Травматолог, який оперує військових у Києві, представлятиме в ПАРЄ Росію. Інтерв'ю

Днями відомий травматолог з російським паспортом Андрій Волна зібрав валізку і поїхав не до Києва у військовий госпіталь, як зазвичай, а до Страсбурга, в Парламентську Асамблею Ради Європи. Його запрошено до участі в Платформі російських демократичних сил при ПАРЄ. 

З 2022 року Волна з дружиною і трьома доньками мешкає в Таллінні. Раніше в Москві у нього було все, що треба для комфортного і доволі заможного життя: він керував великою приватною клінікою, мав пошану, статус, гроші.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Волна відкрито виступив проти війни, але зрозумівши, що от-от опиниться за ґратами, виїхав до Естонії. Відтак він став першим лікарем з РФ, якому Україна дала дозвіл на в’їзд. Відтоді майже по пів року травматолог проводить у шпиталі в Києві, рятуючи поранених військових.

Андрій Волна далекий від різномасної політичної опозиції в екзилі й відверто критикує тих, кого ми називаємо «хороші росіяни». На його думку, головне, що має робити російська еміграція, – підтримувати Україну, а насамперед залучати кошти для ЗСУ. Тому поява у списку учасників Платформи при ПАРЄ прізвища Волна – хороша новина. 

Бюро ПАРЄ розглядає Платформу як діалоговий майданчик з представниками різних середовищ росіян, які втекли з батьківщини у 2022 році і які мають антивоєнні переконання. Українська делегація в Асамблеї не вітала саму ідею представництва росіян у будь-якому форматі. 

«У Страсбургу пріоритетом для себе я бачу вплив на європейців задля надання військової допомоги Україні», – пояснює Андрій Волна.

Наша розмова частково відбувалася українською – Волна, етнічний українець, народжений у Кемерово, вивчає українську і має в цьому успіхи.

«Принаймні я приїхав до Страсбурга, щоб посилити український голос»

Що дасть Україні робота Платформи російських демсил при ПАРЄ? Яка нам з цього користь?

Якби я був певен, що це не може нічого дати Україні, я б ніколи не погодився взяти участь в цій платформі.

Насамперед треба наголосити: ми не є якимось представницьким органом росіян, які виїхали на Захід. Нас, кожного окремо, запросила Парламентська Асамблея Ради Європи. Важливо, що до діалогу запросили тих росіян, які мають не тільки антипутінську, а антивоєнну позицію, і за умови підписання ними Берлінської декларації. Ця декларація є у відкритому доступі. У ній є важливий для України пункт – особа, яка приходить у Платформу, повністю підтримує суверенітет і територіальну цілісність України в кордонах 1991 року і вважає необхідним проведення в Росії деколонізації та виплату Україні репарацій за завдану шкоду. Після завершення цієї війни, яка, я так бачу, триватиме ще довго, Росія має перестати бути загрозою і для України, і для інших держав. У моєму баченні це так: Росія повинна припинити існування як імперія і як кривава фашистська держава.

Текст декларації був складений кількома росіянами, які виступають на боці України. Зокрема, в цьому брав участь Гаррі Каспаров, і він волів би бачити ще жорсткіші формулювання.

Платформа – це консультативний орган. І єдиною «зброєю» тут є слово. Я називаю себе прихильником «партії перемоги України» і на нашому першому засіданні (відбулося 29 січня в Страсбургу – «Главком»), на якому ми обговорювали, хто б яким напрямком хотів зайнятися, я говорив про те, що бачу своїм пріоритетом вплив на європейців задля надання військової допомоги Україні.

Треба говорити європейцям: Україна б’ється і стікає кров’ю не тільки за себе; якщо ви не хочете допомагати Україні, то у своїх країнах ви побачите російські танки. Ми маємо пояснювати, що це вкрай важливо зараз, маємо працювати з представниками таких країн, як Угорщина, Словаччина, Італія, Іспанія, Португалія, які політично не завжди на нашому боці. Маю на увазі, на боці України.

Хтось із учасників Платформи також заявив про такий свій пріоритет?

Зокрема, Надя Толоконнікова (учасниця панк-групи Pussy Riot, засновниця мережевого ЗМІ «Медиазона» – «Главком»). З кожного перформансу свого гурту вона відраховує кошти на підтримку України, зокрема і на ЗСУ. 

Загалом багато колег підтримують цю позицію. Та більшість своїм пріоритетом визначили права людини. Зокрема, Олег Орлов (один з керівників «Меморіалу», ув’язнений у 2023 році в РФ за антивоєнну статтю. У 2024 р. звільнений у рамках обміну ув’язненими між Росією та Заходом – «Главком»), Михайло Ходорковський (екскерівник і власник нафтової компанії ЮКОС, відбув 10 років ув’язнення і звільнений у 2013 р. під тиском Заходу, – «Главком»). Вони одним зі своїх пріоритетів назвали підтримку політв’язнів у Росії. У Платформі, до речі, п’ятеро з 15 учасників сиділи за часів Путіна (за «політичними» статтями, – «Главком»).

У чому конкретно полягатиме робота Платформи? Ви ж не матимете права голосувати на сесіях ПАРЄ? 

Звичайно, не матимемо. Це інший рівень. Я хочу нагадати, що з початком повномасштабної агресії, у березні 2022 року російську делегацію видворили з ПАРЄ. На жаль, тільки у 2022-му, а не з 2014 року, коли Росію треба було вигнати з ПАРЄ до бісової матері. 

Звичайно ж, Платформа не є представницьким органом росіян і не може мати такі ж права, які мають дійсні члени Парламентської Асамблеї. По суті, нам дали майданчик для діалогу, для підтримки України. 

Для того, щоб брати участь у засіданнях комітетів та комісій, нам потрібно кожному окремо подавати заявку їхнім головам і отримувати дозвіл.

Відтак ми можемо брати участь і в пленарних засіданнях. Тобто це не колективна дія... Принаймні я приїхав до Страсбурга, щоб посилити український голос. 

Репутація Фонду боротьби з корупцією повністю втрачена… Вони ніколи не займали проукраїнську позицію

Вже є рішення, в якому комітеті ви та ваші колеги братимете участь?

Такого комітету немає, в якому я б хотів взяти участь, а саме – немає комітету з військової підтримки України. ПАРЄ – орган, який було створено для захисту прав людини. Навіть зупинка громадського транспорту біля головної будівлі Асамблеї називається «Права людини». Для мене в даному разі захист прав людини – це захист прав українців, які піддаються геноциду. 

Я ще раз проаналізую список комітетів та їх голів і подумаю, куди мені піти так, щоб мій голос був активним. Зроблю це до наступної сесії в квітні.

«З Юлею Навальною ми навіть розмовляти не будемо»

А як ухвалювалося рішення щодо конкретних учасників: кого запросити, а кого ні?

Як у ПАРЄ вибудувані ці механізми, я не знаю, нам про це ніхто не доповідав. Відомо лише, що в результаті дискусій в Бюро ПАРЄ було вирішено розділити представництво росіян на дві групи: 10 осіб – політики та громадські активісти, п’ять – представники корінних народів Росії. Остання група була обрана з людей, які хотіли би добитися незалежності для корінних народів, не для всіх, звісно. Один з них, Павло Суляндзіга, який представляє народ удеге, яких загалом на сьогодні лишилося кілька тисяч осіб (1325 осіб, за переписом у РФ 2021 року – «Главком»), говорить, що, звісно, ми не можемо створити власну державу, але підтримуємо прагнення тих народів, які можуть це зробити. Вочевидь, це башкири, буряти, Татарстан, народи Північного Кавказу, насамперед Ічкерія. Недавно почався рух, спрямований на відділення Інгерманландії – це та історична територія, де жили кілька народів угро-фінської групи, вона включає й місто Санкт-Петербург (відома нам як Інгрія, або Іжорський край – «Главком»).

Але тільки перемога України може запустити суттєві перетворення на тій території, котра зараз є Російською імперією.

Чи правильно вважати, що Юлію Навальну та багатьох інших політичних і навколополітичних емігрантів ПАРЄ вирішила не запрошувати через те, що їхня позиція не є рішуче проукраїнською? 

Юлія Навальна не може взяти участь хоча б тому, що вона не підписала Берлінську декларацію. Це по-перше.

По-друге, репутація Фонду боротьби з корупцією, який вона представляє, повністю втрачена, а та, що була… Вони ніколи не займали проукраїнську позицію. На біса вони в ПАРЄ потрібні? Ми з ними вести мову не будемо. Не тільки українці – я навіть з ними розмовляти не буду.

Хто фінансує діяльність учасників Платформи?

Робота в Платформі – волонтерська. Нагадаю, що в ПАРЄ депутати отримують зарплатню за місцем своєї основної роботи, тобто в національних парламентах. Платформу ж ніхто не фінансує, отже, ми приїздимо або від тих політичних партій чи рухів, до яких ми близькі, або за власний кошт. Можу точно сказати, що багато хто приїхав за власний кошт. Нам закидають, що ми приїхали по гранти. Ні, ми не отримуємо грошей за цю діяльність, понад те – витрачаємо свої задля того, щоб наш голос був почутий і щоб допомогти Україні.

«Травматологія розвивається шаленими темпами – надзвичайно багато поранених»

Ви чотири рази на рік їздитимете на сесію ПАРЄ, а це значить мінус один лікар для наших поранених військових. Розкажіть про свою роботу в Україні в госпіталях. Ви в Київському центральному госпіталі оперували?

Ні, в Київському госпіталі прикордонників. 

Коли почалася повномасштабна агресія, мої навики роботи з важкими ушкодженнями, до яких належать мінно-вибухові травми, були дуже запитаними в Україні (Андрій Волна є спеціалістом з такого виду травм, мав велику практику в лікарнях у Кемерово, куди потрапляли шахтарі після аварій через вибухи метану – «Главком»). Думаю, ми зробили багато важливої роботи. Але кривава війна продовжується, і сьогодні хірургічні навики моїх українських колег, зокрема набагато молодших за мене, вже перевершують те, що я можу зробити. На жаль, це так. Я кажу «на жаль» не тому, що вони мене перевершують – це якраз добре, а тому що жахлива війна триває, і вони мають щоденну колосальну практику. 

Зараз велике значення для мене має викладацька робота. Ми з українськими колегами щороку збираємо лікарів, які хочуть поглибити свої знання в тому, що стосується травм на полі бою. Взагалі я з 2008 року регулярно беру участь в освітніх програмах для травматологів України. Я порахував, що, так би мовити, через мої руки пройшли понад 1200 українських травматологів. Це має, може, й більше значення, аніж моя клінічна діяльність, тому що якщо кожен правильно вилікує десятьох – це вже буде 10 тисяч вилікуваних українців з найважчими травмами. Але ж по десятеро ніхто не лікує – рахунок іде на десятки і сотні. 

Також ми з моєю дружиною Вірою збираємо кошти саме для підтримки травматологічних технологій в Україні, зокрема, для купівлі сучасного інструментарію.

Ви живете в Естонії і звідти приїжджаєте в Україну?

Так, переважно ми з родиною перебуваємо в Таллінні.

Справа в тому, що я, дружина та наші три доньки маємо статус біженців з Росії і перебуваємо під міжнародним захистом в Естонії. Це значить, що ми не можемо впродовж пів року перебувати в іншій країні довше, ніж 90 днів.

Отже, я не можу приїздити в Україну більше, ніж на 180 днів на рік.

Ви кажете, що зосередилися на викладацькій роботі для наших лікарів. Тобто ви останнім часом не працюєте у військовому госпіталі як практикуючий хірург?

Працюю, аякже! Але не можу бути там постійно. 

У мене скінчилася нещодавно російська ліцензія травматолога-ортопеда і, природно, я не став її продовжувати – не хочу бути російським травматологом. І я підтвердив свій диплом і сертифікат в Україні, отож я з вами розмовляю зараз як ліцензований український травматолог-ортопед, який, на жаль, є громадянином Росії. 

Ви з дружиною займаєтеся фандрейзингом для підтримки травматологічних клінік в Україні. З цього можна зробити висновок, що нам бракує не лише фахівців цього профілю, але й інструментів, приладів тощо?

Медицина – це баланс між наукою і мистецтвом, і вона постійно розвивається, тому навіть у тій клініці, яка оснащена повністю, «під зав’язку», завжди знайдеться те, що можна і варто покращити. В Україні ще до великої війни травматологія розвивалася семимильними кроками, а з початком повномасштабного вторгнення – взагалі космічні швидкості розвитку. Звісно, держава закуповує необхідне устаткування, але за умов такої страшної війни і такої кількості поранених у жодної країни світу – жодної, кажу вам з цілковитою певністю, бо знаю, – не вистачить засобів, щоб забезпечити повністю всі потреби травматології. Ці потреби дуже великі. Тому допомога інструментарієм, витратними матеріалами дуже важлива. 

Я дуже сподіваюся, що той інструментарій, який ми закуповуємо і передаємо для розподілу Асоціації травматологів України, дозволяє зекономити трохи коштів в бюджеті і спрямувати їх на військо.

Олена Зварич, для «Главкома»