російських терористичних військ кількість віруючих становить 74%. Хоча жителі західних регіонів демонструють набагато вищий показник – 84%.
26% опитаних заявили, що з лютого 2022 року, за їхньою самооцінкою, вони стали більш релігійними і віруючими людьми, ніж були раніше, 4% – менш релігійними і віруючими.
Попри те, що переконаних атеїстів в Україні лишилося мало – 2,1%, доволі значною є кількість тих, хто вагається між вірою і невір’ям (12%). Крім того, майже 5% назвали себе невіруючими. Тобто можна сказати, що під вогнем чи в окопах не обов’язково всі навертаються до Бога.
Яка конфесія домінує?
Більшість опитаних традиційно ідентифікують себе із православ’ям – 63%. Значним є число послідовників греко-католицизму (10%), а також тих, хто називає себе «просто християнами» (9%). Соціологи відзначають, що порівняно з 2021 роком зросло число тих, хто назвав себе вірянами протестантських та євангелічних церков: з 1,5 до 4%.
Інші конфесії та релігійні напрями (римо-католицизм, іслам, юдаїзм тощо) представлені незначним числом прихильників.
12% опитаних громадян не ототожнюють себе з жодною конфесією.
Як змінилася поведінка віруючих під час війни?
47% опитаних відповіли, що ходять до церкви так само, як і до війни. Причому 11% стали відвідувати церковні зібрання частіше, 12,5% – рідше.
Водночас опитування демонструє, що у віруючих після початку повномасштабного вторгнення збільшилася потреба у спілкуванні з одновірцями (11%). Безумовно, це пов’язано з відчуттям постійної небезпеки та стресовими ситуаціями, викликаними обстрілами, а також необхідністю отримати психологічну підтримку.
Чого українці чекають від Церкви під час війни?
Масштабні руйнування, втрата майна, вимушене переселення і міграція, зростання рівня безробіття змушують громадян звертатися до Церкви не стільки як до релігійної, скільки до соціальної інституції.
Відповідаючи на питання «Які завдання є першочерговими для релігійних об’єднань під час війни?» респонденти так розставили пріоритети:
- надання психологічної допомоги – 54,3%;
- допомога ЗСУ – 45,5%;
- допомога у вирішенні соціальних і матеріальних проблем громадян – 39,5%;
- залучення міжнародної уваги та допомоги Україні – 28,4%;
- допомога внутрішньо переміщеним особам – 23,3%.
З огляду на такі результати опитування, голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський під час дискусії закликав релігійних лідерів максимально збільшити соціально-психологічну підтримку громадян. «Ми знаємо, яким шоком стало для багатьох вторгнення, яким шоком воно стало для деяких людей Церкви, які до останнього не вірили, що «братній народ» сипатиме бомбами на їхні голови і храми. І от цей запит на допомогу, на психологічну підтримку є дуже високим. Він адресується і до релігійних діячів, і, зрозуміло, до професійних психологів», – зауважив Єленський.
Чи потрібна Україні «державна Церква»?
Попри те, що майже 49% громадян вважають, що релігія має бути «національно орієнтованою», ідея запровадження «державної Церкви» не знаходить підтримки (проти – 47%). Українці залишаються вірними гаслу «Свобода – наша релігія», тому вважають, що у країні має бути збережене широке право на свободу совісті (40%) та зберігатися багатоконфесійність (45%).
Чи потрібна «модернізація» Церкви?
Респонденти, які регулярно відвідують релігійні служби, вважають, що не варто нічого змінювати у релігійному обрядовому житті (54%). Хоча 9% виступають за спрощення обрядовості і скорочення тривалості церковних служб.
Ярослав Коцюба, для «Главкома»