Туга за Пшонкою. Що святкує реформована прокуратура?

Напередодні професійного свята прокурорів у закритій Facebook-спільноті «Прокурори України», де тусуються колишні та чинні стражі закону, відбулося непересічне голосування. Понад 10 тис. учасників групи визначалися, хто ж є найкращим генеральним прокурором за всі 30 років незалежності України. Результат шокує пересічного читача. З великим відривом за кількістю голосів переміг «легендарний» генпрокурор часів Януковича Віктор Пшонка. Нині цей улюбленець українських прокурорів перебуває у бігах.

«Це все, що потрібно знати про реформу прокуратури. Вісім років у нікуди», – написав у соцмережі блогер, а в минулому колишній співробітник прокуратури Сергій Іванов.

Цього ж тижня «Главком» вийшов з розслідуванням, в якому оприлюднені несподівані підсумки люстрації, яка відбулася в органах прокуратури. Через сім років підлеглі Пшонки, які потрапили під дію закону про очищення влади, отримують мільйонні компенсації. Вони повним ходом через суди повертають великі гроші за незаконні звільнення.

На ті ж граблі, що й попередники з люстрацією, спіткнулася й нова влада. Вийшло так, що розпіарена реформа прокуратури восени 2019-го, тепер обернулася для держави мільйонними стягненнями на користь викинутих із системи прокурорів. Чому так сталося, читайте у черговій публікації «Главкома».

Зе!Реформа: свято зі сльозами на очах

Із приходом до влади у 2019 році Зе!Команда рішуче взялася реформувати прокуратуру. Завдяки оновленому парламенту президентська монобільшість швиденько підтримала зміни, які у вересні 2019-го підписом скріпив президент Володимир Зеленський. Перед цим глава держави через Верховну Раду провів важливе кадрове призначення – заступник глави офісу президента Руслан Рябошапка очолив генпрокуратуру.

І закрутилося…

Першим ділом була проведена атестація «старих» прокурорів: їх «прокачали» на теоретичні знання та практичні навички. У другу чергу замінили фасадні вивіски: під виглядом ліквідації та реорганізації Генеральна прокуратура з 2 січня 2020 року стала Офісом генпрокурора. На кінець грудня 2019 року генпрокурор Рябошапка підбив проміжні результати реформи: в офісі генпрокурора працюватимуть 1,5 тис. осіб (у старій генпрокуратурі було 2,5 тис. осіб). В цілому в органах прокуратури країни кількість співробітників мала скоротитися з 15 тис. до 10 тис. осіб.

А вже на початку березня 2020 року першого генпрокурора часів Зеленського «пішли» з посади. Тоді Руслан Рябошапка назвав найбільше досягнення реформи: це переатестація і звільнення понад 50% прокурорів, котрі не виявили достатніх знань і не пройшли перевірку на доброчесність.

Того ж року на професійному святі прокурорів президент Володимир Зеленський заявив, що процес реформування буде найближчим часом успішно завершено. У відповідь прозвучали дуже влесливі слова від нової на той момент генпрокурорки Ірини Венедіктової: «Все це було б неможливими без ініційованої президентом України реформи прокуратури, за що, я думаю, і Україна, і міжнародна спільнота вам вдячні й розуміють, наскільки своєчасним був цей крок і наскільки важко було ламати корінні процеси, які відбулися у державі».

А тепер без зайвого пафосу.

За даними системи платежів казначейства, Офіс генпрокурора тепер вимушений компенсувати солідні кошти колишнім працівникам, які не пройшли сито Зе!Реформи, але поновилися на посадах через суди. Подекуди суми співмірні з тими, які масово стягують люстровані прокурори.

Приклад: ексзаступник начальника управління нагляду за додержанням законів Нацполіцією Роман Балита. У суді він виграв 2,5 млн грн відшкодування і 11 листопада одержав від відомства Венедіктової 1,98 млн грн. Із загальної суми компенсації Офіс генпрокурора вираховує податок на доходи. Тому на руки колишні прокурори отримують менші суми, ніж зазначені у рішеннях суду.

Порушення, які виявила Феміда, майже дитячі: експрокурор погодився пройти атестацію, про що повідомив листом; через шість днів його звільнили, а ще через 20 днів письмово повідомили про причини звільнення. «Заява позивача була розглянута не в спосіб, що встановлений законом», – наголосив суд.

Інший експрокурор відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань Артур Димура «вилетів» на етапі здачі тестів на комп’ютері. При прохідних 70 балах позивач набрав лише 58. Тут суддя Окружного адмінсуду попросив Офіс генпрокурора надати документи, які підтверджували б ступінь захисту програмного забезпечення та інформацію про розробника тестових питань для іспиту. Відповідач так і не підніс необхідних папірців. Тому відсутність цих документів суд розцінив «значними процедурними порушеннями щодо призначення та проведення атестації позивача».

Окремо Феміда проаналізувала підставу звільнення експрокурора, яку зазначено у спірному наказі генпрокурора: «у зв`язку з реорганізацією, ліквідацією або скорочення кількості прокурорів». У дійсності ніякої реорганізації чи ліквідації генпрокуратури не відбулося. Лишень в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб змінили стару назву Генеральна прокуратура України на Офіс генерального прокурора.

«Суд погоджується з доводами позивача про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, тому посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставним», – сказано у рішенні. Також суд розпорядився стягнути з Офісу генпрокурора 397,1 тис. грн за вимушений прогул. 27 жовтня 2021 року відомство Венедіктової відзвітувало у реєстрі казначейства проплатою 293,2 тис. грн на рахунок Артура Димури.

Аби переконатися, що ці процеси набули масового характеру, «Главком» називає ще кілька прізвищ експрокурорів, котрі після виграних судів проти Офісу генпрокурора, поновлюються на посадах і отримують мільйони:

• Микола Майорко відсудив 3,15 млн грн (22 вересня йому перерахували 2,5 млн грн).
• Микола Ніколаєв – 3 млн грн (22 вересня отримав 2,45 млн грн).
• Сергій Подкопаєв – 2,33 млн грн (13 серпня одержав 1,74 млн грн).
• Едуард Лотоцький – 1,87 млн грн (22 вересня «впало» 1,5 млн грн).
• Микола Тригуб – 1,56 млн грн (13 серпня надійшло 1,22 млн грн)…

Прокуратура деморалізована і перейшла на комерційні рейки

Чому ж нова влада не справилася з реформою прокуратури? Експерший заступник генпрокурора Микола Голомша знайшов пояснення.

«До призначення на посаду генпрокурора Руслан Рябошапка жодного разу не працював в органах прокуратури. Він не розумів, що таке стан законності і його дотримання; яке стратегічне завдання інституції. Тому ця людина діяла, керуючись власним баченням, що призвело до тяжких наслідків», – вважає він. Голомша вважає, що тепер прокурора позбавили інструментів реагування на порушення закону.

Колишній переконаний, що нинішня прокуратура як інституція – деморалізована. «Тому що приходять некомпетентні люди. Якби ж вони опиралися на весь кадровий апарат та здобутий інтелект, це було б нормально. Однак у прокуратуру приходять люди, котрі мають інші цілі та завдання. Вони потрапляють в акваріум для прокурорів-професіоналів, останні спостерігають за протиправними діями. І це деморалізує», – пояснив ексзаступник генпрокурора.

«Главком» звернувся за коментарями до одного з ідейних натхненників реформи прокуратури, колишнього генерального прокурора Руслана Рябошапки. Як з’ясувалося, він також не задоволений результатами реформи 2019 року. Нарікає, що в системі прокуратури залишилися багато недоброчесних правоохоронців. При цьому визнає, що частина тих, хто завалив атестацію або зовсім її не проходив, повернулися на керівні посади завдяки теперішній очільниці Офісу генпрокурора.

«У 2019 році нам вдалося з Офісу генпрокурора звільнити 55% недоброчесних прокурорів, а також тих, хто не пройшли атестації. Фактично таку ж кількість прокурорів звільняли ті країни, у яких Україна взяла на озброєння цю реформу», – зазначив Рябошапка.

Окремо колишній генпрокурор відрефлексував на судові рішення щодо поновлення колишніх працівників на посадах. Він наполягає, що тут питання не стільки в недосконалості процедури реформи, скільки у тому, що судова система вражена корупцією. Проте останнім часом, додав Рябошапка, з’явилася практика Верховного Суду, який почав відмовляти колишнім прокурорам у поновленні на посадах. І зацитував постанову Верховного Суду від 29 вересня 2021 року): «…запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України, дійсно, певною мірою є втручанням у приватне життя особи прокурора в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак таке втручання в цьому разі прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України».

На думку Рябошапки, найбільшим прорахунком нинішнього керівництва Офісу генпрокурора є те, що так і не запрацювала Вища рада прокурорів. Адже сама концепція реформи прокуратури передбачала набагато більше і не обмежувалася переатестацією прокурорів. Сюди входили: діджиталізація кримінального судочинства, створення стандартів діяльності прокурорів, запуск служби для роботи з потерпілими злочинів, це і відкриття нових приймалень, у тому числі для роботи з викривачами; запуск Вищої ради прокурорів, що мала замінити кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів (її робота була зупинена на два роки, але наприкінці вересня 2021 року відбулось переформатування старого органу, який сформували з прокурорів, вчених і суддів у відставці – «Главком»).

«Згідно з реформою, більшість крісел у Вищій раді мали отримати не прокурори, а представники громадянського суспільства, адвокати. Чим важливий цей орган? Якщо його не контролює генеральний прокурор, то він не має впливу на незаконне звільнення своїх підлеглих. Якби сьогодні діяла б Вища рада прокурорів, то жоден із заступників генпрокурора не дав би вказівки підлеглим, умовно, завести кримінальну справу на Гео Лероса за середній палець. Натомість відновлена кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів – це постсовок, підконтрольний генпрокурору і, зрозуміло, що цей орган не захищатиме рядових прокурорів», – пояснив головну проблему Рябошапка.

В розмові з «Главкомом» колишній генпрокурор заявив, що в органах прокуратури «нині твориться беззаконня, справи знову продаються, у багатьох випадках прокуратура перейшла на комерційні рейки, які працювали до вересня 2019 року».

Як бачимо, втручання кожної нової влади з її «правильними» реформаторськими ідеями зробило колись потужний правоохоронний орган слабшим. Це визнають навіть люстровані прокурори, котрі, вигравши мільйонні компенсації, не спішать йти на атестацію в оновлений правоохоронний орган, оскільки «не розуміють, на що нині впливає прокурор». При Пшонці всім їм точно було краще…

Віталій Тараненко, «Главком»