Теорія «золотого мільярда». Як її експлуатує Путін
Кремль активно поширює конспірологію: ізоляція Росії після її вторгнення в Україну – глобальна змова
Для президента Росії Володимира Путіна фраза «золотий мільярд» підсумовує поточний стан світової геополітики, пише The Washington Post. Виступаючи у Москві, він заявив: «Модель тотального панування так званого золотого мільярда несправедлива. Чому цей «золотий мільярд» має панувати над усіма і нав’язувати свої правила поведінки?».
«Золотий мільярд» ділить світ на людей першого та другого сорту і тому є, по суті, расистським і неоколоніальним», – продовжив Путін.
Для більшості людей у Сполучених Штатах чи Європі фраза «золотий мільярд» не означає нічого. Проте в Росії цей вислів десятиліттями використовувався як скоромовка для опису майбутньої битви за ресурси між світовою елітою та росіянами. І з лютого російський уряд активно озвучує цю теорію, аби стверджувати, що ізоляція Росії після її вторгнення в Україну сталася не через її дії, а через глобальну змову проти неї.
Ці скарги можуть видатися відмовками людини, яка розпочала вторгнення, що могло б допомогти частково відновити імперію, людини, яка десятиліттями трималася за владу, запроторюючи до в’язниці своїх опонентів, людини, чиї особисті статки оцінювалися в $200 млрд. Разом із тим, принаймні, деякі члени російського уряду, схоже, щиро вірять у цю теорію. І можливо, не тільки росіяни вважають цю ідею переконливою.
Путін чітко демонструє свої імперські претензії
Туманні натяки Путіна на «золотий мільярд» в останні місяці приховують глибоку конспірологічну історію. Ця фраза походить з апокаліптичної книги, опублікованої в 1990 році. Саме тоді радянська епоха фактично припинила своє існування. Книгу під назвою «Змова світового уряду: Росія і золотий мільярд» написав російський публіцист Анатолій Цикунов під псевдонімом А. Кузьмич.
Цикунов описав змову проти Росії так: багата західна еліта усвідомлює, що екологічні зміни призведуть до подальшої конкуренції за світові ресурси, що зрештою зробить світ непридатним для життя для всіх, крім одного мільярда. Ця еліта розуміє, що Росію з її природними ресурсами, величезною територією та північним розташуванням необхідно взяти під свій контроль будь-якими засобами, необхідними для їх виживання.
Ця теза стала ключовою у контексті широко обговорюваних страхів щодо глобального перенаселення, озвучених британським священнослужителем Томасом Робертом Мальтусом наприкінці 18 століття. Однак він отримав сучасне, русоцентричне оновлення. У своїй книзі 2019 року «Змови проти Росії: конспірації та фантазія після соціалізму» вчений Нью-Йоркського університету Еліот Боренштейн пише, що ця ідея вписується в ширшу, параноїдальну історію.
Теорія «золотого мільярда» враховує багато важливих ознак темної пострадянської Росії – необхідність захистити природні ресурси країни від хижого Заходу, деморалізацію Заходом російської молоді, руйнування російської економіки та руйнування здоров’я населення – в єдину переконливу розповідь, яка поєднує історичні аспекти (Велика Вітчизняна війна) з наукою та псевдонаукою», – написав Боренштейн.
Цикунов помер за нез’ясованих обставин через рік після виходу його книги, що лише додає містики. Але незабаром його ідею популяризував російський інтелектуал Сергій Кара-Мурза, який позбавився її дивних граней і написав наприкінці 1990-х років, що «золотий мільярд» означає населення країн-демократій з вищим рівнем доходу, таких як країни Організація економічного співробітництва та розвитку (міжнародна організація, що об'єднує 37 країн світу – «Главком»). Більшість цих держав з високим доходом чи Великої Британії, які, на думку прихильників теорії, споживають «несправедливу частку світових ресурсів».
Як Росія закладає основу для анексії України
Понад два десятиліття потому ця теорія набула поширення і в російському уряді. Попри конспірологічний початок, російські високопосадовці, такі, як колишній президент Дмитро Медведєв і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, повторюють це публічно після вторгнення 24 лютого.
«Можна скільки завгодно проголошувати себе золотим мільярдом, але населення земної кулі в рази більше», – заявив 19 березня експрезидент РФ Мєдвєдєв, нині заступник голови Ради безпеки Росії. Більшу тривогу для деяких експертів викликає розмова Миколи Патрушева, менш відомого, але дуже впливового секретаря Ради безпеки, якого дехто розглядає як потенційного наступника Путіна. В інтерв’ю газеті «Аргументы и факты», опублікованому в травні, Патрушев сказав, що Захід може говорити про «права людини, свободу і демократію», але таємно він працює над доктриною «золотого мільярда».
Патрушев припустив, що пандемія коронавірусу «могла бути організованою» для цієї причини, і попередив, що глобальна економічна криза створюється для «жменьки магнатів у лондонському Сіті та Уолл-стріт».
«Я боюся, що цей розумний і цілеспрямований чоловік насправді вірить… у такий власний аналіз поточних глобальних подій», – зазначає Марк Галеотті, почесний професор Університетського коледжу Лондона та старший науковий співробітник Королівського інституту оборонних досліджень.
Людина, яка може посісти місце Путіна
Навіть такі дикі теорії можуть мати тактичне застосування. Коли Путін говорить про «золотий мільярд», він використовує це, щоб пов’язати нещодавню експлуатацію Заходом Африки та Азії з негативною реакцією на конфлікт в Україні. Хоча Путін тривалий час позиціонував себе як голос глобального антиколоніалізму: «Справді, це було так. Подивіться, як пограбували Індію».
У Південній Азії, Африці та Латинській Америці історії про колоніалізм знаходять сприйнятливу аудиторію. Це три регіони, де країни поки що не змогли об’єднатися, аби підтримати зусилля Заходу з ізоляції Москви.
Протиріччя в логіці Путіна можуть підірвати його концепцію. Чергова історія колоніалізму та панування розгортається зараз в Україні, яка, за словами Путіна, по праву є російською землею. Як повідомляє Робін Діксон з The Post, Путін прагне до анексії та поглинання, принаймні, частини України, і «вважаю себе новою версією Петра Великого – царя початку XVIII століття, який повертає втрачені території».
Багато аналітиків вважають першопричиною війни бажання Путіна зробити не якнайкраще для росіян, а зберегти внутрішню легітимність. «Завдяки війні Путін знову висувається на передній план російської політики як відповідальна та незамінна особа», – написав історик Яків Фейгін.
Чи може цей імперський стиль політики співіснувати з апокаліптичними, антиколоніальними страхами перед «золотим мільярдом»? В Кремлі поки що на це сподіваються.
Джерело: The Washington Post
Переклад: Наталія Сокирчук, «Главком»