Чи треба їхати в Славське на лижі? Голова селища відповів на звинувачення Майкла Щура

«Я хочу, щоб в Славському нічого не мінялось. Щоб одного сніжного сезону закінчились туристи, які там ще не були, і в Славське нарешті ніхто не приїхав…». Цими словами завершується розповідь журналіста Майкла Щура (справжнє ім’я Роман Вінтонів). Відомий телеведучий на новорічні вакації здійснив невдалу спробу відпочити у Славському, що на Львівщині, – найстарішому гірськолижному курорті України.

Емоційна розповідь старі підйомники, відсутність парковок, неприйнятні умови в готелі, розбиті дороги спровокувало резонанс. «30 євро за денний скіпас. Один підйомник. Одна жалюгідна траса. Один раз спуститись! Щоб спуститись другий раз, треба простояти години три в черзі. Для прикладу в Словаччині на гіганському курорті Ясна (Jasna) денний скіпас коштує 41-45 євро на весь курорт…», – пояснює своє обурення журналіст.

В умовах пандемії, закриття кордонів українські курорти отримали ледь не монопольне становище на ринку гірськолижного відпочинку. Найбільш відомий вітчизняний курорт – Буковель. Масована реклама зробила свою справу. Ціни там зросли і часом перевищують західноєвропейські. Тому багато хто з туристів почав шукати альтернативу. Як варіант – Славське. Трохи дешевший за Буковель і дістатися можна напряму поїздом. Місцева влада задоволено констатує: у селищі аншлаг. Туристи підтверджують: яблуку немає де впасти. При цьому хаотичне ведення бізнесу описується гостями Славського словом «Шанхай». Це не заперечує і селищний голова Володимир Бега. Але факт залишається фактом: на неякісний сервіс претендує занадто велика кількість споживачів. Тому й змінюватися нема стимулу. За словами голови Славського, в цій історії зарадити можуть лише значні капіталовкладення і розбудова великого курорту.

Ще у 2018 році у ЗМІ вперше з’явилася інформація про те, що такий інвестор є. Власник «Галнафтогаз» (Okko group) Віталій Антонов висловив бажання збудувати у селищі Славське другий «Буковель». Повідомлялося, що під новий курорт планується задіяти гори Високий Верх та Чорну Ріпу. Зокрема, інвестор мав збудувати 75 км трас, шестимісний підйомник, інфраструктуру в радіусі 30 км від центру курорту. Сам Антонов тоді оцінював суму можливих інвестицій в 300-500 млн грн. Але будівництво до цього часу не почалося. Принаймні, до останнього часу процес гальмували дві причини: конфлікт із власником крупного за місцевими мірками туристичного комплексу «Захар Беркут», який контролює підйомник на одну з прилеглих до селища гір, а також відсутність прогресу в переговорах із дрібнішими власниками землі, яку потрібно викупити, аби будувати великий курорт.

В інтерв’ю «Главкому» селищний голова Славського розповів, чому якість зимового відпочинку у курортному селищі далека від європейських зразків, коли ситуацію вдасться змінити і в чому полягають найбільші проблеми відомого гірськолижного містечка.

«У мене є товариш, який у «Буковелі» має готель. Я йому кажу, аби він, поки дешева земля – по $1 тис. за сотку, купив пару ділянок у нас. А як піде будівництво витягу на гору, тоді збудуй готель. А він відповідає, що і по $3 тис., і по $5 тис. за сотку приїде й купить, але тільки коли буде збудовано витяг (з яким почнеться зведення фактично нового курорту). Тобто коли буде розуміння, що щось працює. Бізнес хоче гарантій», – пояснює логіку інвесторів Бега.

І справа вже майже зрушила з місця. Оператором майбутніх витягів на гору буде ТОВ «Рожанка парк». Одним із кінцевих бенефіціарів цієї компанії є згаданий вище Віталій Антонов.

Зимовий курортний сезон у розпалі. Чи задоволені ви тим, як організовано відпочинок гостей у вашій громаді у час, коли коронавірус ще не відступив?

Гріх жалітися, їдуть на відпочинок. З огляду на те, що закрилася Франція, Італія для туристів, Австрія ввела обмеження на новорічні свята, на Різдво у нас був попит. Були поодинокі випадки приїзду іноземних туристів, які мають здебільшого родинні зв’язки тут. Але про масовість відпочинку іноземці не йдеться. У нас не Буковель, де за статистикою кожен четвертий – іноземець. У нас переважна більшість – українці. Ми ще не маємо усіх цифр щодо кількості відпочивальників, але вже можу сказати, що завантаженість на рівні минулого року. За рік Славське відвідує від 500 тис. людей. Літній сезон є довшим, більше за все влітку приїжджають.

Журналіст Майкл Щур опублікував свою приватну історію про подорож до Славського. За його словами, туристам не варто до вас потикатися, бо сервіс – жахливий: відсутні дороги, старе радянське обладнання і при цьому європейські ціни на послуги. Чому найстаріший гірськолижний курорт не змінюється?

Якщо порівнювати ціни у нас і на Буковелі, то я не погоджуюся. Там значно дорожче. Знову ж таки, дивлячись, який сегмент ринку розглядати. Я з Майклом на 90% і навіть більше погоджуюся, він пише правду – погляд з боку. Мені дуже шкода, що йому зіпсували відпочинок окремі гравці так званого туристичного ринку. Власники того приватного готелю, приклад якого він наводить, не державного, а приватного, це так званий сумнозвісний курорт «Захар Беркут». Але мені так само шкода, що він не побачив ті зміни, які відбуваються. Збудовані десятки кілометрів доріг, тротуарів, відремонтовані стадіони, школи, церкви і список можна продовжувати. Він приїхав за лижним відпочинком, це дуже малий зріз від усіх відпочивальників. Тут йому просто не повезло. Славське – один з найстаріших радянських курортів, тут важко за кілька років щось змінити. Я йшов на вибори зі своєю командою, щоби щось змінити. Найближчим часом Україна побачить ці зміни.

Навряд чи впродовж кількох років можна кардинально все змінити. Тут питання: чому громада за понад 30 років не подбала про те, аби турист із задоволенням повертався, а не проклинав вас за витрачені гроші і час?

Давайте пройдемося по власниках. «Динамо» – це структура МВС (туристичний комплекс на території ОТГ Славське), на який Славська селищна рада не має ніякого впливу. Ми не можемо вибивати фінансування під такі структури. «Захар Беркут» – приватна структура, належить приватному підприємцеві. Він маю свою думку, як слід вести бізнес. Хаотичні пункти прокату (спорядження), напевно, заповнили ту нішу, яку не може заповнити і «Динамо», і «Захар Беркут».

Ми розуміємо, що все це має бути по-інакшому, зовсім інший підхід до того бізнесу потрібен. У нас є бачення, в якому напрямку рухатися і ми говоримо про майбутнього інвестора, який це все розбудовуватиме. Цей нинішній так званий Шанхай одразу відпаде, тому що (клієнту) буде надана пропозиція відповідного рівня, відповідної якості.

Чи багато у вас скарг через подібні історії? Адже лише одну з них описав журналіст? Куди звернутися ось таким туристам?

Люди є різні. У когось очікування справджуються, у когось – ні. Щоби говорити про системність скарг, то такого в нас немає. Ми знаємо проблеми «Захара Беркута», ми знаємо, що на їхньому підйомнику застрягали люди. Є на це компетентні органи, які можуть закривати ті, чи інші об’єкти… Яким би не був цей «Захар Беркут», але туди кожного дня приїздять сотні людей, які користуються тими послугами. Закрити легше всього, це неправильно. Потрібно дати альтернативу.

Коли ви говорите про альтернативу, то маєте на увазі нового, потужного інвестора. Вочевидь, мова йде про Віталія Антонова (власника Okko Group). Уже кілька років мусується інформація, що він збудує 75 км трас, шестимісні підйомники тощо. Чому розмови є, а справа не зрушила?

Вже є анонсований час запуску першого витягу – зимовий сезон 2023-2024 рр. Це було озвучено ще минулого року на офіційній зустрічі з представниками міністерства розвитку громад та територій. Ми не можемо показати зараз весь об’єм робіт, які проводитимуться. Перш за все, тому, що йде проєктування, готується проєктно-кошторисна документація. Закінчуємо генплан сіл Волосянка, Верхня Рожанка. Логічним завершенням цього етапу робіт буде початок будівництва, побудова нового витягу. Якщо не буде якогось форс-мажору.

Форс-мажор – це затягування конфлікту між власниками «Захара Беркута» і потенційним новим інвестором?

Немає конфлікту. Був етап перемовин. За останньою інформацією вже змінився директор «Захара Беркута». Новим керівником став Андрій Дьомін, який був консультантом під час розбудови «Буковеля». Хоча концерн «Галнафтогаз» (Okko group) поки ніяк офіційно це не коментував. Дьомін зараз у них є консультантом у гірськолижних питаннях. Це дуже добра для нас новина. Селищна рада в перемовини між ними залучена не була.

Тобто можна говорити, що компанія змінила не просто директора, а і власника?

Цілком.

На вашу думку, хто ж винен, що у Славському виник «Шанхай»? На жаль, всі ці історії формують вкрай негативний імідж західноукраїнській туристичній індустрії, яка начебто прагне лише заробити по максимуму, а про якість послуг не дбає.

Ми зараз пожинаємо плоди того, що створювалося десятиліттями перед нами, у 1971 році започатковано курорт. Ми зараз святкуватимемо 50 років того крісла, яке їде на гору Тростян (одна з гір біля Славського, висота 1232 м). Відсутність генплану, небажання думати про завтрашній день, коли роздавалася земля у «першій лінії», тобто вздовж доріг, річок і хаотична забудова. Владі до цього не було діла. Зараз цю ситуацію дуже складно «розрулити»: треба заходити в конфлікт з людьми, якщо говорити їм, що щось треба зносити, бо воно неправильно збудоване, або не так працює. Таке є не тільки у Славському. Далеко не треба ходити, давайте пригадаємо історію з встановленням малих архітектурних форм (МАФів, кіосків) у Києві.

Але хіба для того, щоби «розрулити» конфлікти через неналежний номер в готелі чи погану їжу, чи старе прокатне обладнання потрібно обов’язково чекати великого інвестора? Чому ці проблеми бізнес і місцева влада не може вирішувати вже зараз? Завтра вже може бути пізно. Пандемія завершиться і український турист точно не повернеться туди, де його приймали неналежно.

Повірте, проводиться велика робота. У нас є відділ туризму, який веде лік усіх гравців туристичного бізнесу. Знаємо, скільки у нас готелів, скільки ліжко-місць, скільки зелених садиб. Знаємо, хто платить податки, хто зареєстрований, а хто – ні. Також у нас є інспекційний відділ, де працюють чотири фахівці. Цей інспектор ходить з хати до хати, від об’єкта до об’єкта і переконує, що треба сплачувати податки, які залишаються на місці. Є й питання благоустрою. З 2018 року всіх попереджали, що потрібно все правильно робити. Цього року ми зняли понад 250 рекламних носіїв, які всюди були закріплені, на кожному стовпі, на кожному паркані, дійсно, як у Шанхаї. Хто не слухається, тих оштрафовано. Близько 10 протоколів уже складено… Ще екологічний аспект є. Ми за останні роки припинили шкідливу звичку спалювати траву, випалювати поля. Цим можна похвалитися, цього у нас уже нема, чого не скажеш про інші регіони…

Можна або еволюційно все змінювати, але це тривалий процес, або революційно. Але в цьому випадку буде «море крові». Я за еволюційний шлях, за роз’яснювальну роботу.

Раніше ЗМІ писали про те, що нібито Ігор Коломойський може бути зацікавлений у тому, аби у Славському не був зведений великий гірськолижний комплекс, аби він не став конкурентом Буковеля. Втручання Коломойського помічаєте?

Ми того втручання не бачимо. Якщо поспілкуватися зі спеціалістами, то вони кажуть, що в Карпатах на ту кількість населення, яка у нас є, з урахуванням наших сусідів з Молдови, Білорусі, курортів в нас мало. Таких, як «Буковель», має бути щонайменше десяток. Ці курорти одне одного лише підсилюватимуть, ні в якому разі ми не будемо конкурентами.

Майкл Щур пише не тільки про підйомники і сервіс прокату амуніції, а й про бізнес, який займається обслуговуванням. Складається враження, що дрібним підприємцям взагалі начхати на клієнтів: вони добре розуміють, що за таких обставин замість одних туристів завжди прийдуть інші.

Щоби заборонити працювати, закрити такі бізнеси, потрібно дати клієнтам альтернативу. Буде зведено новий курорт, з новими стандартами, новим підходом… Повірте, Славському є чим пишатися, є хороші місця, хороші готелі з якісним обслуговуванням. Прикро, що Майкл поставив клеймо на ціле селище.

Самі ви катаєтеся на лижах, полюбляєте зимовий відпочинок у Славському?

Жити у цих краях і не кататися на лижах – це, напевно, гріх.

Тобто ви, як і звичайні люди, стоїте в чергах на підйомник годинами?

Ні. Я вчуся кататися на сноуборді, мені достатньо один раз піднятися, аби потім до півгодини спускатися, вчитися. Звичайно, це жарт. Я повторюся, ми тут, щоби змінити ситуацію на краще, щоби втримати інвестора…

Окрім великого інвестора, який займатиметься зведенням нового курорту, хто ще інвестує в селище зараз і у що?

Зараз ніхто нічого не розбудовує. Люди «попеклися» тут кілька разів. Вперше ще за радянських часів, коли тут масово розкуповували землю, думали, що «Динамо» буде розбудовуватися. Вдруге вже за незалежної України, коли сумнозвісний «Захар Беркут» почав будівництво. Усі очікували, що буде збудовано сучасні витяги. Ринок пожвавився, люди скупили землю. Зараз нова ситуація, кілька років були чутки (про намір збудувати великий гірськолижний комплекс). Але тягнеться це все тому, що інвестор спочатку хоче вирішити земельні питання, а це непросто. А вже потім будуватися. Коли воно все «поїде», тоді цей «локомотив» дасть сигнал усьому бізнесу, з’являться умови для розвитку туристичного напрямку. Починаючи з побудови готелів, зелених садиб і закінчуючи великими інфраструктурними об’єктами: ковзанками, розважальними центрами. Є «формула курорту», яка каже: все, що розташовуватиметься у 30 км від його центру, буде задіяне у цьому бізнесі, буде бізнесу цікавим.

Які напрямки найбільше потребують інвестицій і куди потенційні інвестори насамперед готові вкладати гроші після запуску цього «локомотива»?

У Славському каналізацію мають всього 20% об’єктів. 80% стоків ідуть в землю і далі в річки. І скільки ми не писали проєктів, запитів, робимо це п’ятий рік, грошей нам ніхто не дає. Ми розуміємо, що зі свого бюджету ми це не зробимо. Майбутній курорт не буде запущений без відповідного водопостачання і водовідведення. Це робитиметься за інвестиційні кошти.

Про які суми йдеться?

Грубо кажучи, проведення каналізації і водопостачання до одного села – це 100 млн грн. Навіть наш бюджет, який є найбільшим у подібних за розміром громад, цього не витягне. Але держава вважає, що у нас завеликий бюджет і забрала собі 54 млн грн. Загалом наш бюджет розвитку становить 70 млн грн у рік.

Михайло Глуховський, «Главком»