Яніна Соколова: Зараз в Офісі президента – агонія

17 листопада розслідувачі Bellingcat нарешті оприлюднили давно анонсовані матеріали про «Вагнергейт» – зрив спецоперації українських спецслужб. Як відомо, наші силовики планувати затримання найманців приватної військової компанії «Вагнера», але в останній момент все пішло шкереберть. Перед самим захопленням російських бойовиків у Києві було ухвалене рішення загальмувати процес. Розголос про це наробив чимало галасу у суспільстві.

Врешті міжнародне розслідування Bellingcat пролило світло на ключові деталі спецоперації і хронологію подій. Відразу після його оприлюднення хмизу у багаття скандалу підкинула українська журналістка Яніна Соколова. Вона опублікувала додаткові документи про перебіг спецоперації. Яніна стверджує, що флешку із оцифрованими паперами їй підкинули. А автентичності цих матеріалів вона впевнена, тому й вирішила їх оприлюднити. Наразі оригінальність документів перевіряє Держбюро розслідувань.

Власне, Соколова неодноразово публікувала у соцмережах матеріали, дотичні до «вагнергейту». Приміром, у вересні минулого року на своєму ютуб-каналі журналістка обнародувала матеріали щодо вербування «вагнерівців» та збиття українських літаків.

В Офісі президента вкрай негативно відреагували на публікацію документів Соколовою. Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що через дії журналістки, яка «вивалила» інформацію про роботу української розвідки, вороги держави тепер знають усі найважливіші нюанси роботи наших спецслужб у цій операції.

«Це дуже серйозний і болючий удар по наших можливостях як держави – коли зробили відкритими конкретні факти про документування учасників війни проти України, яке відбувалося з 2014 року», – сказав Подоляк.

За його словами, хоча «вагнергейт» почався з публікації російських пропагандистів, найважливішу інформацію все ж оприлюднили громадяни України.

Соколова також не змовчала. Вона заявила, що її інформація лише підтверджує розслідування Bellingcat, а також є цінною для суспільства. «Офіс президента в агонії. Оприлюднені нами документи не є для них новими. Але документи внутрішнього процесу спецоперації – це доказ. Не домисли, а прямий доказ. Власне це і дратує зараз всю команду президента, яка спочатку вустами Єрмака (голова Офісу президента – «Главком») говорила про вигадки від початку до кінця, а президент після довгих місяців мовчання сказав, що довірився Лукашенку, тому «ой, він нас обманув, не вийшло», ㅡ зазначила Соколова.

В інтерв’ю «Главкому» Соколова розказала, як і де саме знайшла флешку зі скандальними документами, а також висловила здивування, що представники Bellingcat не спілкувалися з нею під час розслідування.

«В Америці ми б вже спостерігали за допитами…»

Проясніть історію з самою появою у вас цієї «флешки» із секретними документами. Як це все відбувалося і чому ви вважаєте ці всі документи оригінальними?

«Флешку» мені підкинули біля офісу продакшну, де ми знімаємо проєкти «Соромно» і «Вечір з Яніною». Я поверталася після зйомок і побачила пляшку в пакеті, яка лежала на лобовому склі машини. З цієї пляшки стирчала «флешка». Я її дістала, відкрила і побачила, що на ній є документи. Ми зібралися нашою з командою і прискіпливо їх вивчали: печатки, номери справ, тексти документів. Порівняли це із оприлюдненими плівками, позивними, які на них звучать. Ми ж ведемо справу «вагнерівців» протягом року з моменту злиття спецоперації.

Тож зібравши докупи всі ці документи та порадившись із джерелами, які, на нашу думку, є компетентними, ми прийняли рішення їх публікувати, бо це, дійсно, на нашу думку, оригінали. Пізніше, як ви бачили, Офіс президента підтвердив, що ці документи є оригінальними. Але зараз ДБР буде це з’ясовувати додатково.

Отримавши ці документи, ви намагалися передати їх до правоохоронних органів? Чи ви розуміли, що вони і так у них є?

Це документи внутрішнього обігу Міноборони. Навіщо їм їх передавати, якщо вони у них є?

А у інших органів, окрім Міноборони, може, і не були.

Це спецоперація дуже великих масштабів – одна з найскладніших і найпрофесійніших в історії Європи. Це дуже кропітка праця, в якій були задіяні абсолютно всі. Зрозумійте, скільки людей в Україні були засмученими, коли всі їхні професійні спроби були знівечені одним рішенням. Ті з українців, хто зараз дивиться телевізор, думаю, не до кінця розуміють, в чому зрада і що в принципі не так зробив Зеленський, Єрмак чи хтось інший.

Так в тому і справа: ця історія вже дуже давня. До яких наслідків може призвести зараз її мусування?

Я, як журналістка, хочу довести цю справу до кінця. Аби було чесне розслідування, винні були знайдені і їхня провина доведена. Що вже потім буде з цим робити Офіс президента і сам президент – вже справа їхньої політичної волі, моралі та цінностей. Якби в Америці відбулася така ситуація, то, повірте, ми б вже з вами спостерігали онлайн за допитами у справі держзради і імпічменту. Метою цієї спецоперації було взяти під варту більше ніж 30 «вагнерівців», які не тільки «служили» на Донбасі під куполом Російської Федерації, а й діяли в багатьох гарячих точках, де Росія розпалювала війни. Вони відверто хизувалися тим, що роблять «бізнес на крові». Їхнє затримання дало б нам кейс довіри, допомоги з боку Заходу. Ми би мали геополітичний вплив і повагу з боку світу в здійсненні спецоперації, а також аргументи в міжнародних судах.

До того ж, це було б перевагою при обміні полонених. Уявіть, скільки документів, зізнань, фактів, фотографій, які здійснювали ці бойовики на Донбасі, ми би отримали. Наші правоохоронні органи цінувалися б світом. Цінність цієї операції була надзвичайна.

А в результаті ми отримали суцільну брехню. Спочатку голова Офісу президента Андрій Єрмак заявив, що ця спецоперація вигадана з початку і до кінця.

Але ж потім підтвердили, що вона таки була…

Так, підтверджують. Зеленський каже, що він повірив Лукашенкові і думав, що він на нашій стороні, а він виявився не на нашій. У мене взагалі виникає запитання: після розмов з Василем Бурбою (колишнім начальником Головного управління розвідки, якого було звільнено після історії з «вагнерівцями» – «Главком») і представниками розвідки, єдиний хто давав розпорядження щодо затримання спецоперації, це саме – Єрмак.

Так в Офісі президента стверджують, що Єрмак просто не мав таких повноважень, аби його в цьому звинувачувати.

Так, а які він має повноваження розпоряджатися керівниками районних рад? Які він має повноваження розпоряджатися силовими структурами і Держкіно? Яке право він має призначати когось, за кого має проголосувати спеціальна комісія в різних державних органах? Він в хорошому сенсі «канцелярський щур», який має систему створювати, а не бути «смотрящим». І тим більше впливати на спецоперації.

«Мені дивно, що Bellingcat не спілкувалися зі мною...»

Очевидно, що зрив операції, якщо він мав місце, був спрямований на те, аби зайвий раз не загострювати стосунки з Росію, бо тоді велися перемовини щодо перемир’я …

Слухайте, ну як не нагнітати? У нас війна з росіянами. У нас є шанс забрати всіх їхніх людей, а ми думаємо, що у нас перемир’я, тому пізніше візьмемо. Що в голові у людини, яка приймає такі рішення?

А ви розумієте, чому документи, які містяться на «флешці», що вам підкинули, відсутні у розслідуванні Bellingcat, яке так довго готувалося?

Відверто скажу – не знаю. Важко пояснити, чим ці люди керувалися.

І чому ці документи вам підкинули одразу після оприлюднення розслідування Bellingcat?

Насправді, мені дивно, що Bellingcat і журналіст Христо Грозєв не спілкувалися зі мною протягом розслідування, при тому що я була носієм плівок, на яких відбувався процес вербовки «вагнерівців». Я тільки телефоном з ним говорила про зустріч, яка так і не відбулася. Чому це підкинули? На мою думку, це було бонусом до розслідування Христо і Bellingcat. Тобто вони все описали словами протягом року розслідувань, розмов, аналізів, інтерв’ю, анонімних джерел. А ми показали документи. Це два пазли, які склалися. Але я б на місці цих людей все б віддала Bellingcat.

Так а хто за цим, на вашу думку, може стояти в принципі?

Це є кейсом для ДБР. До спілкування зі своїм адвокатом я не можу давати якісь припущення, бо це може бути використано проти мене в суді. Бо всі ж чули звинувачення щодо мене з боку Офісу президента, голови фракції «Слуга народу» Давіда Арахамії… Я маю певні думки з цього приводу, але не можу їх зараз висловити, бо не хочу давати ґрунт для додаткових спекуляцій.

«Скоріше за все, знайдуть якогось цапа-відбувайла»

Була реакція від ДБР, яке розслідує витік секретних даних. Яких наслідків особисто для себе очікуєте від цього розслідування?

Особисто для себе, як журналіста, очікую створення нової ТСК і визнанням Андрієм Єрмаком того, що це саме він дав вказівку призупинити спецоперацію. Це кінцева мета. Особисто до мене погроз поки не було.

Зараз в Офісі президента – агонія, вони намагаються якимось чином звинуватити мене в розкритті державної таємниці. Хоча те, що я документально показала, вже було зроблено міжнародною командою журналістів Bellingcat. Нові позивні, які з’явилися в документах, мною зафарбовані червоним кольором, тому там неможливо зрозуміти, про кого йде мова. А щодо того, що буде в майбутньому, мені важко сказати. Я впевнена: скоріше за все, вони знайдуть якогось цапа-відбувайла, який на себе візьме всю відповідальність. Або суди будуть тягнутися роками, коли Зеленський вже не буде президентом, і ця тема не буде мати такий гострий характер.

Ця тема і зараз не має гострий характер, бо Bellingcat надто довго робив це розслідування, хоча анонсував його ще на початку року. В результаті фільму так і немає, є певна текстова версія. Чому, на вашу думку?

Наскільки мені відомо, їм потрібна була додаткова інформацію від Офісу президента. І вони довго чекали, поки влада надасть їм свою версію цієї історії. Тому й фільм так довго не випускався. За моєю інформацією, йшли торги з приводу того, коли його випускати або не випускати в обмін на надання додаткових даних з боку Банкової. Але фільм буде. Думаю, що крок за кроком все більше інформації буде видано і я єдине за що переживаю – аби люди, які були всередині цієї спецоперації, а їх багато, були захищені. І не піддавалися розправі з боку Офісу президента і причетних до нього посіпак з правоохоронних органів.

Чому колишній головний розвідник Бурба, який готував ці розсекречені документи та якого звільнено, за деякими даними, якраз через операцію з «вагнерівцями», мовчить і взагалі ніяк не коментує цю тему?

Я впевнена, що він розуміє про можливі сумні наслідки, які можуть для нього настати з боку керівництва держави. Думаю, що зараз він чекає на захист, можливо, з боку Сполучених Штатів, адже вони теж брали участь в цій спецоперації.

Тобто Бурбу змусили поки мовчати?

Думаю, що так.

Сам факт того, що саме ви спровокували витік інформації щодо «вагнерівців» – досить пікантний. Бо ви через свою роботу на П’ятому каналі вважаєтеся причетною до так званою «порохоботської тусовки». Саме партія експрезидента Порошенка «Європейська Солідарність», мабуть, найбільше розкручувала справу «вагнерівців» і заявляла про «зраду».

Не знаю, як мені виправдовуватись за те, на яких каналах я працюю. Я не підтримую ні Порошенка, ні Зеленського, ні жодного з політиків. Я підтримую страусів як сказав колись Янукович. В мене немає мети когось захищати, я не є піар-агентом жодного політика і не збираюся ставати на його захист. Я працювала і на П’ятому каналі і не на П’ятому. Те, що певні резонансні проєкти і «Рандеву» були створені і показані в ефірі цього каналу, це нічого не означає. Про свої політичні вподобання я ніколи не говорила. Тому це певне кліше – до «Європейської солідарності» я не входжу. Хай той же Арахамія говорить, що хоче про «порохоботку» Соколову. В мене є аргументи, а які у них?

Павло Вуєць, Наталія Сокирчук, «Главком»