НАТО має зробити три попередження. Передмова до екстреного саміту

Президент Росії Володимир Путін спостерігатиме за самітом НАТО, який відбудеться 24 березня. Він шукатиме сигнали, натяки, як далеко він може піти у війні проти України. Альянс повинен їх надати чітко і недвозначно.

Це визначальний момент для НАТО. Хоча лідери будуть говорити про силу колективної оборони НАТО, вони повинні подбати про те, щоб ненавмисно не повідомити про слабкість України. Якщо лідери НАТО не зроблять кілька рішучих застережень – про суверенітет України, про напади на цивільне населення та про будь-яке використання ядерної, хімічної чи біологічної зброї – Путін, ймовірно, прийде до висновку, що у нього є зелене світло для продовження.

Рішення НАТО провести екстрений саміт є життєво важливим кроком, оскільки Альянс стикається з найсерйознішою кризою безпеки в Європі з часів Другої світової війни. Це момент 1939 року для нинішнього покоління – чи можна зупинити Путіна в Україні, чи це призведе до більш широкої війни?

Путінське вторгнення в Україну йде погано. Ставши більш відчайдушним, він також стане небезпечнішим, що підвищить ймовірність ще жахливіших жертв серед цивільного населення, а також перспективу використання Росією ядерної, хімічної чи біологічної зброї.

НАТО має не лише виконувати свої юридичні зобов’язання як оборонний альянс. Альянс також повинен виконувати моральні зобов’язання щодо захисту людського життя. Після різанини у Другій світовій війні, включаючи Голокост, ми присягнули «ніколи більше».

Як це зобов’язання кореспондується в контексті зусиль Росії знищити Україну як країну і народ?

За таких обставин аргументи про те, що Україна перебуває за межами території НАТО, є пустими. Берлінський повітряний міст у 1948-49 роках діяв, коли Німеччина не була членом НАТО. Окрім того, НАТО припинила етнічні чистки в Боснії та Косові в 1990-х роках, хоча ці країни не були членами НАТО. Брутальність в Україні є не меншою образою моральності.

Безсумнівно, НАТО висловить залізну волю захищати кожен дюйм території НАТО, включаючи країни Балтії, Польщу, Румунію та Болгарію. Це зобов’язання має випливати не лише на словах, а й у формі передового розгортання військових сил на постійній основі в цих країнах. Зараз настав час каталогізувати численні порушення Росією Основоположного акту Росія-НАТО 1997 року та заявити, що НАТО більше не має жодних зобов’язань за цією угодою, включаючи зобов’язання утримуватися від «додаткового постійного розміщення значних бойових сил» на території членів після 1991 року.

Однак така чітка відданість колективній обороні є далеко не достатньою перед лицем агресії Росії проти України. Якщо НАТО зупиниться лише на зобов’язанні захищати існуючих союзників, це буде сигналом Путіну, що він може робити все, що заманеться, не лише проти України, країни, яка не є союзником, де мирні жителі стають мішенню та можуть зіткнутися із застосуванням зброї масового знищення, а також інші держави, які перебувають у подібному становищі, як-от Молдова та Грузія.

Тому НАТО має використовувати свою позицію сили для проєктування безпеки в Європі – відповідно до своєї другої основної функції – кризового менеджменту. Альянс має зробити три попередження:

• Однозначно заявити, що виживання України як суверенної незалежної держави є основним інтересом НАТО. НАТО зробить усе можливе, щоб забезпечити виживання України.
• Повторити та посилити попередження президента Байдена про те, що будь-яке використання Росією ядерної, хімічної чи біологічної зброї є неприйнятним, і на нього Альянс буде реагувати силою.
• Підкреслити, що сам Путін, а також усе його військове та цивільне керівництво, причетне до війни проти України, відповідатимуть окремо за будь-які скоєні воєнні злочини. Для цієї мети союзники могли б підтримати створення спеціального міжнародного трибуналу. Російські генерали і полковники повинні розуміти, що по завершенню війни не буде безкарності. На додаток до цих попереджень НАТО також має домовитися про декілька конкретних заходів, які мають негайний вплив:
• Організувати та гарантувати безпеку гуманітарних коридорів – на землі та в повітрі – щоб забезпечити доставку гуманітарної допомоги українському народу там, де це необхідно.
• Взяти на себе зобов'язання надавати Україні озброєння, які підвищуються за кількістю та якістю. Як мінімум, це може включати системи С-300 «земля-повітря», системи озброєних безпілотників, літаки МіГ-29, інші протиповітряні, протитанкові та протикорабельні системи та потенційно інші типи літаків.
• Створити механізм для координації поставок зброї та постачання в Україну. Допомога від окремих союзників є значною, але на даний момент значною мірою не скоординованою. НАТО має попередній досвід такої роботи і може зробити це в штаб-квартирі альянсу з польовою операцією в Польщі.

На додаток до цих попереджень і конкретних кроків, НАТО має тримати на столі всі інші варіанти – і не виключати їх завчасно.

Звичайно, жоден союзник не хоче вести більш масштабну війну з Росією. Але треба пам’ятати, що Путін також не хоче війни з НАТО, яку Росія неодмінно програє. Сигналізуючи Путіну, чого Альянс не буде робити, чи то безпосередньо вступати у бойові зіткнення з російськими військами, чи то вводити зону, заборонену для польотів, він переконує його, що Заходу бракує рішучості і що у нього вільні руки в Україні.

Під час зустрічі президент Байден і його колеги зіткнуться як зі стратегічним випробуванням, так і з моральним. Від того, чи пройдуть вони обидва випробування, залежить майбутнє Європи.

Джерело: Сepa.org NATO Must Act for Ukraine CEPA 21 березня 2022 року

Переклад: Микола Сірук, для «Главкома»