Зерно, висипане на землю. Нардеп Княжицький пояснює, чому не варто хапатися за серце
Тема тижня
Микола Княжицький: Гданськ заповнений тракторами, але тут протестувальники не згадують Україну
Акції протестів польських фермерів на кордоні з Україною сягла максимального градусу. Тепер поляки блокують не тільки автотраси, а й рух залізницею. Протестувальники у прямому сенсі вдалися до злочину – висипали українське зерно з одного із вагонів прямо на колії. Нагадаємо, нещодавно польські фермери вже вдавалися до подібної акції, коли розсипали зерно із однієї з українських вантажівок. Тоді міністр сільського господарства Польщі Чеслав Секерський перепросив у України через цей інцидент. Та як показав час, ані протестувальники, ані польська влада висновків не зробили, оскільки акції зі сплюндрованим збіжжям, які дуже сильно ранять українців, повториюються.
Нині у Польщі перебуває український народний депутат Микола Княжицький («Європейська солідарність»). Політик намагається донести українську позицію до партнерів і знайти спільне вирішення проблеми, ключ до розв’язання якої лежить точно не в Україні.
В інтерв’ю «Главкому» Микола Княжицький розповів, як НАТО може допомогти розблокувати кордон із Польщею, як польська пропаганда діє на українців, та поскаржився на брак наших політиків і громадських діячів, які би обстоювали перед поляками українські інтереси.
«Українська тема в протестах у Польщі є важливою, але не основною»
Поляки протестують і блокують кордон ще з минулого року. Попри зміну влади у Польщі, протести не тільки не припиняються, а й посилюються. Як нам вийти з цієї ситуації, якщо ані вони не хочуть відступати від своїх вимог (зокрема скасування «транспортного безвізу»), ані Україна?
Спочатку з 8 грудня 2023 року відбувалися протести перевізників, які блокували кордон. Зараз кордон блокують працівники сільського господарства. Потім знову обіцяють вийти на свої акції перевізники. У них різні вимоги.
Якщо говорити про сільське господарство, то зараз обговорюється нова угода про «транспортний безвіз» в Євросоюзі, і це справа Брюсселя. Якраз у ці дні там мають іти переговори з цього приводу.
Там, загалом (у Брюсселі) нас усі підтримують, за винятком поляків. Очевидно, що ці протести відбуваються не лише на кордоні. Українська тема в них є важливою, але не основною.
Я, наприклад, перебуваю зараз у Гданську. Все місто заповнене тракторами протестувальників проти політики Євросоюзу. Тут Україну ніхто не згадує.
Припинити протести ми не можемо. Їх не може припинити навіть польська влада. Бо заблокований не лише кордон, а й міста. Але розблокувати кордон, безумовно, нам потрібно, оскільки в цьому полягає питання нашої національної безпеки. Бо ми країна, яка воює. Коли стоїть транспорт, знекровлюється наша економіка, а наша економіка – це підтримка Збройних сил, тому ми маємо зробити усе можливе, щоби кордон було розблоковано. З моєї точки зору, нам потрібно провести засідання Ради Україна – НАТО, звернутися до НАТО і до інших структур наших союзників, які разом з нами переживають за нашу безпеку і зробити все, щоб пояснити полякам необхідність розблокування кордону і неприпустимість його блокування. Справа в тому, що відповідно до польського законодавства, це питання місцевих рад (питання проведення акцій). Центральний уряд не завжди має такі повноваження (дозволяти чи ні акції), а навіть якщо має, то вживати заходи не завжди хоче тому що 80% поляків підтримують фермерів, де українське питання, як я казав вище, не є ключовим. Кордон протестувальники блокують тому, щоби привернути до себе більше уваги. Очевидно, що росіяни намагаються скористатися цією ситуацією. У соціальних мережах роздмухують ворожнечу між поляками і українцями, і в середині польського суспільства також. Це теж те місце, де нам потрібно докладатися і пояснювати польському суспільству, що відбувається, якими є жахи нашої війни, і те, що наше зерно насправді не постачається до Польщі, а фактично рухається транзитом. І це зовсім невелика частина від усього зерна. А блокується же не лише зерно, а весь рух економіки через західний кордон, кордон з НАТО на шкоду нашій безпеці.
Очевидно, що росіяни намагаються скористатися цією ситуацією
З одного боку, з польським суспільством потрібно говорити і роз’яснювати нашу позицію. З іншого боку, поляки вже не вперше діють радикально і розсипають наше зерно: спочатку на асфальт, тепер на залізничну колію. Але головне, що такі радикальні дії влада якщо не толерує, то просто закриває на це очі. Як в цьому випадку продовжувати діалог?
Очевидно, що для кожного українця зерно і хліб є святими. Навіть кидати хліб на землю є великим гріхом. Натомість у Європі акції, де фермери розсипають зерно чи виливають молоко на вулицях є типовими у багатьох країнах. Це по-перше. По-друге, як це сталося (висипання зерна) перший раз, польська влада перепросила в українців. Це зробив міністр сільського господарства. Зараз, сподіваюся, також поліція припинятиме ці дії. Але наша головна справа – розблокування кордону. Треба боротися не лише з дрібними ексцесами, які, на жаль, ранять кожного українця, а загалом з блокуванням як з таким.
Ви намагаєтеся донести українську позицію колегам у Сеймі. З ким конкретно зустрічалися? Як поляки сприймають наші?
Було багато різних зустрічей. Але тут я повинен бути обережним, оскільки це справді частина польської виборчої кампанії. І я, іноземний політик, не хотів би у це втручатися. Саме це (акції протесту) зупиняє дуже багатьох політиків, які прихильно ставляться до України і є найбільшими нашими лобістами у ЄС. Зараз вони усі бояться у це втручатися (у протести на польсько-українському кордоні зокрема), бо бояться втратити владу, оскільки фермери є великою частиною суспільства, яку загалом суспільство підтримує. Інша справа, що їхні вимоги щодо України є абсолютно несправедливими і такими, що не відповідають дійсності. Наприклад, вони говорять, що українське зерно не йде транзитом, а продається у Польщі, що воно поганої якості. Але все це голослівні обвинувачення, які нічим не підтверджені. Жодного факту на моє конкретне запитання, де би таке було, вони навести не можуть. Саме тому роз’яснювальна робота є дуже важливою. Польські медіа не приділяють цьому увагу. Було би добре, щоби тут у Польщі було більше наших політиків, громадських діячів, які би намагалися публікуватися у польських ЗМІ, зустрічатися з місцевими політиками, профспілками і з багатьма іншими, щоби протидіяти російській пропаганді у тому числі.
«Українці у Польщі не протестують, бо залежні від місцевої допомоги»
Зараз дуже багато українців у Польщі. Але з їхнього боку ми не бачимо жодної активності, підтримки України. Як гадаєте, чому? Такі акції допомогли би Україні?
Українці, які перебувають у Польщі, дуже часто залежать від допомоги. Вони хочуть отримати роботу, соцдопомогу. Хтось з них хоче отримати громадянство або карту поляка. Участь у будь-яких акціях для таких українців може нести ризик для їхнього безпечного перебування у Польщі.
Але не всі українці є біженцями, є ті, хто давно мешкає…
Знову ж таки, я регулярно виступаю на польському телебаченні і вмовляю друзів писати статті у польську пресу. Але навіть ті українці, які тут живуть, перебувають під впливом польської пропаганди. Вони часто кажуть, що це українські олігархи продають дешево зерно до Польщі. Але усе це міфи. Ніякі олігархи тут зерно не продають. Польське сільське господарство має як великих, так і не великих власників. Багаті люди у Польщі фермерством також займаються. Але люди вірять у міфи, у них замало об’єктивної інформації. Це наша проблема і проблема нашого уряду. Тому що ми витрачаємо гроші на фінансування телеканалу FreeДом і телемарафони замість того, щоби пояснювати що насправді відбувається, нашу позицію у суспільствах, від підтримки яких ми залежимо.
«Підтримую позицію Зеленського»
Президент Володимир Зеленський у своєму зверненні сказав, що протести на кордоні – це політика, а не економіка. Між тим міністр розвитку та технологій Польщі Кшиштоф Гетьман каже, що протест фермерів не має нічого спільного з політикою. То чого насправді в цих протестах більше?
Попри те, що я перебуваю в опозиції до президента Зеленського, я підтримую цю його позицію. Це (протести) – абсолютно політика, причому внутрішньо польська політика плюс використання цього всього країною-агресором проти нас.
Ще у вересні минулого року Україна погрожувала Польщі звернутися до арбітражу СОТ щодо введених Польщею обмежень щодо імпорту зерна. Чому ми досі цього не зробили? Цей інструмент допоміг вирішити проблему з блокуваннями на кордоні?
Жодним чином не допоміг би. Це розтяглося би на роки (розгляд справи), потім відбувався би апеляційний процес. Він не може бути ефективним для вирішення цієї проблеми.
Яка гарантія є, що польські протести не розповсюдяться на Словаччину, Румунію, інших наших сусідів, адже протестувальники у цих країнах раніше вже вдавалися до блокувань на кордоні?
У даному випадку протести відбуваються у Польщі, бо політики різних партій використовують цю ситуацію у передвиборчій боротьбі. А в Румунії, наприклад, політики у це не втручаються і через це там ніхто нічого не блокує. Бо справжніх підстав для блокувань немає. Адже, як я вже казав, українське зерно транзитом проїжджає через Польщу, у цій країні не продається… Окрім того, польські фермери протестують проти так званого «зеленого курсу» на обмеження пестицидів. А наш кордон використовують для привернення уваги.
У Європі акції, де фермери розсипають зерно чи виливають молоко на вулицях є типовими
Українці сподівалися, що парламентські вибори у Польщі завершаться, і політизація на кордоні з цим також. Проте цього не сталося. Чому? І чого чекати далі?
Ми з вами говорили про парламентські вибори у Польщі. У квітні в них місцеві вибори, потім вибори до парламенту ЄС, потім будуть президентські. Країни живуть від виборів до виборів. І ця карта розігрується тут, це підігрівається росіянами і проросійськими політичними силами у Польщі.
Ви хотіли би більше українських політиків бачити у Польщі. Але чому цього не відбувається? Можливо, доцільніше розмовляти одразу з місцевими депутатами, адже дозволи на акції від місцевих влад залежать?
Наші депутати не можуть нікуди приїжджати. Тобто можуть приїжджати лише на запрошення спікерів парламентів. Я зараз у Польщі саме за таким запрошенням. А спікер надає запрошення, коли йому це потрібно, і ти береш участь у якомусь спільному заході. І це велика помилка нашої країни, яка взагалі не використовує парламентську дипломатію як у стосунках із Польщею, так і в стосунках з іншими країнами.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0