Президента Вучича надихають думки про «велику Сербію» та… Путін
Цими вихідними напруга між Косовим та Сербією зросла до критичного рівня. Етнічні серби у північних муніципалітетах Косова блокували дороги та навіть вступали у перестрілки з загонами поліції. Приводом для масових заворушень стала вимога Косова до громадян із сербськими документами отримувати тимчасові посвідчення особи при в’їзді у країну. Уряд Косова також дозволив власникам транспортних засобів з номерними знаками, виданими сербською владою для міст і селищ Косова, замінювати свої номерні знаки на номерні знаки Косово (RKS). Згідно з рішенням уряду Косова, косовські серби мали можливість перереєструвати свої транспортні засоби з 1 серпня до 31 вересня 2022 року. Водії із сербськими номерами, при в'їзді у Косово мали прикривати сербські державні знаки наклейками.
Сербія, нагадаємо, вимагає від жителів Косова отримання тимчасових документів при в’їзді, оскільки не визнає незалежність країни, а отже, й документів, видані нею. Тобто насправді з боку Косова це були всього лише дзеркальні заходи.
Прем'єр-міністр Косова Альбін Курті звинуватив президента Сербії Александара Вучича у підбурюванні до насильства. Вучич сказав, що обидві сторони «ніколи не були у більш складній ситуації, ніж сьогодні», але заявив, що Сербія переможе. Невелика місія НАТО у Косово заявила, що «готова втрутитися, якщо стабільність буде під загрозою».
Республіка Косово оголосила про незалежність у 2008 році, проте Сербія, із якою вони перебували у складі Югославії, цієї незалежності не визнає. Здебільшого Косово населяють албанці, але на півночі країни живе багато сербів. Там досі користуються сербською валютою та мають сербське громадянство.
Угода 2011 року між Сербією та Косовом передбачає тимчасове – терміном на п’ять років, використання мешканцями Півночі Косова нейтральних документів та номерних знаків. Попри те, що перехідний період вже давно завершився, всі спроби примусити косовських сербів перейти на національні документи лише викликають масові протести.
Президент Сербії Александар Вучич натякає на можливе військове вирішення конфлікту. Але від більш радикальних дій його зупиняє те, що у Косові розміщено миротворчий контингент KFOR.
Все закінчилось – принаймні, на цьому етапі – досить швидко: косовський уряд погодився на пропозицію Сполучених Штатів і відтермінував постанови про автомобільні номерні знаки та про особисті посвідчення громадян.
«Уряд Косова зобов’язується відкласти виконання двох рішень до 1 вересня 2022 року, з того моменту, як 1 серпня 2022 року буде знято всі барикади та встановлено повну свободу руху всіма дорогами на півночі Косова», – йдеться у заяві уряду. Євросоюз зітхнув із полегшенням і привітав це рішення.
Водночас влада Косова назвала ці протести спробою «дестабілізувати республіку і поставити під загрозу мир і безпеку громадян». На думку уряду, заворушення спровокувала та підготувала сербська влада.
Президент Сербії Александар Вучич і голова косовського уряду Альбін Курті згодні лише в одному: наступні дні й тижні будуть вкрай напруженими. Адже косовська влада відклала свої постанови лише на 30 днів. Белградські політичні діячі та ЗМІ продовжують заохочувати сербів у Косові, щоби ті не підкорялися владі у Приштині, пише «Радіо Свобода».
Сьогодні у чотирьох косовських містах, заселених сербами, були виставлені транспаранти, які повідомляють, що створене «Обʼєднання сербських общин» Косовська Митровиця, Звечан, Лепосавич й Зубин Поток. Влада у Приштині виступає проти територіальної й політичної самоорганізації сербів.
Путін поставив в один ряд Косово і «Л/ДНР»
Через пару місяців після початку повномасштабного вторгнення в Україну президент Володимир Путін спробував виправдати російську агресію, вказавши на Західні Балкани. Під час зустрічі з Генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррішем Путін заговорив про втручання НАТО у колишню Югославію у 1999 році – бомбардування, які вразили цілі на території, що тоді були об’єднаною Сербією та Чорногорією, аби зупинити наступ Сербії на косоварів, що боролися за автономію. Коротка війна та подальша миротворча операція призвели до появи незалежної держави Косово, нагадує The Washington Post.
Дії Західного альянсу тоді, за логікою Путіна, нічим не відрізнялися від того, що його армія намагається зробити зараз, аби гарантувати «незалежність» двох прокремлівських сепаратистських утворень на Донбасі. «Дуже багато країн Заходу визнали Косово як незалежну державу. Те саме ми зробили щодо «республік» Донбасу», – заявив Путін Гутеррішу.
Serbian President Vučić speaking on Kosovo tonight:
— Visegrád 24 (@visegrad24) July 31, 2022
“We we will ask for peace, but I’ll tell you right away: there will be no surrender and Serbia will win. If they try to start persecuting Serbs, bullying Serbs, killing Serbs, Serbia will win!" pic.twitter.com/dgeJmcyteQ
Є багато причин вважати цю аналогію невдалою. Адже сама Росія досі не визнає незалежність Косова. До того ж, авіаудари НАТО призвели до жертв серед сербського цивільного населення, але вони також допомогли запобігти подальшим раундам жорстоких етнічних чисток на Балканах і стабілізувати кризу. Тим часом, вторгнення Путіна визначається геноцидною риторикою Кремля, а також кричущими повідомленнями про звірства, вчинені російськими військами.
У Косові порівнюють Сербію з Росією
Президентка Косова Вьоса Османі проводить зовсім іншу паралель. Перемога косоварів, за підтримки НАТО, над режимом тодішнього президента Сербії Слободана Мілошевича була частиною ширшої боротьби за права людини, верховенство права та демократичні принципи. «23 роки тому ці цінності були поставлені на карту у Косово та за його межами. 23 роки по тому все те саме – ці цінності поставлені на карту в Україні», – сказала Османі у Вашингтоні.
Кампанія Росії в Україні не може претендувати на міжнародну легітимність. На думку Османі, це відображає «хворі імперські замашки» російського президента.
«Мета Путіна – поширити конфлікт на інші частини світу. Оскільки його метою завжди була дестабілізація Європи, ми можемо очікувати, що однією з його цілей можуть стати Західні Балкани», – вважає вона.
Сербія є історичним союзником Росії і, за словами Османі, «благодатним ґрунтом» для операцій Путіна. Попри те, що більшість європейських лідерів вжили заходів проти Кремля, Вучич цього не зробив. З 2014 року від відмовлявся долучатися до європейських санкцій проти Росії. Цього літа він уклав вигідну газову угоду з Москвою, хоча решта континенту намагається відмовитися від російського газу. Понад те, Вучич дозволив російським державним пропагандистським підрозділам продовжувати працювати у Сербії. Вони відіграють значну роль у підживленні поляризації в регіоні.
Аналітики вказують на ширше ураження Європи раковою пухлиною Кремля. «Замість інтеграції до мирної, процвітаючої Європи зростає відчуття застою, у якому історичні образи та незавершені справи кожної країни тліють як постійні ознаки виборчих кампаній та потенційні тригери конфлікту», – зазначається у нещодавньому звіті «Міжнародної Кризової групи».
Президентка Османі вважає Вучича автократом, якого не слід заспокоювати. Окрім територіальних претензій Сербії, вона вказує на участь Белграда у нестабільності, спровокованій у Боснії і Герцеговині, а також на прокремлівські спроби спровокувати державний переворот у Чорногорії у 2016 році, щоби зупинити її вступ до НАТО (спроба не вдалася, деякі з ватажків були ув'язнені). Думки про «велику Сербію» надихають Вучича, пише The Washington Post.
У неділю член парламенту Сербії від правлячої партії навіть написав у Twitter, що Сербія може «також бути змушена почати денацифікацію Балкан», посилаючись на те саме формулювання, яким Путін виправдовує своє криваве вторгнення в Україну.
«Вучич дивиться на наші країни як на тимчасові країни і намагається заперечувати саме наше існування. Точно так само Путін дивиться на Україну, Молдову та інші країни. Це точно така ж стратегія», – зазначає Османі.
Сербія, на відміну від Росії, є кандидатом на членство у Європейському Союзі. Але нова геополітика, викликана російським вторгненням в Україну, загнала Вучича у кут.
«Шлях до Путіна і шлях до Європейського Союзу – це два різні шляхи, і неможливо йти обома. Коли у вас є сусід, який вирішує бути не на тій стороні історії у цей дуже важкий час для Європи та за її межами, це шкодить», – зазначає Османі.
"The independent, sovereign, free 🇽🇰 is an irreversible reality which you have helped create. We will work together with 🇺🇸 & other allies to make sure that the international standing of 🇽🇰 is strengthened & take our well-deserved place in the Euro-Atlantic community." 3/3 pic.twitter.com/ebssCvSAOw
— Vjosa Osmani (@VjosaOsmaniPRKS) July 27, 2022
Косово, після погроз Сербії, ще активніше проситься у НАТО
Косово, тим часом, добре розуміє, у якому напрямку хоче рухатися, але попереду у нього складний шлях. Йому не вистачає визнання ООН, право вето у Росії залишається фундаментальною перешкодою для його отримання.
Османі вважає, що саме зараз прийшов час, коли все може змінитися. Вона також згадала заявки Фінляндії та Швеції на вступ до НАТО. «Як ми всі знаємо, бути у НАТО означає бути у безпеці», – сказала Османі, закликаючи країни-члени альянсу «розпочати прискорені кроки для того, щоб прийняти Косово та Боснію і Герцеговину до НАТО».
На початку цього року Європейський Союз також прискорив процес надання Україні статусу кандидата. Деякі критики на Західних Балканах побоювалися, що це ще більше відстрочить заявки їхніх країн на членство. Але Османі не погоджується. «Відкритість ЄС щодо України змінила ситуацію таким чином, що нарешті ЄС розглядає процес розширення як геостратегічний процес, а не бюрократичний. Цільна, вільна та мирна Європа неможлива без Західних Балкан», – сказала вона.
Якщо війна: порівняння армій Сербії і Косова
Згідно з довідником The Military Balance за 2021 рік, з 2016 до 2020 року Белград планомірно наростив свої військові затрати із $500 млн до $800 млн на рік. На даний момент армія Сербії (принаймні, на папері) має такий вигляд:
- Сухопутні війська – 13,25 тис. військовослужбовців, що зведені у чотири механізовані бригади, одну артилерійську, одну бригаду спеціального призначення та декілька батальйонів інженерної підтримки. Також існують вісім бригад територіальної оборони.
- Сухопутні війська Сербії мають 680 танків та бронемашин різних типів. «І якщо врахувати, що серби мають аж 449 артсистем різних типів, то можемо сказати – Белград у своїй військовій доктрині, напевне, покладається на «вогневий вал», подібно до своїх колег із армії РФ», – робить висновок Defence Express. Найбільше артсистем калібру 122 мм, 78 гаубиць Д-30 та 67 САУ 2С1 «Гвоздика», 145 одиниць. Артсистем калібру 152 мм – 42 одиниці, 6 колісних САУ B-52 NORA та 36 буксированих гаубиць NORA-A. Також у сербів є 18 гармат М-46 екзотичного калібру 130 мм.
- Армійська ППО представлена 77 комплексами 2К12 «Куб», 12 комплексами Стрела-1М, 5 ЗРК Стрела-10М та 36 артустановками Bofors L/70 калібру 40 мм.
- Шість розвідувально-ударних дронів китайського виробництва CH-92A, що можуть застосовувати керовані ракети типу FT-8C. Крім того, Сербія заявляла про намір придбати турецькі Bayraktar TB2.
- Три літаки МиГ-21, три літаки МиГ-29 (ще + чотири на модернізації) та три літаки МиГ-29УБ. І при цьому – начебто аж 27 штурмовиків 7 J-22 Orao 1 різних модифікацій та 21 навчально-бойовий літак G-4 Super Galeb, що начебто також може виступати як легкий штурмовик.
- 74 гвинтокрили: 49 легких вертольотів SA341 Gazelle різних модифікацій, п’ять вертольотів H145M, шість гвинтокрилів Мі-17 та вісім Мі-8, два Мі-24 та чотири Мі-35М.
«Після травня 2022 року Сербія також може похизуватись китайськими зенітно-ракетними комплексами FK-3, по факту – аналогом С-300. Кількість цих комплексів – невідома», – зазначає Defence Express.
Для порівняння – Косово для свого захисту має лише 2,5 тис. військовослужбовців поліцейських сил, що не мають важкого озброєння. На цьому тлі розмір армії Сербії сам по собі провокує страх нової війни на Балканах. Тим більш, що у відкритих джерелах були свідчення про програми переозброєння армії Сербії, що могло вказувати на підготовку до війни. Йдеться не тільки про купівлю китайських FK-3, але й модернізацію танків М-84 чи радянських ЗРК «Стрела-10», а також – придбання ударних Мі-35, пише видання.
«У соцмережах можна зустріти твердження, що натівські сили KFOR у Косово (це близько 4 тис. багнетів) настільки потужні, що начебто в один прийом зможуть розмазати армію Сербії. Але таке твердження не зовсім відповідає дійсності. Почнімо з того, що KFOR – це строкаті багатонаціональні сили, злагодженість дій яких залежатиме від злагодженості політичної волі країн-учасниць контингенту. І якщо подивитись за тим же The Military Balance за 2021 рік, то виходить що найбільший контингент у Косово тримали взагалі США – 660 бійців», – пише Defence Express.
Видання також припускає, що починати велику війну у регіоні Белград планує за своєю улюбленою схемою: спочатку Сербія має постраждати від дій «невідомих терористів», їхнім знищенням мають спершу зайнятись жандармерія та Сили спеціальних операцій Сербії, а вже потім приєднається армія.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0