Вадим Лукашевич: Провина Росії у катастрофі МН17 вже доведена

Чотири роки тому над Донбасом сталася найбільша авіакатастрофа в українському небі. Малазійський літак Boeing 777 був знищений проросійськими бойовиками неподалік села Грабове на Донеччині. Вже з перших тижнів після катастрофи у соцмережах почали з’являтися докази того, що причиною трагедії могла бути ракета комплексу «Бук», випущена з району Сніжного. Кремль, який всіляко намагався перекласти вину за катастрофу на Україну, згодом таки визнав версію з «Буком» правдивою, але досі категорично спростовує той факт, що ракетний комплекс належить Росії і спеціально заїхав на територію України для виконання військової операції.

Розслідуванням знищення малазійського пасажирського літака усі роки займаються як офіційне слідство (міжнародна слідча групи JIT), так громадські розслідувані групи Bellingcat. Всі вони схиляються до того, що причиною загибелі 298 людей є ракета, випущена з російського «Бука». А головною задачею слідства зараз є встановити конкретних осіб, хто «натискав кнопку». Відомий російський незалежний експерт з бойової ефективності авіаційних комплексів Вадим Лукашевич чи не першим у 2014-му році заявив про причетність російської держави до страшного злочину і аргументував це в інтерв’ю «Главкому» вже через кілька днів після трагедії. За чотири роки він лише закріпився у своїй позиції.

З моменту катастрофи МН17 минуло чотири роки. Росія, як і раніше, наполягає на своїй непричетності до трагедії і обіцяє представити контраргументи для розслідування. Про що може йтися?

Те, що заявив про контраргументи Дмитро Полянський, заступник постійного представника РФ в ООН, – це повторення того, що він написав 10 червня у себе на сторінці у Twitter, де зачепив Bellingcat. Глава Bellingcat Еліот Гіґґінс сказав: покажи, якщо є докази. Полянський просто злякався, заявив, що йому погрожують. Намагаючись якось виправдатися він заявив, що у Росії ще є контраргументи, але ми їх представимо лише у випадку незалежного розслідування. І ось звідти виникло те, що Росія готова надати якісь контраргументи. Розумієте, ми уже чотири роки як готові надати якісь контраргументи, тільки не можемо їх надати. Єдине, що у нас зараз є – це версія концерну «Алмаз-Антей», його розслідування, звіт, презентація, натурні експерименти тощо. Це і все. Версія «Алмаз-Антей» своє уже відіграла, бо вона стосується технічного розслідування обставин, яке проводила Рада безпеки Нідерландів і яке завершилося у жовтні 2015-го року. Тоді була прес-конференція, на якій був представлений підсумковий звіт. Так, тоді «Алмаз-Антей» не погодився з цим звітом, «Росавіація» з подачі «Алмаз-Антей» свої зауваження висловила. Але технічне розслідування на цьому завершилося.

Зараз іде кримінальне розслідування, за яким у Росії взагалі нічого немає, окрім хіба що капітана Волошина (капітан Військово-Повітряних сил України), якого допитав Слідчий комітет РФ у грудні 2015-го року. Матеріали цього допиту нібито мали передати голландцям, але потім від цього відмовилися, визнавши, що ніякого літака поряд із Boeing поряд не було. Тобто з кримінального боку ми (Росія) не можемо нічого додати. Усі ті «свідки», які виникають на телеканалі міноборони РФ «Звезда», це, як правило, перебіжчики з України типу Юрія Батурина (екс-майор Збройних сил України, який стверджував, що МН17 збили ракетою, випущеного з українського «Бука»), Євгена Агапова (громадянин України, який назвав російським ЗМІ прізвище льотчика, нібито причетного до збиття рейсу МН17). Вони не витримують жодної критики.

А от у офіційного слідства потрібні свідчення є. Якщо ми подивимося прес-релізи Об’єднаної слідчої групи (JIT), то у них потрібні докази є: і переміщення «Бука», і фотографії, і відео, і записи переговорів. Більше того, у них є свідки, які звернулися до голландців у відповідь на їх прохання про допомогу. Ці люди дали свідчення в обмін на участь у європейській програмі захисту свідків. Почасти це все передане міжнародним слідчим від самої України, що бісить Росію. Коли ми говоримо, що немає якихось підтверджень, серйозних версій щодо запуску ракети з території селища Зарощенське, то кажемо, що немає даних і про те, що саме Зарощенське було підконтрольне Україні на той момент. Але загалом свідчень маса. Самих фото і відео документів десь 40-50 від зовсім різних незалежних свідків. Публікації про переміщення «Бука» від Донецька до Сніжного, якщо додати соцмережі, то це ще десятки свідчень. Є фотографії навіть ракети, яка стартує, тобто дим і слід від старту, що іде в небо. Більше того, за заявами голландців у них є дані, які надала американська розвідка. Ці дані можуть бути опубліковані лише у суді.  

Один з керівників Bellingcat Арік Толер в інтерв'ю «Главкому» визнав, що на основі відкритих джерел, на інформації з яких базується розслідування групи громадських розслідувачів, неможливо встановити замовників, які віддали наказ на пуск ракети, хоча виконавців уже називають. Як встановити замовників?

Ми не знаємо виконавців. Так, Bellingcat називає певні прізвища. Наприклад, командири другого дивізіону 53-ї зенітно-ракетної бригади, це десь шестеро людей. Імовірно, хтось із них може бути причетний, але хто конкретно – невідомо. Нині точно відомі прізвища водіїв, які цей «Бук» транспортували. Це – солдати-строковики, частина з яких демобілізувалася наприкінці червня, тобто ще до збиття Boeng MH17. Хто віддав наказ? Наскільки я розумію нашу військову ієрархію, це рівень Генерального штабу. Документи подібного рівня, якщо вони існували, чи досі існують, не можуть потрапити до відкритих джерел, якими користуються усі, включаючи Bellingcat. Коли голландці кажуть, що Росія не йде на співробітництво, то вони мають на увазі те, що Росія не надає жодних даних про пересування «Буків» улітку 2014 року, про людей, які це здійснювали, які надавали наказ тощо.

Але ж Росія не оприлюднить за будь-яких обставин секретні накази. Як бути з цим?

Коли «Алмаз-Антей» потрібно було провести своє розслідування, то вони взяли цілий ряд документів щодо ракети «Бука», її боєголовки і розсекретили їх. І цим сильно бравували. Так і тут. Коли тебе обвинувачують у вбивстві 298 людей, то ти, звичайно, можеш сказати, що не будеш відповідати тому, що інформація секретна. То не відповідай. Суд – це змагальний процес між обвинуваченням, прокуратурою і захистом, адвокатурою. Якщо ти відмовишся надавати документи задля свого захисту – це твої проблеми. Це ніяк не погіршить позицію прокуратури. Адже мова іде не тільки про персональну відповідальність якихось осіб, які надали наказ, а мова іде про відповідальність держави, члена Ради безпеки ООН, ядерної держави.

Поки не має суду, осіб, які встановлені під час розслідування ми поки не можемо назвати причетними до злочину, ми також не знаємо замовника. Це дає підстави російським експертам називати розслідування неспроможним, затягнутим у часі, необ’єктивним. Про це, зокрема, написав на сторінках інформагентства Regnum колишній співробітник КДБ СРСР Федір Яковлєв. Але якщо у слідства безліч доказів, для чого і справді затягувати справу, не передаючи її до суду?

Для того, щоби обвинуватити людину у суді, потрібні серйозні докази. Уся діяльність Росії за чотири роки направлена на приховування доказів. Чотири роки затягування – це якраз наслідок зусиль Росії з приховуванню усіх свідчень, фактів і уникання відповідальності. Грубо кажучи, людина вчинила злочин і вдалася до втечі, і її п’ять років ловлять. А тепер ще й її співучасники закидають: мовляв, чому ви п’ять років суд не розпочинаєте, зловити не можете?

Ми (Росія) не відповіли голландцям по суті кримінального розслідування на жодне з питань щодо «Буків», щодо його переміщень. Я нагадаю, що ще у липні-серпні 2014 року наше міністерство оборони вимагало в України надати дані щодо всіх своїх «Буків», дані журналів витрат усіх ракет повітря-повітря тощо. Але якщо у вас такі вимоги, то давайте і ми самі надамо свої дані щодо своїх «Буків». А зараз після того, як голландці показали уламки ракет із серійним номером, то Росія має пред’явити документи про те, що такий-то серійний номер – це з партії ракет, які за радянських часів були передані у військову частину, яка після 31 травня 1991-го року залишилася в Україні. Тобто усіляко довести, що це не наші ракети. Але ж такі дані не публікують.

Тобто це свідчить про те, що ракети таки російські?

Саме так. Ракета такого класу – це не патрон гвинтівки. На кожну ракету є чіткий формуляр історії, від її виробництва до експлуатації. Ці документи є. 

Чи може слідство довести провину Генштабу РФ і цілої держави?

Провина держави вже доведена, тому що слідчі готують не якусь там підсумкову доповідь, а вони готують обвинувальний висновок для суду. На підтвердження своєї роботи вони на своїх прес-конференціях інформують про знахідки. І ось в цьому інформуванні дають факти, які, з точки слідства, 100% юридично доведені. На останній прес-конференції було оприлюднено інформацію про те, що цей «Бук» належить 53-й зенітно-ракетній бригаді, 20-ї загальновійськової армії Західного військового округу Збройних сил Російської Федерації. Крапка. Тобто цей «Бук» належав кадровій частині, діючій військовій частині. Це означає, що провина держави доведена, російське походження «Бука» доведене. Відповідальність країни доведена. Командир частини відомий, командир округу відомий, командир родів військ відомий. Прізвища начальників штабу та інших відомі. Прізвище глави Міноборони відоме. Прізвище Верховного головнокомандувача відоме. Тепер проблема полягає в тому, щоб цю провину держави якось рознести між конкретними Івановим, Петровим і Сидоровим. Один дав наказ, інший його підписав, третій транспортував, четвертий наводив ракету, п'ятий натиснув кнопку і так далі. Тобто ось про що зараз йде мова. За великим рахунком від Росії нічого вже не потрібно, щоби довести її провину.

Суд буде заочним? Це вплине на переконливість вироку?

Саме собою, що заочним. Для того, щоб назвати якісь прізвища фігурантів справи, повинні бути якісь аргументи. Провина деяких людей очевидна. Наприклад – полковник Сергій Мучкаєв, командир 53-й зенітно-ракетної бригади. Він як командир був в темі, він як командир віддавав наказ на висування до українського кордону в Ростовську область і так далі. Ясна річ, що на цьому його провина закінчилася. А ось хто конкретно там цією установкою керував, то вже провина іншої людини. Від кого отримав наказ цей командир бригади? Він міг отримати наказ від командувача округом і від командувача родів військ, припустимо це сили ППО сухопутних сил. 53-я зенітно-ракетна бригада щоліта, як правило, проводила навчальні збори. Частина з них проходили на території самої бригади, а частина підрозділів щоліта виїжджає на полігон «Капустін Яр» і проводить стрільби. Тобто це планова навчальна робота підтримки боєготовності. За різними оцінками, на той момент біля українського кордону було від 20 до 40 тисяч російських військовослужбовців зі своєю технікою. Тобто це танки, гаубиці тощо. Це не може бути самодіяльністю рівня військового округу.

В офіційному звіті розслідування, який не так давно був опублікований і потрапив в мережу, є цікавий факт. Виявляється, в ніч на 17 липня 2014 року Росія ввела обмеження на польоти цивільної авіації над територією, що межує з Україною до 16 км 150 м. Чому так могло статися?

Справа в тому, що в підсумковому технічному звіті чітко сказано, що на це питання «Росавіація» відповіді не дала. Це може виявитися якоюсь помилкою або недбалістю. Але точно сказати не можна. Розумій як хочеш. Це обмеження по висоті перш за все не дотримувалося самим ростовським зональним центром з організації повітряного руху.

За ці чотири роки чи зверталися до вас по допомогу у розслідуванні міжнародні групи чи українські експерти?

У цьому немає необхідності, тому що у мене немає якоїсь особливої інформації, якої не було б у інших. 

Ви людина з активною громадською позицією, активно коментуєте цю справу. Чи були у вас проблеми через це, погрози, наприклад?

Ні, тому що Росія - вільна країна. Як ви розумієте, відповідно до Конституції у нас є право свободи совісті, і кожна людина може говорити, що думає, не побоюючись ... (сміється).

Відразу після цієї трагедії вас запрошували на ефіри на РБК і на «Дождь». Останнім часом вас геть зовсім не чути навіть у ліберальних російських ЗМІ. Може, таки РФ - не зовсім вільна країна?

РБК істотно змінився. Зміни сталися з президентськими виборами. Вони дозволяли собі мати якусь самостійність. РБК зараз можна порівняти з НТВ, старим і новим. З РБК зникла низка дуже цікавих і відвертих передач, які стосувалися економічних питань. Там з'явився так званий «стоп-лист» експертів, які у жодному разі не повинні з'являтися на телебаченні. Так само виник список рекомендованих. Мені здається, що я все-таки ближче до «стоп-листа». Що стосується «Дождя», то завжди, коли вони мене кличуть, якщо у мене є можливість, то я відгукуюся. Є кілька ЗМІ у Росії, такі як  «КоммерсантЪ FМ», «Серебряный дождь», телеканал «Дождь», з якими я дуже активно дружу. На мій погляд, це найбільш об'єктивні ЗМІ, з якими можна мати справу і не осоромитися. А що стосується офіційних, припустимо ТВЦ, то я їм відмовляю. Я їм кажу, що єдина тема, на якій я можу з'явитися, - авіаційна. Але у нас чисто авіаційних тем вже не залишилося. Їх мало. Наприклад, теми катастрофи літака Качинського під Смоленськом, чи рейс МН17, які навряд чи там будуть підніматися.

Я з ними говорив тиждень тому, що буде ось така подія, чотири роки катастрофи літака. А вони відповіли, що йдуть у відпустку, цієї теми не буде… У нас зараз футбол, пенсійна реформа, підвищення тарифів ЖКГ, ПДВ і так далі. Ця тема з роковинами, якщо раніше піднімалася, то зараз, може,  внаслідок футболу і повної фрустрації наступила «розслабуха» після чемпіонату. Або свідомо ця тема особливо і не мусується. Зверніть увагу, хто її зараз підняв? Її підняло інтернет-видання Regnum, абсолютно дурний заступник представника РФ в ООН, який повинен тупо мовчати і було б добре, тому що він просто ганьбить країну, і екс-співробітник КДБ, який у них виступив експертом. Це саме той випадок, коли «помовч, за розумного зійдеш». Думаю, суд щодо МН17 почнеться наприкінці цього року. Найцікавіше буде саме з його початком.

Михайло Глуховський, «Главком»