«Турецька газова суміш». Як Ердоган допомагає Путіну

Росія активно використовує схеми обходу санкцій для постачання своїх енергоносіїв до Європи.

Одна з таких схем реалізується у партнерстві з Туреччиною: вона передбачає «відмивання» на її території російського газу і просування його в Європу вже під виглядом «турецької газової суміші».

Про те, як організована ця схема, хто у ній бере участь, чи можна їй протидіяти і, чи може Європа взагалі відмовитись від російських енергоносіїв, «Главком» поспілкувався з директором Програми з енергетики та клімату у болгарському Центрі дослідження демократії Мартіном Владіміровим.

У своїй статті для Politico ви пишете, що «Європа не може відвертати погляд, коли «Газпром» намагається відмити експорт російського газу». Як саме він його «відмиває»? 

За такою ж схемою, яка реалізується й щодо російської нафти. Чи відомо вам, що принаймні 20% палива в Європі є російським? Але воно не потрапляє туди напряму, а через треті країни, як от Туреччину, Єгипет, Туніс, тощо.

І Брюссель зараз не може припинити його імпорт, адже в європейському законодавстві є лазівки, а точніше відсутність положень, в яких би говорилось, що європейські споживачі не можуть імпортувати паливо з третіх країн.

Це значить, що після переробки російської нафти, чи її проходження через інший порт перешкодити її потраплянню в Європу стає практично неможливо. Те саме росіяни зараз намагаються робити зі своїм трубопровідним газом. Це дає їм можливість уникнути санкцій і зберегти свою частку на європейських газових ринках.

Хто є партнером Росії у цій схемі з відмивання газу?

Насамперед Туреччина. Те, що вона наразі намагається робити, – це пропускати якомога більше російського газу через свою газотранспортну систему і експортувати його до Європи під виглядом «турецької газової суміші».

Кінцева мета таких кроків Анкари – забезпечити Москві можливість повністю відмовитись від української ГТС і перенести до Туреччини всі об’єми газу, які зараз проходять через Україну.

20% палива в Європі є російським. Воно потрапляє туди через треті країни: Туреччину, Єгипет, Туніс…

Але однієї Туреччини у цій схемі буде замало, адже треба, щоб цей газ якось потрапляв до Європи. І єдиним вікном в Європу для відмитого у Туреччині російського газу є Болгарія...

Правильно. Щоб транспортувати російський газ з Туреччини в Європу потрібно використовувати болгарську інфраструктуру. Наразі для цього є два маршрути: один – це європейське продовження «Турецького потоку» (у Болгарії його ще називають «Балканський потік»), другий – це «Трансбалканський газопровід» у реверсному режимі. Перший наразі повністю заповнений і по ньому, відповідно до раніше ухвалених угод, експортується виключно російський газ. Другий зараз порожній.

Однак, на основі раніше підписаного щодо нього контракту між «Газпромом» і «Булгартрансгазом», точка входу в цей газопровід «Странджа 1» є на 100% зарезервованою російським газовим монополістом до 2030 року. Крім того, на початку 2023 року «Булгаргаз» уклав з турецькою «Боташ» угоду, яка дає туркам ексклюзивну можливість продавати свій газ через Болгарію використовуючи цю точку входу «Странджа 1». Ці дві угоди дозволяють «Газпрому» максимального завантажувати болгарську ГТС і експортувати додатковий російський газ під виглядом «турецької суміші» на північ до Румунії й далі до Молдови, України, а також Угорщини та Словаччини.

Але ж потужності «Трансбалканського газопроводу» розглядаються як складова частина «Вертикального газового коридору», який реалізується за підтримки ЄС і має стати для нього ще одною альтернативою російському газу?

Так, справді, вся ідея так званого Вертикального газового коридору ще з 2016 року полягала в тому, що потужності «Трансбалканського газопроводу» будуть використовуватись для реверсних поставок неросійського газу зі Середземного моря на північ через Болгарію і Румунію. Однак наразі все має такий вигляд, що якщо «Вертикальний газовий коридор» й буде побудований – адже над ним мало працюють, хіба що у Болгарії – по ньому буде проходити російський газ. Тому що на сьогодні він дешевший за скраплений, який постачають до Європи ті ж американці. Тобто, на практиці виходить так, що ми будуємо інфраструктуру, якою у перспективі буде користуватися «Газпром» для транспортування в Європу свого газу під виглядом «турецької суміші».

Чи може Євросоюз якось протидіяти цій російсько-турецькій схемі?

Є декілька варіантів. ЄС міг би спочатку визнати цю угоду між «Булгаргазом» і «Боташ» незаконною.

Адже вона відверто порушує європейське антимонопольне законодавство, оскільки дає повноваження продавати газ лише одній компанії, яка, крім того, ще й не з ЄС. Зараз, до речі, щодо угоди триває розслідування у Генеральному директораті Єврокомісії з питань конкуренції.

Інше, що можна було б зробити, це прийняти рішення, що кожна угода з купівлі газу з Туреччини буде розглядатися як така, що постачає російський газ, поки не будуть представлені документи, які підтверджують на 100%, що це не російський газ.

Є ще один варіант: оподатковувати весь російський газ, адже Росія зараз сильно демпінгує і у такий нечесний спосіб нейтралізує своїх конкурентів.

Однак таке рішення має прийматись на рівні всього ЄС, щоб компанії, які купують російський газ, почали віддавати перевагу його альтернативі: СПГ чи якомусь іншому. 

Греки найбільше «відмивають» російські енергоресурси

Гаразд, чому досі не було застосовано бодай одне з перерахованого?

ЄС у нинішньому інституційному форматі, на жаль, не може це зробити. Наразі розслідування та перевірки цілком залежать від волі самих країн-членів. А вони не хочуть і не будуть цього робити. Та й американці тут трохи «підкачали»…

Як саме?

Вони не скористалися ситуацією і не заповнили європейський ринок своїм дешевим СПГ. Справа у тому, що вони продають в Європу досить багато газу, але дорого – з надбавкою до середньоєвропейської ціни. І як ви думаєте, європейські споживачі радіють від цього? Звичайно, що вони будуть купувати російський газ, бо той дешевший. А треба, щоб, наприклад, адміністрація президента США заохотила американські компанії зменшити ціни на газ для Європи до рівня нижче середнього. Вони можуть собі це дозволити, адже американський газ видобувається за цінами приблизно у сім-вісім разів нижчими, ніж ціна на фондовій біржі в Європі.

Так, витрати на транспортування немалі, але це все одно невелика частка від кінцевої ціни. Але американські трейдери не хочуть позбуватись своїх надприбутків. Сьогодні вони кажуть: «Якщо ми не можемо продавати в Європу за ціною, яку хочемо, ми експортуватимемо цей газ до Азії – у Китай, Японію, Корею.

Ці азійські країни такі голодні до газу, що купуватимуть у нас все». Тому Байдену і його адміністрації слід було б придумати механізм, за яким би американські експортери були зацікавлені продавати Європі газ за зниженими цінами. Можна було б їм, наприклад, запропонувати податкові пільги, якусь одноразову субсидію або щось, що їм би компенсувало їх «втрати».

Інше, що могли б зробити США, – накласти санкції на «Турецький потік». Адже без таких санкцій Євросоюз сам не може заборонити російський газ. Тому що в ЄС санкції вводяться одноголосно, а такі країни як Словаччина, Австрія та Угорщина точно проголосують проти. Тож санкції мають надходити ззовні – з США. І тоді країни Євросоюзу просто не матимуть іншого вибору, окрім як їх виконувати.

Але цього, на жаль, зроблено не було…

Так, і це проблема демократів. Вони намагаються всім догодити. У нас у регіоні найбільше догоджають грекам, які найбільше «відмивають» російські енергоресурси. До речі, коли Україна минулого року внесла грецькі компанії до чорного списку, американці відразу натиснули на вашу владу і змусили їх звідти виключити. Це говорить про те, наскільки впливовими є грецькі лобісти у Вашингтоні. Як результат, Греція надалі продовжує імпортувати з Росії великі обсяги нафти і газу.

І як тоді, з огляду на все сказане, трактувати заявлене бажання Євросоюзу відмовитись до 2027 року від російських енергоносіїв?

Ну, це більше бажання, орієнтир. Воно не закріплене на законодавчому рівні і не має імперативного характеру. Наразі малоймовірно, що Євросоюз зможе до 2027 року відмовитись від поставок з Росії. І це буде наслідком того, що європейці насправді не працюють серйозно над цією метою. Вони кажуть: «Раніше російського газу було багато, а зараз значно менше. Значить ми зробили свою роботу». Але це насправді видавання бажаного за дійсне.

Ігор Федик, «Главком»