Переворот у Лаврі: хто тепер господар? Інтерв’ю з керівником Києво-Печерського заповідника

«Нижня лавра – у безстроковому користуванні УПЦ МП»

У церкви Московського патріархату завершився термін оренди двох головних храмів Києво-Печерської лаври, якими вона розпоряджалася протягом багатьох років – Трапезного храму та Успенського собору. Новину про це озвучив у своєму відеозверненні перед Новим роком намісник Києво-Печерського монастиря митрополит Павло. Він попросив Зеленського залишити ці два храми за Московським патріархатом. Але відповіді від глави держави так і не дочекався.

Натомість із 1 січня Успенський собор і Трапезний храм на території Верхньої лаври, перейшли під контроль заповідника Києво-Печерська лавра, який підпорядковується Міністерству культури. Нагадаємо, що наприкінці минулого року заповідник звернувся до Мінкульту з пропозицією не продовжувати орендний договір з церковниками, з чим міністерство погодилося. «Ми, на виконання указу президента про перевірку стану справ щодо використання майна Лаври, будемо рекомендувати (бо наказати ми не можемо) таку угоду не продовжувати», – сказав міністр Ткаченко в ефірі єдиного телемарафону наприкінці минулого року. За його словами, було створено міжвідомчу комісію і поки вона не завершить роботу, ніяких нових договорів укладено не буде. З початку 2023 року два головних храми Верхньої лаври дійсно зачинені для відвідувань. УПЦ МП заявила про намір оскаржувати припинення оренди у суді.

Про те, у якому стані перебувають храми Верхньої лаври, як Києво-Печерський заповідник співіснує з УПЦ МП і яка доля чекає на Успенський собор і Трапезний храм в інтерв’ю «Главкому» розповів в.о. генерального директора Національного заповідника Києво-Печерська лавра Олександр Рудник.

4 січня, коли це інтерв’ю вже було записане і готувалося до публікації, пресслужба Православної церкви України повідомила, що 7 січня 2023 року Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершить святкову службу в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.

Розпочався 2023 рік і два храми Верхньої лаври закрито для відвідувачів. Які подальші дії?

Заповідник був зачинений до ранку 2 січня 2023 року. Тобто, не було доступу на територію Верхньої лаври. Крім того, я надіслав лист до намісника Києво-Печерського монастиря митрополита Павла і попросив надати перелік представників монастиря, які будуть брати участь у роботі спільної комісії, яка займатиметься передачею державі об’єктів, що були у користуванні монастиря. З 2 січня ця комісія почала роботу. Має її завершити 5 січня, хоча є певні складнощі. (Раніше в інтерв’ю Рудник казав, що комісія працюватиме щонайменше два тижні, – «Главком»). Комісія перевіряє і стан об’єктів, і наявність матеріальних та культурних цінностей.

До комісії з нашого боку увійшли представники фондового відділу, наукового відділу мистецької спадщини та історії Києво-Печерської лаври. Крім того – інженери, юристи і бухгалтерська служба. Можна сказати, що вона проводитиме аудит. Зараз я забігаю трошки наперед, адже у нас вже 2,5 місяці працювала державна аудиторська комісія, яка з 4 жовтня усе перевіряла: дотримання орендних договорів, реставраційні роботи, користування об’єктами, бухгалтерський аудит. Тобто усю діяльність заповідника з 2018 по 2022 включно.

Які результати перевірки?

Вона закінчилася 23 грудня. Ми поки не отримали актів з результатами.

Якщо з об’єктами Верхньої лаври зрозуміло, то яка ситуація з Нижньою лаврою, об’єкти якої УПЦ МП також орендує? Це, зокрема, приміщення Київської духовної академії, де знаходиться релігійний центр.

Об’єкти на території Нижньої лаври були передані у безстрокове користування УПЦ МП постановою уряду від 2013 року. З цією орендою зовсім інша історія. Церква використовує цю територію і будівлі за призначенням, вони сплачують за комунальні та інші послуги, доглядають за територією. Тобто вони своїм коштом самостійно утримують будівлі і територію. Ми (заповідник) тільки здійснюємо моніторинг щодо стану збереження пам’яток. А я нагадаю, у нас на території заповідника знаходиться 140 пам’яток, 44 з яких – національного значення і 96 –місцевого. При цьому значна частина з них знаходиться на території Нижньої лаври, включно з комплексами Ближніх і Дальніх печер, у тому числі й Варязькі печери, які виходять за межі наших мурів та приєднуються до Дальніх печер. Весь комплекс споруд, які вони орендують, вони і доглядають.

Успенський собор і Трапезний храм у новому році зачинені і для туристів також? Що для них зміниться?

Майже нічого не поміняється, за винятком того періоду, коли буде здійснюватися прийом та передача державі цих двох об’єктів. Можливо, вони поки не будуть використовуватися як діючі релігійні об’єкти, тобто люди не зможуть там поставити свічку. Та і свічок там не буде де взяти. Далі будемо бачити, як ситуація розгортатиметься у майбутньому.

Ці обидва об’єкти хоч і релігійного призначення, але вони використовуються заповідником як експозиційні. Тобто у них проводяться екскурсії, відвідувачі самі можуть заходити дивитися, ознайомлюватися з інтер’єром церков.

1 грудня у Єдиному державному реєстрі було зареєстровано чоловічий монастир Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври помісної Української православної церкви (ПЦУ). Це територія Нижньої лаври, Лаврська, 11 і 15. То яка церква користуватиметься чоловічим монастирем?

Об’єкти за адресами Лаврська, 11 та Лаврська, 15 перебувають у постійному користуванні УПЦ (МП). Так, це територія Нижньої лаври. Там розташована церква преподобного Агапіта Печерського, колишня лікарня Громашевського і ще декілька церков.

Але помісна УПЦ/ПЦУ зареєструвала принаймні назву чоловічого монастиря. Вони також користуватимуться тим монастирем?

Наскільки я знаю, «Свято-Успенська Києво-Печерська лавра (чоловічий монастир) УПЦ (ПЦУ)» зареєстрована за адресою Лаврська, 14, а це Церква Феодосія Печерського.

Як мають використовуватися об’єкти Верхньої лаври? Ваша позиція як очільника заповідника?

Я вже ставлюся до своєї роботи як музейник. Можу сказати відверто, свого часу відстоював те, щоби церква Спаса на Берестові (церква поблизу Києво-Печерської лаври) використовувалася виключно як експозиційний, музейний об’єкт, без проведення богослужінь. Саме за час моєї роботи було затверджено Мінкультом використання цієї церкви як експозиційного об’єкта. Хотів би, щоби і з іншими об’єктами так було, але не все від мене залежить. Насамперед кажу про об’єкти, розташовані на території Верхньої лаври.

«На початку було деяке непорозуміння з УПЦ МП»

Чи є у вас претензії чи зауваження до того, як УПЦ МП використовує об’єкти на території Нижньої лаври?

Наші спеціалісти здійснюють постійний моніторинг не тільки Верхньої Лаври, а й Нижньої, складають відповідні акти. Це стосується діяльності не тільки монастиря, а й природних змін, часових, тобто усього, що впливає на об’єкти та пам’ятки. Потім ми надаємо інформацію для усунення зазначених недоліків.

Я не можу сказати, що я на 100% незадоволений діяльністю монастиря, чи на 100% задоволений. Це так само як і в будь-якій сфері нашого життя, з ким би ви не спілкувалися, постійно чимось чи кимось ви не можете бути задоволені. Є якісь недоліки, намагаємося їх усувати. Керуючи заповідником я намагався будувати стосунки з усіма орендарями і користувачами монастирів, у тому числі йдеться про монастир Феодосія Печерського, який в управлінні УПЦ/ПЦУ, він також один із об’єктів нашого заповідника, комунальними музеями, з Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв, з музеєм Голодомору, Інститутом книги та Національної бібліотеки, які розташовані на території заповідника. Тобто у нас багато користувачів та орендарів, з якими постійно необхідно налагоджувати нормальні робочі комунікації.

То чим ви задоволені і чим не задоволені УПЦ МП, яка управляє об’єктами?

На початку було деяке непорозуміння з ними. Ставлення було до мене як до тимчасового керівника. Але з часом вони почали вже більш нормально реагувати на зауваження і навіть на певні звернення і прохання. Були у нас з ними побудовані відносно нормальні робочі стосунки. Наприклад, у 2021 році, коли я звернувся до намісника щодо відновлення Південних воріт, це ворота між Верхньою і Нижньою лаврою, він не відмовив. Ми надали ескізний проєкт воріт, наш головний архітектор його підготував, монастир замовив ці ворота, встановив і потім передав нам їх на баланс.

Вас було призначено в.о. гендиректора Києво-Печерського заповідника ще у 2017 році, зробив це міністр культури Євген Нищук. У той час не було проведено конкурс і колишній керівник заповідника Любомир Михайлина призначив в.о. гендиректора заповідника свого заступника Олександра Овчара. То хто ж з вас керує насправді, як ви розподіляєте обов’язки?

У заповіднику відбувся ряд змін, з Олександром Овчаром ми знайшли порозуміння через певний час. Я працюю на посаді першого заступника, а він заступник з економічних питань і розвитку. Помінявся з того часу у нас і заступник з наукової роботи, зараз цю посаду обіймає Костянтин Крайній, кандидат історичних наук. У нього є право підпису, коли я у відпусті чи з інших питань відсутній. Ми працюємо на повній довірі.

Але юридично це підвішена у повітрі історія. Чи не виникне ситуація, коли УПЦ МП не погодиться залишати об’єкти Верхньої лаври і скаже, що ви не є легітимним керівником заповідника? Тобто може бути, що церковники вестимуть переговори про продовження оренди, наприклад, з Олександром Овчаром?

Немає якоїсь особливої прихильності у Олександра Михайловича до Української православної церкви (УПЦ МП). Ми ставимося до них як до користувачів, як до сусідів. Я не вважаю, що хтось когось поміняє у зв’язку з певною зміною стосунків з користувачем у контексті оцих двох храмів. Якщо я не справляюся з роботою, а це вже має бути позиція Міністерства культури, звичайно, мене можуть звільнити з посади виконувача обов’язків і я передам цю посаду гідній людині без будь-яких заперечень.

«Потрібно десятки мільйонів, аби завершити розпочаті реставрації»

Яка зараз ситуація із фінансуванням у заповідника?

Фінансування у нас, звичайно, обмежене. Ми повинні були у цьому році закінчити чотири об’єкти у рамках великої реставрації. Зрозуміло, що в основному державні кошти йдуть на війну. Але вже зроблено велику частину роботи з реставрації Троїцької надбрамної церкви, також ще реставруються Онуфріївська вежа та башта Івана Кущника на вулицях Цитадельній та Лаврській. На реставрації перша ділянка 92-го корпусу оборонних мурів, теж розпочата та незавершена. Також на реставрації бібліотека митрополита Флавіана, це наш п’ятий корпус, розпочато і не завершено. Багато коштів потребуємо, аби завершити усі реставрації. На превеликий жаль, через війну їх не змогли отримати. Намагаємося здійснювати пошук якихось зовнішніх джерел, меценатів, благодійників.

До кого саме звертаєтесь? Хто допомагає?

Ми отримали від італійців п’ять генераторів, від фонду «Аліс» – велику кількість пакувального матеріалу для нашої колекції, у нас понад 72 тисячі предметів фондової збірки, внесених до державного реєстру. Ми також отримали від ІКОМОС (Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць) допомогу, а саме – сканери. Від Великої Британії отримали сканер, який дає можливість відскановувати стародруки. Зараз також працюємо з італійцями з приводу того, щоби отримати фінансування на 3D-сканування двох об’єктів, зокрема – Церкви Спаса на Берестові, і підготовки наших спеціалістів до роботи з 3D-скануванням нерухомих пам’яток. Мінкульт ще не все знає, але ми від німецького фонду допомоги Україні отримали непряму допомогу, підписали тристоронню угоду і будуємо (вже майже на стадії завершення), сонячні панелі на гаражі заповідника. Цим ми зможемо забезпечити економію електроенергії заповідника у складних умовах сьогодення.

Окрім цього ми відправили виставку «16 предметів фондової колекції» до Національного художнього музею Литви, яка буде відкрита у квітні 2023-го. Я сподіваюсь, мене випустять та я поїду на її відкриття. Серед предметів, які ми відправили, зокрема, ікони, дуже багато хрестів. Дорогоцінні речі.

Екскурсії під час війни проводяться? Як багато?

Близько 40 тис. відвідувачів у 2022 році було. Для нас це дуже мало, це близько десятої частини від того, скільки людей до нас приходило у мирний і доковідний час. Відповідно, і дуже мало екскурсій, здебільшого індивідуальні відвідування. Через це у нас проблеми з роботою для екскурсоводів.

Звільняли співробітників? Як змінився штат?

Я планував зміни у структурі, але поки не вийшло. Можливо, повернуся до цього питання у 2023 році. Можу лише сказати, що наразі у штаті у нас понад 300 співробітників.

Частина з них перебуває у простої, я не можу їх зараз забезпечити роботою. З ними ми не розривали трудові угоди. З деякими тимчасово припинив трудові відносини. Тобто люди у період воєнного стану не можуть повернутися до роботи. Якась частина з них перебуває за межами Києва і України.

На яку суму з бюджету на цей рік ви розраховуєте? Скільки вам буде потрібно?

Для того, щоби завершити реставрацію хоча б на тих об’єктах, де ми її почали, потрібні десятки мільйонів гривень.

Скільки реально можна отримати – не знаю. Ми надавали наш кошторис на цей рік до міністерства ще влітку минулого року. У ньому прописали наші потреби. Але відповіді поки немає. Зазвичай вона надходить на початку року. Ще чекаємо.

Михайло Глуховський, «Главком»