Українська економіка витримала атаки РФ – Нацбанк

Російські удари по логістиці, інфраструктурі та виробничих об'єктах посилюють тиск на українську економіку, однак висока здатність бізнесу, населення й держави пристосовуватися до цих ударів допомагає мінімізувати втрати. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на липневий Інфляційний звіт Національного банку України.

Морська блокада: нова хвиля і мільярдні втрати

Влітку 2022 року окупанти заблокували порти Великої Одеси, якими до вторгнення проходило близько двох третин українського експорту. Бізнес відповів переорієнтацією поставок через дунайські порти та залізничні переходи на заході країни, паралельно нарощуючи потужності прикордонних перевантажувальних терміналів. Порти вдалося розблокувати спершу дипломатичним шляхом, а згодом – силами ЗСУ, і до кінця 2024 року обсяги морського експорту повернулися на довоєнний рівень.

У липні 2026 року розпочалася нова фаза блокади моря. За розрахунками НБУ, лише прямі втрати від недоотриманої експортної виручки в другій половині року перевищать $2 млрд – хоча очікуване відновлення поставок у першому півріччі 2027-го частково компенсує цей удар. Наскільки дорого блокада вже коштує окремим галузям, показує ситуація в металургії: заблоковані порти фактично роблять експорт руди неможливим, а частина гірничо-збагачувальних комбінатів уже готується до нових зупинок. Завдяки напрацьованим альтернативним маршрутам і досвіду аграріїв ситуація загалом залишається керованішою, ніж під час блокади 2022 року.

Пальне і газ: як утримали постачання

Навесні 2022 року зупинка імпорту нафтопродуктів з Росії та Білорусі разом з ударами по нафтопереробних заводах і нафтобазах спричинили паливний дефіцит. Проте вже до літа мережі АЗС переорієнтувалися на постачання з Європейського Союзу: закуповували власний парк бензовозів, вибудовували логістику через західний кордон і диверсифікували постачальників. Саме ці вкладення згодом убезпечили паливний ринок від повторення кризи в наступні роки війни.

Схожий сценарій НБУ фіксує і в газовидобутку: обстріли свердловин компенсуються швидким ремонтом, значними запасами підземних сховищ і нарощуванням імпорту, тому перебоїв з газом для населення й бізнесу вдається уникати. За це доводиться платити зростанням імпортних закупівель, яке додатково тисне на валютний ринок і бюджет – подібний ефект фіксують і в Мінагрополітики, попереджаючи про ризик подорожчання продовольства.

Енергосистема під обстрілами: ціна автономності

Регулярні удари по генерації та підстанціях змусили країну пришвидшити розвиток розподіленої генерації, посилити інженерний захист об'єктів і налагодити аварійний імпорт електроенергії з ЄС. Завдяки цьому попри холодну зиму 2025–2026 років енергосистема витримала пікові навантаження без каскадних аварій.

Водночас плата за цю стійкість відчутна: бізнес дедалі більше витрачає на власні генератори й накопичувачі енергії, а структурний дефіцит потужностей і далі стримує відновлення виробництва.

Повітряний терор: нові маршрути замість збитків

У 2026 році ворог змістив фокус ударів на ланцюги постачання – виробництво, склади й транспорт, – намагаючись виснажити бізнес зростанням трансакційних витрат і знищенням запасів та основних фондів. У відповідь підприємства дроблять великі склади на менші й розосереджені, прокладають нові логістичні маршрути, а держава розширює компенсаційні механізми та страхування воєнних ризиків. Утім, повноцінної альтернативи морському експорту досі немає – одне судно замінює тисячі вантажівок, і сухопутні коридори не здатні компенсувати цю різницю в обсягах.

Ціна такої адаптації висока: за підрахунками НБУ, самі лише обстріли забрали 0,9 відсоткового пункта зростання ВВП, а частина логістичних, охоронних і страхових витрат бізнесу поступово переходить у ціни на полицях.

У НБУ наголошують: за таких умов монетарна політика й надалі залишатиметься достатньо гнучкою, щоб стримувати інфляційні процеси, не заважаючи водночас розвитку кредитування та економічній активності.

Нагадаємо, про перші наслідки нинішньої блокади портів Великої Одеси «Главком» уже писав.