Юрко, який зібрав 3 млн грн для ЗСУ: На честь першого мільйона я їв суші

Дев’ятирічний львів’янин, учасник Львівської національної академічної чоловічої хорової капели «Дударик» Юрко Напора збирає гроші для українського війська. Під акомпанемент батька Назара, який грає на синтезаторі, Юрко співає патріотичних пісень на вулицях Львівщини і з серпня минулого року назбирав своїми виступами 2 млн 700 тис. грн для ЗСУ. За ці кошти було куплено квадрокоптери, тепловізори, амуніцію, запчастини тощо.

Юрчик мріє про перемогу, але не тільки… Талановитий хлопчик прагне заспівати на одній сцені з Михайлом Хомою (Дзідзьо). В інтерв’ю «Главкому» юний волонтер розповів, як вирішив збирати гроші співом, хто їм з батьком допомагає купувати необхідні речі для військових і що йому найбільше запам’яталося під час виступів.

 «Майже на всіх концертах люди плачуть…»

Ти розповідав, що ідею збирати співом гроші для війська запозичив у хлопчика з Чернігова. Ви з ним ще не познайомилися?

Так, я побачив відео того хлопця і подумав взяти з нього приклад – він тоді назбирав 60 тис. грн. Кажу до тата: а чому я так не можу? Тато каже: добре, будемо збирати.

Я би хотів познайомитися з тим хлопчиком з Чернігова.

Ти вже зібрав 2,7 млн грн менш ніж за рік. Що ви з татом придбали за ці гроші для фронту?

За ці гроші купили бус, багацько тепловізорів, дронів, амуніції. Часто військові просять запчастини до машин.

На честь першого мільйона я їв суші.

Ти відсвяткував перший зібраний мільйон таким чином? А другий як?

Теж їв суші.

У скількох містах на Львівщині ти вже встиг побувати з концертами?

Ми міста не рахуємо, але скажу, що встиг дати 140 концертів на Львівщині. Мені найбільше запам’яталося місто Городок. Там найбільше грошей кидають (посміхається). Востаннє накидали 72 тис. грн.

Майже на всіх концертах люди плачуть і обіймають мене. Раз ми були у Рудному (містечко на Львівщині, – «Главком) і одна дуже старенька пані віддала свої останні 200 гривень. Сказала: «Оце я свої останні гроші віддаю». А ще останнього разу, як ми були у Городку, то мені подарували багато шоколадок.

А в інших містах ти плануєш виступати?

Так, хотів би. Вже плануємо з татом поїхати з виступами у Тернопіль та Івано-Франківськ.

І у Києві хотів би виступити. З Дзідзьом хочу заспівати разом на сцені. Подобається його пісня «Гей, соколи!»

Назаре (звертаємось вже до батька), а ви музикант?

Я не маю музичної освіти, але музика і спів у нашій сім’ї завжди були на любительському рівні. Це звичне явище для нас, ми дуже полюбляємо. Акомпанувати довелося вчитися самому, коли Юрчик захопився ідеєю волонтерства.

«Хочу стати священником»

Юро, скільки пісень у вашому з татом репертуарі? Яка з них найбільше тобі до вподоби? Яка у тебе викликає найбільше емоцій?

40 пісень, цього вистачить на дві години виступу, напевно. Найбільше люблю серед них «Гей, соколи», «Баладу про мальви», «Кленова балада».

Я плакав, коли тато дав мені послухати пісню про маму з дітьми, яка втікає від війни. Але не пам’ятаю, як вона називається.

Хто допомагає вам із батьком волонтерити? Хто відвозить закуплене на фронт, складає списки потреб?

Капелан з Городка, отець Михайло Греділь. Тато з ним познайомився ще 2014 року. Ми передаємо йому гроші, щоби він купив те, чого потребують військові. На передову їздить ледь не щомісяця аби особисто передати все куплене за наспівані гроші військовим. Він же і складає списки всього, що їм потрібно.

Яку пісню ти хотів би заспівати у день перемоги над Росією?

Якусь особливу. Вивчу і тоді заспіваю.

А ким хочеш стати коли виростеш?

Хочу стати священником, щоби бути ближчим до Бога.

Богдан Боднарук, для «Главкома»