«Пристебнутися не завадить». Що після Залужного?

Увечері 8 лютого відбулася «довгоочікувана» відставка головнокомандувача Збройних сил Валерія Залужного. Довгоочікувана – не тому, що її вимагало суспільство чи безпосередні підлеглі головкома. Скоріше навпаки: від військових нечасто можна було почути погані слова на адресу Залужного, а в широких масах він взагалі мав славу народного героя, про якого складали пісні. Розправу над російською армією під Києвом, втечу окупантів з Харківщини та Херсонщини досі пов’язують саме з його ім’ям.

Цього звільнення очікували через те, що воно витало в повітрі протягом останніх кількох місяців, і останні тижні все вказувало на кульмінацію. Головнокомандувач ЗСУ Залужний та верховний головнокомандувач Володимир Зеленський майже не дозволяли відвертих «шпильок» на адресу один одного. Але загальний фон, зокрема, завдяки стараннями соратників президента, був створений такий, що сумнівів залишалося мало: шляхи Володимира Олександровича та Валерія Федоровича мають розійтися. У Кремлі не приховували, що слідкують за перипетіями в Києві, які можуть відбитися на положенні на фронті, з великою цікавістю. Російські ЗМІ так часто «хоронили» українського генерала-символа, а той їх тролив у відповідь зображенням малюка Йоди на плитоносці. Здавалося, це Залужний – непотоплюваний і його суперництво з ворогом триватиме до завершення війни.  

Але сьогодні укази президента про першу з початку повномасштабної війни заміну головнокомандувача таки з’явивилися. Версій, чому до цього дійшло, лунало безліч: політичні ревнощі, провал контрнаступу, розчарування президента поточною ситуацією на фронті, неоднозначна позиція західних партнерів…

Два головнокомандувачі, Верховний і ЗСУ, зустрілися, потиснули руки. Зеленський подякував Залужному за два роки захисту країни та запропонував надалі бути в команді. Цікаво, що у звіті про цю зустріч не пролунало слово «відставка», проте було обговорено «хто може бути в оновленому керівництві Збройних сил України». Зеленський із Залужним нарешті оприлюднили спільне усміхнене фото, чого цуралися протягом довгих місяців, поки ходили чутки про їхній конфлікт.

Залужний у своєму дописі в «фейсбуці» також написав лише теплі слова про роки роботи з Зеленським, визнавши, що завдання та реалії 2024-го відрізняються від завдань 2022-го. І теж нічого не згадав про відставку.

А вже за кілька хвилин «розшифрував» наслідки цієї зустрічі міністр оборони Рустем Умєров, який уточнив, що «сьогодні було ухвалено рішення про необхідність зміни керівництва Збройних Сил України». Ким було ухвалено – знову-таки уточнено не було. Умєров зауважив, що 2024 рік принесе нові зміни, до яких треба бути готовими, тож потрібні нові підходи та стратегії. Трохи пізніше і сам Зеленський анонсував, що до керівництва ЗСУ приступає нова управлінська команда на чолі з генерал-полковником Олександром Сирським. На керівні посади в оновленій верхівці армії під керівництвом Сирського розглядаються бригадні генерали Андрій Гнатов, Михайло Драпатий, Ігор Скибюк, полковники Павло Паліса і Вадим Сухаревський. З команди Залужного «на службі державі» залишаться його заступники Євген Мойсюк та Михайло Забродський. З усіма ними президент вже провів співбесіди. Сирського Зеленський представив як досвідченого українського командувача, який провів Київську оборонну операцію, та має успішний досвід наступу під час Харківської визвольної операції.

В українській політиці, як правило, гучні відставки відбуваються, коли очільникам держави треба спустити суспільну пару та набрати собі балів. Але історія з Залужним точно не з цього ряду. Указ про відставку генерала є вкрай непопулярним ходом для Зеленського – про це свідчить хоча б те, як він та його команда намагалися уникнути згадок щодо особистої причетності глави держави до цього рішення. Але багаточисельним критикам відставки Залужного варто пам’ятати, що саме команда Зеленського підняла того в 2021 році на найвищу сходинку у військовій ієрархії. Звісно, тепер головна інтрига полягає в тому, чи буде Залужний далі рухатися в президентській команді, як йому запропоновано (наприклад, в Раді нацбезпеки та оборони), чи намагатиметься використати самостійно той капітал народної довіри, що є у нього за плечима.

Комунікація: елегантна чи провальна?

Те, як відбувалося звільнення Залужного, викликало чимало питань та й роздратування з боку українців. Починаючи з того, що розмови про відставку, яка мала ось-ось відбутися точилися ще півтора тижня тому, яка, однак, після Ставки так і не відбулась. Сьогодні ж політики та користувачі інтернету так само звернули увагу на те, що слово «відставка» та «звільнення» прозвучало не одразу. Так, нардеп «Європейської Солідарності» Володимир В’ятрович вважає, що такий хід – «це приклад як НЕ треба комунікувати важливу тему».

«Можна просто написати чи залишився Залужний на посаді головнокомандувача? Досить цих забав, в країні війна, це не КВН», – підкреслює він.

Нижче у відповідях на коментарі він назвав такий хід «зневагою до Головнокомандувача, армії, українців».

Натомість «слуги народу» вважають таку нечіткість і завуальованість «цивілізованою і спокійною». Про це у себе в Facebook написала одна з головних комунікаційниць «слуг» нардепка Євгенія Кравчук.

Заради справедливості зауважимо, що «Європейська Солідарність», як агресивно-опозиційна фракція, заробляла політичні бали на відстоюванні Залужного. Однак, треба визнати, соратники Порошенка також визнають заслуги інаступника Залужного. Нардепка Ірина Геращенко відразу констатувала: «Щодо Сирського. Це дійсно бойовий Генерал, з великим досвідом успішних операцій, відданий Україні і ЗСУ».

Цікаво, що іноземці, які не звикли до таких ігор свідомості, але вболівають за Україну, сприйняли туманний пост Зеленського у соцмережі Х як меседж про примирення і про те, що Валерій Федорович залишиться на посаді:

• «Єдність – запорука перемоги! Ми разом з вами та народом України і будемо продовжувати робити все можливе, щоб допомогти вам перемогти!»
• «Це саме те, що ми хочемо бачити: рукостискання лідерів»
• «Чудова новина!!! Ви обидва неймовірні люди, які заслуговують на глибоку повагу українського народу та його численних союзників. Вперед до Перемоги!!!»

«Дякую, Залізний Генерале»

Показово, що під дописом Зеленського коментарем, який набрав найбільше вподобань, стала репліка від однієї з користувачок про те, що «легітимний строк повноважень президента 20 травня 2024».

«Потрібно поміняти місцями: Залужний – президент, а Зеленський – в його команді!».

Екснардеп Борислав Береза, який 29 січня став першоджерелом інформації про майбутнє звільнення Залужного, розкрив деталі цього кадрового рішення. За його словами, це не було рішення Залужного: «Його звільнити вирішив Зеленський. Залужний ніякої заяви або рапорта не писав». За словами Берези, його фальстарт-анонс цієї події півтора тижня тому дещо сплутав плани Офісу президента, тому на звільнення було відкладено.  Крім того, за словами Берези, Залужний розмістив такий самий неконкретний допис, як і Зеленський, лише тому, що не хотів розколювати суспільство: «Залужний – державник та патріот. Тому коректний допис з такою формуліровкою і фоточка. Нічого більше. Слова про команду теж через це».

«Відповідальність за всі наслідки далі лише на Зеленському. Так що раджу пристебнутися. Не завадить», – резюмував Береза.

Політикум в цілому відреагував на кадрову новину досить стримано. Нардеп з «Голосу» Ярослав Юрчишин просто подякував Залужному за службу – втім, у коментарях більш однозначно окреслив своє негативне ставлення до новини.

Колега Юрчишина по фракції, військовий Роман Лозинський також стримано подякував Залужному.

А от позафракційний парламентар Муса Магомедов не був таким лаконічним.«Валерій Залужний вже ввійшов не тільки в українську історію. Його стратегію вивчатиме світова військова наука і роки потому. Рішення нашого Головнокомандувача дозволили нам вистояти в перші найстрашніші дні, та здобути численні перемоги над супротивником, що переважає нас в усьому, крім духу. Дякую, Залізний Генерале, за все, що вже зроблено для нашої країни, і за все, впевнений, що ще зроблено буде!», – написав він.

Нардеп «Батьківщини» Валентин Наливайченко висловив свою безумовну повагу до Залужного і слушно нагадав: українцям треба у будь-якому разі щиро підтримувати ЗСУ – і не має значення, під чиїм вони началом.

«Переконаний: під час війни військова вертикаль в Україні – це те, що ми маємо зберігати, підтримувати, не критикувати, а всіляко допомагати. Генерал Залужний політикою не займався. І питання пріоритетів для ЗСУ і його позицій набирали більше 300 голосів у парламенті. Генерал Залужний не дарма згадав у своїй заяві Генеральний штаб, міністерство оборони, а головне – кожного солдата і офіцера. Він – беззаперечний авторитет. Був, є і буде», – написав Наливайченко.

Мер Львова Андрій Садовий висловив свою повагу Залужному за вже зроблену роботу і, як і низка інших політиків, підкреслив, що генерал вже став вагомою історичною особистістю: «Що би не було далі. Залужний вже залишив свій слід в сучасній історії України, заклав фундамент нашої Перемоги. Подяка та повага Головнокомандувачу та всім військовослужбовцям, які боронять Україну! Дякуємо за все, Пане Генерале!».

А от якщо хтось і п’є шампанське за звільнення Залужного, то це – нардепка Мар’яна Безугла, яку вже вигнали зі «Слуги народу». Вона давно викликала роздратування у користувачів соцмереж своїми агресивно негативними дописами на адресу генерала (за що, кінцець-кінцем, її і звільнили з партії). Звільнення Залужного вона вважає власною заслугою. «Недооцінили суб’єктність жінки і силу правди. Буває. Ну що ж. Тепер маємо хоча б шанс», – написала депутатка.

Відомий телеграм-блогер Николаевский Ванек, дописи якого читають усі, кому цікаво, що куди і що летить, хоч і зазначив, що до цих кадрових перестановок ставиться максимально негативно, не розуміє спроб «качати ситуацію» на цьому тлі.

«Спроби дискредитувати Сирського триватимуть постійно, бо про нього думки різні, але судитимемо завжди за справами на новій посаді. Що буде далі – покаже час. Все, що я знаю, – це що легше поки що не буде», – резюмував він.

Павло Вуєць, Наталія Сокирчук, «Главком»