Підставити по-братськи. Як Москва «ощасливила» Белград

Одною рукою обняти, а іншою – встромити ножа в спину. Саме такий вигляд має підхід Кремля до відносин зі своїм основним союзником на Балканах – Сербією. Москва вже неодноразово його застосовувала і ось зробила це знову. Після слів підтримки Белграду під час нещодавньої напруги на півночі Косово, Кремль вирішив «порадувати» його своєю заявою про розміщення в Сербії своєї військової бази. У Белграді, який всіляко намагається нормалізувати свої й без того непрості відносини з Заходом, явно не очікували такого «подарунку» від «братньої» Росії, який не обіцяє йому нічого, окрім додаткового головного болю.

На заваді планам НАТО

На початку цього тижня інформаційний простір Балкан сколихнула новина про те, що Росія збирається розмістити в Сербії свою військову базу. Джерелом інформації стало інтерв’ю посла РФ в Сербії Олександра Боцан-Харченка, в якому той, сказав що «створення російської військової бази в Сербії є суверенною справою самої країни» і що «це питання інтересів самої РФ».

Одразу після появи самої новини, пішли й коментарі російських придворних експертів, які не тільки роз’яснювали мету розміщення бази, але й намагались переконати, що попри очевидні болючі поразки російської армії в Україні, Росія залишається потужною військовою силою і може її проектувати закордон й зокрема, на Балкани.

Так, військовий експерт Віктор Літовкін каже, що «російська військова база в Сербії стане на заваді планам НАТО і що російські військові змогли б стабілізувати ситуацію на Балканах, а також показали б, що в Сербії командують не лише американці». «Наша база зіграла б корисну роль, будучи стабілізуючим фактором для Балкан. Припинилися б дії Косова, де албанці виступають проти сербів. Наші люди могли б захищати територію Сербії, взаємодіяти з місцевими військовими та показати, що не лише американці командують парадом на цій території», – додає російський експерт. Також Літовкін переконаний, що «якщо російська військова база з'явиться в Сербії, кроки НАТО у відповідь не будуть перешкодою, тому що на Заході розуміють, що в такому випадку може початися третя світова війна».

Інший російський експерт Борис Юлін вважає, що «єдиною можливою метою створення такої бази є розвідувальні завдання та спостереження за навколишнім простором».

Неочікуваний «подарунок»

Заява російського посла про військову базу стала для Белграда повною несподіванкою і є виключно ініціативою самої Москви. Ні оперативної реакції сербського президента Вучича, ні наближених до нього чиновників на цю новину не було. До речі, подібним чином офіційний Белград ігнорував новини про бажання Кремля розмістити в сербському міністерстві оборони офіс свого військового відомства, а також отримати дипломатичний статус для російсько-сербського гуманітарного центру в Ніші.

Проте мовчанку цього разу довелося перервати. Олександер Вучич врешті заявив, що країна зберігає нейтралітет і не потребує іноземних військових баз. За його словами, військовий нейтралітет точно триватиме доти, поки він буде президентом Сербії. Вучич зазначив, що Сербія буде будувати свої політичні союзи, що не соромиться добрих відносин з Росією, Америкою, Китаєм, що вона на шляху до ЄС, але вона подбає про себе.

Більш жорстка реакція на заяву російського посла з’явилась у сербських таблоїдах. Так, наприклад, газета Blic опублікувала матеріал під назвою: «Новий путінський пропагандистський удар по Сербії! Як Москва знову зловживає нами у своїй «гібридній війні» із Заходом, поширюючи неправдиву інформацію про російську базу в нашій країні».

У статті Кремль звинувачується «в навмисному завданні шкоди інтересам Сербії саме в той момент, коли Белград перебуває під пильним поглядом Заходу, який очікує чи буде проєвропейсько орієнтованим новий сербський уряд». Також у публікаціях зазначається, що це вже не перший випадок, коли Кремль підставляє Сербію. Подібну «ведмежу послугу» раніше вже робив Лавров, який, попри свою токсичність, «несподівано сам запросив себе до Белграда і анонсував свій візит до столиці Сербії, хоча з самого початку було зрозуміло, що це «нездійсненна місія». Згадується й «подарунок» Путіна сербам, коли той порівняв незалежність т.зв. ЛДНР з Косово. «Про те, що Кремль думає лише про власні інтереси, можна було побачити на початку війни в Україні, коли президент Росії Володимир Путін заявив, що Донецьк і Луганськ стали незалежними за аналогією з рішенням Міжнародного суду щодо Косово», –  йдеться у статті Blic.

Військова база – місія нездійсненна

Сербські експерти, з якими «Главкому» вдалось поспілкуватись, переконані, що російські заяви про розміщення своєї військової бази в Сербії не мають нічого спільного з реальністю. Навіть, якщо б цього хотіли в самому Белграді. За їхніми словами, створення такої бази стало б плацдармом для подальшого просування Росії вглиб європейського континенту і означало б «вічну загрозу» для Європи через наявність у Кремля військового потенціалу для дестабілізації Балкан. Це точно не входить у плани Заходу, а тому він зробить все, щоб цього не допустити. І інструментів для того, щоб переконати Белград не чинити самогубство – бо тільки так можна було б охарактеризувати його згоду на розміщення російської військової бази у себе – у нього вистачить. Однак, найголовніше, що сам Белград, попри всі його реверанси в бік Москви, не горить бажанням погоджуватись на запропонований Москвою суїцид.

По-перше, в Белграді прекрасно розуміють, що розміщення російської військової бази поставить під сумнів подальше існування Сербії як суверенної держави, адже відкриє шлях до фактичного «поглинання» Сербії Росією. Проте Вучич не для того роками  ретельно вибудовував в Сербії свою вертикаль, щоб так просто віддати «нажите непосильними трудом» в руки Кремля.

По-друге, розміщення російської військової бази однозначно вкрай негативно вплинуло б на євроінтеграційні перспективи Сербії. Погодившись на російську військову присутність, Сербія фактично відмовилась би від свого євроінтеграційного курсу і залишилась би єдиною країною на Балканах поза євроінтеграційною орбітою.

По-третє, економічна співпраця Сербії з ЄС, який є її основним торговим партнером і якому належать 76% інвестицій в сербську економіку, була б нівельована. Це, в свою чергу, призвело б до глибокої економічної, а відтак й політичної кризи в країні. По-четверте, навіть сам російський експерт Юлін вважає, що «у Сербії територіально вона (військова база – «Главком») буде повністю відрізана від Росії та оточена з усіх боків країнами ЄС та частково країнами НАТО. Незрозуміло, як у такому разі можна зосереджувати сили та забезпечувати базу».

Кремлівська ІПсО

В умовах, коли розміщення військової бази є завідомо неможливим, є очевидним, що заява російського посла є цілеспрямованою кремлівською інформаційно-психологічною операцією, метою якої є підставити Сербію та її владу. У Кремлі прекрасно розуміють, що Путін не довіряє Вучичу і знає, що все його нинішнє показово дружне ставлення до Росії мотивоване лише необхідністю безперешкодно отримувати від неї газ і нафту, потребою враховувати настрої електорату, значна частина якого є проросійсько налаштованою, а також потребою в російській підтримці в питанні Косово. Тому між Москвою і Белградом немає ніякої дружби і братньої любові, про які не перестають розповідати сербська та російська пропаганди. Є тільки прагматичні інтереси. Для Кремля ж Сербія потрібна лише як плацдарм для протистояння із Заходом. І саме на закріплення на Заході за Сербією реноме такого плацдарму та вірного союзника Москви й була спрямована кремлівська ІПсО щодо військової бази.

Інформаційний вкид російського посла, за задумом Кремля, мав ще більше погіршити й так непрості відносини між сербською владою та Заходом, звузити можливості для покращення її іміджу в багатьох країнах ЄС, а також посилити напруженість у стосунках Сербії зі своїми сусідами на Балканах. Про це, до речі йдеться й у вищезгаданому матеріалі Blic. «Росія хоче показати, що вона використовує і зловживає Сербією, як хоче і може... Це, безумовно, викличе ще більшу підозру до нашої країни з боку міжнародної спільноти, перед якою наша позиція і без того підірвана», – йдеться  в статті.  Також заява російського посла в ній іменується ні чим іншим, як одним з прикладів російської гібридної війни проти Сербії. «Російські пропагандисти поширюють казки про російські бази в Сербії, про військову допомогу Росії в поверненні Косово. Відчайдушні ривки гібридної війни, спрямованої проти інтересів Сербії. Метою дій Росії в регіоні є поглиблення недовіри, посилення напруженості, розпалювання війни», – пише Blic. Ще одною метою Кремля в цій ІПсО може бути гра на почуттях сербського населення. Blic про це пише так: «Заяви про нібито відкриття російської військової бази в Сербії, в ситуації, коли ніхто з їхніх (російських – «Главком») посадовців навіть фізично не може дістатися до Сербії, є смішною спробою пограти на емоціях націоналістичної частини вітчизняної громадськості». Крім того, очевидно, Кремль хотів справити враження й на міжнародну спільноту – показати що під кремлівською дряхлою і старою шкірою все ще є якісь м’язи. Мовляв, Росія досі залишається потужною військовою силою і може її проектувати закордон, зокрема, й на такий складний з т.з. безпеки регіон як Балкани.    

Загалом, в історії з російською ІПсО навколо «військової бази в Сербії» слід виділити два важливих моменти.

По-перше, попри загравання і традиційно теплу риторику в бік одне одного, відносини між Белградом і Москвою є досить непростими. А враховуючи триваючу зміну геополітичних розкладів на міжнародній арені і послаблення позицій Росії на ній, сербсько-російські  відносини мають реальний потенціал до ще більшого ускладнення.

По-друге, попри ослаблення міжнародних позицій і зростання проблем всередині держави, Росія продовжуватиме – як свого часу писав колишній радник Путіна Сурков – експортувати закордон хаос. Балканський напрямок для такого експорту залишається для Кремля пріоритетним. І для досягнення своєї мети, він готовий не просто вставляти ножа в спину тим, кого називає братами, а й робити це стільки, скільки необхідно.

Ігор Федик, «Главком»