Три голови замість однієї. Що виросло на місці одіозного «суду Вовка»?

Історія зі створенням нових окружних адмінсудів у столиці нагадує відому казкову оповідку про Змія Горинича. Коли замість однієї відрубаної голови, одразу виростало три. Саме так сталося в українських реаліях з ліквідованим у грудні 2022 року Окружним адміністративним судом Києва (ОАСК): на його місці спочатку з’явився Київський міський окружний адміністративний суд, а через два роки, 26 лютого 2025 року – Спеціалізований окружний адміністративний суд та Спеціалізований апеляційний адміністративний суд. Рішення щодо останніх двох судових інстанцій далося нелегко, оскільки перед тим парламентська більшість провалила прийняття схожого документа, який просував Кабінет міністрів.

Як з’ясувалося, урядовці, а саме Міністерство юстиції, фактично діяли у режимі цейтноту: з одного боку, наче дамоклів меч, нависали узяті Україною міжнародні зобов’язання щодо проведення судової реформи у стислі терміни, з іншого – судовий колапс, пов’язаний із переданням тисячі томів справ із ліквідованого ОАСКу до Київського окружного адміністративного суду. Тому компромісним рішенням стала підтримка владою законопроєкту №12368-1 авторства нардепа від «Батьківщини» Сергія Власенка.

«Це ми нарешті виконали один з прострочених маяків МВФ, де дедлайн був 31 грудня минулого року», – так підсумував затяжне голосування за «судовий» законопроєкт нардеп від «Голосу» Ярослав Железняк.

«Главком» поспілкувався з експертами, політиками та представниками Мін’юсту. Усі одностайно зійшлися на тому, що прийняття законопроєкту №12368-1 – проміжний успіх. Тепер президент Володимир Зеленський повинен внести до Ради два законопроєкти про утворення спеціалізованих окружних адмінсудів. За такими ж лекалами, як у 2018 році тодішній глава держави Петро Порошенко виступив ініціатором проєкту закону про утворення Вищого антикорупційного суду.

ОАСК, який не пережив війну

Протягом останніх десяти років навіть люди, далекі від юриспруденції, чули абревіатуру ОАСК. Ідеться про столичний суд, який відзначився доленосними вердиктами. Наприклад, у грудні 2013 року зобов’язав спецпризначенців розігнати активістів Майдану. Починаючи з кінця 2014-го, ОАСК задовольнив сотні позовів люстрованих прокурорів та чиновників, змушуючи державні інституції виплачувати їм солідні компенсації.

У 2017 році Окружний адмінсуд визнав законною схему закупівлі так званих «рюкзаків Авакова», чим допоміг сину ексміністра внутрішніх справ уникнути покарання. 

У квітні 2019 року суд визнав незаконною націоналізацію Приватбанку. Того ж року суддя ОАСК Анна Кузьменко заборонила перейменування Української православної церкви Московського патріархату, а саме вказування її належності до Росії. Хоча цього вимагав закон, ухвалений парламентом.

У 2021 році суд зобов’язав Міністерство освіти переглянути опис Революції гідності у підручниках історії України. Також Окружний адміністративний суд Києва скасував новий український правопис. Однак апеляційний суд відновив статус-кво, залишивши чинною нову грамоту.

За лічені місяці до великої війни ОАСК взагалі вляпався в дуже підозрілу історію – узяв до розгляду позов президента-втікача Віктора Януковича. Той оскаржував рішення Верховної Ради, датовані 2014-2015 роками! Зокрема, експрезидент просив визнати протиправною і скасувати постанову Ради про його самоусунення від виконання конституційних повноважень і призначення позачергових президентських виборів.

Окружний адміністративний суд тягнув із розглядом двох позовів Януковича до кінця квітня 2022 року. Існує версія, що судді ОАСК навмисно «маринували» справи Януковича, очікуючи на розвиток подій на фронті. Як розповів в інтерв’ю Гордону колишній начальник управлінь Служби безпеки України у Донецькій та Луганській областях генерал-майор запасу Олександр Петрулевич, суд мав ухвалити рішення щодо Януковича одразу після того, як росіяни взяли би Київ.

За пару тижнів до своєї кончини (початок грудня 2022-го) ОАСК продовжував генерувати дивні та сумнівні рішення: наприклад, скасував статус пам’ятки культури столичної будівлі «Квіти України», яку приватні інвестори планували перетворити на офісний центр із паркінгом.

Окремим тавром на діяльності одіозного суду стали так звані «плівки НАБУ». На записах, які у 2019-2020 роках вели правоохоронці у кабінеті тодішнього голови ОАСК Павла Вовка, зафіксовано розмови служителів Феміди про спроби захоплення контролю над Вищою кваліфікаційною комісією суддів та Вищою радою правосуддя. Ба більше: за версію слідства, низка суддів ОАСК «ухвалювала замовні рішення у власних інтересах, а також в інтересах політичних еліт та бізнес кіл».

Суди на папері

Експертка з судової реформи Лабораторії законодавчих ініціатив Карина Асланян у коментарі «Главкому» нагадала специфіку справ, які розглядав Окружний адміністративний суд Києва: починаючи від справ простих киян (пенсії, податки підприємців), закінчуючи топовими адміністративними справами проти центральних органів влади.

Основні претензії до роботи вказаного суду часто з’являлися після ухвалення ним рішень із «політичним забарвленням». У грудні 2022 року, коли Рада ліквідувала ОАСК і створила Київський міський окружний адміністративний суд. По суті, тоді на папері (бо до цього часу цей суд так і не запрацював) виник такий собі ОАСК-2, вважає Асланян.

Як зазначила експертка з судової реформи, міжнародні партнери у рамках підписання Ukraine Facility та меморандумів з МВФ зобов’язали Україну створити новий суд, який би розглядав адмінсправи проти центральних виконавчих органів влади. Кабінет міністрів відреагував на побажання іноземних партнерів, і розробив законопроєкт про створення Вищого адміністративного суду, який складався б з суду першої інстанції та апеляційної палати (за прикладом Вищого антикорупційного). Нова Феміда повинна була замкнути на собі розгляд справ проти центральних органів виконавчої влади, які були підсудні ліквідованому ОАСК:

• справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Кабінету міністрів, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Нацбанку чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, за винятком справ, віднесених до підсудності Верховного суду як суду першої інстанції;
• справи за позовом Антимонопольного комітету у сфері державної допомоги суб’єктам господарювання;
• справи щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа;
• справи щодо скасування реєстрації політичної партії;
• справи щодо оскарження рішень: Конкурсної комісії з організації та проведення конкурсу на посаду заступника генпрокурора-керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; Комісії з проведення зовнішньої незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора Національного антикорупційного бюро; Комісії з проведення зовнішньої незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро; Конкурсної комісії з відбору на посаду Голови Національного агентства з питань запобігання корупції; конкурсної комісії з відбору на посаду Голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки України; Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
• справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів.

«Щодо Київського міського окружного адміністративного суду, то він має зосередитися на розгляді звичайних адміністративних спорів мешканців столиці, без розгляду позовів до центральних органів влади», – наголосила експертка.

На початку січня цього року Верховна Рада провалила урядовий законопроєкт зі створення Вищого адміністративного суду. Того ж дня парламент підтримав у першому читанні альтернативний законопроєкт №12368-1 авторства «Батьківщинівця» Сергія Власенка. 26 лютого вказаний проєкт закону було схвалено у цілому.

За словами Карини Асланян, ідея створення Вищого адміністративного суду чимось нагадувала б Вищий антикорупційний суд. Однак, парламент ухвалив іншу «формулу».

«Претендувати на посади суддів антикорупційного суду можуть судді, адвокати та науковці. У законопроєкті Власенка розширено категорію кандидатів на посади суддів, туди дописали державних службовців категорій «А» і «Б». У чому небезпека? Наприклад, керівник певного юридичного департаменту міністерства, пропрацювавши на посаді 20 років, обирається суддею нового Спеціалізованого окружного адміністративного суду. Маємо конфлікт інтересів, оскільки колишній чиновник, залежний від держави, судитиме державу», – наголосила фахівчиня Лабораторії законодавчих ініціатив.

Крім цього, експертка має сумніви щодо незалежного складу майбутньої Експертної ради. Адже на відміну від Громадської ради міжнародних експертів, яка складається з іноземних суддів у відставці, прокурорів, адвокатів (відповідає за набір суддів Вищого антикорупційного суду), які не мають в Україні ніяких інтересів, добір суддів до двох спеціалізованих адмінсудів проводитиме Експертна рада (до її складу ввійдуть по троє представників від Ради суддів України та міжнародних організацій).

Народний депутат від «Слуги народу» і член парламентського комітету з питань правової політики Ігор Фріс розповів «Главкому», що остаточна редакція законопроєкту колеги Сергія Власенка – це симбіоз «гарних рис, узятих із раніше проваленого урядового законопроєкту та свіжих комітетських правок».

«Ухвалений закон зберіг ідею Сергія Власенка – створення двох спеціалізованих адміністративних судів (перша та апеляційна інстанції). З боку уряду залишили утворення Експертної ради (до її складу ввійдуть по троє представників від Ради суддів України та міжнародних організацій), яка разом із Вищою кваліфікаційною комісією суддів обиратиме нових служителів Феміди. Від себе комітет Верховної Ради з питань правової політики вніс важливу правку, зменшивши з шести до трьох років повноваження Експертної ради. На думку комітету, трьох років буде достатньо для формування суддівського корпусу у цих двох інстанціях», – сказав обранець.

Представник пропрезидентської сили пояснив, що законопроєктом №12368-1 сформовано базу для створення двох спеціалізованих судів. Зокрема, йдеться про критерії якісного та кількісного добору складу суддів. Що стосується самого запуску нових судів, то, відповідно до Конституції та закону про судоустрій та статус суддів, має бути окремий законопроєкт, який подає президент до Верховної Ради. Такого проєкту закону наразі немає.

Водночас ані нардеп Фріс, ані Міністерство юстиції не змогли назвати «Главкому» бодай приблизні суми, необхідні для утримання Спеціалізованого окружного адміністративного суду та Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду. Наприклад, урядовий законопроєкт містив чіткі цифри: 257,6 млн грн уже цього року Вищий адміністративний суд мав би витягнути з державного бюджету. Також у наступні три роки новий суд потребував додаткових фінансових вливань на суму 145,4 млн грн.

***

За оцінкою експертів, укомплектування суддями двох спеціалізованих окружних адмінсудів може розтягнутися до року. Поряд із цим нікуди не зник ризик «червоної картки», коли нардепи самі ставлять під сумнів те, що наголосували. Яскравий приклад – у 2020 році 49 обранців направили до Конституційного суду подання з клопотанням визнати закон «Про Вищий антикорупційний суд» таким, що не відповідає Конституції України. Натомість за майже п’ять років Конституційний суд так і не спромігся розв’язати цей ребус.

«Де гарантія, що після ухвалення законопроєкту Власенка група народних депутатів не подасть до Конституційного суду подання про визнання неконституційним створення Спеціалізованого окружного адміністративного суду та Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду? Відповіді на питання, хто і як збирається реагувати на ці ризики, дуже хотілося б почути від парламентарів, котрі голосували за ці суди», – зазначила експертка з судової реформи Лабораторії законодавчих ініціатив Карина Асланян.

Віталій Тараненко, «Главком»