Чи винен у смерті Стуса суддя, що посадив поета на 15 років? Висновок ДБР

Колишній суддя Київського міського суду Петро Фещенко не причетний до умисного вбивства українського поета-дисидента Василя Стуса. Таких висновків дійшло територіальне управління Державного бюро розслідувань у Києві, закривши кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу («Відсутність в діянні складу кримінального правопорушення»).

Як повідомив «Главкому» заявник у справі з Вінниці Юрій Хорт (справжнє прізвище Павленко), за його заявою про злочин кримінальне провадження було зареєстровано у жовтні 2021 року. Розслідування велося за статтею 93 Кримінального кодексу (в редакції 1960 року) – «Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах».

Як стверджував Хорт у заяві про злочин, 2 жовтня 1980 року суддя Київського міського суду Петро Фещенко «на виконання незаконних вказівок службових осіб КДБ УРСР за попередньою змовою з прокурором Аржановим, адвокатом Медведчуком, свідком Сіриком, діючи з єдиною метою для реалізації злочинного умислу на убивство Стуса В.С., виніс вирок, яким Стуса В.С. було незаконно визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 62 КК УРСР та ч.2 ст. 70 КК РРФСР з призначенням покарання 10 років примусових робіт і п’ять років заслання».

Разом із тим, у липні 2024 року заявник отримав відповідь від Київської міської прокуратури. У ній зазначалося, що 30 грудня 2021 року слідчий ДБР ухвалив рішення про закриття кримінального провадження.

«Копію постанови про закриття кримінального провадження мені не вручено, тому строк для оскарження не почав відраховуватись. Тому планую звертатися до суду зі скаргою на рішення слідчого ДБР», – наголосив «Главкому» Юрій Хорт.

Крім цього, як стало відомо «Главкому», у серпні 2022 року екссуддя Петро Фещенко через українські суди остаточно добився перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці. Таким чином, йому повинні були перерахувати розмір довічного грошового утримання, починаючи з моменту його звернення до Пенсійного фонду (осінь 2020 року).

Як свідчать матеріали з архіву колишнього КДБ УРСР, упорядковані журналістом Вахтангом Кіпіані в книгу «Справа Василя Стуса», на той час 26-річний Медведчук замінив іншу захисницю Стуса Людмилу Коритченко. Вона з невідомих нині причин вибула з цієї справи. На початку вересня 1980 року старший слідчий відділу КДБ УРСР Анатолій Селюк звернувся до Київської міської колегії адвокатів і попросив призначити захисника для Василя Стуса. Паралельно Селюк відмовив поету у призначені адвоката із «Міжнародної амністії» чи «Пен-клубу» (міжнародних неурядових організацій).

Під час першого засідання, яке відбулося 29 вересня 1980 року, обвинувачений Стус заявив відводи складу суду та адвокату Медведчуку. Однак суд залишив їх без задоволення. На етапі судових дебатів молодий захисник Стуса сказав, що кваліфікацію дій свого підзахисного «вважає вірною». Нагадаємо, що Стуса обвинувачували в «антирадянській діяльності та пропаганді». При цьому Віктор Медведчук попросив суд врахувати всі обставини, характеристики та стан здоров’я його клієнта при обранні міри покарання та винести справедливий вирок. Київський міський суд під головуванням Петра Фещенка 2 жовтня 1980 року дав Василю Стусу 10 років тюрми, половину з яких він мав відбути у виправно-трудовій колонії. Суд також визнав Стуса «особливо небезпечним рецидивістом». Помер поет 4 вересня 1985 року у радянському таборі. Його було реабілітовано вже посмертно, у 1990 році.

«Адвокат Медведчук виглядав непрофесійним та нелюдяним біля своїх клієнтів. Адже одна з фраз, яка піддавалася судовому розгляду, що Медведчук вчинив злочин перед поетом, стосується не абстрактної історії. Йдеться про те, що адвокат Медведчук не повідомив сім’ю арештованого поета про початок судового процесу довкола Василя Стуса», – таку заяву 19 березня 2021 року зробив журналіст та історик Вахтанг Кіпіані.