Митрополит Софроній: Я ні туди і ні сюди. Але у Московському патріархаті не залишаюся

Митрополита Черкаського і Канівського Софронія називали одним із найвпливовіших проукраїнських ієрархів Української православної церкви Московського патріархату в Україні. У своїх інтерв’ю Софроній неодноразово наголошував: українські православні повинні об’єднуватися, вітав стремління до автокефалії, критикував єпископів, які не бажали автокефалії, критикував Росію за агресію. «Ті, хто не захоче до єдиної церкви, стануть РПЦ за кордоном. І там хай хоч Путіну моляться» - це слова владики Софронія у травневому інтерв’ю «Главкому».

Митрополита дуже очікували і на Об’єднавчому соборі в Києві 15 грудня. Але він так і не з’явився. Офіційна причина – за станом здоров’я. Але Софроній звернувся до делегатів Собору у спеціальному відео, з його слів вже тоді стало зрозуміло, які вимоги висуває митрополит. Він зауважив, що новостворена церква має бути «такою незалежною, як і всі незалежні церкви, і Антіохійська, і Єрусалимська, і Сербська... Щоби ми знали, що маємо автокефалію, але і керування і розпорядження всіма внутрішніми духовними благами покладені на нас, на нашу церкву».

Через 10 днів після Собору «Главком» зателефонував авторитетному єпископу, аби дізнатися його думку про події, які вже відбулися, та процеси, які тепер йдуть у новій церкві. Виявилося, що владика дуже критично ставиться до затвердженого Статуту Православної церкви України. Софроній обурений тим, що українські єпископи на Соборі схвалили редакцію Константинопольського патріархату практично без змін. За його словами, нові умови української церкви зобов’язуватимуть узгоджувати із Константинополем усі дії і позбавляють самостійності в ухваленні рішень. Зокрема, висвячувати єпископів можна буде лише через Константинополь, навіть миро купувати також через них. Окрім того, за новим Статутом, наприклад, колишні парафії УПЦ КП за кордоном мають перейти під управління Вселенського патріархату. Невдоволення у патріотичній спільноті викликають і домовленості президента Петра Порошенка із патріархом Варфоломієм, досягнуті 3 листопада у Стамбулі. Мова іде про угоду, за якою Україна начебто зобов’язується сприяти передачі під контроль Константинополя ставропігійні храми, які він контролював до 1686 року.

Вже 6 січня предстоятель новоствореної Православної церкви України митрополит Епіфаній має отримати Томос із рук патріарха Варфоломія. І, за інформацією ЗМІ, саме під час зустрічі з патріархом Варфоломієм український митрополит має поставити питання, зокрема, про необхідність внесення змін до Статуту української церкви, який вже зараз перешкоджає подальшому єднанню.

У відвертому інтерв’ю «Главкому» митрополит Черкаський і Канівський УПЦ Софроній розповів, чому він попри свою підтримку руху за незалежність українського православ’я поки не збирається переходити до Помісної церкви.

Владико Софроній, як нині ваше самопочуття?

Лежу, хворію. Зараз відпочиваю.

Свою відсутність на Об’єднавчому соборі ви пояснювали станом здоров’я. Хвороба вам досі заважає приєднатися до нової церкви?

Я – людина вільна, не хочу бути васально залежним від греків. Це не автокефалія. Їхній статут говорить про те, що у нас в Україні утворилася грецька церква.

«Вони зробили церкву повністю залежною від греків. Це просто васальне захоплення»

Українські єпископи, учасники Об’єднавчого собору самі не захотіли брати на себе ініціативу і запропонувати власний проект статуту, тому і погодилися на запропонований Константинополем…

Нічого подібного. Я на це по-інакшому дивлюся. Греки хотіли зробити і зробили це. У Константинополі ж немає парафій, там немає церкви, там є тільки єпископи. А в Україні відвалилася велика територія, де можна буде розгорнути свою діяльність.

То що ви пропонуєте, як тепер має діяти проукраїнське крило в УПЦ МП?

Хай діють ті, які були на Соборі і прийняли такий статут. Чим вони думали? Вони зробили (церкву) повністю залежною від греків. Я буду їздити за миро (спеціально приготованою і освяченою ароматичною олією, що використовується в таїнстві миропомазання або під час освячення новозбудованого храму) до греків? Знаєте, скільки це буде коштувати? Тобто я буду все питати у греків, що мені робити в Україні?! Вибачте мене. Я розумію так: якщо це автокефалія, то церква повинна бути незалежною, як і всі автокефальні церкви. А у нас просто зробили митрополію.

Зміни до статуту, про які тепер говорять, можуть виправити ситуацію?

Складно сказати. Я ж не знаю, що буде написано у Томосі, який вручатиметься.

«У мене в єпархії демократія: хочеш – іди, хочеш – ні»

Нині в областях України бачимо десятки парафій, які оголошують про перехід до нової церкви. Яка ситуація у Черкаській єпархії?

Поки такого немає (переходів). У нас невдовзі відбудеться зібрання. Зберу священиків – поговоримо. У мене в єпархії демократія: хочеш – іди, хочеш – ні.

А які настрої?

От поспілкуюся і стане зрозумію. А взагалі-то, знаєте, ніхто не хоче думати. Якось воно все іде самопливом. От всі кричать, що ми повинні бути незалежними, повинна церква бути такою, як усі незалежні церкви. Але насправді усі не думають, бо чого туди переходити? Щоби я не мав права свічку поставити у церкві без Константинополя?

Хіба статут забороняє і це робити без рішення Константинополя?

Уявіть собі, що так. Мені вчора його читали. Я аж за голову взявся. Наприклад, без Константинополя ми не маємо права висвятити єпископа, проголосити свого святого, обрати мирянина, не маємо права відкрити будь-який монастир. Всі монастирі підкорюються Константинополю, всі парафії також. То це що таке? Це просто васальне захоплення.

На Об’єднавчому соборі були всього двоє єпископів церкви Московського патріархату, але ж лист з проханням про Томос навесні підписували 10 єпископів. Як думаєте, чому вони не доїхали?

Це був собор не злуки, а собор розкольників. І найвищим на ньому був Константинополь.

Ви хочете сказати, що Об’єднавчий собор призвів до ще одного розколу у православ’ї?

Вийшов ще один розкол. Ви ж чули, що казав Філарет (предстоятель УПЦ КП)? Він казав, що був патріархом, залишився патріархом і надалі буде патріархом. Все. Він і надалі керуватиме церквою. А кого поставили?

Предстоятелем нової церкви став не Філарет, а митрополит Епіфаній. Якої ви думки про нього?

Ну а хто він такий? По-перше, він – юнак. По-друге, він – онук Філарета.

А ця інформація у вас звідки?

Принаймні так пишуть, говорять.

Російська пропаганда.

А, по-третє, він (Епіфаній, - «Главком») митрополит, а Філарет залишається патріархом.

Але статут говорить про те, що церквою керує саме новий предстоятель…

Це ми з вами так можемо говорити. А насправді буде так, як воно є (Софроній побоюється, що начебто патріарх Філарет фактично очолюватиме нову церкву – «Главком»).

«Єпископів настільки багато, що їх не буде куди дівати»

Давайте поговоримо про ситуацію на Черкащині. Уманську єпархію УПЦ МП від’єднали від вашої Черкаської у 2008 році. А чи може бути таке, що в разі приєднання до нової церкви Черкаська єпархія стане такою ж великою, якою вона була 10 років тому?

Таке приєднання неможливо, бо не буде куди дівати єпископів. Їх настільки багато (в УПЦ МП кількість єпископів за останні роки зросла до 90: 53 правлячих, 37 - вікарних, - «Главком»)…

Чи спілкуєтеся з керівником Уманської єпархії, митрополитом Пантелеймоном? Якої він думки про церковне об’єднання, яке ми бачимо в Україні?

Я взагалі ні з ким не спілкуюся.

Які настрої людей в на Черкащині, чи прагнуть вони до нової церкви?

По-різному. Зараз поки дуже складно говорити про настрої. Нам треба трохи витримки. Поспішно визначати дуже складно.

Ви заявляєте про те, що на Соборі відбувся розкол. Але ж цими словами користуються і всі російські пропагандистські медіа…

Я просто не розумію психологію українців. Одні дуже хочуть, інші дуже не хочуть. У чому справа? Я не знаю. Утворювалися в різних державах різні автокефальні церкви, усі люди були заодно. Не розумію, чому у нас так, немає єдності… В Україні відбуваються різні круглі столи. Під час них ніхто ніколи нічого не каже. От Верховна Рада постановила змінити назву нашої церкви. Ніхто ніколи не говорить про те, що Томос Українській православній церкві дав Алексій II (документ від 27 жовтня 1990 року), це був Томос про широкі автономні можливості.

То яке має право хтось змінювати нашу форму? Це потрібно, щоби ми написали в Москву і сказали «заберіть, будь ласка, свій Томос тому, що так і так, ми називаємося по-іншому». Цього не було, цього немає. Ми залишаємося з тією великою автономією, яка нам була дарована. От я і запитую, чому цим так нехтують, адже це факт, від нього ніде не дінешся.

Ви закидаєте залежність Української церкви від Константинополя. Але ж УПЦ МП не менш залежна від Російської церкви. Чим одна залежність тоді краща за іншу?

Залежність від кого? Залежність тоді, коли ми сплачуємо внески, коли ми все виконуємо під протекторатом Москви. Ось це залежність. Ми висвячували єпископів, вони давали клятву Києву. Ми відкривали монастирі, навіть третю лавру в Україні відкрили. Водночас не брали ніякого благословення ні в кого у Москві. Ну так, оскільки митрополит Київський постійний учасник засідань Священного синоду (РПЦ), то він постійно доповідав, що так то і так, такі зміни у нас у церкві відбулися. І все.

«Яка різниця, Константинополь чи Москва?»

Статут УПЦ (МП) вказує на пряму залежність щодо підпорядкування цієї церкви Російській православній церкві. Про яку незалежну позицію ви говорите?

Я вам навів приклад… Ми ніякого благословення у Москви не просили. Це незалежність. Просто, розумієте, все перекручується і не так як треба приймається. Я розумію, що набридла Москва, все розумію. Але треба підходити по-чесному, добросовісно до цього питання.

Очільники церкви Московського патріархату в Україні відмовляються змінювати назву, як того від них вимагає закон. Який розвиток подій може бути?

Верховна Рада не має ніякого права робити те, що зробила. Церква відокремлена від держави… Що це за голова Верховної Ради Парубій? Це ганьба! Це другий секретар Комуністичної партії... А подивіться, як його (закон №5309) ухвалювали. Там же буча була, бійка була у парламенті! І голосів не вистачало. А Парубій казав, що все добре. Але ж це обман. Та в Україні все дозволено…

Моя думка така: Україну Господь кріпко любить, Україну Господь хоче спасати. Господь послав нам Чорнобиль. Покаялися, чи ні? Ні. Стало ще гірше. Господь послав нам Крим. Покаялися? Ні. Нате вам Луганськ і Донецьк. Каються люди? Ні. Господь послав нам Томос…

Що вам заважає, маючи авторитет, виступити зі своєю позицією перед іншими єпископами, увійшовши до нової церкви, і разом добитися створення справді незалежної церкви?

Я нікому не підкорююся. Я тільки погоджую свої догматично нові постанови із Вселенським собором. Але я маю право висловлювати свої думки. Тому що я ні від кого не залежу. А у нас цього немає (незалежності у нової церкви. Коли я у Москві брав миро, а це недешева штука, щоби ви знали, їх до 12 різних видів. Щороку я їздив і брав по 2 літри мира. У мене за це ніхто ніколи не брав ані копійки, я нікому нічого не давав. А тепер, щоби мені взяти миро у Греції (мається на увазі Константинополь), то я повинен буду їхати туди. А це ж дорога і даватимуть мені миро не за одну гривню, а за євро чи за долари. А це немало. Якщо велика єпархія, багато витрат на хрещення, то не знаю, чи мені вистачить два літри на один чи два роки.

Чи не думаєте, що зараз вас критикуватимуть, звинувачуватимуть у тому, що ви залишаєтеся в Московському патріархаті, коли уже з’явилася альтернатива?

Я ні туди і ні сюди. Але я не залишаюся у церкві Московського патріархату! Я не згадую під час служби патріарха (Московського Кирила, - «Главком»)… У незалежної держави повинна бути незалежна церква. А виходить так, що ніби ми і незалежна держава, а ліземо у тенета до греків. А яка різниця, Константинополь чи Москва? Я би вам сказав зараз, що слід далі робити, якби я у руках тримав Томос, знав, про що там написано. Тож дочекаймося.

Михайло Глуховський, «Главком»