Мер Охтирки: Збитки, завдані місту рашистами, обраховуються мільярдами

Місто Охтирка на Сумщині зустріло війну одним з перших. Цілий місяць воно потерпає від обстрілів російських окупантів. Вже на другий день після повномасштабного вторгнення місто обстріляли з «Градів», у той день загинуло шестеро людей, поранення отримали кілька десятків. Щоденно кількість жертв і поранених зростає.

Унікальність Охтирки в тому, що вона знаходиться на приблизно однаковій відстані біля трьох обласних центрів – власне, Сум, Харкова та Полтави. До кордону з РФ – кілька десятків кілометрів.

У мирні часи Охтирці мали б пишатись такою зручною локацією, але агресор вирішив використати таке розташування міста в своїх злочинних цілях. А коли мешканці героїчного містечка недвозначно продемонстрували своє несприйняття «руського миру», їхнє місто повторило долю багатьох інших жертв агресії. Окупанти просто почали рівняти його з землею – вони зруйнували електропідстанцію, ТЕЦ, через що місто лишилося без тепла, завдали удару по мерії, будинках побуту та культури, залізничному вокзалу, житловому приватному сектору.

Про те, як виживає понівечене місто, чи мають люди змогу виїхати в інтерв’ю «Главкому» розповів міський голова Охтирської територіальної громади Павло Кузьменко. Зауважимо, що про особливості оборони міста та інші стратегічні моменти очільник міста і зрозумілих причин не говорить.

Яка зараз ситуація у місті?

Місто живе в умовах військового часу: вранці живе, в обід притихає, на ніч усі мешканці ховаються в укриття. Сьогодні на ніч, за непідтвердженою інформацією, готується серйозний ракетний обстріл міста.

Цю інформацію я отримав 10 хвилин тому, зараз збираюся записати коротеньке звернення про те, що після 16.00 планується обстріл – щоб ховалися в укриття.

Ви звертаєтеся до центральної влади по додатковий захист, допомогу?

Ви вважаєте, що якщо ми проситимемо «дайте!», то вони дадуть? Якби могли б, то вже надали. Мене б, наприклад, такі прохання дратували. Якби я був дурним, я б просив. Ми повинні звертатися до європейських країн, а не до нашого президента. Бо наш президент і так робить усе, що може, і навіть більше.

Чи ви проводили попередню оцінку завданої на сьогоднішній день шкоди місту?

Немає можливості провести таку оцінку. Так, ми можемо підрахувати знищені будинки, записати, якою мірою пошкоджені обстріляні будівлі, врахувати вартість робіт, але ж ми не будемо знати будматеріалів. Рахувати за довоєнними цінами – якось неправильно. Точно можу сказати, що збитки обраховуються мільярдами.

У минулому році ми розпочали робити у рамках «Великого будівництва» реставраційні роботи на 50 млн грн. То якщо дивитися на необхідний обсяг робіт сьогодні, на це піде 200 разів по 50 млн.

Люди продовжують виїжджати з міста?

З тим, щоб виїхати, проблем не було. Ми тривалий час евакуйовували всіх охочих. У перші 7-10 днів з міста виїжджали по 10 автобусів, ми вивозили по 500 чоловік щодня. Згодом кількість охочих зменшувалась, скоротилась і кількість автобусів: спершу до семи на день, потім до двох, потім – два автобуси раз на три дні. Зараз з Охтирки ходить один автобус на тиждень. Про перебіг евакуації ми зумисно не повідомляли і просили, щоб ніхто з містян про це не говорив.

Чи є у місті продукти, ліки?

Їжа є, ліки є. На сьогодні гуманітарної катастрофи немає. Продуктів у магазинах достатньо, можна отримати і безкоштовну гуманітарну допомогу. Працюють мережеві магазини, розрахуватися можна і карткою, і готівкою. У місті працюють три-п’ять аптек, вони забезпечені найнеобхіднішими ліками. Мені здається, люди понабирали собі вже на кілька місяців вперед і знеболювальних, і протизапальних, і антибіотиків. Є дитяче харчування, памперси.

Як моральний дух у місцевої самооборони?

Мене дещо дратують розмови про місцеву самооборону. Самооборона – це друга, третя лінії захисту. Є поліція, є нацгвардія, а у першу чергу, є Збройні сили України. Слава ЗСУ, я вам так скажу.

Наталія Сокирчук, «Главком»