«Дом», який будує Зеленський

На українському медіаринку черговий скандал. Цього разу в епіцентрі – телеканал «Дом», створений владою для роботи на окупованій території. Колишні працівники мовника заявили, що отримували вказівки Офісу президента: їх змушували хвалити главу держави у сюжетах та висвітлювати президентську програму «Велике будівництво». За даними ЗМІ, відповідальна за новини Ксенія Герасименко передавала вказівки від Банкової щодо того, якими мають бути матеріали, а також лаяла співробітників, якщо ті «перемогу подавали не як перемогу». Такого ж штибу вказівки працівники отримували від креативного редактора Максима Кречетова, який не приховує, що часто бував на Банковій, але стверджує, що ніколи «не підкорявся і тим більше не був джерелом цензури». Вся ця історія наочно демонструє, що телеканал «Дом», який створювався як контрпропагандистський ресурс, перетворюється на телеканал Офісу президента.

За даними профільних ЗМІ така співпраця має далекосяжні перспективи. Менеджмент російськомовного телеканалу «Дом» виношує плани поширення мовлення на всю територію країни. Рух у цьому напрямку засвідчили декілька знакових фактів.

Представники цього телеканалу були у числі представників 13-ти ЗМІ, які супроводжували президента Зеленського у його поїздці до Сполучених Штатів у жовтні. Це доволі дивно, оскільки «Дом» – невеликий телеканал з аудиторією, яку фактично неможливо виміряти.

По-друге, влітку менеджмент «Дому» охопив своєю рекламною кампанією всю країну – тобто регіони, де канал у принципі не може мовити: Київ, Харків, Одеса, Львів тощо. ЗМІ пишуть про наміри «Дому» увійти в майбутній державний мультиплекс МХ-7, що має покрити цифровим наземним телебаченням близько 90% території України. Власне, в Офісі президента не заперечують амбітних планів. Там їм знайшли дуже просте пояснення: аудиторією «Дому» є також переселенці, які живуть на всій території країни.

Чи законне поширення російськомовного телеканалу на всю територію України і як це узгоджується із законом про мовні квоти? На ці та інші питання в інтерв'ю «Главкому» відповів колишній член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Сергій Костинський.

«Тоді Нацраду просто зґвалтували»

Телеканал «Дом» створювався, як телеканал контрпропагандистський. Тепер колишні співробітники скаржаться на те, що отримували вказівки від Офісу президента: говорити про главу держави добре і довго. Чи є така зміна редакційної політики порушенням?

Будь-яке втручання в редакційну політику є порушенням закону, і Національна рада має займатися цим питанням. Однак у нас в останні роки відбувається розмивання поняття нормальності. І зараз нормально сприймаються абсолютно неадекватні речі. Ексміністр Володимир Бородянський (ексміністр культури, молоді і спорту – «Главком») та Олександр Ткаченко (нині – міністр культури та інформполітики – «Главком») створювали телеканал «Дом» похапцем. Нацрада на момент ухвалення рішення не була ознайомлена з форматом, з концепцією цього телеканалу. В Міністерство культури та інформаційної політики прийшли документи, і пані Ольга Герасим’юк наполягала на швидкому ухваленні рішення. Вранці ми отримали документи, а об 11.00 було голосування. Я принципово відмовився від голосування за цей проєкт, хоча сам неодноразово казав, що поділяю концепцію створення російськомовного телеканалу для мовлення на такі регіони, як Білорусь, Росія, щоб доносити українську точку зору на те, що у нас відбувається. Але з тією концепцією, яку пропонував пан Бородянський, не був ознайомлений. Тоді Нацраду просто зґвалтували: візьміть і проголосуйте. І Нацрада на чолі з пані Ольгою просто взяли «під козирьок» і проголосували. Хоча на той момент склад Нацради мав дуже високий професійний рівень. Люди адекватно могли оцінити наслідки створення такого телеканалу, тим більше шляхом вбивства мультимедійної платформи мовлення телеканалу UATV.

Знаєте, тут проблема не тільки телеканалу. Тут проблема взагалі регулювання. Ми маємо ситуацію, коли телеканал не має чіткої концепції, на кого він працює, що дає можливість Офісу президента маніпулювати та перетворити фактично телеканал «Дом» на президентський телеканал, який буде працювати з російськомовною аудиторією на всю територію України та здійснювати пропаганду в інтересах влади.

Поясніть: чи може канал, створений для мовлення на певні регіони, поширювати трансляцію на всю територію України? Адже він російськомовний.

Почну з кінця: цей телеканал не підпадає під дію мовних квот. Він створювався і продовжує існувати, як телеканал іномовлення, тому він винесений за межі цього законодавства. Отже, «Дом» може спокійно продовжувати роботу. Прикриваючись юридичним статусом телеканалу іномовлення, він фактично на вимогу Офісу президента перетворився на внутрішній український телеканал. Звичайно, що це є маніпуляції, звичайно, що це є порушенням, на яке мала б реагувати Нацрада. Тут все залежить від адекватності керівництва телеканалу «Дом».

До речі, мені особисто не шкода тих, хто звільнився з телеканалу «Дом» і зараз скаржаться. Як не шкода і тих, хто продовжує працювати там. Вони знали, куди потрапили, вони розуміли, що відбувається. Зараз їм стало дискомфортно – це вже їхні проблеми.

Отже, канал іномовлення пошириться на всю країну, і формально порушення немає?

Тут є певна законодавча колізія. Такі проблеми Нацради дуже часто вирішують шляхом перемовин. Тут питання ж комплексне.

По-перше, йдеться про перетворення редакційної політики телеканалу іномовлення на редакційну політику внутрішнього загальнонаціонального телеканалу. Тобто це телеканал, який орієнтується на внутрішню аудиторію, прикриваючись статусом телеканалу іномовлення.

По-друге, в планах менеджменту «Дому» – увійти до переліку загальнонаціональних телевізійних каналів, що взагалі є неможливим. Це суперечить законодавству, закону про медіа.

Крім того, керівництво «Дом» подавалося на конкурс на отримання ефірної частоти у Києві для створення FM-радіостанції. Це теж нонсенс, бо якщо і створювати іномовну радіостанцію, вона має орієнтуватися на мешканців на тимчасово окупованих територіях. Я пропонував свого часу створення таких контрпропагандистських радіостанцій з мовленням на окуповані території: державна радіостанція Армія-FM, державний телеканал Армія-TV, UATV, радіостанція UAТV. На жаль, тут також відбувається змістовне спотворення цієї концепції на догоду керманичам України.

«Ніщо не завадить Медведчуку повернути свій вплив у медіапросторі»

Ще один процес на медіаринку заслуговує на увагу: нещодавно колишній генпродюсер закритого телеканалу «112 Україна» Артем Марчевський (екскандидат у нардепи від ОПЗЖ, лідер молодіжного крила ОПЗЖ) придбав частку акцій у ТОВ «Радіокомпанія «Срібна хвиля». На вашу думку, чи вдасться Віктору Медведчуку вибудувати новий медіахолдинг – із такими самими ідеологічними засадами, як на закритих «112 Україна», Newsone та Zik?

Мені здається, що боротьба команди Зеленського з Медведчуком від початку не була боротьбою з агентами російського впливу. Це був піар-проєкт. На мій погляд, у перспективі, ніщо не завадить Медведчуку в тій чи іншій формі повернути свій вплив у медіапросторі. У Володимира Зеленського сьогодні є найбільша концентрація влади з часів Віктора Януковича. Тобто в рамках законодавчих ініціатив, в рамках роботи парламенту Зеленський сьогодні міг би забезпечити законне обмеження впливу Медведчука в українській політиці. Тобто якщо займатися боротьбою з російським впливом, то це шлях кримінального переслідування: обрізання джерел фінансування медійних проєктів та інших політичних проєктів Медведчука.

Марчевський відмежовується від Медведчука і каже, що радіо йому потрібне, тому що це дуже прибутковий бізнес. Разом із тим, колишній власник ТОВ «Радіокомпанія «Срібна хвиля» Андрій Карпій каже, що навіть не продав ТОВ, а подарував. Наскільки у медіабізнесі взагалі заведено робити такі подарунки?

Я дуже добре знаю пана Андрія Карпія, тому утримаюся від коментарів. Я можу тільки сказати, що дарувати медіаресурси, які впливають на українську політику, не прийнято.

Радіостанції – це справді прибутковий бізнес?

У нас є медіагрупи, які є абсолютно прибутковими. Все залежить від концентрації кількості радіостанцій, від присутності в топових нішах. Якщо мова про ТОВ «Радіокомпанія «Срібна хвиля», то я маю певний сумнів, що це є прибутковий бізнес. Їхнього покриття недостатньо для того, щоб бути прибутковим бізнесом.

«У Нацраді нема жодної людини, яка б хотіла взяти відповідальність за виконання складних законів»

На початку червня мовний омбудсмен звернувся до Нацради щодо порушення мовних квот на чотирьох телеканалах – «1+1», «Інтер», «Україна» та ICTV. За два тижні Нацрада відзвітувала, що провела там перевірки і жодних порушень не знайшла. Як сталося, що мовний омбудсмен бачить порушення, а Нацрада – ні?

Я думаю, що тут річ трошки в іншому. В Нацраді за наших часів була дискусія щодо однієї з двох концепцій, якої ми мали б дотримуватися. Перша – м’яка «концепція голубів», яка передбачала, що Нацрада повинна застосовувати свої рішення до вузької сфери профільного законодавства: закон про Нацраду, закон про ТБ і радіомовлення. Я пропонував зовсім інший підхід: «яструбів». Він полягав у тому, що Нацрада має керуватися всіма дотичними законами – приміром, законом про державну мову. На сьогодні в Нацраді перемогла концепція вузького прочитання функціоналу: якщо чогось не записано прямо в законі про ТБ і радіомовлення, значить, Нацрада не зобов'язана забезпечувати дотримання норм інших законів. На жаль, на сьогодні в Нацраді немає жодної людини, яка б хотіла взяти на себе відповідальність за виконання складних законів.

На початку березня 2019-го року ви розповідали «Главкому», що Нацрада почала закуповувати апаратуру для моніторингу щодо дотримання мовних квот на базі штучного інтелекту. Чи працює ця техніка зараз?

Обладнання було закуплене – до цього немає питань. Питання є щодо програмного забезпечення. Оскільки я відповідав за моніторинг, то для мене дуже важливо було, щоб наша команда працювала все-таки за технологіями 21-го століття, а не 20-го.

Нова команда не рухається ні вперед, ні назад, в неї немає бачення, як працювати далі. Вони просто зупинили цей процес. Апаратура стоїть, морально застаріває. Якщо питання в розробці програмного забезпечення або у його дошліфовці, то це треба робити.

Зі мною були звільнені або звільнилися за власним бажанням ключові менеджери, які працювали в моїй вертикалі. Я вважаю, що ці люди є надзвичайно компетентними, професійними, і Національній раді не варто було їх втрачати.

Наталія Сокирчук, «Главком»