Андрій Крищенко: Не бачу ніяких передумов для оточення Києва
Заступник Кличка – про здатність столиці дати відсіч окупантам
Після ракетних обстрілів Києва, що влаштували путінські війська в рамках своєї безглуздої та кривавої «спецоперації», в столиці наступило певне затишшя. Справжнє пекло палає на північно-західному напрямку Київської області, де окупанти намагаються прорватися до столиці через передмістя – Бучу, Ірпінь, Гостомель. Поки їм це не вдається, але вони перегруповують свої колони, що може свідчити про підготовку до нової спроби просування. Це підтверджується відповідними супутниковими знімками.
Те, що найближчими днями Київ може очікувати новий штурм, підтверджують і українська, і західні розвідки. Так, Міноборони Британії заявило в п’ятницю, що російські війська продовжують досягати «обмеженого прогресу» у просуванні до Києва, але можуть готуватися до нової атаки на українську столицю вже найближчим часом. Посольство Туреччини, яка намагається стати посередником в україно-російському конфлікті, на тлі цих розмов евакуюється до Чернівців.
Очевидно, що Київ є ключовою ціллю путінської Z-авантюри. І не тільки через сентименти, що він є «матерью городо русских», а й через цілком приземлені та цинічні мотиви: саме в столиці окопався той самий «кривавий київський режим», яким кремлівські пропагандисти полюбляють лякати свою зазомбовану аудиторію. На думку архітекторів «спецоперації», достатньо зупинити серце України з усіма його кровоносними судинами – і всю іншу країну можна буде брати «тепленькою». В українців, звісно, думки прямо протилежні – здавати ворогу столицю просто так ніхто не збирається. Очільник головного міста країни Віталій Кличко оголосив, що наразі воно перетворилося на справжню фортецю.
Ексначальник поліції Києва, а нині заступник Кличка Андрій Крищенко в розмові з «Главкомом» розповідає, настільки столиця готова до атаки та чи варто повертатися тим, хто залишив її на початку бойових дій.
«Жінкам і дітям жодна притомна людина зараз не порадить повертатися до Києва»
Останніми днями в Києві відносно спокійно, але вочевидь в Кремлі попри значні втрати не зникає бажання захопити столицю. Фіксується перегрупування сил. До чого ви готуєтеся – нових ракетних ударів, наступу військами чи якийсь комбінований варіант? Пан Кличко казав, що наразі Київ є фортецею – мабуть, у нього є підстави так говорити.
Аби розмірковувати про військові плани противника, у мене недостатньо даних. Але з того, що я бачу, росіяни, дійсно, накопичують сили і намагаються в той чи інший спосіб підійти ближче до Києва, тривають бої на околицях. Київська міськдержадміністрація надає повну всебічну допомогу військовим – в обладнанні фортифікаційних споруд, блокпостів, забезпеченні бетонними блоками, металевими «їжаками». Все це місто готує, аби унеможливити захід російської «живої сили» до міста. Досі тривають обстріли столиці, працюють ворожі літаки, але ми бачимо результати роботи нашої ППО.
Наразі повної облоги Києва нема, а якщо гіпотетично припустити, що місто затиснуть в кільце, скільки воно витримає в блокадному режимі?
Я не бачу взагалі ніяких передумов, аби місто було оточене. Збройні сили зупинили ворога, надають йому щодня суттєвих поразок, тому для загрози припинення нормального функціонування міста та сполучення з іншими територіями країни не бачу передумов.
Але ворог, мабуть, теж зробив висновки з минулих невдач. Які напрямки в Києві зараз найбільше укріплюються?
З повітря ворог націлений на системи життєзабезпечення міста, аеропорт, військові об’єкти. Основні наземні напрямки відомі – Буча, Гостомель, Ірпінь, Бровари, але наші військові там досить успішно обороняються. Навіть гіпотетично найближчим часом я не бачу можливості завдати суттєвих втрат Києву – взяти в облогу чи щось подібне. Дуже сумніваюся, що ворог досягне якогось успіху.
Під виглядом біженців з Бучі, Гостомеля зараз до Києва можуть просочитися ворожі ДРГ. Як ви будете фільтрувати цей потік?
Цим займаються Служба безпеки, Національна гвардія – в місті діють блокпости, проводяться фільтраційні заходи. Підозрілих людей затримують для додаткової перевірки.
Кличко казав, що наразі в Києві залишилася половина мешканців у порівнянні з довоєнним часом. Що б ви порадили цим людям? І які поради б дали тим, хто залишив столицю на хвилі паніки. Чи варто вже повертатися?
Повертатися чи не повертатися – кожен має вирішувати самостійно. Чоловікам я раджу повертатися і вступати до лав територіальної оборони або Збройних сил, як вчинило багато цивільних киян. До речі, багато поліцейських, які звільнилися зі служби, повертаються до неї, аби виконати свій обов’язок.
Жінкам і дітям жодна притомна людина зараз не порадить повертатися – досі існують непрогнозовані загрози повітряних атак і таке інше. Ми бачимо ситуацію в Харкові, Маріуполі, куди летять російські ракети і бомби, зокрема, в об’єкти медичної інфраструктури.
Ті, хто лишився у Києві, чітко розуміють, де і як отримати додаткові продукти, воду. Розгорнуті логістичні центри, тобто місто допомагає, чим може. Треба уважно стежити за інформацією щодо повітряних тривог і не нехтувати тим, аби спускатися до об’єктів укриття, метрополітену.
До речі, кияни сумлінно виконують всі ці правила – бомбосховища, комендантська година, «сухий закон»?
В більшості своїй – сумлінно. І багато киян допомагають створювати мережі укріплень, чим теж дуже сприяють нашим збройним силам.
«Кадирівці – таке ж саме гарматне м’ясо»
Чи багато людей повертається до Києва?
Якщо брати суто візуально, то кількість автомобілів, що рухаються в напряму Західної України, є більшою, ніж кількість тих, хто їде до міста. Але люди частково повертаються. Навіть виникають такі кумедні випадки, коли люди, які в перші дні «організовували оборону» Закарпаття та Львівщини, повертаються і розповідають нам, що ми не так щось робимо. І таки діячі є.
Те, що населення масово залишило місто, полегшує роботу з його захисту? Коли не треба зайвий раз відволікатися на оборону цивільних.
Звісно, це призводить до меншого навантаження на інфраструктуру міста, системи життєзабезпечення. Це полегшує труд місцевої влади і дає можливість більше зусиль спрямувати на створення надійного захисту та оборони Києва.
Як щодо людей похилого віку, які просто не можуть нікуди виїхати і навіть в бомбосховище для них спуститися непросто? Чи їм надається якась особлива допомога?
Є гаряча лінія 1551, куди можуть телефонувати особи похилого віку, і наші соціальні служби нададуть допомогу. Від продуктових наборів до можливості виїхати, переїхати з небезпечної зони – Пущі-Водиці, де наблизилась лінія фронту, – до центру міста. Для декого з цих людей облаштували бомбосховища, де вони перебувають протягом тривалого часу. Але ви ж розумієте, що ракетні удари можуть бути завдані де завгодно…
Ви згадували про об’єкти критичної інфраструктури столиці – наскільки серйозно вони зараз захищені? Бо наразі тактика росіян змінена: максимальної шкоди завдають таким об’єктам, фактично паралізують життєдіяльності міст.
Зараз 17-й день війни, і досі в Києві не було суттєвих проблем з об’єктами критичної інфраструктури. Наслідки тих аварій та пошкоджень, що були, моментально усувалися, і місто продовжує функціонувати в нормальному стані. Захищеність є, система ППО працює, але як воно буде далі – важко спрогнозувати. Наразі військові повністю справляються із захистом.
Чи можете ви прокоментувати інформацію, що кадирівці, які зараз творять злочини під Києвом, виконують роль своєрідного «заградзагону», аби інші російські війська не розбіглися?
«Кадирівці», «кемеровці», «самарівці», «краснодарці» – хтось з них стоїть, хтось лежить, хтось далі буде лежати. Чим «кадирівці» відрізняються від інших? Таке саме «гарматне м’ясо». Думаю, Збройні сили можуть розібратися з усіма. Не розумію, чому в цьому питанні такий ореол таємничості та войовничості. Наші люди точно не гірші за бойовими якостями.
Заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко заявив, що криміногенна ситуація в Києві після початку війни покращилась буквально в рази. Чим ви це пояснюєте? Тільки тим, що злочинці раптом виявилися патріотами і пішли до тероборони?
Частково це, дійсно, можна пояснити тим, що ці люди пішли до тероборони. Можливо, потім вони будуть і далі вчиняти злочини. Але в першу чергу це пояснюється тим, що багато виїхало з міста, але лишилися озброєні люди – тероборона, громадські формування територіальних громад, які зі зброєю охороняють певні райони і житлові масиви. Знижувати рівень злочинності допомагає і комендантська година. Думаю, через цю ситуацію злочинці дещо збавили оберти. У поліції також завантаження зменшилося в плані розслідування злочинів
До речі, наскільки змінився функціонал поліції в цих умовах?
Деякі підрозділи поліції беруть участь в бойових діях, деякі займаються патрулюванням, реагуванням на виклики, фактами мародерства. Поліція надає допомогу місту в логістиці, доставці першочергових товарів, надає допомогу при евакуації громадян, створює регулювання руху на мостах, бо пересування все одно ускладнене, попри меншу кількість автомобілів.
«Факти мародерства зараз не можна порівняти з кількістю квартирних крадіжок в мирний час»
У деяких регіонах місцева влада намагається впорядкувати кількість блокпостів, бо часто вони невиправдано ускладнюють і так повільний рух. У Києві є така проблема?
Всі блокпости розставляють комендант міста, військові частини, територіальна оборона. Коли на початку були дублюючі пости або вони ускладнювали рух, місто разом з військовими та поліцією ці питання вирішували. Але зараз такої проблеми не бачу. Якщо десь є, можна звернутися з відповідними пропозиціями до поліції. Але ж треба розуміти, що блокпости – вони не тільки для перевірки автомобілів, а й для посилення оборони військових частин, об’єктів критичної інфраструктури, об’єктів в урядовому кварталі.
Ви згадували про мародерство. Багато киян покинули свої домівки, взявши з собою найнеобхідніше, і їхні квартири є потенційною мішенню для злодіїв. Чи ви бачите реальну загрозу хвилі мародерства і як плануєте з нею боротися?
Ми ж з вами казали, що кількість злочинів в Києві зменшилася. Безумовно, є факти крадіжок, які під час війни називаються мародерством. Таких людей затримують і вони відповідають. Їх небагато, але кілька випадків за добу на таке величезне місто трапляються. З фактами мародерства борються і військові, і поліція, і інші служби. Та мова йде про невеликі цифри, які навіть не можна порівняти з кількістю квартирних крадіжок в мирний час. Тут варто нагадати про внесені зміни в законодавство, прийняті минулого тижня. Зокрема до п’яти років позбавлення волі зросла відповідальність за мародерство. Також зараз навіть дрібна крадіжка, скоєна в умовах військового стану, прирівнюється до тяжкого злочину, і злодій може отримати до восьми років ув’язнення. Тому в першу чергу – профілактична робота всіх служб. Та й потенційний злодій перед тим, які піти на злочин, має задуматися над реальним тюремним строком, який доведеться «відмотати».
Підписаний президентом закон про дозвіл громадянам отримувати зброю та використовувати її проти російських солдат, викликав істерику серед кремлівських пропагандистів. Чи можуть бути певні ризики за такого, по суті, безконтрольного використання зброї?
На мою думку, цей закон треба було приймати ще до війни. Вбити московського окупанта, які нищать наші пологові та дитячі будинки, громадяни України мають право з будь-якої зброї – особистої, знайденої, вилами, косами… Це абсолютно правильний необхідний закон, який треба було прийняти давно. А те, що в кремлівських пропагандистів через прийняття цього закону «підгорає», лише підтверджує правильність таких дій.
Павло Вуєць, «Главком»