Гуманітарка – стоп? Чому волонтери б’ють на сполох

Вже з 1 грудня цього року держава хоче змінити правила ввезення гуманітарної допомоги. Благодійники б’ють на сполох і лякають страшними наслідками – аж до повної зупинки такої необхідної фронту волонтерської підтримки. Військові підтверджують: допомога дронами, тепловізорами, медикаментами, автівками є для них критично важливою. Тому є вагомі аргументи для жорсткої дискусії з урядом щодо запланованих нововведень. У безперервному потоці гуманітарки зацікавлені не лише військові, а й цивільні, особливо з прифронтових районів, або внутрішньо переміщені особи, які потребують харчів, одягу, предметів гігієни від закордонних донорів, кількість яких зменшується.

Галас здійнявся навколо постанови Кабінету міністрів №953 від 5 вересня «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану», яка істотно змінює нинішню процедуру оформлення гуманітарки. Петиція з вимогою відтермінувати вступ у дію постанови миттєво зібрала на урядовому сайті необхідні для розгляду 25 тис. голосів. Благодійні організації впевнені, що нові правила «не можуть бути виконані у реаліях сьогодення».

Соцмережі заполонили гнівні дописи волонтерів, які пояснювали, наскільки чиновники відірвані від реалій і чому такі різкі рішення можуть поставити хрест на волонтерському русі. Міністерство соціальної політики, яке є ініціатором змін, проводить зустрічі з волонтерами та представниками благодійних фондів, де намагається розвіяти їхні страхи, але поки це не дуже виходить.

Як в Україну потрапляє гуманітарка

За чинними правилами гуманітарну допомогу в Україні отримують від закордонних донорів юридичні особи (благодійні організації, фонди), які оформляють її на кордоні та розподіляють серед набувачів, які її потребують, – фізичних та юридичних осіб. Існуючий порядок передбачає: спочатку отримувач має одержати лист-звернення від набувача, який він передає митникам на кордоні. Потім благодійний фонд або інший отримувач складає паперову чи електронну декларацію, яка містить загальну інформацію про вантаж – його склад, кому він належить, куди відправляється та інше.

До введення воєнного стану «добро» на визнання кожного вантажу гуманітарним (а відповідно таким, що ввозиться з нульовим митом) давала спеціальна робоча група при Міністерстві соцполітики.

Держава намагалася слідкувати, аби гуманітарна допомога роздавалася не абикому, а тільки людям, що опинилися у складних життєвих обставинах. З початком повномасштабного вторгнення «прокладку» у вигляді робочої групи прибрали, аби прискорити всі процеси.

Але тепер уряд вже не влаштовує ситуація, коли замість старого механізму контролю за ввезенням гуманітарки нового ефективного не з’явилося. Це приводить до зловживань, коли гуманітарний вантаж завозиться у країну на пільгових умовах, а згодом «розчиняється» на її просторах або взагалі опиняється на прилавках.

Вже відкрито сотні кримінальних проваджень щодо продажу та неправомірних дій з гуманітарною допомогою (крадіжки, шахрайство), є провадження щодо її незаконного використання. Так, Державна митна служба та Міноборони виявили понад три тисячі випадків неотримання гуманітарної допомоги військовими частинами.

Постанова №953 такі діри має закрити. Хоча вона була прийнята у вересні з введенням у дію у грудні, особливу увагу на неї звернули нещодавно, після дописів нардепки Ніни Южаніної: вона по пунктах розібрала всі новації, що готуються.

Южаніна побачила, що новий порядок значно ускладнює процедуру визнання товарів гуманітарною допомогою та її ввезення і встановлює суворий контроль за номенклатурою, кількістю та обсягом таких товарів. Тоді й почалося масове обурення волонтерської спільноти, яка, за останніми соцопитуваннями, лишається серед лідерів суспільної довіри, поступаючись у цьому рейтингу лише ЗСУ.

Як Мінсоцполітики пропонує ввозити гуманітарку

Всі отримувачі-юрособи мають бути внесені у Єдиний реєстр отримувачів гуманітарної допомоги, їхня авторизація в автоматичний системі відбуватиметься за допомогою КЕП (кваліфікованого електронного підпису). За задумом Мінсоцполітики, процес авторизації займатиме мінімум часу: достатньо буде вставити флешку у комп’ютер – і всі офіційні дані про отримувача миттєво будуть підтягуватися.

А от далі – нібито суцільні зручності. Митну декларацію про кожен вантаж можна буде скласти, не вписуючи вручну всі категорії товарів, що містяться у вантажі, а просто обираючи їх з уже заданих у програмі. Окрім виду гуманітарного вантажу, декларація має містити всі дані про отримувача допомоги, відомості про донора, водія та його транспортний засіб. При цьому скасовується необхідність попередньої подачі гарантійних листів для товарів подвійного призначення від набувачів допомоги. Це має спростити отримання продукції для військових – тепловізорів, радіостанцій, біноклів, приладів нічного бачення тощо.    

Після оформлення декларації їй надається унікальний номер, а саму декларацію, як запевняє Мінсоцполітики, можна відкликати та змінити до того, як вантаж перетнув кордон. Водій при ввезенні просто вказує номер декларації, яку склав отримувач. Ввезення гуманітарної допомоги на територію України за декларацією дозволяється протягом 30 календарних днів з дати її створення.

Після того, як вантаж опиниться на українській території, благодійний фонд до 15 числа наступного місяця має прозвітувати про долю цієї допомоги: яка її частина була розподілена серед конкретних набувачів, а яка може досі вкриватися пилом на складах чи взагалі бути непридатною для використання. Такий звіт формуватиметься на основі вже існуючої електронної декларації.

У разі, якщо звіт не поданий протягом 90 днів з моменту митного оформлення допомоги, вона вважається використаною не за цільовим призначенням. Після настання часу «Х» на отримувача чекають санкції: він втрачає свій статус і може податися на повторну реєстрацію в Єдиному реєстрі не раніше, ніж за пів року. Ці строки ще дискутуються.

Чому влада хоче змінити порядок ввезення гумдопомоги

Мінсоцполітики стверджує, що нові правила убезпечать благодійників та волонтерів від можливих претензій з боку правоохоронних органів. Бо нинішній «суспільний консенсус» не може тривати вічно.  

Наприклад, фізичні особи, за нинішнім законодавством, не можуть бути отримувачами гуманітарної допомоги. Ситуація, коли волонтери-одинаки, зокрема й іноземні, щось привозять для військових під виглядом гуманітарки, перебуває поза межами правового поля. Власне, нова постанова теж не легалізує благодійників-фізосіб, тому у Мінсоці їм радять створювати громадські організації. Також зараз розглядається варіант зробити нульове розмитнення авто для потреб військових, таким чином взагалі вивівши цей товар з гуманітарної допомоги. І фізособи після цього зможуть завозити автівки без мита, не оформлюючись як благодійний фонд.  

Великі благодійні фонди також можуть постраждати через нинішній хаос. Їхнім іменем часто підписуються «ліві» декларації, за якими товар завозиться в країну і далі зникає. Нова цифрова система має цю проблему вирішити.

Окрема історія – міжнародна гуманітарна допомога, яка спрямовується конкретно на місцеві військові адміністрації та інші бюджетні установи. Непоодинокими є випадки, коли гуманітарка просто накопичувалася та псувалася на складах, не потрапляючи до тих, хто її потребує. Були й проблеми зі звітністю, які у подальшому впливають на масштаби допомоги. Про скандальні історії зі зникненням гуманітарки, коли за її розподіл бралося місцеве керівництво, детально писав «Главком».

Тож для бюджетних установ буде прописана додаткова поетапна звітність з інвентаризаційним описом, яка посилить контроль за отриманою гумдопомогою. Якщо цей опис буде публічним, громадськість зможе пред’являти тим же обладміністраціям претензії щодо «маринування» тих чи інших цінностей на складах.

В уряді наголошують, що нинішня форма декларації та порядок її подачі постановою №953 не змінюються, додається лише можливість її заповнення онлайн. Але форма звіту буде визначатися іншою постановою, яка наразі готується. Обіцяють, що там не буде детальної інформації про набувачів допомоги, бо ці дані іноді просто неможливо зібрати на лінії розмежування чи у прифронтових селах. Достатньо буде вказати дати роздачі, приблизну локацію і кількість розданого. Але поки остаточного варіанту форми ніхто не бачив.

Що лякає волонтерів

У благодійних організацій є низка претензій до постанови №953, яку вони просять, принаймні, відтермінувати у часі. Найбільш емоційні оцінки полягають у тому, що військові можуть просто не дожити до отримання необхідного вантажу, який може затриматися у дорозі через надто формалізовані процедури. На думку волонтерів, урядові бюрократи не дуже розуміють специфіку їхньої діяльності у воєнний час, коли багато базується на особистих контактах і необхідні потреби закриваються у режимі «зараз на зараз». Постає питання і про адекватність запровадження нових правил перед початком важкої для фронту і тилу зими. А працювати за ними треба буде вже за місяць.

Основні претензії до скандальної постанови:

• замало часу для завезення вантажу після подання декларації (30 днів);
• вимоги надати точну номенклатуру товарів у контейнері, хоча вона може змінюватися дорогою до українського кордону;
• обмеженість у часі подачі звітів – за відсутності зв’язку та блекаутів подати їх вчасно не завжди буде можливим;
• необхідність виділити для формування звітності бухгалтерів та юристів, чого не можуть собі дозволити маленькі фонди і волонтери-фізособи, яким пропонують об’єднатися у громадські організації;
• необхідність дублювання звітів;
• складнощі, що створюються для закордонних фондів, які працюють напряму з набувачами допомоги.

«Главком» опитав представників благодійних організацій, аби з’ясувати, що не так з урядовою ініціативою, яка, на думку влади, мала би полегшити їм життя.

«Неприємно, коли заходиш у супермаркет, а там продаються польські товари, які ти сам роздавав»

Чому волонтери взагалі обурені? Бо постанову спочатку приймали, а потім почали радитися.

По-перше, за новими правилами, якщо людина невчасно подала звіт з різних причин, які можуть бути під час війни, її на шість місяців позбавляють статусу отримувача. Вважаю, що якщо людина просто зробила технічну помилку, то її можна покарати, але не так сильно. Якщо вже повторно – то сильніше. А зараз взагалі не передбачено процедури апеляції і не можна довести, що ти правий. Немає також градації на технічну помилку, першу помилку чи грубе порушення.

По-друге, є донори і отримувачі допомоги-нерезиденти. Це – міжнародні організації, які не мають електронного підпису. І вони вже просять зробити двомовну версію ресурсу, де буде відбуватися облік гуманітарки.

Не враховано, що під час війни ми можемо бути у блекауті. Не регламентовано, як передавати людям адресну допомогу. Є вартісна гуманітарна допомога, а є допомога вживаними речами чи бюджетним кормом для тварин, які не візьме ніяка організація, але охоче беруть нужденні люди. Якщо я буду вимагати у них паспорт чи ідентифікаційний код, вони просто будуть боятися. Для цього потрібно продумати простіший механізм: наприклад, брати телефон, до якого прив’язані банківські картки, «Дія» – цього достатньо, аби ідентифікувати людину.

Дуже легко, коли передаються монопозиції – умовно кажучи, тільки палети з макаронами. А якщо у кожній палеті є і ліки, і предмети гігієни, і корм для тварин, і вживаний одяг, описувати це для звітності займе у волонтерів, які займаються цією діяльністю після основної роботи, дуже багато часу. Чим більше буде бюрократії у процесі звітності, тим меншою буде ефективність волонтерської діяльності. Будь-яка громадська організація чи благодійний фонд все одно звітують перед податковою, де зовсім інші форми звітності. І це буде просто дублювання.

У мене є велика віра, що вступ у дію цієї постанови буде відтерміновано до 1 березня. Цей процес можна пустити паралельно до старих правил, аби люди встигли призвичаїтися до нового механізму. Звісно, потрібна прозорість в отриманні і передачі гуманітарної допомоги, бо мені дуже неприємно, коли заходиш у супермаркет, і розумієш, що оці польські товари без українського маркування, які ти сам роздавав, тут продаються. Але запропонована постанова не регламентує процес, а його заплутує.

«Більшість волонтерських організацій просто згорнуть свою роботу»

Треба визнати, що певні проблеми з доставкою волонтерської допомоги до адресатів існують. Знаю, наприклад, що із завезенням автівок для військових відбувається хаос: у підрозділах беруться гарантійні листи, а потім ці машини до адресатів не доїжджають. Ймовірно, алгоритм, що має вступити у силу 1 грудня, таку проблему б вирішив.

Але з того попереднього опису процедури, що я бачила, волосся дибки стає. Я не знаю, як реалізувати весь цей процес з цифровими підписами, погодженнями, звітністю... Такі вимоги передбачають наявність бухгалтера, а багато волонтерських організацій не мають можливості тримати у штаті фахівців, які би могли всі ці процеси забезпечувати. Особливо якщо йдеться про допомогу фізичним особам у прифронтовій зоні, або про тактичну медицину, яку перенаправляють медикам напряму. Якби система була прозора та зрозуміла, ми би намагались виходити на співпрацю з міжнародними організаціями, а так наші шанси оперативно отримати допомогу з-за кордону тільки зменшуються.

Пропонується вносити у реєстр повний перелік гуманітарної допомоги, але у реальності це так не працює. Вантажі формуються оперативно, потреби у військових частин так само швидко змінюються. Ми і так зараз всю допомогу для військових передаємо за актами, і ці паперові акти їздять окремо або разом з обладнанням, але це базується на довірі між волонтером та військовим. На мій погляд, ця система знизить ефективність і швидкість доставки потрібних речей на фронт у рази, а більшість волонтерських організацій просто згорнуть свою роботу.

 «У Європі небагато донорів, які досі у змозі допомагати Україні»

В Україні дійсно розвелося багато не дуже чесних волонтерів, але у постанові є чимало бюрократичних недоліків. Наприклад, якщо з тієї чи іншої причини виникнуть якісь питання на кордоні, і вантажівка застрягне на кілька днів чи тиждень, поки все вирішиться, за кожен день ми, замовники транспорту, повинні будемо сплачувати перевізнику неустойку.

Я одразу можу сказати, що і так небагато залишилось донорів у Європі, які досі у змозі чи у настрої допомагати Україні у подальшому. На початку війни тільки лінивий цього не робив, а станом на зараз лишилися окремі фонди. І якщо якимись недоопрацьованими законами нам будуть заважати це робити, ми почнемо допомагати Ізраїлю, Гані, Сомалі чи ще комусь. Але насправді дуже хочеться і надалі допомагати Україні.

Підхід непоганий – звітність повинна бути, але чи вистачить сил нам і нашим фондам-партнерам готувати таку звітність? Наскільки я зрозумів із цього закону, треба буде на кордоні розділяти вантаж за певними категоріями. Наприклад, якщо ми готуємо гуманітарний вантаж, ми намагаємося дуже раціонально використовувати місце у вантажівці і пакувати європалету 80х1.2х2.2. Бо вантажівка з Німеччини до України (Києва) коштує близько 3,5 тис. євро. І правильне пакування елементарно економить гроші. Але не завжди вдається у палеті спакувати допомогу однієї категорії, бо, наприклад, консерви та цукор – важкі, а дитячі речі та каремати – легкі. У нас вже була ситуація на кордоні, коли водії змушені були перевертати все, що везли, і доводити, що там нічого зайвого нема. На це витрачається багато часу – у нас тоді пішло два-три дні.

«Всі, хто продають чи крадуть гуманітарку, зроблять собі ідеальну звітність»

Ясно, що з «брудною» гуманітаркою треба боротися. Облік треба робити і він має бути систематичним, але те, що ця постанова є сирою, теж очевидно.

Головної мети, заради якої її і приймали, вона не досягне, тому що всі, хто продають чи крадуть гуманітарку, матимуть ресурс, аби зробити собі ідеальну звітність. І на цьому їх буде дуже важко спіймати. А ті, хто реально працюють у волонтерських фондах, якраз і можуть потрапити під штрафи і санкції.

Найбільший плюс для організацій, які привозять багато гуманітарки, з введенням цієї постанови полягає у тому, що вони стають більш захищеними. Зараз будь-який водій може купити фуру комерційного товару, сказати, що це гуманітарна допомога, яка стосується певної організації, і повезти її продавати. А коли вже на етапі подання документів про реєстрацію гумдопомоги людина, яка їх подає, проходить ідентифікацію – це нас захищає.

Ми є у всіх робочих групах з обговорення постанови №953. Таке враження, що Мінсоцполітики не дуже в курсі того, що відбувається у суміжних міністерствах і відомствах. Наприклад, коли я проходжу кордон, то подаю в електронному вигляді через єдине митне вікно електронну декларацію про гуманітарну допомогу. Але майбутня система, про яку ми тільки чуємо, але до її тестування не допущені, ніяк не пов'язана з системою митниці. Найдоцільніше було би зробити єдину систему, до якої матимуть доступ митниця, Мінсоцполітики і податкова, щоби не робити одну й ту саму роботу чотири рази – два на момент подання документів і два на момент звіту.

Ми сподіваємся, що в уряді нас почують. І кулуарно нам повідомляють, що напевно ця постанова буде відтермінована. Але офіційного підтвердження цього ми не маємо. І поки немає враження, що стосовно зауважень волонтерської спільноти щодо цієї постанови є діалог.

Павло Вуєць, «Главком»