Хто вбив Василя Стуса? Український суд запустив безпрецедентний процес

На початку вересня Личаківський районний суд Львова зобов’язав Державне бюро розслідувань зареєструвати кримінальне провадження за статтею 93 Кримінального кодексу («Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах»). Суть справи стосується подій 1980 року, коли Київський міський суд засудив поета Василя Стуса на 10 років позбавлення волі. Дисидента було визнано винним в «антирадянській діяльності та пропаганді». Через п’ять років поет загинув у радянському таборі.

На думку ініціатора заяви про злочин, яка стала підставою для відкриття кримінальної справи, вінницького активіста Юрія Павленка (прізвисько Хорт), тепер на лаві підсудних повинні опинитися ті, хто 40 років тому брав участь у гучному процесі над Стусом. Це суддя Фещенко, який за словами Павленка, «виконував незаконні вказівки співробітників Комітету державної безпеки УРСР за попередньою змовою у групі осіб спільно з прокурором Аржановим та адвокатом Медведчуком».

Суддівський «футбол»

Щоб зрушити з місця справу про вбивство Стуса, вінницький активіст витратив півтора місяця. Правоохоронні органи не поспішали реєструвати його заяву про злочин. Тоді Павленко звернувся до дев’яти місцевих судів зі скаргами на бездіяльність службових осіб, котрі, на його думку, гальмували запуск нового кримінального провадження.

Однак суди вважали, що заява Юрія Павленка «не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про умисне протиправне заподіяння смерті Василю Стусу». Оригінальне формулювання видав Херсонський міський суд. Слідчий суддя зробив висновок: місцем можливого вчинення злочину щодо Стуса зазначено місто Київ. Проте заявник не обґрунтовував своє звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення саме до Херсонської обласної прокуратури.

Зрештою, Личаківський районний суд Львова визнав, що правоохоронці не дотрималися вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, яка гласить: слідчий або прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення, зобов`язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочати розслідування. Тому суд зобов’язав територіальне управління Державного бюро розслідувань у Львові (ДБР) зареєструвати провадження.

Таке рішення виявилося для місцевого ДБР «незрозумілим» і воно попросило суд його роз’яснити. На що Феміда відповіла відмовою, мовляв, судова ухвала про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про злочин Павленка не потребує роз’яснень. А вже 19 жовтня ДБР повідомило про відкриття кримінального провадження за статтею 93 Кримінального кодексу («Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах»). Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від восьми до п'ятнадцяти років або довічне ув’язнення.

Документ з Facebook Юрія Павленка

Документ з Facebook Юрія Павленка

«У цій справі у мене доволі обмежені права як у заявника. Потерпілими можуть бути лише близькі родичі та члени сім’ї Василя Стуса. Вони мають право заявляти клопотання про проведення слідчих дій. Від себе я буду регулярно направляти публічні запити, а також оскаржувати бездіяльність слідчого, якщо вона матиме місце. Було б добре, якби громадянське суспільство, ЗМІ контролювали розслідування цієї справи. Тоді, можливо, кати Василя Стуса опиняться врешті на лаві підсудних», – додав активіст.

Роль Медведчука у справі Стуса

Історія свідчить: Заслужений юрист України, а 40 років тому захисник Стуса Віктор Медведчук, з’явився у справі поета незадовго до винесення вироку. Як свідчать матеріали з архіву колишнього КДБ УРСР, упорядковані журналістом Вахтангом Кіпіані в книгу «Справа Василя Стуса», на той час 26-річний Медведчук замінив іншу захисницю Стуса Людмилу Коритченко. Вона з невідомих нині причин вибула з цієї справи. На початку вересня 1980 року старший слідчий відділу КДБ УРСР Анатолій Селюк звернувся до Київської міської колегії адвокатів і попросив призначити захисника для Василя Стуса. Паралельно Селюк відмовив поету у призначені адвоката із «Міжнародної амністії» чи «Пен-клубу» (міжнародних неурядових організацій).

Під час першого засідання, яке відбулося 29 вересня 1980 року, обвинувачений Стус заявив відводи складу суду та адвокату Медведчуку. Однак суд залишив їх без задоволення. На етапі судових дебатів молодий захисник Стуса сказав, що кваліфікацію дій свого підзахисного «вважає вірною». Нагадаємо, що Стуса обвинувачували в «антирадянській діяльності та пропаганді». При цьому Віктор Медведчук попросив суд врахувати всі обставини, характеристики та стан здоров’я його клієнта при обранні міри покарання та винести справедливий вирок. Київський міський суд під головуванням Петра Фещенка 2 жовтня 1980 року дав Василю Стусу 10 років тюрми, половину з яких він мав відбути у виправно-трудовій колонії. Суд також визнав Стуса «особливо небезпечним рецидивістом». Помер поет 4 вересня 1985 року у радянському таборі. Його було реабілітовано вже посмертно, у 1990 році.

«Адвокат Медведчук виглядав непрофесійним та нелюдяним біля своїх клієнтів. Адже одна з фраз, яка піддавалася судовому розгляду, що Медведчук вчинив злочин перед поетом, стосується не абстрактної історії. Йдеться про те, що адвокат Медведчук не повідомив сім’ю арештованого поета про початок судового процесу довкола Василя Стуса», – таку заяву 19 березня 2021 року зробив журналіст та історик Вахтанг Кіпіані.

До речі, Кіпіані зумів ближче познайомитися з Віктором Медведчуком. Влітку 2019 року кум Путіна та нардеп від ОПЗЖ подав позов до суду через вихід книги «Справа Василя Стуса», яку упорядкував журналіст. Спочатку на бік політика став Дарницький районний суд Києва, який заборонив використання імені Медведчука без його згоди, а також заборонив розповсюджувати книгу «Справа Василя Стуса». Згодом апеляційний суд «поховав» претензії Медведчука.

У справі Василя Стуса є ще одна лінія, яка не висвітлювалася ЗМІ та пов’язана зі шкурними інтересами суддів, які засвітилися у трагічній історії. За інформацією активіста Павленка, навесні 2021 року суддя Стуса Петро Фещенко, який запроторив Стуса у совєцьку в'язницю, сам почав судитися з Пенсійним фондом. Він домагається перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці. Справу розглядає Окружний адміністративний суд Києва, але наразі немає остаточного рішення.

Тут же Юрій Павленко провів паралелі з іншим служителем Феміди, який у 1987 році засудив до розстрілу бійця Української повстанської армії Івана Гончарука. Це екссуддя Апеляційного суду Волинської області Борис Плахтій, якому торік суд перерахував пенсію. І тепер суддя у відставці отримує пенсію понад 200 тис. грн на місяць.

Віталій Тараненко, «Главком»