«Укроборонпром» після Свинарчуків. Що змінилось за перший рік Зеленського

«Укроборонпром» завжди мав сумнівну репутацію. Концерн, створений у результаті адміністративної реформи 2010 року президентським указом Віктора Януковича, чи не одразу став державою в державі. Від самого початку своєї діяльності він був зорієнтований переважно  на ремонт старої радянської техніки та закупівлі, які продукували один скандал за іншим (зокрема,  непотрібних армії старих британських машин Saxon). При цьому амбітні плани – від створення українського бойового літака до формування в концерні аналогу американського управління з розвитку технологій Darpa – досі залишаються амбітними планами.  

Наприкінці лютого 2019 року, якраз у розпал президентської кампанії,  журналісти Bihus.info в кількох частинах опублікували журналістське розслідування про низку можливих корупційних схем та зловживань в «Укроборонпромі». Цей скандал одразу наситився політичним підтекстом. Бо мова йшла про нібито причетність сина тодішнього першого заступника секретаря Ради національної безпеки та оборони України Олега Гладковського (колишнє прізвище Свинарчук) до військових закупівель. Попри те, що справа досі не передана до суду, оскільки доказова база обвинувачення Гладковських не зібрана, у «мутній воді» скандалу потонула частина рейтингу тодішнього президента Петра Порошенка. Володимир Зеленський як міг використовував цей скандал проти свого головного конкурента. 

Та чи змінилася ситуація в «Укроборонпромі» за рік правління нового президента? 

1 вересня минулого року на посаду гендиректора держконцерну призначили колишнього міністра економіки та торгівлі Айвараса Абромавічуса. Сам концерн переживав не найкращі часи – заборгованість із заробітної плати у 1,1 млрд грн, проблеми виконання держоборонзамовлення, дилема щодо продажу славнозвісного підприємства «Мотор Січ» та перебування деяких підприємств у стані банкрутства. 

«Укроборонпром» у ролі цапа-відбувайла?

Плани нового керівництва виглядали амбіційними: аудит, корпоратизація, акціонування, приватизація та вдале виконання державного оборонного замовлення. Новий гендиректор не приховував, що його бажання – зробити з «Укроборонпрому» успішний бізнес, при цьому питання переозброєння на порядку денному на самому початку не стояло.  

Але не все сталося, як гадалося…

Провести Аудит, який було представлено як ключовий елемент майбутніх змін, виявилося не так вже й просто. Доступ до державної таємниці, процедурні питання, проблема якості аудиторів та й… вже наявний аудит Маккензі від 2012 року. Тож насправді аудит не міг бути панацеєю. І, очевидно, що уже й не буде. Тепер, як кажуть в самому концерні, новий аудит триватиме близько двох років. 

Поки один із заступників гендиректора держконцерну Роман Бондар напрацьовує бачення розвитку. Зокрема, готується презентація, в якій, як вже відомо, основною ідеєю буде корпоратизація зі ста відсотками власності держави. 

У 2019 році колишній гендиректор концерну Павло Букін зазначив, що з 97 підприємств, що входять у держконцерн «Укроборонпром», відносно ефективно працюють лише 55. «Аудит Маккензі 2012 року показав, що тільки 10 підприємств концерну розвиваються. Сьогодні додалися ще близько 10, задіяних в оборонному замовленні», - уточняв він. Вже тоді виникло питання, чи потрібен державний концерн для управління 20 успішними підприємствами?  

Державне оборонне замовлення-2020. «Укроборонпром» і нині продовжує займатися переважно тими проєктами, які вже існують. Попри війну, в часи, коли в Україну ще не зайшла пандемія коронавірусу, керівництво військового відомства фактично провалило військове держзамовлення-2020. Поки його намагалися перекроїти у Раді національної безпеки і оборони та у профільному комітеті парламенту, Україна повністю переключилася на проблему Covid-19. У результаті навіть на середину квітня жодного контракту в межах державного оборонного замовлення-2020 не укладено. Лише деякі з підприємств «виїжджають» за рахунок перерозподілу минулорічних коштів. Значна частина виробництв скоріше вмирає, ніж живе. 

Ось як оцінює ситуацію директор Науково-виробничого комплексу «Іскра», одного з найбільш успішних підприємств концерну, Юрій Пащенко: «Насправді, це найгірший сценарій з усіх можливих. Це не просто затримка. На чотири місяці всі виробничі потужності оборонної промисловості були не задіяні належним чином. Добре, якщо у когось були перехідні контракти, і авансування в кінці 2019 року... Для «Іскри» такі перехідні контракти були, але і вони, швидше за все, є через абсолютно незадовільне фінансування у 2019 році. Міністерство оборони було вимушено їх перенести, оскільки їх не фінансували у минулому році. Запуску нової техніки під план 2020 року протягом чотирьох місяців не проводилося. До того ж, відсутність коштів і ніякого авансування. Тому говорити про те, що оборонне замовлення-2020 буде виконано пристойно або з плановими параметрами – пуста розмова! Тому що чотири місяці із 12 вже випали. Деякі підприємства змушені були піти в чотиримісячний простій, а це - чисті збитки». 

Трансформація «Укроборонпрому». Колишній гендиректор Павло Букін вбачав кінцевою метою створення галузевих акціонерних компаній, які можна буде підпорядкувати як центральному органу виконавчої влади, так і керуючій державній акціонерній холдинговій компанії. А підприємства вже тоді були структуровані в дивізіони: авіаційний, виробництва боєприпасів і високоточних озброєнь, бронетанковий, виробництва радіолокації (РЛС), морський.

Однак, вже у 2018 році виявилося, що трансформація держконцерну, як і загалом реформа ОПК країни, залежать не від керівництва «Укроборонпрому», а від того, чи створюватиме держава дієву модель управління «оборонкою». Поки що лише… збирається. 

27 лютого 2020 року Зеленський підписав указ №59, який багато хто назвав революційним. Його реалізація передбачала низку перетворень: 

• створення цільового Державного фонду розвитку оборонно-промислового комплексу  України,  
• створення агентства з розвитку оборонних технологій, 
• створення центрального органу виконавчої влади, відповідального за формування та забезпечення реалізації державної військово-промислової політики та функцій з управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі та розроблення стратегії військово-технічного співробітництва. 

Однак майже через два місяці після указу ознак його виконання не з’явилося. Офіційно призначений відповідальний за виконання указу секретар РНБО Олексій Данілов зберігає мовчання.  

Тим часом в «Укроборонпромі» фактично пішли по колу. Зокрема, є намір створити шість держкорпорацій: 

• ракетна
• авіаційна 
• радарних систем 
• морських систем 
• авіаремонту 
• бронетехніки. 

Усе це нагадує плани зразка 2018 року. Так само і з остаточним рішенням: питання надбудови, тобто самого «Укроборонпрому» виноситься на розгляд вищої ланки: чи то урядового органу, який ще не створено, чи то президента, який призначає гендиректора концерну (не зрозуміло, чому?) та не може відірватися від управління «Укроборонпромом».     

Але і тут нинішнє керівництво зіштовхується із тією ж проблемою, що й попереднє: усе впирається в законодавство. Без змін у закони «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» та «Про корпоратизацію підприємств» організувати роботу корпорацій практично неможливо. То ж, як і раніше, в «Укроборонпромі» моляться на парламентарів… 

Схожа ситуація і з «очищенням» держконцерну від баласту – підприємств із боргами та таких, які неспроможні долучитися до державного оборонного замовлення. Вони тягнуть на дно, оскільки лише 20 підприємств «Укроборонпрому» заробляють 90% прибутку. Ситуація не нова. Гендиректор Букін збирався передати два десятки підприємств до Фонду держмайна, нинішній менеджмент розширив кількість підприємств-вигнанців до 28: 21 - до Фонду держмайна, два - в Державне космічне агентство, а ще п’ять - ліквідувати. З решти компаній 38 складуть «ядро держкорпорацій», тоді як інші 50 пройдуть процедуру оздоровлення.

Пізніше з’явилася інформація про ліквідацію держконцерну, але заступник генерального директора ДК «Укроборонпром» з трансформації Роман Бондар пояснив: «Реформа передбачає, що протягом двох років Укроборонпром здійснюватиме роль «центру управління польотами» для трансформаційних процесів, виконуючи роль «повитухи» для створення галузевих холдингів, а питання майбутнього «Укроборонпрому» необхідно вирішувати після створення нових галузевих холдингів, а не до». Але по суті, ліквідація - це поки блеф і показ, що така версія існує. Тобто «ліквідація» концерну це поки одна з двох ідей, а рішення, за словами, заступника гендиректора з трансформації буде не раніше як через два роки. Другою ідеєю є збереження керівного центру, тобто модернізованого «Укроборонпрому». То ж плани ліквідації «Укроборонпрому» залишатимуться передчасними до моменту, коли почнуть самостійно працювати на ринку згадані держкорпорації. Але й тоді питання залежатиме від позиції президента та його оточення, що впливає на функціонування обороно-промислового комплексу.

Підготовка нових виробництв.  У цій площині держава вже допустила низку помилок. Держконцерн виявився тією структурою, яка реалізовувала ці помилки. Згідно з інформацією заступника гендиректора Мустафи Найєма, є принаймні п’ять величезних проєктів, на які було витрачено декілька мільярдів гривень, закуплено обладнання для нових виробництв за замовленням Міністерства економічного розвитку і торгівлі, підприємства отримали це обладнання, а замовлень від Міноборони на цю продукцію і досі немає. 

З джерел в концерні «Главкому» вдалося дізнатися, що із закупленого на три з лишком мільярди гривень, працює обладнання, на яке було витрачено 800 мільйонів. Хто винен: менеджери військового відомства чи Мінекономрозвитку? Відповіді сьогодні вже не знайти. Проблема знову «упирається» в координацію між відомствами.

Розвиток технологій. Треба згадати, що створення підрозділу для розвитку технологій в «Укроборонпромі» лобіював ще Роман Романов, який керував державним концерном з 2014 по 2018 роки. Хоча член наглядової ради концерну Ентоні Тетер (свого часу керував в США згаданою Darpa) був категорично проти цієї ідеї та вважав, що таку структуру треба створювати виключно в Кабінеті міністрів. 

За часів Букіна технологічну ділянку було винесено на майданчик університету «Київська Політехніка» (його ректор Михайло Згуровський був тоді головою наглядової ради концерну). Було проведено відкритий конкурс технологій. Напевно, це непогана ідея в ситуації, коли у держави немає ресурсів. Наприклад, за рахунок таких конкурсів було створено новий український безпілотник Spectator, який після модернізації і удосконалення в «Укроборонпромі» в 2019 році був прийнятий на озброєння Збройних Сил України. До речі, першим з вітчизняних безпілотників.   

Але питання про технологічний підрозділ – український аналог Darpa чи якийсь інший – досі залишається відкритим (хоча в президентському указі, як вже говорилося вище, передбачено створення агентства з розвитку технологій – в уряді). 

«Щодо створення Агентства з розвитку оборонних технологій… Фонд, який би дозволив нам реалізувати якісь новітні технології, дуже потрібен. Але поки що ми не знаємо, з яких грошей це буде виконуватися. І що стосується центрального органу виконавчої влади», - висловився один із нинішніх заступників гендиректора концерну Мустафа Найєм. 

А тим часом пафосні проєкти «Укроборонпрому», як, наприклад, презентована ще Романовим «Горлиця» («перший український ударний безпілотник») вкрився пилом десь на державному підприємстві «Антонов». А два приватних підприємства вже випробовують створені за власні обігові кошти нові ударні безпілотники. Отже, порівняння в сфері розвитку технологій точно не на користь держави… 

Військово-технічне співробітництво. Український Оборонно-промисловий комплекс і за часів війни залишається експортоорієнтованим. Мустафа Найєм каже: приблизно 70% йде на експорт, 30% - внутрішнє замовлення, тобто держави. «Щодо експорту. Ми маємо узгоджувати свій експорт з усіма органами, які є в країні. Ми погоджуємося на це, але є ситуації, коли навіть створений орган (Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю) приймає недієві рішення», - скаржиться Наєм. Але ще більше проблем через ту ж неузгодженість державних органів.

«У нас є продукти, які ми не можемо експортувати, хоча вони не задіяні в державному оборонному замовленні. Чому підприємство, що виробило конкретну продукцію, яку купують в Малайзії, Бірмі, Індії, Пакистані, не може її експортувати, якщо потреби нашої держави вже задоволені? Чому ми маємо з кимось узгоджувати це питання, якщо в державному-оборонному замовлені його немає? Чому підприємство не може цю продукцію експортувати, отримувати гроші, за ці обігові кошти робити нові дослідницько-конструкторські роботи, модернізувати техніку і поставляти в армію? Наприклад, у нас немає грошей на те, щоб доробити танк «Оплот», провести дослідно-конструкторські роботи, але підприємство, яке зараз може робити цю документацію, не може експортувати, бо йому не дають дозволу», – ілюструє ситуацію Найєм.

Висновок: держава створює перепони сама собі…

Все ж «Укроборонпром», який задекларував у 2019 році $700 млн, здобутих на світовому ринку озброєнь, має наміри заробити від збройного експорту близько $1 млрд цьогоріч. Про це каже профільний заступник генерального директора держконцерну з маркетингу та збуту Михайло Морозов. Він роз’яснює: в 2019 році держконцерн за фактом отримав від торгівлі зброєю менше ніж $700 млн, оскільки в цю суму включені й комерційні авіаційні перевезення державного підприємства «Антонов», а вони становлять майже $200 млн.

З інших джерел відомо, що концерн намагається «працювати» у тих країнах, де через санкції дискваліфікували Росію. Зокрема, в Індії. З вересня 2019-го по лютий 2020-го підприємства концерну уклали 33 контракти на поставку різної продукції військового призначення до Індії на суму близько $80 млн: запчастини, агрегати та комплектуючі до авіаційної та морської техніки. Але не все так добре, як здається на перший погляд. Зокрема, індійська сторона чомусь не визнає українських державних гарантій. 

Для владнання ситуації у лютому протокол потребував зустрічі двох міністрів оборони. Український глава оборонного відомства часу не знайшов. Поїхав до Індії гендиректор концерну та… ледве не втратив турецький ринок. Бо саме у цей час до Києва завітав президент Ердоган, який відверто висловився у розмові із Зеленським про невиконання деяких обіцянок…

Нині ситуація вирівнялася. Михайло Морозов запевнив, що питання створення спільного підприємства з турецькою стороною просувається. Йдеться про створення на території України виробництва ударних безпілотних авіаційних комплексів. Як очікується, 51%  цього підприємства належатиме турецькій стороні, але це буде спільне виробництво, і результати його можна буде використати для посилення Збройних сил України, а також, при необхідності, для постачання на ринки третіх країн. 

Крім того, як стверджує заступник гендиректора «Укроборонпрому», просувається і «дзеркальний проєкт» з турецькою стороною, а саме створення ліцензійного виробництва протитанкових ракетних комплексів Державного ККБ «Луч» на території Туреччини. 

Рік без Свинарчуків. Висновки

На жаль, попри запальні обіцянки нового керівництва України, держава не демонструє швидкості та раціональності у питаннях розвитку оборонної промисловості. ДК «Укроборонпром» як частина оборонно-промислового комплексу не зможе бути ефективно реформованим, якщо не відбуватиметься реформа усього оборонно-промислового комплексу. Для реальних змін потрібна оперативна реалізація указу президента №59, прийняття низки законодавчих актів, зміни підходів Міноборони до формування держоборонзамовлення та погодження експорту. Варто перенести центр управління до уряду, а президенту відмовитися від втручання у господарську структуру. І нарешті, варто визнати, що оборонна промисловість у першу чергу – це механізм переозброєнням українського війська, а не просто набір підприємств для бізнесових цілей.