Польські фермери мають особливий статус. Це намагається використати Росія
На перший погляд, у структурі польського суспільства фермери не є найбільшою соціальною групою
Тексти детально вивчили статус, привілеї та політичний вплив польських фермерів. Їхні маніпулятивні твердження щодо українського зерна повторюють навіть адекватні політики й основні ЗМІ. Ми з’ясовуємо чому.
Майже два місяці в Польщі триває протест фермерів, які вимагають від уряду та влади ЄС відмовитися від планів посилення вимог до сільгоспвиробників у межах зеленої політики ЄС, а також установити обмеження, якщо не повну блокаду, на сільгоспімпорт з України. У межах протесту фермери фактично «взяли в заручники» прикордонні переходи на кордоні з Україною та серйозно б’ють по українській економіці. На відміну від решти території Польщі, де акції блокування відбуваються раз на 10–14 днів, кордон з Україною заблокований цілодобово та без перерви. У своїх діях фермери покладаються на свій особливий статус у польському суспільстві й свою надзвичайну привабливість як електоральної групи.
Політична вага фермерів у Польщі ґрунтується на кількох чинниках: їхньому правовому статусі, системі підтримки фермерів і простій величині цієї соціальної групи.
Згуртована й активна група виборців
На перший погляд, у структурі польського суспільства фермери не є найбільшою соціальною групою. За останніми оцінками соціологів, вони становлять приблизно 10% мешканців сільської місцевості й близько 4% мешканців Польщі. За даними Головного статистичного управління Польщі, станом на IV квартал 2023 року кількість працівників фермерських господарств у Польщі становила 1,2 мільйона осіб.
Якщо припустити, що частина власників або працівників фермерських господарств має членів родини, які там не працюють, але поділяють погляди своїх близьких, може йтися про кілька мільйонів виборців, тобто доволі вагому групу для польської політики. При цьому про фермерів говорять як про доволі гомогенну групу – консервативну зі спільними уявленнями про свої права та соціальний статус.
Виключні права на землю
На відміну від України в Польщі фермер – це не лише рід занять чи професія, це ще й певний правовий статус. Проявляється цей статус у кількох аспектах, найважливішими з яких є пільговий режим сплати внесків на соціальне страхування та привілеї на придбання сільськогосподарської землі.
Законодавство Польщі фактично визначає фермерство як окремий суспільний стан. Існує цей стан завдяки особливостям функціонування ринку земель сільгосппризначення в Польщі та прямим згадкам фермерів у кількох фундаментальних для Польщі законодавчих актах включно з Конституцією. Формально в Польщі діє ринок землі сільськогосподарського призначення, але він дуже суворо обмежений і регульований з метою не допустити скуповування сільгоспземлі іноземцями та представниками великого капіталу.
Згідно зі статтею 23 Конституції Республіки Польща, ухваленої в 1997 році, «основою аграрного устрою держави є сімейне господарство». Розвинув це положення ухвалений у 2003 році, напередодні вступу Польщі до ЄС, закон про формування аграрного устрою.
У преамбулі закону прямо заявлено, що його призначення протидіяти концентрації сільськогосподарської нерухомості. Закон запровадив норму, за якою першочергове право купівлі землі мали її орендарі, дав визначення сімейного господарства і запровадив межі землеволодіння до 300 га.
А страхи перед іноземним капіталом і покупцями з-за кордону були такі сильні, що польські переговірники домоглися дозволу на мораторій, який забороняв купівлю сільгоспземлі в Польщі іноземцями на термін до 2016 року. У 2016-му, коли термін дії мораторію добігав кінця, польські законодавці загострили норми щодо купівлі землі, запровадивши механізм, за яким землю міг купити фактично лише фермер – мешканець громади, на території якої вона знаходилась, із зобов’язанням обробляти її щонайменше п’ять років.
Ці норми дещо послабили у 2023-му, збільшивши розмір ділянки землі, яку дозволяли купувати не фермерам, до 1 га.
У результаті закон визначає, що придбати землю сільськогосподарського призначення в Польщі площею понад 1 га може лише індивідуальний фермер. Звісно, є певні винятки, здебільшого для ситуацій, коли землю купують держпідприємства або коли потрібно придбати землю на будівництво стратегічної інфраструктури, як-от енергетичні чи транспортні об’єкти. Землю також можна отримати в спадок від члена родини, який був фермером.
Звідси виникає поняття фермера як правового статусу. За законом, фермер – це особа, яка є власником і керує фермерським господарством. Також статус фермера може отримати (і купити землю сільгосппризначення) людина, яка здобула освіту за відповідним профілем або пройшла офіційне платне стажування чи навчання у фермерському господарстві. Також існує законодавча вимога щодо того, що новий власник має обробляти землю не менш як п’ять років від моменту купівлі.
Історичні передумови
Більшість нинішніх польських фермерів або їхніх предків отримали землю в результаті двох великих аграрних реформ, які відбулися в Польщі у XX столітті.
У межах першої реформи від 1920 до 1939 року уряд викуповував землю у великих землевласників (зменшенню підлягали господарства, площа яких перевищувала 180 га), а також реквізував землі інституцій, пов’язаних з імперіями, до яких належали польські землі до 1918 року, і створював механізми її пільгової купівлі та програми безплатної роздачі.
Друга аграрна реформа, яку загалом провели між 1944 і 1950 роками, полягала в подальшому перерозподілі сільгоспземлі, яку вилучили вже безплатно у великих землевласників (дозволено було залишити в приватній власності землю для власників, що володіли до 50 га землі), а також у розподілі земель на територіях, долучених до Польщі в результаті Другої світової війни.
Було вилучено близько 6,1 млн га земель, із них 3,7 млн на територіях, долучених до Польщі в результаті Другої світової війни. Близько половини з них перейшло в державну власність (зокрема, на них створили польські колгоспи або державні сільгосппідприємства). А решту було розподілено між бідними селянами. З’явилися сотні тисяч нових фермерських господарств до «державної норми» в 5 га. Загалом землю отримало 1,1 млн селянських родин.
Хоча на нових територіях Польщі розміри фермерських господарств були більшими, ніж на старих (близько 7,5 га), саме цифра 5 досі є ключовою для польського сільського господарства. За даними Загального сільськогосподарського перепису, проведеного Головним управлінням статистики Польщі у 2020 році, 52% фермерських господарств у країні обробляють площі до 5 га землі.
Серед польських фермерів є й такі, що обробляють і помітніші поля, але вже згадане обмеження 300 га на господарство обійти не можна. Водночас середній розмір угідь одного господарства досить помітно різниться від воєводства до воєводства.
Найменші вони в Малопольському воєводстві – у середньому 4,31 га, а найбільші в колишніх «понімецьких»: Західнопоморському – 32,9 га, Вармінсько-Мазурському – 23,88 га, Любуському – 23,18 га. Окрім більших наділів, які роздавали селянам у соціалістичний Польщі, свою роль тут відіграла й приватизація державних сільгосппідприємств у 1990-х роках, яка вивела на ринок додаткові землі.
Економічно-соціальні наслідки
Площа оброблюваних земель безпосередньо визначає економічну життєздатність господарства, але також є індикатором перспектив його розвитку. За даними вибіркового опитування 2023 року «Польське село», лише 1,7% власників господарств площею до 5 га заявили, що доходів, які вони отримують із них, їм достатньо. Ще 23,9% заявили, що швидше можуть утриматися завдяки своєму господарству.
Серед господарств площею від 5 до 10 га таких було 6,5% і 36,4%. А ці дві категорії разом становлять понад 70% усіх господарств у Польщі. Водночас у 2023 році 23% власників фермерських господарств заявили, що працюють також поза своїм господарством. Цей показник нерівномірний для різних вікових груп фермерів. Найбільше таких було в наймолодшій віковій групі до 34 років. Серед молодих фермерів додаткову роботу мали 33%.
Власники малих господарств часто також мають гіршу освіту чи гірші навички, які дали б їм змогу скористатися додатковими джерелами фінансування. За даними авторів звіту «Польське село. Звіт про стан села» за 2020 рік, саме представники великих господарств змогли отримати додаткові кошти (окрім безпосередніх доплат на оброблюваний гектар землі) з різних програм ЄС на підтримку сільського господарства.
Йдеться про пільгові кредити чи гранти на зведення додаткових господарських будівель, закупівлю додаткового обладнання тощо. Найбільше таких господарств на заході Польщі. У західних воєводствах Західнопоморському, Вармінсько-Мазурському, Любуському, Поморському, Опольському та Нижньосілезькому більшість сільськогосподарських угідь зосереджена в господарствах площею понад 50 га.
Таким чином, польське законодавство сприяє «консервації» фермерського стану. Оскільки землю придбати досить важко, фермерство є підкреслено спадковою справою. Окрім того, розміри фермерських господарств лишаються дуже малими, що утримує кількість фермерів на доволі високому рівні.
Окремий соціальний захист
Окрім прав на купівлю землі статус польського фермера доповнює наявність окремої системи соціального страхування. Соціальним захистом і пенсійним забезпеченням фермерів у Польщі займається окрема структура – Каса сільськогосподарського соціального страхування (KRUS).
До того ж ставки соціального та пенсійного страхування для фермерів нижчі, ніж для індивідуальних підприємців чи найманих працівників. Станом на 2024 рік фермер платить 180 злотих на квартал у межах соціального страхування та 429 злотих у межах пенсійного, разом 203 злоті на місяць.
Для індивідуального підприємця (аналог ФОП) ставки внесків залежать від рівня доходів і становлять не менш як тисячу злотих на місяць. А для найманого працівника ставка пенсійного страхування становить 9,76% зарплати, які заплатять і працівник, і роботодавець. Окрім того, працівник заплатить 9% доходу на медичне страхування. А ще він і роботодавець сплатять кілька менших внесків у фонд безробіття чи страхування на випадок тимчасової непрацездатності.
Щоб платити внески до KRUS замість загальнодержавної системи соціального страхування ZUS, особа повинна мати статус фермера або помічника фермера. Фермер – це людина, яка є власником або співвласником фермерського господарства, що обробляє від 1 га землі. Помічник фермера – особа, найнята фермером на роботу на допоміжні функції в господарстві (наприклад, допомога в збиранні овочів).
За даними KRUS, на кінець 2023 року до інституції платили внески 1 мільйон 42 тисячі осіб. При цьому статус фермера та відповідне страхування через систему KRUS не виключають можливості для особи отримувати дохід від найманої праці поза фермерством, але значно зменшують витрати на соціальне страхування із цих додаткових джерел доходу.
Отже, фермери є доволі привабливим виборчим активом для кожної політичної партії, але вони також мають уявлення, які підтримують система державних органів та законодавство, про свою особливу роль у суспільстві та досвід отримання пільг. Тому боротьба за голоси фермерів завжди пов’язана з апеляціями до їхнього особливого значення в суспільстві. При цьому віднедавна коло партій і політиків, зацікавлених у голосах фермерів, помітно збільшилося.
Фермери в поточній політиці
Традиційно головним представником фермерів у польській політиці була Польська селянська партія (PSL), але протягом своїх двох каденцій в уряді партія «Право і Справедливість» провадила доволі активну політику переманювання селян до свого електорату. Окрім того, у боротьбу за голоси фермерів стали включатися й інші політсили.
Певний перелом у ставленні основних політичних сил до фермерів проявився у тому, що на парламентських виборах 2023 року навіть Громадянська коаліція, яка традиційно орієнтувалася на центристських і ліберальних міських мешканців, також вирішила боротися за голоси фермерів.
У результаті в передвиборчих списках ГК опинився фермерський активіст Міхал Колодзейчак, який, до речі, свого часу починав політичну активність як кандидат на місцевих виборах від ПіС.
За результатами виборів Колодзейчак став віцеміністром сільського господарства та розвитку села, а на додаткове визнання його агітаторської цінності Дональд Туск свою виборчу кампанію до місцевих органів влади розпочав 16 лютого цього року із зустрічі в містечку Моронг у Вармінсько-Мазурському воєводстві, де він у товаристві Колодзейчака вислухав вимоги фермерів і висловив їм свою підтримку.
Окрім загальної привабливості фермерів та їхніх родин як групи електоральної підтримки поведінку уряду та політиків визначає громадська думка в суспільстві загалом. За даними опитування Центру досліджень громадської думки (CBOS), опублікованими минулого тижня, 52% поляків абсолютно підтримують протести фермерів, а ще 29% радше підтримують.
При цьому, що не менш важливо, серед прихильників польських парламентських партій рівень підтримки протесту фермерів (безумовної або часткової) становить щонайменше 60%. Для прихильників сумнозвісної тепер в Україні партії «Конфедерація» ця підтримка становить узагалі 100%.
Для прихильників ПіС близькі за значенням 96%, для партій правлячої коаліції рівень підтримки коливається від 85% для об’єднання «Третій шлях» (партія «Польща 2050» нинішнього спікера Шимона Головні та Селянська партія), 63% для Громадянської коаліції, 60% для Лівиці. Нагнітання інформаційного тла довкола аграрного імпорту з України, яке поєднувало емоційні заклики з численними випадками дезінформації чи перекручувань, тут відіграло не останню роль.
Емоційні наративи
Дискусії довкола імпорту сільгосппродукції з України поширюють низку емоційних і часто неточних наративів. Вони лягають у сприятливий ґрунт. У Польщі вже не один рік відбуваються кампанії, які пропагують купівлю продуктів місцевих фермерів. Одним зі стабільних елементів таких кампаній є наратив про здорові та якісні польські продукти. Тому навіть продукти з інших країн ЄС польські споживачі можуть зараховувати до категорії менш якісних. Особливо така поведінка притаманна споживачам старшої вікової групи.
Окрім загального наративу про якість польської їжі низка скандалів та відвертих інформаційних маніпуляцій щодо імпорту зерна з України в 2023–2024 роках створили для масового споживача враження, що весь імпорт із України потенційно небезпечний для здоров’я.
До створення такого враження доклався скандал із імпортом так званого технічного зерна з України. У публікаціях польських ЗМІ українське зерно часто представляли як таке, що за визначенням не придатне для споживання, а ситуацію описували так, ніби технічне зерно становило переважну частину імпорту з України.
На додачу після початку протестів фермерів у профілях активістів, пов’язаних із партією «Конфедерація», з’явилися відео, які показували вагони із зіпрілим зерном із коментарем про те, що це зерно, яке намагались імпортувати до Польщі вже у 2024 році.
Насправді на відео було зерно у вагонах, які застрягли на польському кордоні після запровадження із сьогодні на завтра польським урядом ембарго імпорту з України у квітні 2023 року. Зерно, призначене для польського ринку, не змогли через ембарго розмитнити, назад його також ніхто не повіз, і кілька десятків вагонів уже майже рік стоїть на бічних лініях у прикордонних регіонах Польщі, а віднедавна слугує реквізитом для нових відео.
До того ж часто використовується аргумент про суворі вимоги до сільгосппродукції в ЄС порівняно з тими, які існують в Україні. І якщо правдою є те, що на території ЄС заборонені деякі пестициди, які дозволені в Україні, то серед аргументів проти харчових продуктів з України можуть бути заяви про те, що начебто в Україні пестицидів та інших засобів використовують більше, ніж у Польщі.
Навіть прем’єр Польщі Дональд Туск в одному з коментарів повторив цю тезу. Офіційна статистика Продовольчої програми ООН це заперечує. За даними ООН, станом на 2021 рік польські фермери використали втричі більше пестицидів, ніж українські (хоча польські виробники далеко не лідери за цим показником у ЄС; їх значно випереджає більшість країн Євросоюзу).
До того ж згідно з експортними правилами ЄС українське зерно перевіряється на кордоні на відповідність європейським нормам, і те, що не відповідає нормам, кордон не проходить.
Ще одним популярним наративом є твердження про те, що сільське господарство в Україні здоміноване олігархами й транснаціональними корпораціями. Навіть у розмові з представниками великих ЗМІ часом доводиться нагадувати, що в Україні є понад 100 тис. малих фермерів, а також існують середні та малі агрофірми.
Просуваючи наратив про те, що весь аграрний сектор в Україні належить маленькій купці людей чи корпорацій, політики за протестами створюють враження моральної правоти блокади. Конкуренція з українським аграрним імпортом представляється як боротьба Давида з Голіафом. Цей наратив, як можна зрозуміти, поглянувши на статистичні дані про польські господарства, ґрунтується на маніпуляції реальними фактами.
Польські фермерські господарства малі, навіть порівняно з одноосібними чи малими господарствами в Україні, які можуть обробляти десятки, якщо не сотні гектарів.
Зелену угоду та пакет Fit For 55 НА СМІТНИК
Зараз ЄС наказує нам вилучати з обробітку 4% наших полів, у 2030 році ця частка має вже становити 10%. Запроваджуються різні обмеження на виробництво рослинної та тваринної продукції. Ця політика завдає удару по кожній галузі економіки! Обмежать твої права заборона автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння, примусова термоізоляція будинків, величезні рахунки за електроенергію!
Стоп продуктам з-поза ЄС!
До Польщі потрапляють мільйони тонн зерна, ріпаку, цукру та інших споживчих товарів, які виробляють БЕЗ ДОТРИМАННЯ стандартів ЄС. Це знищує виробництво у нас на батьківщині. Там використовують ЗАБОРОНЕНІ в ЄС пестициди! Відкриття кордонів підтримує агромільйонерів, а не українських селян!
Окрім побоювань щодо якості імпорту з України й страху перед українськими агрогігантами серед аргументів на користь блокади кордону є теза про те, що начебто, попри заборону польського уряду, імпорт зерна з України не припиняється.
Начебто вантажівки, які за документами прямують до Литви чи Латвії, масово розвертаються одразу за польсько-литовським кордоном і їдуть назад до Польщі. Ці переконання досі поширені. Повторював їх і віце-міністр Міхал Колодзейчак, попри те що згідно з його ж заявами документальних чи інших підтверджень цих тез поки що не знайшли.
З огляду на дані опитувань та загалом розподіл передвиборчих симпатій можна стверджувати, що навіть якщо протести фермерів включають елементи «розширення» меж законності, як, наприклад, блокування в’їзду до Польщі вантажівок із сільгосппродукцією, навіть якщо вона має йти транзитом у треті країни, як це відбувається на пропускному пункті Гребенне, чинний уряд схильний буде закривати очі на самовільні перевірки документів водіїв, які проводять блокувальники кордону, принаймні до завершення виборчого марафону.
А більшість польських виборців про це не дізнається, бо про деталі блокади на кордоні, на відміну від протестів на решті території країни, польська загальнонаціональна преса інформує мало. Найближчим часом у Польщі відбудуться два великі голосування. Вибори до органів місцевого самоврядування заплановано на 7 квітня, а 9 червня відбудуться вибори до Європарламенту.
Відлуння в українському інфопросторі
Цікаво, що в українському інфопросторі поширюються тези, які перегукуються з тими, які поширює «Конфедерація», наприклад, про те, що невідомі бариги скупили зерно задешево й продали його в Польщі з космічними прибутками.За допомогою компанії Semantic force ми визначили, хто запустив цей допис і як він поширювався. Першим його опублікував акаунт у фейсбуці, що позиціонується як критик чинної влади. Ось тут перший пост. Далі він пішов у розкрутку. Ми на нього звернули увагу, бо він часто траплявся нам на очі.
Піки на графіку збігаються з подіями довкола блокади українського кордону та зернової проблеми. 18 вересня 2023 року, коли з’явився пост, Зеленський мав зустрітися з президентом Польщі Дудою в Нью-Йорку (зустріч не відбулася). Кінець грудня – зняття і відновлення блокади в пункті пропуску Дорогуйськ, там місцева влада відкликала дозвіл на протест перевізників, але потім суд знову дозволив. Останній пік – це початок масштабної блокади польськими фермерами доріг у Польщі й українського кордону.
Тобто ми бачимо, як хтось проводить інформаційну кампанію в українському інфопросторі. І ця кампанія прив’язана до подій у Польщі. Оскільки блокада вигідна Росії і лише вона має можливості проводить такі скоординовані інформаційні кампанії, то в цьому випадку й підозра падає на неї.
І це привід замислитися і дослідити, наскільки сильно російська дезінформаційна машина може впливати й на внутрішньопольський дискурс. Про проросійськість «Конфедерації» пишуть багато. Але бачимо, що вигідні Росії тези поширюють і адекватні політики та впливові й респектабельні медіа.
Російська пропаганда спрямована на те, щоб використовувати наявні в країні цілі дискурси у своїх цілях, підносячи певні аргументи у вигідному для Росії світлі. «Хороша» дезінформація – це та, яка використовує наявні упередження, і такою дезою хочеться поділитися. Схоже, у цьому випадку росіяни знайшли вразливу ланку у загалом антиросійській Польщі – фермерів – і почали вживлювати свої інтерпретації у звичні для них тези й грати на їхніх страхах перед українською конкуренцією.
Найближчі вибори
Вибори до органів місцевого самоврядування відіграють важливу роль. Традиційно контроль над місцевим бюджетом з боку партій певної ідеології має практичне значення для населення. Наприклад, ліберальніші міста можуть субсидувати для своїх мешканців програми репродуктивної медицини. Окрім того, сеймики воєводств (відповідник обласних рад в Україні) відіграють важливу роль у розподілі коштів із фондів ЄС. Вони ухвалюють рішення про розподіл дотацій.
Але цього року місцеві вибори набули в Польщі додаткової ваги. Для партії «Конфедерація», яка «недовиконала» свій план за кількістю місць у парламенті, набравши трохи більше ніж 7% голосів замість прогнозованих 15%, це шанс реваншу та підвищення свого престижу завдяки високим результатам в окремих регіонах.
У цієї партії особливо високий рівень підтримки саме в прикордонних з Україною регіонах. Для Громадянської коаліції та прем’єра Дональда Туска місцеві вибори – це спосіб підтвердити, що часи урядування ПіС остаточно минули, закріпити свій виборчий успіх 2023 року. Для «іменної» партії «Польща 2050» Шимона Головні це спосіб розширити свою присутність у польській політиці.
Партію було зареєстровано у 2021-му, її участь у парламентських виборах 2023 року – це перший крок до національних органів влади. І тепер партія прагне здобути присутність у місцевих органах влади. Окрім того, результати цьогорічних виборів можуть стати трампліном для лідера партії Шимона Головні до участі в президентській кампанії 2025-го. Головня вже був кандидатом на президентських виборах у 2020-му, але в другий тур не пройшов. Політичні оглядачі переконані, що він хотів би спробувати позмагатися за посаду президента ще раз.
З огляду на все сказане вище, а також на важливу роль Європарламенту в затвердженні політик ЄС не менш важливими будуть і вибори до нього. Оскільки фермери окрім імпорту з України протестують і проти зеленої політики ЄС, «каналізувати» їхні настрої в голоси на виборах матимуть бажання всі основні гравці. Це дає підстави вважати, що блокада кордону триватиме щонайменше до виборів до Європарламенту, які заплановано на початок червня 2024 року.
Але навіть після виборів можливості імпорту української сільгосппродукції до Польщі будуть обмежені. Єврокомісія станом на сьогодні обговорює пакет обмежень (фактично повернення імпортних мит) на чутливі продукти, імпортовані з України (ті, за якими українські виробники найбільше конкурують із європейськими та, зокрема, польськими). Окрім того, аграрна тема стане однією з найважчих у процесі переговорів про вступ України до ЄС. Натомість завдання, яке потрібно виконати найближчим часом, – домогтися розблокування українсько-польського кордону та запровадження механізмів, які запобігли б повторенню таких блокад.
Катерина Прищепа, Тексти
- Зерно, висипане на землю. Нардеп Княжицький пояснює, чому не варто хапатися за серце
- Око за око? Що задумали українські водії на польському кордоні
- Три тижні на кордоні з Польщею. Інтерв’ю з українським далекобійником
- Володимир Балін: Кордон з Україною перекрили польські вантажівки, які працювали на ринку Росії і Білорусі