«Батальйон» ухилянтів. Хіт-парад судових вироків

За перший рік повномасштабної війни до лав Сил оборони долучилося 700 тис. воїнів. Наразі військове керівництво продовжує формувати резерви особового складу: в Україні триває загальна мобілізація. Призову підлягають військовозобов’язані чоловіки віком від 18 до 60 років. Вони проходять військово-лікарську комісію, яка й виносить остаточний вердикт: придатний (здоровий) чи непридатний чоловік до служби у військовій частині.

Власне, на цьому ланцюжку (від військкомату і до військової частини) часто-густо стаються події, які Кримінальний кодекс трактує як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації (ст. 336 ККУ). Саме за цією статтею Феміда виносить вироки ухилянтам.

Причини, чому мобілізовані свідомо йдуть на порушення закону, яке передбачає від трьох до п’яти років тюрми, дуже різні. Від банального «злякався» до зухвалого «відкосив».

«Главком» зібрав найцікавіші історії із судової практики. Іронія долі ухилянтів у тому, що умовне покарання, яке здебільшого виписують українські суди, не рятує обвинувачених від повторної мобілізації. А, навпаки, ставить їх перед жорстким вибором: фронт або в’язниця.

Пацифісти, боягузи чи зрадники?

Найпоширенішим поясненням ухиляння, яке в суді озвучують обвинувачені, є страх. Зокрема, безробітний із Волині одержав повістку про призов у червні 2022-го. Але в останній момент передумав і не з’явився до пункту збору мобілізованих. Відповідно, правоохоронці відкрили кримінальну справу, яку передали до суду.

У суді чоловік повністю визнав вину. У своє виправдання зазначив: страх смерті взяв гору. І додав, що основною причиною ухилення від мобілізації є його боязливість, а не зрадницькі мотиви.

Ухвалюючи вирок, Феміда врахувала пом’якшувальні обставини – щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину. У підсумку чоловіка засуджено до трьох років шести місяців позбавлення волі, які замінено на два роки іспитового терміну.

Відмовилися воювати: безробітний із Дніпропетровщини, бо хвилювався за своє життя та переймався майбутнім сім’ї (вирок – рік умовно); переселенець із Харківщини, який з початком агресії РФ перебрався на Закарпаття, злякався і проігнорував відправку до армії (вирок – рік умовно); безробітники із Вінниччини не хоче йти на війну, оскільки боїться, що не справиться з покладеними на нього задачами (вирок – рік шість місяців умовно); водій із Полтави станом на листопад 2022 року виявився морально не готовим до війни (вирок – рік умовно); безробітний із Волині психологічно не підготувався до військової служби та участі в бойових діях (вирок – рік умовно), безробітного із Миколаївщини налякали слова працівника територіального центру комплектування про те, що буцімто мобілізованого він відправить «на м’ясо» (вирок – рік умовно).

Окрема когорта обвинувачених видає себе за пацифістів – людей, котрі проти будь-яких воєн. Киянин, який мешкає на Закарпатті, прямо заявив судді: має пацифістські погляди і не бажає брати до рук зброю. У тому, що ухилився від мобілізації, не кається, мовляв, це суперечитиме його поглядам. При цьому, попросив Феміду суворо не карати і відстрочити виконання вироку на рік, «бо має чим зайнятися». Суд дослухався і призначив чотири роки тюрми, які замінив на три роки іспитового терміну.

Підприємець із Миколаївської області, маючи звання старший солдат, відмовився від призову на військову службу. Його аргументи  –  не може стріляти в людей. Суд оцінив усі докази і дав чоловікові три роки позбавлення волі, замінивши на рік іспитового терміну.

Старший лейтенант запасу, який керує приватною компанією на Житомирщині, двічі відмовився брати повістки до військкомату. Водночас чоловік не вважав себе ухилянтом, пояснюючи, що нікуди не тікає. Просто відмовляється «брати до рук зброю, яка приносить шкоду людям». Суд дослідив вказаний випадок і наголосив: ще у 1994 році обвинувачений прийняв військову присягу на вірність народу України. В умовах загальної мобілізації ухилення від проходження військової служби є порушенням статті 65 Конституції України, яка гласить: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України». У результаті вирок суду –  три роки позбавлення волі замінено на рік іспитового терміну.

Досить зухвало поводили себе переселенці з Донбасу, які перебралися на Західну Україну. Один із них – виходець із Дружівки Донецької області, де у нього залишився спортивний клуб. Наразі містечко знаходиться під постійними обстрілами рашистів. Та це, очевидно не надто обходить обвинуваченого. Він не захотів у військо попри те, що успішно пройшов військово-лікарську комісію. Вже у суді чоловік почав скаржитися, що не чує на одне вухо. Натомість не хоче воювати, бо не любить виконувати чиїсь вказівки.

Суд визнав винним переселенця в ухиленні від мобілізації і призначив три роки в’язниці, які замінив на три роки умовно.

Відмовився стати на захист країни мешканець Лисичанська Луганської області. На початку липня місто окупувала Росія, але його сім’я встигла виїхати до Ковеля Волинської області. Обвинувачений зауважив, що не може залишити без опіки двох неповнолітніх дітей. Повідомив суду, що сім’я живе на доходи дружини, яка працевлаштувалася швачкою. Феміда пошкодувала переселенця, призначивши рік умовно.

Якщо органи працюють, то придатний

Та все ж отримати умовний вироку щастить не всім. Трапляються випадки, коли судді кидають до в’язниць військовозобов’язаних. Це відбувається, щонайменше, за двох сценаріїв. Перший – обвинувачений не визнає вини. Другий – суддя не бачить щирого каяття.

Три роки тюрми одержав офіцер запасу з військовим званням молодший лейтенант. Чоловік раніше не служив у Збройних силах. Під час загальної мобілізації Охтирський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видав йому повістку. Усіх лікарів пройшов і мав відправлятися до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, що у Львові. Однак «відкосив».

У суді обвинувачений розповів власну версію подій. Із його слів, медогляд  був для «галочки», всі лікарі писали, що він здоровий. Через два дні після огляду чоловік приніс до віськкомату довідку про те, що лікується у фізіотерапевтичному кабінеті місцевого медзакладу. Через три тижні він отримав повістку на відправку до військової частини. Довелося її проігнорувати, оскільки завершував лікування коліна.

Феміда допитала хірурга, який входив до складу військово-лікарської комісії. За його даними, обвинувачений не висловлював жодних скарг на здоров’я. На момент огляду функцію колінного суглобу не було порушено.

Лікар зауважив, що оглядати медичну документацію не є обов’язковим. Лікар дивиться, чи функціонує орган. Якщо функціонує нормально, значить особа є придатною для військової служби.

Допитаний лікар-гематолог і голова військово-лікарської комісії погодився зі своїм колегою. Він визнав обвинуваченого придатним для військової служби, оскільки інші спеціалісти зазначили, що він здоровий.

Суд дійшов висновків, що реальне покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

До трьох років позбавлення волі засуджено мешканця Соледара Донецької області. Попри те, що він визнав свою вину, суд стояв на своєму: в умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. А тому ухилення від військової служби має каратися так, щоб запобігти вчиненню нових правопорушень.

«Відкосили» і… на фронт

У судовому реєстрі є історії, коли обвинувачені божилися суддям, що одразу після вироку вступлять до лав Збройних сил. До такого переосмислення прийшли: мешканець Львівщини, котрий після врученої повістки намагався утекти до Польщі (вирок – рік умовно); безробітний, який пообіцяв зі зброєю в руках захищати країну (вирок – рік умовно); водій комунального підприємства, просив суд призначити іспитовий термін, щоб піти служити у військо (вирок – рік шість місяців умовно); безробітний з Тернопільщини запевнив: готовий служити і таким чином реабілітуватися (вирок – два умовно).

У коментарі «Главкому» адвокат Дмитро Бузанов розвінчав міф про те, що, мовляв, засуджених осіб більше не мобілізуватимуть на війну. За його словами, у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (стаття 23) прописано підстави для відтермінування від призову на військову службу під час мобілізації. У цьому ж документі є перелік осіб, які не підлягають призову. Натомість там нічого не сказано про осіб, засуджених до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Також юрист звернув увагу на Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». Там зазначено, що підлягають виключенню з військового обліку громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.

«Отже, якщо після отримання вироку суду за статтями 336, 337 Кримінального кодексу України, винна особа, до якої застосовано умовний термін покарання, не буде з’являтись на виклик до районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, матиме проблеми. По-перше, на неї можуть скласти адмінпротокол – штраф до 255 грн. По-друге, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення засудженого до в’язниці», – заявив Дмитро Бузанов.

Правник додав, що навіть після відбування покарання у вигляді позбавлення волі, засуджені не звільняються від військового обов’язку, їх можуть повторно мобілізувати. Адже злочини за статтями 336, 337 Кримінального кодексу не є тяжкими.

Віталій Тараненко, «Главком»