Портрет нардепа. Нестор Шуфрич – політичний хамелеон і мисливець на носорогів

Нардеп забороненої проросійської партії ОПЗЖ Нестор Шуфрич, якого СБУ підозрює в державній зраді, нині перебуває під арештом у СІЗО – щонайменше до середини листопада. Запобіжний захід йому не передбачає альтернативи у вигляді застави. 

Шуфрич – найбільш яскравий «політичний хамелеон» української політики, якому вдавалось неодноразово «перефарбовуватись» протягом політичної кар'єри. Він десятиліттями мав реноме проросійського політика і водночас тримався в українській політичній системі, аби просувати наративи Кремля. Навіть після низки гучних скандалів, політичних потрясінь і революцій Шуфрич зумів оперативно «перевзутись» і робити заяви, проти яких він донедавна сам виступав. 

Раніше Шуфрич зміг уникнути юридичної відповідальності за свої дії – як після Революції Гідності, так і після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Однак у 2014 році в Одесі Шуфрич потрапив до «народної люстрації» через сміттєвий бак, а у соцмережах навіть з'явився інтернет-мем: «Шуфрич не битий вже (…) днів».

Рух «Чесно» у рамках спецпроєкту #ПортретНардепа спеціально для «Главкома» з допомогою даних з персональних сторінок нардепів на сайті парламенту демонструє, яким законотворцем є ексголова Комітету свободи слова, які запити він надсилав, до яких законопроєктів подавав правки та якій тематиці були присвячені його виступи у сесійній залі.

Скандали, бійки, посади

За свою багатолітню політичну кар'єру Нестор Шуфрич встиг побувати на посадах різних гілок влади та на різних рівнях. Він один із небагатьох у цьому скликанні парламенту, хто обирався до Верховної Ради шести скликань, був депутатом Верховної ради Автономної республіки Крим та депутатом Закарпатської облради. Крім того, Шуфрич був міністром надзвичайних ситуацій у Кабміні Януковича, а згодом представником президента Януковича в парламенті та заступником секретаря РНБО. 

Політична еволюція Шуфрича пройшла від медведчуківських СДПУ(о) та Блоку «Не так», через Партію регіонів Януковича до «Опозиційного блоку» та ОПЗЖ. Політичні проєкти увесь час були різні, але курс незмінний – проросійський.

Політик, який голосував за «диктаторські закони», заперечував російську агресію на Донбасі та називав війну в Україні «громадянською», відмовився називати Росію країною-агресором, а його родина має земельні ділянки та маєток в окупованому Криму по сусідству з нерухомістю кума Путіна держзрадника Віктора Медведчука. 

Попри увесь цей політичний шлейф, у перший день роботи парламенту 9-го скликання саме кандидатуру Шуфрича фракція ОПЗЖ пропонувала на посаду віцеспікера парламенту.

«Від нашої фракції ми пропонуємо народного депутата Нестора Шуфрича на посаду віцеспікера парламенту від опозиції. І я прошу напомнить, он шестой созыв с нами, лучше всех разбирается, лучшая кандидатура», – рекламував тоді колегу інший втікач-колаборант ОПЗЖ Вадим Рабінович. 

Віцеспікером Шуфрича нардепи не обрали, натомість призначили очільником Комітету свободи слова Верховної Ради. Крім того, він був членом Тимчасової спеціальної комісії щодо з’ясування законності зміни власників телеканалів та забезпечення протидії інфовпливу РФ.

Іронічно, але найбільш закритим парламентським комітетом Ради, згідно з моніторингами «Чесно», є саме Комітет свободи слова, який донедавна очолював Нестор Шуфрич. Комітет має досить номінальне значення, адже в ньому перебуває рекордно мала кількість нардепів – троє. Досить незвичною, наприклад, є стенограма засідання парламентського комітету, в якому кворум складає лише двоє нардепів – ексголова Нестор Шуфрич і секретар комітету Сергій Швець, а також в обговоренні бере участь голова секретаріату комітету Микола Козлов. Тому, мабуть, щоб не дивувати зайвий раз громадян такою картиною, засідання цього комітету й не транслюють.

Не дивно, що й більшість засідань цього комітету тривають лише 3-5 хвилин. 

Після арешту Шуфрича в.о. голови виконує інший скандальний нардеп – Євген Брагар зі «Слуги народу».

А ще Шуфрич протягом своєї політичної кар'єри найчастіше фігурував у бійках — з Миколою Рудьковським, Сергієм Льовочкіним, Юрієм Луценком. Він пропонував спаринг ексочільнику УДО Валерію Галетею і неодноразово потрапляв у бійки з громадянами. А за кілька днів перед повномасштабним вторгненням Шуфрич побився у прямому ефірі ток-шоу із журналістом Юрієм Бутусовим. А вже на початку березня 2022 року Шуфрича затримали бійці тероборони за спробу сфотографувати блокпост, а його охорона відстрілювалась. Згодом секретар РНБО Олексій Данілов навіть попередив нардепів від ОПЗЖ: якщо вони ще будуть фотографувати українські блокпости, їх вбиватимуть на місці.

А ще у грудні 2019 року Шуфрич потрапив у міжнародний скандал після сафарі на диких тварин у Африці. Рух «Чесно» тоді писав, що нардеп позував із вбитими трофеями, серед яких – три чорні носороги, бура гієна, дві антилопи і леопард.

Про це також повідомляли і міжнародні зоозахисні організації.

Як зазначала мисливська організація Аfricatrophyhunting, Нестор Шуфрич став першим і єдиним мисливцем, який коли-небудь вбивав три різних підвиди чорного носорога.

Балакун

Як продемонстрував аналіз стенограм Верховної Ради, саме Нестор Шуфрич став найбільшим балакуном у Раді цього скликання за часом виступів: у 2021 році загалом його спічі зайняли майже 16 годин. А це навіть більше, ніж у віцеспікера парламенту.

Загалом у Шуфрича за це скликання парламенту 699 виступів з місця та 296 з трибуни. Крім того, Шуфрич був фактично основним спікером проросійської фракції ОПЗЖ, а згодом групи ПЗЖМ у парламенті.

Пік виступів Шуфрича у парламенті припав на час обговорення закононопроєкту про землю, наприклад, лише на пленарному засіданні 20 лютого 2020 року він мав 108 виступів, що зайняло майже дві години часу і склало половину він усіх інших виступів у цей день. 

У своїх промовах під час розгляду законопроєкту про землю Шуфрич та інші нардепи від ОПЗЖ неодноразово озвучували поширений російський конспірологічний наратив про «людину-агресора» Джорджа Сороса і «соросівських панів» в Україні.

А вже за кілька днів до повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року Шуфрич за спільним «партійним темником» і під прикриттям позиції громадян вимагав перевиборів парламенту.

Але це не завадило йому вкотре «перефарбуватись» і вже через кілька місяців він перебрав на себе роль мотиватора чи головуючого на засіданні і майже під час кожного виступу закликав нардепів «демонструвати єдність», менше говорити і «негайно голосувати», «відстоювати державність», «підтримувати євроінтеграцію», «не допустити розбалансування у сесійній залі» тощо. Іноді важко було зрозуміти, є Шуфрич представником монобільшості чи опозиції.

«Скажу відверто, ви думаєте, нам було просто знаходитись тут з першого дня війни? Але ми забезпечували кворум Верховної Ради України, особливо 4 березня. І ми працюємо і зараз заради єдності. А я вважаю, що ті, хто зараз протидіють ініціативам влади, це є саботажники», – заявив Шуфрич під час виступу 7 вересня 2022 року. 

Запити та ініціативи

За час роботи у Раді 9 скликання Шуфрич подав сім депутатських запитів – два до Міністерства охорони здоров'я та РНБО, по-одному в СБУ, ДБР та Офіс Генпрокурора.

У запиті до міністра охорони злоров'я Максима Степанова у березні 2021 року Шуфрич вимагав надати вичерпну інформацію про вартість та документи закупівлі Україною індійської вакцини Covishield. У відповіді міністерство серед іншого зазначило, що відповідно до вимог виробників, підписані договори про нерозголошення і конфіденційність, відтак надати відомості та документи не можуть.

Натомість у запиті вже до міністра Віктора Ляшка в грудні 2021 року Шуфрич та група інших нардепів вимагали вжиття негайних заходів для проведення конкурсу на зайняття посади керівника Національного інституту раку з дотриманням вимог щодо прозорості. У свою чергу Ляшко відповів, що згідно з наказом обов’язки директора інституту покладено на першого заступника Андрія Шипка, а конкурс відбудеться згідно з планами.

У запитах до СБУ та РНБО Шуфрич вимагав надати вичерпну інформацію про підстави внесення до санкційного списку телеканалу «Наш» Євгенія Мураєва, підозрюваного у держзраді та ексочільника забороненої партії «Наші», а також введення санкцій та закриття медведчуківських телеканалів «112 Україна», NewsOne і ZIK. 

Примітно, якщо раніше керівник Комітету свободи слова стояв на захисті свободи слова та журналістів, мав проактивну позицію у медіасередовищі та інформаційній політиці, то за часів Шуфрича він перетворився на парламентський рупор захисту медведчуківських каналів, на початку 2021 року він разом із колишніми працівниками каналів Козака-Медведчука створив «Медіахолдинг Новини» та встиг придбати один із телеканалів UkrLive. 

Зазначимо, що за даними обвинувачення, одним із основних завдань Шуфрича була підривна діяльність в інформаційній сфері. Він систематично поширював наративи Кремля про те, що українська держава – нібито штучне утворення, що в України та Росії єдина історія і що українці та росіяни – «один народ». Таким чином Шуфрич намагався поширювати проросійські настрої в українському суспільстві. Крім того, Шуфрич тісно співпрацював і виконував завдання екссекретаря РНБО та ще одного підозрюваного в держзраді Володимира Сівковича, завдання якого – координація російської агентури в Україні. 

Ще один запит, який Шуфрич надіслав у три різні установи у 2021 році, стосувався викрадення екс-судді Миколи Чауса. Шуфрич вимагав надати інформацію про внесення до ЄДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення і незаконне позбавлення волі громадянина України. У СБУ відповіли Шуфричу, що у даній справі розслідується кримінальна справа, проводяться необхідні слідчі та розшукові дії.

Законотворчість Шуфрича виявилась менш ефективною, ніж його виступи. Протягом роботи Верховної Ради 9-го скликання Шуфрич подав як автор чи співавтор 117 законопроєктів, з яких 11 стали чинними актами, переважно це постанови колективу авторів. Відсоток прохідності його ініціатив складає лише 9,4%. Цікаво, що два десятки ініціатив Шуфрича разом з іншими депутатами від фракції ОПЗЖ було подано в перший день роботи парламенту цього скликання. Пік реєстрації законопроєктів Шуфрича був у перший рік роботи цього скликання, а далі законодавчі ініціативи пішли на спад. Примітно, що після повномасштабного вторгнення у 2022 році Шуфрич подав лише п’ять ініціатив, а у цьому році чотири. Жодна з них так і не стала чинним законом.

Протягом скликання Шуфрич подав до 15 законопроєктів 1450 поправок, з яких врахували лише 53 (3,6%). Найбільшу кількість поправок Нестор Шуфрич подавав до законопроєкту про ринок землі (всі 208 поправок відхилили) та держбюджету на 2021 (з 216 поправок врахували лише дві) та 2022 роки (з 235 поправок врахували лише одну).

Зазначимо, що після відновлення персональних сторінок нардепів на сайті Верховної Ради та даних про їх роботу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, на них відсутня інформація про діючих помічників нардепів, як за трудовим договором, так і на громадських засадах. 

Нагадаємо Рух «Чесно» неодноразово звертався до керівництва парламенту з вимогою публікації в профілях звернення нардепів. Адже це надзвичайно важливе джерело інформації, яке, чомусь, на відміну від запитів, за які голосує Рада, не публікують і їх немає у відкритому доступі, хоча саме вони були причиною низки гучних антикорупційних розслідувань.