Володимир Балін: Кордон з Україною перекрили польські вантажівки, які працювали на ринку Росії і Білорусі
інтерв’ю
Віце-президент Асоціації міжнародних автоперевізників: «Погодили з поляками компромісне питання»
З 7 листопада на пунктах перетину між Польщею і Україною кілометрові черги з вантажних автомобілів. Причина – протест з перекриттям доріг польськими вантажними перевізниками на основних пунктах перетину «Ягодин-Дорогуськ», «Краковець-Корчова», «Рава-Руська – Хребенне». Подекуди тривалість очікування у черзі доходить до 140 годин. Поляки звинувачують українців у нечесній конкуренції і вимагають для себе преференцій.
Вимоги поляків можна звести до шести пунктів:
- Повернення системи видачі дозволів українським перевізникам
- Посилення вимог для в’їзду до Євросоюзу для українських перевізників за правилами ЄКМТ (спеціальний дозвіл, який дозволяє здійснювати перевезення протягом року учасникам системи квот)
- Окремі черги на українсько-польському кордоні для вантажівок з номерами країн ЄС
- Організація руху для порожніх фур через окремі пункти пропуску
- Неможливість реєстрації транспортних компаній у Польщі, якщо вони походять з-за меж ЄС
- Допуск до української системи «Шлях», у якій міститься особиста інформація про українських перевізників
Страйкарі обіцяють, що якщо українська влада на ці вимоги погодиться, блокування кордону для перевізників припиниться. До вимог поляків приєдналися і словацькі перевізники. Однак їхні акції не набули такого масштабу, як у Польщі.
Хоч на перший погляд у перевізників тільки економічні вимоги, є у польських протестах і політична складова. Акції перевізників ЗМІ пов’язують з Рафаелем Меклером, одним із лідерів польської політичної сили «Конфедерація», яка пройшла до Сейму на нещодавніх виборах у тому числі на антиукраїнських гаслах.
Декілька раундів переговорів між Україною і Польщею за участю перевізників та представників урядів країн поки не призвели до успіху. Єврокомісія погрожує покарати Польщу за перекриття кордону з Україною, а сама Україна готує позови, аби відшкодувати збитки, повідомив днями віце-президент Асоціації міжнародних автоперевізників України Володимир Балін.
В інтерв’ю «Главкому» Володимир Балін розповів, чого у польських протестах більше, економіки чи політики, яких збитків завдає простій автомобілів, що робити, якщо з поляками не вдасться домовитися і на які компроміси може піти Україна.
Повномасштабна війна триває понад півтора року. За весь час не було настільки критичної ситуації, пов’язаної з вантажними автоперевезеннями. Чому саме зараз протести поляків настільки потужні?
Є дві основних причини. Перша – політична. У Польщі зараз намагаються сформувати новий уряд. Діючий уряд, який працює у статусі «в.о.», не зовсім добре нині виконує свої функції. Рішення місцевих влад (які надали право на протест) я вважаю протизаконним. Уряд мав би скасувати це рішення. Є така політична сила «Конфедерація», яка має у новому парламенті 18 голосів. Вона є антиукраїнською. Примітно, що автомобілі, які стоять на польсько-українському кордоні і які блокують перевізників, приїхали з Біла Підляська, тобто машини, які працювали на маршрутах Польща-Білорусь і Польща-Росія… У протестувальників є два табори: до перших належать ті, які чим довше стоять, тим більше заробляють за цю «роботу». До других належать реальні перевізники, які розуміють, що своєю акцією можливо щось зможуть виторгувати собі. Наприклад, це стосується більш лояльного відношення системи «Е-черга» до польських перевізників. От така політична і економічна ситуація.
Тому Євросоюз сьогодні погрожує Польщі застосувати санкції. Адже для ЄС вже не місцеве самоврядування у Польщі винне у ситуації, яка виникла. Для ЄС – винна саме держава Польща, яка заблокувала кордон ЄС з Україною. На жаль, будь-які пропозиції, які сьогодні лунають з нашого уряду, не приймаються, протестувальники продовжують блокувати проїзд.
Раніше ви казали, що матимете інформацію про те, хто давав дозволи на блокування кордону, хто їх запитував. З’ясували?
На жаль, поки ні. Адвокати над цим працюють. Поки не знаю, коли в нас вона буде. Адвокати мають два завдання: розблокувати кордон, а також добитися компенсації за збитки, яких зазнали перевізники, отримувачі і відправники вантажів. Цієї інформації поки немає ані у Міністерстві інфраструктури, ані у Міністерстві закордонних справ. Всі розуміють, що як тільки ця інформація з’явиться, вона призведе до негайного позову від нас. Думаю, тоді блокада негайно буде скасована.
У травні цього року уже були спроби блокування кордону у пункті Дорогуськ. Тоді протестувальникам не вдалося заблокувати проїзд, а сьогодні ніхто не заважає їм вже практично два тижні. У вас є пояснення, чому польська влада дозволяє невеликій групі людей фактично ігнорувати закони і мова ж не тільки про перевізників?
Ми польській стороні говоримо про те, що протестувальники не мають права блокувати саме перетин кордону. Мова не іде про право на страйк. Хочете страйкувати – будь ласка. Ставте машини на узбіччі і страйкуйте. Зараз фактично відбувається не страйк у класичному розумінні, оскільки це не конфлікт працедавців і найманих водіїв. Відбувається блокування кордону. Українська сторона наполягає, що відбувається саме блокування і це не законний спосіб вираження своєї думки.
Представники української та польської влади провели переговори щодо розблокування пунктів пропуску на кордоні. Натомість раніше посол України у Польщі Василь Зварич в інтерв’ю «Главкому» розповів, що вимоги, які висувають польські перевізники, направлені переважно до польського уряду. Якщо це так, то про що тоді домовляється Україна, чи долучена до них ваша Асоціація?
Перемовини відбулися 13 і 15 листопада. Наші представники були на зустрічі 13 листопада. А 15 листопада були перемовини без перевізників, але за участю урядів двох країн і місцевої польської влади. На тій зустрічі також були представники Єврокомісії. Вони між собою погодили формат, який запропонували страйкарям. Однак страйкарі заявили, що їм формат не підходить. Мова насамперед про питання поліпшення роботи пунктів переходу, зокрема, для автомобілів, які ідуть порожніми. Зараз ідуть певні узгодження щодо пункту переїзду «Угринів-Долгобичув». Розглядається питання, що цей пункт перетину працюватиме тільки для порожніх польських автомобілів, які їхатимуть з України. Я, як представник нашої Асоціації, готовий це підтримати, хоча це для нас дискримінаційна норма. Але таким чином ми можемо знайти якийсь компроміс. Є певне технічне питання з польської сторони. Польща має підтвердити, що це можливо. Після цього потрібно запропонувати страйкарям такий варіант. Тобто ідеться про пункт перетину, де не буде «Е-черги».
Була у нас дискусія з нашим міністром (міністром розвитку громад, територій та інфраструктури Олександром Кубраковим) щоби відмінити «Е-чергу» на пунктах пропуску «Устилуг-Зосин» і «Нижановичі-Мальховіце» для порожніх вантажівок. Але поки що ситуація не вирішена. Міністерство запропонувало певний компромісний варіант польській стороні. Якщо вони на це підуть, тоді говоритимуть із безпосередньо страйкарями.
Пропозиція у тому, що хоча формально реєстрація залишатиметься, порожні автомобілі проходитимуть пункт перетину без затримок.
Але ж вимога протестувальників не тільки у цьому. Поляки закидають те, що українська сторона вимагає реєструватися у «Е-Черзі» тільки з території України. Ми ж говоримо не тільки про порожні автівки, але і про завантажені. Тобто українські компанії бронюють місце у черзі наперед і вже акурат до цього часу під’їжджають, мінімізуючи свій час на кордоні. Враховуючи, що черга може бути до двох тижнів, то це створює суттєву перевагу над польськими перевізниками, чи не так? Як змінити ситуацію?
Я це розумію. Була у них така можливість (реєструватися за кордоном). І наші реєструвалися за кордоном. Але це створює нерівні умови між нашими і польськими перевізниками. Поляки страйкують у тому числі за рівні ринкові умови. От вони і кажуть: давайте наші порожні автівки їхатимуть без того, щоби реєструватися у «Е-черзі». Упевнений, що жоден посадовець в Україні на це не піде. Але ми як Асоціація пропонуємо, наприклад, на «Угринів-Долгобичув» де-факто пропускати порожні автівки без електронної черги тому, що це новий пункт перетину. І скажу вам, що минулого тижня принципово це питання усі сторони погодили. Але є певні технічні моменти. Наприклад, на цій ділянці є пасажирський рух. Якщо будуть вантажні перевезення, це додаткове навантаження на митників, потрібен додатковий персонал. Нині від польської сторони чекаємо інформацію про те, що вони дійсно будуть готові на це піти. Нехай тільки польські машини будуть. Я не вважаю, що це становитиме проблему.
Я чув від страйкарів такі вимоги: від того, щоби скасувати «Е-чергу», і до того, щоби дозволити без неї проїздити порожнім автомобілям. Ми як компромісний варіант сьогодні говоримо про те, яким чином зробити так, аби порожні автомобілі з черги могли виїхати з території України. Варіантів таких два. Їх я озвучив.
Ви підрахували, які суми збитків на день отримують перевізники? Скільки сьогодні автівок у черзі стоять?
Прикордонники нам надають цю інформацію. У черзі, якщо врахувати і Словаччину, стоять до 4 тис. автомобілів з боку ЄС. Є різні цифри збитків у вантажовідправників і вантажоотримувачів. У них свої підрахунки, я не буду їх називати. Натомість за нашими підрахунками кожен день – це недоотриманий дохід у розмірі 350 євро на кожного перевізника, на кожну машину.
А хто має компенсувати ці збитки? Конкретні протестувальники, організації, чи, може, уряд Польщі?
Щодо уряду Польщі – чи позиватися вирішувати має уряд України, там окремі процедури. Ми наших адвокатів будемо спрямовувати щодо позовів до організаторів страйку, до тих місцевих влад, які дозволили цей страйк.
«Зараз лише 10% польських машин їдуть на територію України»
Чи є польські перевізники, які поділяють вашу позицію і стоять на українському боці?
Більшість асоціацій перевізників у Польщі не підтримують страйк. Але вимоги, які висувають страйкарі, вони підтримують… На мою думку, ми втратили багато часу. Потрібно було раніше вжити більш жорсткі заходи до польських перевізників, які підтримують цей страйк тому, що сьогодні на третині їхніх автомобілів їздять українці. Нашій владі, мабуть, потрібно поставити питання про те, що українців слід повернути додому, вони тут потрібніші. Та поки це питання (у владі) не обговорюється. Хоча, на мою думку, для всіх польських перевізників це має бути серйозним аргументом.
Раніше були паритетні квоти на перевезення між польськими і українськими перевізниками. А після того, як між Україною і ЄС стала діяти Угода про лібералізацію вантажних перевезень, ситуація як змінилася? Наскільки українських перевізників сьогодні більше від загальної кількості, які працюють на ринку?
Колись у нас була квота дозволів на перевезення – 260 тис. Потім 200 тис., потім 160 тис., потім 180 тис. Тоді 35% ринку – це були польські перевізники, 65% – українські. Це все було до великої війни. Зараз лише 10% польських машин їдуть на територію України. І причина не у дозволах. Причина у тому, що у нас ідуть бойові дії, є втрати у тому числі машин, водіїв. Більше того, такі перевезення, наскільки нам відомо, не страхують їхні страхові компанії. От тому вони не їдуть. Як на мене, питання дозволів надумане. Не на часі його розглядати. В чому суть їхніх вимог квоти на договори? Вони хочуть, коли закінчиться війна, цими договорами нас тримати (диктувати свої умови). Бо їм дуже буде цікавий ринок Україна-Польща, коли буде відбудова інфраструктури, економіки, буде значно більше потреба у перевезеннях, ніж зараз.
Угода про лібералізацію вантажних перевезень діятиме як мінімум до 30 червня наступного року. Є варіанти, за яких вона може бути не продовжена після цього терміну? Які сценарії ви бачите?
Варіанти є завжди. Мінінфраструктури каже, що вони зробили усе для того, щоби продовжити угоду. Тим більше, у першому її пункті прописано, що вона введена у дію через воєнний стан в Україні. Я би дуже хотів, щоби перемога у нас була швидше, ніж 30 червня наступного року. Але це не від мого бажання залежить. На фронті не усе так просто. Страйкарі кажуть, що підписуйте протокол із Польщею (задоволення вимог польських перевізників), тоді з 1 січня ми знімаємо страйк. Але ніхто з українських високопосадовців на це не піде. Сьогодні навіть офіційно влада Польщі відмовляється писати відповідні листи до Єврокомісії про необхідність повернення дозволів на перевезення. Тобто польські посадовці виконують рішення ЄС. Не впевнений, що Польща готова вийти з ЄС через те, що нам не повернуть дозвільну систему.
Наскільки складна ситуація на українсько-словацькому кордоні? За останніми повідомленнями там у черзі стояли близько 500 автомобілів.
Пункт перетину «Ужгород-Вишнє Нємецке», наскільки я пам’ятаю, на добу – 250 автомобілів. До того, як почався страйк, там узагалі не було черг. За моєю інформацією люди поїхали з «Шегині-Медика» до «Ужгород-Вишнє Нємецке» об’їжджати. Саме цим можна пояснити чергу. Пам’ятаю часи, коли вони працювали у режимі 100-150 автомобілів на добу. Сьогодні спроможні 250, але навала значно більша.
«У Словаччині змінився уряд, який намагається догодити агресору»
А як протести зі словацького боку вплинули на цю чергу?
Було таке, що протестувальники на одну годину перекривали дорогу. Парадокс українсько-словацького кордону полягає у тому, що Україна і Словаччина ніколи не мали проблем з дозволами. На мою думку, у відносинах зі словаками – це суто політичне питання. Ви ж знаєте, що у Словаччині змінився уряд. Таким чином вони намагаються догодити агресору.
Якщо навіть після переговорів не вдасться добитися розблокування кордону, а суди можуть розтягнутися у часі, чи може бути хоча би тимчасовим вирішенням проблеми направити автівки, наприклад, через Молдову, Румунію, Угорщину?
Я знаю товароотримувачів, які уже через Румунію відправили машини тому, що вони везуть певні види товарів, які мають бути швидко доставлені. Вони не ризикували їхати через Польщу. Хоче це для них додаткове логістичне навантаження. Ви маєте розуміти, що найбільший потік машин у нас був саме через Польщу. Що стосується румунського кордону, то на основному переході Порубне є черга. З чим вона пов’язана я не готовий сказати. Знаю, що там завершується реконструкція з румунського боку пункту «Порубне-Сірет». Можливо, пов’язана з нею.
Українсько-польський кордон у перевезеннях скільки на себе забирає серед усіх західних сусідів, з ким у нас спільний кордон?
За спроможністю пунктів пропуску – трохи більше 50%. Але для певної частини автомобілів Польща – це лише транзит і вони їдуть далі.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0