Еквілібристи. З ким і коли стартуватимуть вибори Порошенка

На постреволюційному владному дзеркалі, яке сформувалося після Майдану у 2014 році, все більше тріщин. Кожен осколок тримає лише загальна рама, яка все далі стає схожою на обшарпаний каркас. Перед невизначеністю у майбутньому і незворотнім вибором ці тріщини склеїти дедалі важче. Бо навіть відповіді, на, здавалось би, прості запитання, лише провокують появу нових.

Чи піде Порошенко на наступний термін? Чи розглядає він сценарій «наступник» у принципі? Хто керуватиме кампанією Порошенка? І чи буде це Турчинов, який несподівано для багатьох два тижні тому заявив, що не очолюватиме штаб? Чи виписані Гринівим «сенси кампанії» ще можна встигнути втілити у життя, якщо формування штабу досі знаходиться у підвішеному стані? Хто буде головним спонсором цього разу? І чи варто йти на одночасні вибори президента і парламенту, та ще й референдум на додачу?

Нові обставини штовхають колишніх партнерів по коаліції на еквілібристичні трюки. І не тільки, щоб а) виграти. Але й на план «б» - зберегтися.

Планувалося, що підготовка до виборчої кампанії розпочнеться одразу після новорічних свят. Але дні спливають, а формула перемоги до цього часу на Банковій не затверджена. Бо за наявності багатьох «спеціалістів з виборів», відповідальність за результат кампанії брати на себе ніхто не хоче. І головна причина цього – розрізненість груп інтересів як в найближчому оточенні президента, так і в командах кожного із членів «стратегічної сімки». «І якщо до квітня «поїзд не поїде», то є небезпека, що він може не зрушить зовсім», - відверто стурбовані представники президентської команди у парламенті.

«Стратегією майбутньої кампанії у Порошенка займається Гринів (Ігор Гринів – народний депутат, політтехнолог), – кажуть в оточенні президента. – А стратегії досі нема, тому і всі перемовини з «Фронтом» – це поки що просто теревені».

Як уже писали ЗМІ, консультації щодо варіантів виборів почалися з показового конфузу – зустріч «стратегічної сімки» в засніженій президентській резиденції в Гуті в січні проігнорували ключові бенефіціари «Народного фронту» Арсеній Яценюк та Арсен Аваков. До числа відсутніх додався і екс-голова Адміністрації президента Борис Ложкін. У результаті чого важливі переговори перетворилися на дружню вечерю, коли стратегічні питання знову перенесли на «після свят».

На початку лютого «фронтовики» знову сіли з президентом за стіл переговорів. Діалог про об’єднання в єдину політсилу БПП та «Народного фронту» продовжився. Нагадаємо, ці перемовини зайшли в глухий кут ще минулого року. При цьому ключову роль в нових сценаріях грає вже прем’єр Володимир Гройсман. Як відомо, він тісно підтягнувся до Арсенія Яценюка та навіть був почесним гостем на з’їзді його політсили наприкінці минулого року. Гройсман чим далі, тим більше намагається вирватись з-під опіки Порошенка і вести власну гру. А «фронтовики» вміло грають на його амбіціях, змушуючи нервувати президента, якого дратує такий альянс за спиною.

Один з варіантів, який розглядається зараз Яценюком та Гройсманом, – відставка останнього вже навесні. Все це має спричинити загострення політичної кризи та відповідно - дострокові президентські та парламентські вибори.

«Главком» розбирався, як сторони збираються вирішувати питання свого політичного виживання після 2018 року, і чому варіант пришвидшення виборів виявився для них таким привабливим.

Тісна компанія

У «Народному фронті» дорікали, що згортання переговорів щодо єдиної партії – ініціатива Банкової, де невдоволені апетитами як Арсенія Яценюка і його різношерстої команди, так і «хотілками» Гройсмана. У «Фронті» намагаються переконати Порошенка, що другий термін за нинішніх непростих умов йому світить лише за умови об’єднання усіх, хто уособлює нинішню владу. Петро Олексійович не проти такої підтримки, але, як нарікають «фронтовики», не хоче давати ніяких зворотних обіцянок – просто не бачить сенсу щось гарантувати союзникам, рейтинги яких скотились до статистичної похибки. «Через це замість того, щоб воювати із зовнішніми загрозами, багато хто перекинувся на пошук внутрішніх ворогів – ніхто і нікому не довіряє, бо чекають на «кидок» – ділиться з «Главкомом» один із представників «Народного фронту».  

Господар Банкової обрав іншу тактику: він залучає на свою сторону окремі фрагменти «Фронту» – секретаря РНБО Олександра Турчинова, який таки може очолити виборчий штаб Порошенка на президентських виборах, але неформально. Йому у поміч - Віталій Ковальчук, який відповідатиме за адмінресурс, і Сергій Березенко, який може займатися «полем». 

Також, за інформацією джерел «Главкома», певні гарантії щодо свого місця у майбутньому партійному списку отримав лише Арсеній Яценюк. А от навіщо Порошенку весь інший баласт, коли місць не вистачить навіть для його близьких соратників? У своєму майбутньому не впевнений навіть такий вірний друг президента, як Ігор Кононенко. Як повідомляв «Главком», сірий кардинал БПП нині змушений про всяк випадок «засівати» собі мажоритарний округ на Київщині.

Саме тому «фронтовики» вдаються до єдиної тактики порятунку: вони лякають  Петра Порошенка створенням проблем «тут і зараз», оскільки досі контролюють велику фракцію в парламенті, і від них залежить дієздатність коаліції. Саме цим продиктовані апетити «фронтовиків», які висловлюють бажання мати уже зараз в своєму активі низку посад, які будуть недоторканними і після виборів – наприклад, омбудсмена для Людмили Денисової, чи двох заступників голови Нацбанку або голови Рахункової палати.

Крім того, Яценюк та Аваков не перестають повторювати, що існує потреба усунути президента від призначень голів певних органів, які не передбачені Конституцією (НАБУ, ДБР, НКРЕКП та ін.) та забрати невластиві для парламентсько-президентської республіки важелі впливу на Кабмін.

За задумом, для цього непотрібна конституційна більшість – достатньо простою більшістю вносити зміни до відповідних законів. В обмеженні повноважень президента «політреформатори» можуть заручитися підтримкою тих ресурсних гравців, яких дратує надмірний егоцентризм глави держави.

Показово, що в унісон «фронтовикам» заспівав і… Володимир Гройсман, який у своїй останній промові перед парламентом закликав визначитися, за яким ладом живе держава і чітко розділити сфери відповідальності і компетенції всіх рівнів влади.

Очевидно, що стратегічно «Фронт» не влаштовує розклад, коли спочатку відбудуться президентські вибори, а лише потім парламентські. Якщо Порошенко вдруге стане президентом, то він, не довго думаючи, може згадати неписане політичне правило «надана послуга нічого не вартує» та обнулити попередні домовленості. Саме тому нинішні президентські партнери по коаліції розглядають варіанти або дострокових парламентських виборів, або їх суміщення у часі з президентськими. Так-так, «Народний фронт» з його рейтингами «нижче плінтуса» дійсно піднімає тему дострокових виборів. Саме вони за певних обставин можуть продовжити політичне існування окремих представників цієї політичної сили. Але для цього повинно зійтись багато зірок.

Все й одразу

У бізнес-центрі на Кловському узвозі, де знаходиться офіс «Народного фронту», народили ідею, яка, на перший погляд, виглядає неймовірною, але саме вона реально розглядається в числі інших сценаріїв. Її суть у проведенні президентських, парламентських виборів та референдуму щодо змін до Конституції в один день. Крім стратегічних питань, тут пропонується вирішити і чисто технічне – під час голосування на референдумі президент має право одноосібно формувати виборчі комісії.  

Що ж до стратегії, то на всенародне обговорення буде винесене питання урізання президентських повноважень, яке зробить посаду глави держави не такою ласою. Планується, що на парламентські вибори піде велика «партія влади», на якій, звісно, опоненти одразу поставлять тавро «братської могили». Порошенка спокушатимуть тим, що у разі його поразки на президентських виборах ця політсила за підтримки лояльних мажоритарників обере його прем’єром. Поки головним конкурентом Порошенка виглядає Юлія Тимошенко, партію якої розраховують долучити до майбутньої коаліції під гасла про загрозу реваншу антиукраїнських сил.

Вади цієї схеми очевидні. По-перше, навіть за позитивного рішення референдуму впроваджувати конституційні зміни стосовно урізання президентських повноважень та шукати в Раді 300 голосів для цього доведеться вже після обрання нового президента.  Якщо ж Тимошенко отримає булаву та на додачу солідну фракцію у парламенті, очевидно, що вона буде пручатись, схиляючи на свій бік тих депутатів, яких Порошенко вважатиме своєю «обоймою».

По-друге, сама ідея владного дуумвірату Порошенко–Тимошенко виглядає фантастикою. Варто згадати їхню історію стосунків в 2004–2005 роках. З тих пір вони, м’яко кажучи, не стали кращими.

Звісно, для самого Порошенка схема «фронтовиків» – своєрідна страховка від болючої поразки в 2019-му, але він поки вірить у перемогу, тому навряд чи всерйоз буде розглядати примарний прем’єрський пост. Приклад того ж Яценюка з його урядом показує ціну будь-яким політичним домовленостям.

Щоб стимулювати президента підтримати бажаний сценарій, «фронтовики» розраховують на допомогу свого нового потужного союзника – Володимира Гройсмана. Сценарій, який нині обговорюють у коаліції наступний: навесні, не бажаючи брати на себе негатив, пов'язаний з підвищенням цін на газ для населення та інших тарифів, глава уряду гримне дверима і піде у відставку. Але новий уряд за рік до виборів створити не вдасться, в тому числі, через позицію «Народного фронту». Партія Яценюка-Авакова у своєму бажанні зробити Порошенка більш зговірливим може навіть відкликати своїх міністрів та вийти з коаліції, саботуючи голосування. За відсутності коаліції (а на появу нової розраховувати не доводиться) Порошенко має право (хоча і не зобов’язаний) розпускати парламент і оголошувати дострокові вибори. Втім ситуація, коли Рада виявиться недієздатною, а тиск Заходу наростатиме, президент може схилитися і до такого вибору. Але поки що цей сценарій звучить досить фантастично. І головне, що його на Банковій не сприймають ні як основний, ні як «запасний».

Своя гра  

Імітація переговорів, де різні сторони ідуть ва-банк, може призвести, що «Народний фронт» змушений буде йти на вибори зі своїм кандидатом, як вони і обіцяли на з’їзді. І ним може виявитися… не Арсеній Яценюк. «Фронтовики» уже на повному серйозі не виключають підтримки Володимира Гройсмана, який після ймовірної весняної відставки розпочне активно готуватись до виборів. Таким чином нинішні друзі прем’єра розраховують піти за ним «паровозиком».

Цей варіант виглядає також екзотичним, але не можна не помітити, як Гройсман крок за кроком вибудовує «власний політичний імідж». За часів Кучми таким грішив Євген Марчук, за що й поплатився посадою. Нинішній же прем’єр вдався до екстремального піару на телебаченні. Глава уряду активно переконує громадян у своїх досягненнях, поступово дистанціюючись від президента, а іноді навіть роблячи непрямі конфронтаційні випади. Ролики з прем’єрськими вихваляннями крутяться на провідних телеканалах, що свідчить про непогані стосунки з олігархами, які можуть розглядати колишнього мера Винниці як запасний варіант «від влади». Щоправда, електоральне ядро у них з діючим президентом все ще спільне.  

На фоні зростаючого его Володимира Гройсмана відштовхувати та налаштовувати проти себе партнерів по коаліції Порошенку невигідно. Тому сторони і продовжують «домовлятись далі домовлятись».

До дати виборів президента залишилося 13 місяців.

P.S. У наступному матеріалі «Главком» розбере стан готовності до виборів головних опонентів президента.  

Павло Вуєць, «Главком»