Ці люди просяться на фронт. Чому їх не пускають?

Ішов перший місяць повномасштабної війни. Народні депутати України в авральному режимі зареєстрували законопроєкт, який дозволив би українцям, котрі перебувають під вартою на час слідства, вступити до лав ЗСУ. Зокрема, це право мало розповсюджуватися на підозрюваних та обвинувачених, до яких було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вони могли звернутись до прокурора із заявою про скасування такого запобіжного заходу.

«Ураховуючи складну ситуацію, яка склалася у зв’язку вторгненням Російської Федерації на територію України… є потреба оперативно доукомплектовувати українську армію та інші військові формування», – було сказано у пояснювальній записці до проєкту закону.

За два дні Рада розглянула і ухвалила цей законопроєкт. Та все ж парламентарі залишили у документі фільтри. Як-от, заборонили брати до війська підозрюваних/обвинувачених в умисному вбивстві; викраденні людей; зґвалтуванні; розбещенні неповнолітніх; грабежах, розбоях та вимаганні; створенні або керівництві злочинною організацією; причетниих до бандитизму, терористичного акту, фінансування тероризму та розповсюдження або вживання наркотиків.

Окремо шанс змити вину участю у бойових діях забрали у осіб, підозрюваних/обвинувачених у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки.

Джерело «Главкома» у Міністерстві юстиції повідомило, що вищеперераховані обмеження, а також обов’язкова згода прокурора і складність у проходженні військово-лікарських комісій, не дали бажаного результату із залученням підсудних на війну. Нині Мін’юст спільно з Міністерством оборони працюють над вдосконаленням процедурних моментів.

Разом із тим, у березні 2024 року парламентарі згадали про ще одну категорію громадян, яких оминула мобілізація. Доволі специфічну. Йдеться про засуджених осіб до тюремного терміну, а також тих, хто отримав обмеження волі (покарання, що полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства). Для цих категорій громадян законодавці хочуть передбачити умовно-дострокове звільнення від відбування покарання з метою проходження військової служби за контрактом.

«Не секрет, що мобілізаційний ресурс нашого ворога є величезним, а тому нам слід використовувати всі наявні можливості для відсічі збройної агресії. Одним із ресурсів, який може бути використаний для посилення обороноздатності держави є особи, які відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі. Серед цих людей є мотивовані та патріотично налаштовані громадяни, готові спокутувати власну провину перед суспільством на полі бою», – такі аргументи висловили автори законопроєкту № 11079-1. Наразі він пройшов перше читання у Раді і готується до другого.

Хто небезпечніший: убивця чи водій напідпитку?

Народний депутат від «Слуги народу», голова підкомітету з питань кримінального законодавства та протидії злочинності Комітету з питань правоохоронної діяльності Олександр Бакумов пояснює «Главкому»: філософія законопроєкту № 11079-1 полягає у тому, щоб надати право засудженим виконати конституційний обов’язок із захисту Батьківщини. Зараз у профільному парламентському комітеті точаться запеклі дискусії щодо статей Кримінального кодексу, за якими засудженим дадуть таку можливість.

Однак вже відомо, скористатися шансом зможуть не всі.  За результатами першого читання, умовно-дострокове звільнення не застосовуватиметься до осіб, які були засуджені за:

• вчинення злочинів проти основ національної безпеки України (ст. 109-ст.114-2 Кримінального кодексу);
• скоєння умисного вбивства двох або більше осіб, або поєднане із зґвалтуванням або сексуальним насильством (ч. 2 статті 115 Кримінального кодексу);
• скоєння кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1 (зґвалтування; сексуальне насильство; примушування до вступу в статевий зв’язок; розбещення неповнолітніх), 258-258-6 (терористичний акт; створення терористичної групи чи терористичної організації; фінансування тероризму; перетинання державного кордону України з терористичною метою), ч. 4 статті 286-1 Кримінального кодексу (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, у результаті чого спричинено загибель кількох осіб).

Як бачимо, законодавці лояльніше поставилися до категорії засуджених, аніж до підозрюваних/обвинувачених: себто суттєво скоротили перелік злочинів, з якими не беруть на війну. Уявіть: тепер на фронт можуть потрапити засуджені, які скоїли умисне вбивство людини, за яке передбачено покарання до 15 років тюрми!

«Подискутуймо: яка фізична особа є більш суспільно небезпечнішою: котра, усвідомлено умисно вбила сокирою іншу людину (ч.1 статті 115 Кримінального кодексу) чи та, яка напідпитку сіла за кермо, і через свою безвідповідальність скоїла ДТП з кількома загиблими? Зовсім різне психологічне ставлення у цих громадян до скоєних ними діянь: в одному випадку є умисел, в іншому – необережність. Те ж стосується полеміки щодо питання засудження за особливо тяжкі та особливо тяжкі корупційні злочини. Наприклад, парламентський комітет з питань антикорупційної політики категорично проти надавати можливість звільняти за таким умовно-достроковим засуджених за топкорупцію (раніше «Главком» описував історію ексзаступника міністра з питань окупованих територій Юрія Гримчака: засуджений на 10 років тюрми за вимагання хабаря на суму понад 13 млн грн чоловік просився мобілізуватися. Однак його завернули прокурор та суд). Тож яким чином має бути забезпечений принцип справедливості у цьому питанні та як відшукати баланс?» – риторично запитує Олександр Бакумов.

За словами політика, друге читання законопроєкту очікується наступного тижня (після Великодня). До цього Комітет з питань правоохоронної діяльності повинен розглянути 456 поправок, які надійшли від народних обранців.

Охочі воювати. Чому їх спиняє Феміда?

«Главком» відшукав у судовому реєстрі кілька промовистих історій засуджених українців. Наприклад, Андрій Ю. із Чернігівщини, засуджений у 2022 році за вбивство літньої жінки (завдав до шести різаних поранень) до довічного ув’язнення, налаштований рішуче. У квітні 2024 року направив заяву до суду, в якій просить дозволити йому «піти захищати державу від ворога, направити до Збройних Сил України на передову».

Феміда знайшла спосіб аргументовано відмовити засудженому. Зокрема, суд послався на закон від березня 2022 року, який дозволяє лише підозрюваним та обвинуваченим, котрі перебувають під вартою, клопотати прокурора про дозвіл вийти на волю і мобілізуватися. Норми цього закону не розповсюджуються на засуджених.

Такого ж відкоша дістав засуджений Віталій Ш. із Хмельниччини. Чоловік сидить у Райковецькій виправній колонії №78, відбуваючи покарання у вигляді п’ять років і 10 місяців за крадіжки мобільного телефона, зварювального апарата, мотокосу та незаконне заволодіння мопедом. У клопотанні до суду він вказав: є придатним для військової служби; вважає, що на лінії зіткнення з агресором РФ з нього буде більше користі, ніж в тюрмі. Тому бажає захищати Україну.

Проте одного бажання засудженого замало. Представник колонії, прокурор і суддя заявили в унісон: законодавство не передбачає звільнення засудженого, який бажає мобілізуватися.

Попросився на війну і серійний крадій Сергій Д. із Миколаєва. Протягом літа-осені 2023 року чоловік спустошував продуктові магазини, викрадаючи шоколадні батончики, ковбасу, дезодорант, повербанк, ліхтарик і навіть пару жіночих шкарпеток. Феміда призначила порушнику п’ять років тюрми. Проте він дещо схитрив: надіслав до суду два клопотання, одне з яких переслала від його імені миколаївська прокуратура (законодавство не передбачає такого механізму, прокурор має самостійно заявляти клопотання, а не «спамити» суд, як відбулося у цьому випадку). Але Феміда виявилася непорушною і відмовилася відпускати його до війська через відсутність законних підстав.

Мешканець Сумщини Андрій Б., за плечима якого дев’ять вироків (останній у 2022 році за крадіжку та зберігання конопель – п’ять років і один місяць тюрми), також виявив бажання захищати Україну. Однак чоловік, як й інші засуджені зі схожими побажаннями, залишився за ґратами.

Віталій Тараненко, «Главком»