Фаріон розповіла про свою «співпрацю» з комуністичним режимом

Ірина Фаріон розповіла про свою «співпрацю» з комуністичним режимом і про те, як, разом зі своїм вчителем, намагалася «розвалити комуністичну партію з середини». В інтерв’ю «Українським новинам» Ірина Фаріон розповіла про своє комуністичне минуле. За її словами, воно тривало 1 рік.

«І що? Було комуністичне минуле в Левка Лукʼяненка – і він став автором декларації про незалежність України. Було комуністичне минуле у видатного Миколи Руденка, який був секретарем партійного комітету київської організації, а потім розвалював цю київську організацію і відсидів за це понад 10 років», – відповіла вона.

Професорка зауважила, що про комуністичне минуле людини можна говорити, коли є дії. «Які дії виконувала Фаріон, перебуваючи 1 рік у комуністичній партії? Жодних!», – зазначила вона. 

Фаріон розповіла, що у далекі студентські роки створила Товариство української мови на кафедрі загального мовознавства університету ім. Тараса Шевченка, організувавши студентів 1 курсу у це товариство. «Ми виготовили газету, присвячену Василеві Стусу. На партійній групі мене за це гостро засудили, як ото зараз за мою природну вимогу до москворотих говорити мовою Стуса! Я гримнула дверима, забралася з цієї катедри і пішла в декретну відпустку», – пригадала професорка..

Потім вона народила дитину, а вже згодом прийшла на кафедру і «кинула партквиток в писок секретарю парторганізації». «Все. Які дії Ірини Фаріон? Чому всіх так турбує, що Ірина Фаріон 1 рік була членом комуністичної партії з єдиною метою, щоб знищувати її зсередини і просто стібатися з дегенератів?», – каже професорка. 

З часом, нагадала, Ірина Фаріон, вона  прийшла в парламент і разом зі «свободівцями» зареєструвала закон про скасування комуністичної партії. «І ми її скасували. Власне, завдяки тому, що ми, націоналісти, були в парламенті. Ми стали тією закваскою, яка кардинально змінила країну», – розповіла вона. 

«Інша річ, – каже Фаріон, – що виборець 2014 та 2019 років знову повернув нас в колоніяльне минуле з язиком передусім і роздвоєною свідомістю, що врешті і призвело до великої війни. Не проголосувавши належно за закон про люстрацію, не проголосувавши закон про демонополізацію, не проголосувавши належно за закон про українську мову».

Фаріон нагадала, що «розвалювати» компартію з середини була не її ідея, а її вчителя, професора Теофіла Івановича Комаринця. Він у ті часи був секретарем парторганізації. «Я це 100 разів говорила вже. Це була його ідея, і ми це з ним зробили. Він був тим секретарем партії на філологічному факультеті, який знищив кафедру наукового комунізму, особисто привівши до університету Франка священника, покропивши кадилами тих комуністичних чортів, заснувавши (чи відродивши) катедру фольклористики ім. Філарета Колесси. Він зробив цю велику справу і помер», – нагадала професорка. 

Згодом Фаріон пішла працювати до Львівської політехніки, обірвавши таким чином всі свої звʼязки з університетом Франка. Це сталося, за її словами, через те, що не стало Комаринця – видатного фольклориста і автора грандіозної монографії про ідейно-естетичні основи українського романтизму, а також автора однієї з перших праць про Тараса Шевченка як поета-державника.

Нагадаємо, Служба безпеки України очікує на результати низки експертиз щодо висловлювань і публікацій народної депутатки VII скликання Ірини Фаріон. Про це «Главкому» повідомив начальник управління взаємодії зі ЗМІ та громадськістю СБУ Артем Дехтяренко у відповіді на запит.

Також СБУ ініціювала психолого-лінгвістичну експертизу висловлювань Ірини Фаріон.

Нагадаємо, що весь скандал між Іриною Фаріон та окремими військовими почався після виходу програми «Рандеву з Яніною Соколовою» 6 листопада 2023 року. У ній експарламентарка та мовознавиця наголосила, що не існує такого терміна як російськомовне населення.  Ірина Фаріон закликала військових припинити вигадувати причини, чому вони не розмовляють українською.

Варто додати, що після мовного скандалу, Ірину Фаріон було звільнено з посади професора кафедри української мови Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка». Суд першої інстанції вона програла і подала апеляцію.