Гречка – індикатор кризи. Що відбувається на ринку найдорожчої крупи

Гречка в Україні – не просто крупа. Це – сакральний продукт. Індикатор економічної стабільності народу. Свого роду лакмусовий папірець: є гречка – отже, поки що все добре, голоду не буде. Якщо з полиць вона зникає – намічається криза.

Тривога замайоріла на горизонті минулого року. Ціни на стратегічну крупу знову поповзли вгору. А вже на початку 2022-го Кабінет міністрів зарахував гречану крупу до переліку соціальних продуктів харчування, на які торговельна націнка не може перевищувати 10%.

Нині дешевше за 45 грн кілограм гречки не знайти. За такі ж гроші можна, наприклад, купити три кілограми крупи перлової.

Про те, чому гречана крупа таки увійшла до переліку соціально значущих продуктів харчування, чому в деяких країнах цей продукт продається в аптеках і скільки він коштуватиме найближчим часом, «Главкому» розповів виконавчий директор Міжнародної асоціації гречки Сергій Громовий.

Чому ваша асоціація – міжнародна? Виробники з яких країн світу до неї ще входять?

Гречка – культура не дуже поширена, її вирощуванням у світі займаються лише 24 держави. І спочатку головними центрами виробництва гречаної крупи були Росія та Україна. А в нашій країні ще з радянських часів було зосереджено головні наукові установи, які займаються селекцією культури.

І ось у 2017 році провідний український селекціонер гречки Любов Тараненко ініціювала створення в Україні міжнародного співтовариства, яке об'єднувало б виробників гречки та профільні наукові структури. До складу асоціації виявили бажання увійти Японія, Франція та Словаччина.

Чому гречана крупа, найдорожча з усіх, що продаються в Україні, тепер внесена до списку соціально значущих продуктів?

Це зараз вона найдорожча. А коли гречана крупа коштувала 10 грн за кілограм, за споживанням вона була в Україні на першому місці. Нині, коли коштує в середньому 50 грн, то, природно, поступилася позиціями. Тепер на першому місці за споживанням – вівсяна крупа, потім перловка, рис. Гречка на четвертому місці, за нею – пшоно. Хоча воно і дешевше.

А в списку соціально значущих продуктів гречана крупа була і залишається через те, що вона найкорисніша. У гречці великий вміст так званих легких вуглеводів, вони незамінні для людей, хворих на цукровий діабет: вуглеводи розщеплюються повільно, й у організмі немає різкого підвищення рівня цукру. Це, мабуть, єдина крупа, яка підходить для діабетиків.

Порівняльні характеристики основних круп

У гречці є половина необхідних організму амінокислот (стільки хіба що у гороху ще є). Високий вміст білка – у пшениці, наприклад, 11%, а у гречці – 12%. У гречаній крупі підвищений вміст заліза, елементи, що містяться в ній, очищають кров. Гречку рекомендують при ожирінні, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки, серця та судин. Вона виводить із організму радіонукліди. Не дивно, що ще в 1900 року на Міжнародній виставці у Парижі гречка удостоїлася звання «Королева круп».

«Дефіциту немає, але гречка стає менш доступною»

Панує думка, що гречку в їжу вживають здебільшого в Україні, у деяких пострадянських країнах, та в Чехії, де її додають у кров'яну ковбасу. А в інших державах це – переважно кормова культура.

Це омана. Як харчовий продукт, гречка має широке споживання у багатьох європейських країнах. Найбільше, до речі, її їдять у Литві – 8 кг на рік, за фізіологічно необхідної норми 7 кг. Гречка там – національна страва. У країнах Бенілюксу та Великій Британії гречана крупа продається навіть в аптеках, для діабетиків. Дуже багато її споживають у Японії, це, до речі, одна з найбільших країн-імпортерів, близько 50 тис. тонн щорічно. А як корм для тварин гречку використовують, наприклад, у США.

Який нині рівень споживання гречки в Україні, чи спостерігається її дефіцит?

Дефіциту немає, але гречка стає все більш недоступною для більшості населення через високу ціну. Останні роки її споживання становить 2,5-3 кг на людину на рік.

Для забезпечення внутрішнього споживання необхідно щорічно близько 140 тис. тонн гречаної крупи, для цього необхідно вирощувати близько 200 тис. тонн цієї зернової культури – третина її йде на лушпиння, плюс ще треба залишити посівний матеріал.

Цього року, за даними Мінагрополітики, ми зібрали 110 тис. тонн зерна гречки. Відповідно це близько 70 тис. тонн крупи. Де ми купуємо ще половину необхідного?

Імпортуємо, на жаль, із Росії. Просто гречка тієї якості та смаку, до якої ми звикли, є лише там. Але із цим імпортом хитра ситуація. У Росії гречку вирощують переважно в Алтайському краї, який межує із Казахстаном. Крупа везеться до нас залізницею через цю країну, там міняють документи та бирочку – мовляв, гречка казахського походження. І юридично торгівля йде з казахськими постачальниками.

«Гречка – культура непрогнозована»

Як так сталося, що Україна, яка колись була другим у світі виробником гречки, втратила свої провідні позиції?

Так, колись, років 15 тому, ми вирощували 500 тис. тонн цієї культури щороку, зараз – уп'ятеро менше. Падіння відбувалося поступово, фермери переходили на виробництво економічно вигідніших культур – пшениці, кукурудзи, сої. Але різкий спад виробництва стався з 2017 року, коли українська влада допустила засилля дешевого російського імпорту.

Собівартість виробництва української гречаної крупи була тоді 7 грн за кілограм, а відпускна ціна російської, у перерахунку на наші гроші – 3 грн. Фермери зазнали серйозних збитків, і розуміючи, що держава їх не захистить, почали масово відмовлятися від вирощування такої непрогнозованої культури, як гречка.

Що значить «непрогнозованої»?

Пшениця, кукурудза, соняшник – так звані біржові культури, за пів року можна спрогнозувати їхню ціну. Ось фермер ще не посіяв пшеницю, але може її законтрактувати на умовах форварда, і восени продати. А з гречкою так не виходить, це нішева сільськогосподарська культура.

Після того, як в Україну пішов дешевий російський імпорт, стрімко почали скорочуватися посівні площі під гречку. Якщо у 2017 році вони становили 180 тис. га, то у 2018 – 110 тис. га. А у 2019 році залишилося лише 63 тис. га.

Відповідно, зростали ціни на гречку. Якщо на початку 2019 року кілограм її в магазині коштував 11 грн, то у листопаді – вже 20. У березні 2020 року – 30 грн, у квітні – 35. Зараз мінімальна ціна у супермаркетах – 45 грн за кілограм.

Це справедлива ціна? Яка зараз собівартість виробництва кілограма гречки?

Вихід гречаної крупи із зерна становить 67%, тобто для тонни крупи необхідно 1,33 тонни зерна. Собівартість кілограма зерна з поля виходить 29 грн, очищення на заводі – 7 грн. Отримуємо 36 грн мінімум. Беремо націнку виробника, логістику, торгову націнку до 30%, от і отримуємо ціну у супермаркеті близько 50 грн.

«Об'єктивних передумов для подорожчання немає»

Яке сьогодні місце України серед світових виробників гречки?

Зараз у світі виробляється близько 3 млн тонн гречки щорічно. Близько 1 млн тонн припадає на Росію, близько 0,7 млн тонн – на Китай (у 2017 році виробництво там становило 0,4 млн тонн). І ще десь 1,5 млн тонн припадає на решту країн. На третьому місці – Казахстан, понад 100 тис. тонн. Україна ділить четверте місце з Польщею.

Який зараз обсяг експорту української гречаної крупи, куди ми її постачаємо?

У найкращі часи експорт гречки становив до 300 тис. тонн на рік – удвічі більше, ніж ми зараз споживаємо. Головним покупцем була Франція – 30-40% експорту, потім Ізраїль – там роблять із гречки якісь національні млинці. Багато купувала Італія та Іспанія – є чималий попит у емігрантів з України. Ще – Сербія, Хорватія та Чорногорія.

Зараз структура експорту по країнах не змінилася, але самі продажі впали в тридцять разів, десь до 10 тис. тонн на рік.

Щодо Китаю. У 2011 році в Україні була криза – з полиць магазинів зникла гречка, і уряд почав купувати її в Піднебесній. Щоправда, вона була з якимось технічним запахом та дивним смаком. То була кормова гречка?

Ні, вона нормальна, просто іншого виду, так звана татарська гречка. У ній великий вміст рутину. Дуже корисна речовина для судин, що запобігає тромбам, покращує кровообіг (з рутину роблять медичний препарат «Аскорутин»). Але смак та запах специфічний, ми до такого не звикли. Тому, власне, у Росії гречку й купуємо.

Загалом тоді, у 2011 році, з Китаю гречки мізер завезли – до 10 тис. тонн, але це був яскравий психологічний фактор. Мовляв, дожилися – у Китаї гречку купуємо. До речі, дивна тоді була ситуація, спекулятивна. Вітчизняна крупа, яка коштувала 6 грн за кілограм, раптом різко зникла, а потім різко з'явилася, але вже по 8 грн. Враховуючи курс долара в той час, це як зараз гречка різко подорожчала б з 50 грн до 65 грн за кілограм.

Де в Україні вирощують гречку?

Головні регіони вирощування – Харківська, Сумська, Чернігівська, Київська, Житомирська та Хмельницька області. Одним словом, північ України.

У чому переваги гречки? При її вирощуванні не використовується ні хімії особливої, ні добрив. Її майже не потрібно удобрювати – коренева система сама отримує із ґрунту фосфор та калій. Не потрібно захищати – вона фактично не має шкідників та хвороб (свіжі квітки, листя та стебла гречки отруйні). Культура невибаглива, головне – це волога та температура.

Ваші прогнози – яких цін на гречку нам чекати найближчим часом? Наприкінці 2021 року говорили, що може сягнути 100 грн за кілограм…

Економічно обґрунтованих передумов для такого різкого збільшення цін я поки що не бачу. В Україні був досить непоганий урожай, уряд на підтримку галузі виділив 50 млн грн, це дотації 1,5 тис. грн на гектар. Поліпшується ситуація із посівними площами: у 2020 році було 81 тис га, торік – 84 тис га. У Росії також був достатній урожай для забезпечення внутрішнього ринку і експорту.

Якщо Росія не запровадить заборону на вивезення гречки, як це було з травня до вересня 2021 року, то ціни на полицях наших магазинів залишаться на нинішньому рівні. Але якщо російського імпорту не буде, середня ціна на кілограм гречки може зрости навесні до 70-80 грн за кілограм.

Андрій Кузьмін, «Главком»