Пастка для НАБУ. Що покаже міжнародний аудит?

До кінця вересня 2024 року Україна має провести незалежний аудит Національного антикорупційного бюро. Таке зобов’язання Київ взяв перед Міжнародним валютним фондом. Директор Національного антикорупційного бюро Семен Кривонос ще у лютому сам анонсував проведення аудиту незалежними експертами, яких призначили міжнародні партнери. Але зараз, здається, він був би радий перенести цю перевірку до кращих часів...

Фактично за 10 років своєї роботи НАБУ фігурувало у кількох скандалах. Але попри все Бюро продовжувало вважатися органом, який перебуває поза будь-якими впливами: навіть під час відкритого конфлікту першого директора Бюро Артема Ситника з першим головою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назаром Холодницьким, і навіть після того, як Ситник опинився у реєстрі корупціонерів… Громадські активісти попри все це стояли за НАБУ горою. Показово, що після звільнення з НАБУ Ситник лишився при державних справах – спочатку пішов працювати заступником директора Національного агентства з запобігання корупції, а зараз зайняв аналогічну посаду в Агенції оборонних закупівель Міноборони. І це також викликало неабияке захоплення в антикорупційної спільноти.

Але минулі казуси із Ситником нині видаються дрібницями у порівнянні зі скандалом, в який втягнуті нинішні топпосадовці Бюро. Свіжа історія, схоже, матиме для керівництва НАБУ гірші наслідки, ніж для їхніх попередників. Історія зі «зливами» інформації з Бюро вже спричинила серйозну кризу в цьому органі та розсварила директора цього органу Семена Кривоноса і з антикорупційними активістами, які раніше адвокатували Бюро, і з нардепами.   

Злива «зливів»

Скандал почався 22 травня, коли Спеціалізована антикорупційна прокуратура разом із Нацполіцією провели обшуки в одного з детективів Бюро, а за кілька днів голова НАБУ Кривонос усунув свого першого заступника Гізо Углаву від виконання обов'язків за його ж заявою. Формулювання – «для забезпечення обʼєктивного досудового розслідування, розпочатого за фактом ймовірного витоку інформації». Є підозра, що саме ветеран НАБУ Углава (ледь не єдиний представник «грузинських реформаторів», що досі лишався в Україні від 2014 року) протягом тривалого часу передавав стороннім інформацію з надр Бюро. З’ясувалося це певною мірою випадково: після довгих спроб вдалося «розкодувати» айфон, вилучений ще у 2023 році у колишнього негласного куратора проєкту «Велике будівництво», одіозного Юрія Голика. 

Справа, в якій фігурували Голик та ексгубернатор Дніпропетровської області Валентин Резніченко, стосувалася тендеру на 1,5 млрд грн на ремонт доріг на Дніпропетровщині, де НАБУ запідозрила завдання державі збитків у 300 млн грн. Попри серйозні заходи цифрової безпеки, які задіяв Голик, детективам таки вдалося виколупати з ґаджета сліди листування Голика з радником Офісу президента Георгієм Біркадзе та анонімним топом з НАБУ. Наразі всі доріжки ведуть до відстороненого Углави. 

У Верховній Раді уважно слідкували за цими резонансними подіями і врешті вирішили дізнатися подробиці з перших вуст. Парламентський комітет з питань антикорупційної політики під керівництвом Анастасії Радіної викликав голову НАБУ на спілкування. Але Кривонос в останній момент відмовився, пославшись на те, що триває ініційоване ним досудове розслідування, проміжні та фінальні результати якого некоректно обговорювати без керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Хоча раніше у НАБУ запевняли, що їхнє Управління внутрішнього контролю має достатньо ресурсів, аби самостійно проводити досудове розслідування щодо можливого витоку інформації. Також Кривонос відповів депутатам, що не хотів би «концентрувати зусилля на політичному процесі».

Така різка зміна планів голови НАБУ підозріло збіглася з оприлюдненням прямо перед засіданням комітету журналістського розслідування щодо безпосередньої участі у «зливах» самого Кривоноса. З розслідування випливало, що він начебто ділився інформацією з головою НАК «Нафтогаз» Олексієм Чернишовим, через що були зірвані обшуки у будинку Чернишова в іншій справі, що стосувалася можливого одержання неправомірної вигоди. Радіна знайшла єдине пояснення ігнорування Кривоносом запрошення комітету саме цими новими обставинами. 

Паралельно директор НАБУ втягнувся у суперечку з антикорупційними активістами на чолі з головою Центра протидії корупції Віталієм Шабуніним. Вони стали категорично вимагати від Кривоноса негайної відставки Углави, не чекаючи завершення досудового розслідування, яке може тривати роками. Кривонос, у свою чергу, поскаржився, що став жертвою кампанії з дискредитації, та звинуватив Шабуніна у «полюванні на відьом». Утім, швидко зрозумів, що у словесних змаганнях на цьому полі його шанси примарні, і після оприлюднення «порочних зв’язків» з Чернишовим замовк.

В очікуванні ревізорів

Бюро, яке завжди було абсолютним улюбленцем та лідером за довірою Заходу та українських громадських активістів, ще ніколи не стикалося з кризою такого рівня. Як ця проблема буде вирішуватися – наразі абсолютно незрозуміло. Якщо до Ситника дуже лояльно ставилися у західних посольствах і серед антикорупційних грантових організацій, то нинішньому директору НАБУ, попри його перші успіхи зі справою ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва, такої підтримки вже очікувати не слід. Йому тепер можуть згадати всі підозри у зв’язках з Офісом президента, які лунали, коли він з дивовижною легкістю виграв конкурс. 

«Інституція НАБУ спрацювала з проблемою: рядовий детектив, який побачив «злив» з боку першого заступника директора, як і мав це зробити, проінформував про це директора та внутрішню безпеку, – каже голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін. – І у мене зараз ключове питання до них: чи вони справляться зі своєю роботою? Якщо справляться і Углаву буде звільнено – значить інституція впоралася».

Шабунін, ставлячи такий ультиматум, впевнений, що незалежний аудит, який відбудеться найближчим часом, навряд чи зможе закрити очі на цю історію. Тому, на його думку, директор НАБУ мав би бути зацікавлений у якомога швидшому її вирішенні, аби не отримати невтішний вердикт.

«Недовіра до інституції, на жаль, вже є, – констатує нардепка Анастасія Радіна. – Від НАБУ не прозвучало відповіді на питання щодо службового розслідування, звільнень, внутрішніх адміністративних заходів, які б унеможливили повторення такої ситуації. Звісно, в цій ситуації є криза довіри, а НАБУ, давайте чесно, – останній орган, який може собі це дозволити».

Радіна розповідає, що наразі парламентський антикорупційний комітет обмінюється листами з НАБУ щодо проведення свого виїзного засідання прямо в Бюро: «Зараз тривають два паралельних процеси. Є кримінальна справа, яка може розслідуватися певний час. Якщо не помиляюся, середній час між початком розслідування і вироком в другій інстанції у справах НАБУ складає 5-7 років. Ми стільки чекати не хочемо, відповідно, НАБУ почало службове розслідування, за результатом якого можуть бути звільнені особи, які вчинили порушення. За законодавством, службове розслідування має тривати два місяці. Якщо ці розслідування розпочалися одразу після оприлюднення інформації, вони мають закінчиться от-от. Тому не вдасться просто відсидітися, бо є чіткі терміни».

Радіна дуже сподівається на аудит НАБУ, за результатами якого отримаємо відповідь на питання: чи була ефективною робота Бюро та його керівника? Комісія складається з трьох незалежних експертів з міжнародним досвідом. Якщо висновок аудиту буде негативним, це є підставою для Кабміну достроково звільнити директора НАБУ. Можливість припинення його повноважень за рішенням уряду була зафіксована у прийнятому у 2021 році законі.

Окрема інтрига – як поведе себе Офіс президента, з чиїм радником (Біркадзе) нібито і спілкувався Углава. Дозвіл на потенційне звільнення голови НАБУ Кабміном може прийти тільки з Банкової. Активісти побоюються, що Офіс цілком влаштує нинішня підвішена ситуація, коли робота одного з найбільш надокучливих для влади органів вже суттєво дискредитована, а довіра до його керівництва підірвана. 

Інша справа, що західні партнери, для яких НАБУ є наріжним каменем антикорупційної архітектури, можуть не дати так просто паралізувати структуру. А спроби влади нейтралізувати Бюро були і раніше – варто згадати хоча б висновок Конституційного суду від 2020 року за поданням групи нардепів щодо неконституційності призначення Ситника директором НАБУ. Щоправда, тоді до змін у його статусі це не призвело. 

Обмін «шпильками»  

Якщо Банкова після скандалу опосередковано стане на сторону керівництва Бюро, це може спровокувати черговий етап взаємних звинувачень між владою та антикорупційною спільнотою. Публічний обмін «шпильками» вже спровокував допис голови Офіси президента Андрія Єрмака. Де-факто друга людина у державі обурилася тим, що боротьба з корупцією підміняється маніпуляціями. Єрмак звинуватив «деяких людей» у тому, що вони навмисно масштабують проблему, бо інакше втратиться сенс їхньої роботи. Голова Офісу зробив висновок, що «ці люди» допомагають росіянам розкручувати наратив про Україну як «найкорумпованішу державу».

Показово, що пост Єрмака з’явився одразу після виходу публікації у виданні Politico про переслідування і тиск української влади на журналістів-розслідувачів та громадських активістів. І попри те, що голова Офісу не назвав ані конкретних прізвищ, ані організацій, до яких має претензії, його слова одразу сприйняли на свій рахунок антикорупційні активісти. 

Вочевидь, інтриги навколо майбутнього НАБУ тільки додадуть цьому батлу нових барв: тут знайдеться місце і для ймовірних звинувачень влади в розвалі антикорупційних структур та покриванні своїх протеже, і для нервових реакцій в стилі «не розхитуйте човен». От тільки влада на всі гучні закиди щодо толерування корупції завжди може дістати з кишені залізобетонний аргумент: усі аудити, проведені американцями щодо використання їхньої допомоги, досі якихось кричущих порушень не виявили. Хоча, здавалося б, хто має більше переживати за недоторканість коштів, ніж ті, хто їх безпосередньо дає?