Ходить в оперу, купує вишиванки та їсть вареники: європейська дипломатка розповіла про свій побут у Києві
Посолка Аннелі Кольк: Я об’їздила чимало міст України – була і в Херсоні, і у Харкові, і у Запоріжжі, і у Краматорську. Бо я не є послом у Києві, я – посол Естонії в Україні
Надзвичайний і повноважний посол Естонії в Україні Аннелі Кольк завершує свою дипломатичну місію в Україні. В ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» вона розповіла, чому відмовилася від охорони, як розрізняє «зірки» та «шахеди» у прифронтових містах та чому український борщ став її щоденною стравою.
Аннелі Кольк разом із чоловіком орендує звичайну квартиру в київській багатоповерхівці та не користується послугами професійних охоронців. «Я сама собі охоронець і мій чоловік, звісно, також. Нам все це дозволено», – каже дипломатка.
Подружжя часто гуляє вулицями Києва, особливо полюбляючи Поділ, та відвідує театри й Оперу. Окреме захоплення пані Кольк – українська кухня. Посол зізнається, що готова їсти борщ та вареники щодня. «Це чудова кухня. Мій чоловік щасливий, що сама я не готую, бо в мене жодного разу не вийшов смачний борщ», – зізнається дипломатка.
Естонська дипломатка є шанувальницею українського дизайну. В її гардеробі вже п’ять вишиванок, а серед улюблених місць для шопінгу – маркети «Всі. Свої» та народні ярмарки. На інтерв’ю пані посол прийшла у традиційній силянці та з підвіскою-тризубом.
«Я люблю український дизайн в одязі та аксесуарах. Часто купую те, що робиться власними руками, люблю такі речі», – ділиться Аннелі Кольк.
Незважаючи на дипломатичний статус, Аннелі Кольк постійно відвідує прифронтові регіони: Херсон, Харків, Запоріжжя та Краматорськ. Вона згадує кумедний, але водночас моторошний випадок на одній із секретних баз:
«Я підняла очі до неба і сказала: «Господи, скільки зірок! Я ніколи не бачила у Києві стільки!». На що волонтер відповів: «Аннелі, якщо ти побачиш, що котрась з цих зірок падає, то не загадуй бажання, а біжи мерщій у сховище, бо це, імовірніше за все, буде шахед».
За словами посла, саме поїздки до людей на передовій дають їй сили, адже стійкість українців у прифронтових містах надихає більше за будь-які офіційні звіти.
Естонська дипломатка зізналася, що захоплюється українцями: «Ви протистоїте і боретеся із дуже жорстоким ворогом. І так – п’ятий рік поспіль… І мені дуже шкода, що вам досі доводиться боротися. І що допомоги від партнерів недостатньо, щоби вже перемогти».
Цього літа каденція Аннелі Кольк завершується, і вона повертається до Естонії. Проте дипломатка запевняє: Україна назавжди залишиться в її серці.
«Велика частка України поїде зі мною. Я буду підтримувати вас, де б я не була. Сподіваюся на те, що 2027 рік вже буде роком тривалого і стійкого миру для України. На що ви усі заслуговуєте, як ніхто інший», – підсумувала пані посол.
Нагадаємо, Естонія залишається однією з країн Європейського Союзу з найвищою кількістю українських біженців на душу населення. Проте специфічний клімат, мовний бар'єр та висока вартість життя створюють значні труднощі для адаптації наших співвітчизників.
До слова, питання можливого повернення українських чоловіків призовного віку з країн Європейського Союзу додому залишається чутливим і потребує комплексного підходу на загальноєвропейському рівні. Посол України в Естонії Володимир Боєчко наголосив, що українці призовного віку, які перебувають у країнах ЄС, в тім числі й у Естонії, на законних підставах, мають відповідні права та гарантії захисту. У таких умовах їх примусове повернення або передача персональних даних без правових підстав є неможливими.