Улюблений генерал президента. І це не Залужний
З початку війни генерал Сирський отримав нагород від президента удвічі більше ніж навіть Головнокомандувач ЗСУ
«Сьогодні командувач напрямку, генерал Сирський, об’їхав війська, які обороняються на підступах до Бахмута і Соледара. Він відзначив бійців нагородами за стійкість. На місці організовував кроки, які необхідні для зміцнення нашої оборони», – це уривок із вечірнього звернення президента і Верховного головнокомандувача Володимира Зеленського, оприлюдненого 8 січня 2023 року.
Прізвище командувача Сухопутних військ Збройних сил України, Героя України, генерал-полковника Олександра Сирського на устах не лише перших осіб держави. Із подачі Банкової іноземні журналісти все частіше цитують Сирського. Наприкінці минулого року впливовий журнал The Economist вийшов із публікацією «Володимир Зеленський та його генерали пояснюють, чому війна висить на волосині». Окрім генерала і головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, коментарі іноземним журналістам роздавав і генерал-полковник Олександр Сирський.
«Артилерія відіграє вирішальну роль у цій війні. Тому насправді все залежить від кількості припасів, і це в багатьох випадках визначає успіх битви», – зазначив Сирський.
Генерал Сирський також заявив The Economist, що не варто недооцінювати ворога. Адже він має дуже великий людський резерв. Сирський навів приклад, як російські новобранці, озброєні лише стрілецькою зброєю, успішно сповільнили українські атаки в Кремінній та Сватовому на Луганщині – хоч і осіння багнюка допомогла. За словами генерала, мобілізація також дозволила Росії частіше проводити ротацію своїх військових на фронті, даючи їм змогу відпочивати та відновлюватися.
Олександр Сирський – 57 років. Закінчив Московське вище загальновійськове командне училище, Академію Збройних сил України та Національну академію оборони України. Командував мотострілецьким взводом, а згодом мотострілецьким батальйоном 6-ї дивізії Національної гвардії України, був командиром полку цієї дивізії та командиром 72-ї окремої механізованої бригади. У 2013-му він став першим заступником начальника Головного командного центру ЗСУ і відповідав за співпрацю з НАТО.
Після російського вторгнення на сході України в 2014 році став начальником штабу антитерористичної операції (АТО) та був одним із командирів сил АТО під час боїв за Дебальцеве і Вуглегірськ. Командував групою «Барс», що здійснювала безпеку конвоїв із боєприпасами та прикривала вихід ЗСУ з Дебальцевого в лютому 2015-го.
Згодом Сирський очолив Об'єднаний оперативний штаб Збройних сил та керував усією Антитерористичною операцією на сході України. Від серпня 2019-го Сирський командує Сухопутними військами Збройних сил України.
Те, що саме Сирський є фаворитом влади, підтверджує і проста арифметика. Під час підготовки публікації про державні нагороди, вручені президентом минулого року, «Главком» з’ясував: глава держави нагороджував воєначальника Сирського значно частіше, ніж головнокомандувача ЗСУ.
Сухі факти. Залужного президент відзначав двічі і фактично лише на самому початку повномасштабної загарбницької агресії Росії.
4 березня 2022 року Зеленський присвоїв головнокомандувачу ЗСУ військове звання генерала. Нагадаємо, що з кінця липня 2021-го Залужний став біля керма Збройних Сил України, замінивши Руслана Хомчака.
Вдруге президент відзначив Залужного 6 травня. Тоді Володимир Зеленський присвоїв головнокомандувачу ЗСУ відзнаку президента «Хрест бойових заслуг». Це нова нагорода, заснована під час війни, «за видатну особисту хоробрість та відвагу або видатний геройський вчинок під час виконання бойового завдання, або видатні успіхи в управлінні військами під час ведення воєнних (бойових) дій».
У той же час кількість нагород воєнного часу у генерала Сирського значно більша.
18 березня генерал Олександр Сирський отримав з рук президента орден Богдана Хмельницького II ступеня. Своє рішення Зеленський пояснив так: Сирський керує обороною Києва; завдяки його професійним та мужнім діям ворог зазнав значних втрат, вдалося звільнити понад 30 населених пунктів на Київщині.
Зауважимо, що орден Богдана Хмельницького має три ступені і вручається за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України. У 2015 році тодішній президент Петро Порошенко нагородив Сирського орден Богдана Хмельницького III ступеня.
А вже 5 квітня генерал-полковник Сирський удостоївся найвищої держнагороди – звання Герой України із врученням ордену «Золота Зірка». Пресслужба президента ще раз наголосила: завдяки військовій майстерності Сирського та підпорядкованими йому військами було зупинено російську навалу.
Через два місяці після Залужного «Хрест бойових заслуг» отримав і Олександр Сирський. Що прикметно: публічне відзначення нагородженого відбулося у стінах парламенту, в День Української Державності – на очах усього політичного бомонду країни.
11 грудня генерал Сирський став повним лицарем ордену Богдана Хмельницького. Зеленський присвоїв йому орден першого ступеня.
Зважаючи на успіхи української армії, такий «парад нагород», важко назвати безпідставним. Проте згодом у цій історії з’явився політичний підтекст. Наприкінці літа 2022 року деякі ЗМІ, наближені до Банкової, раптово почали закидати у суспільний дискурс тему ймовірної заміни головнокомандувача армії. «…Прізвище можливого наступника Залужного так само викликало повагу. Мова про командувача Сухопутних військ генерала Сирського. Після виграної під його керівництвом битви за Київ, навряд чи його кандидатура в когось викличе питання», – гадали на кавовій гущі журналісти.
При цьому свіжі світлини зі звільненої Харківщини у середині вересня, на яких президент Зеленський і генерал Сирський інспектують деокуповані території, лише додавали інтриги.
Та попри усі медійні спекуляції анонсована кадрова інтрига так і не реалізувалася у 2022 році. І цьому теж можна знайти пояснення. Генерал Валерій Залужний має солідну підтримку з боку союзників, передовсім Заходу. А його поява на обкладинці впливового американського журналу Time у вересні 2022 року зайвий раз показала Банковій, чиї воєнні заслуги цінують союзники.
Поважне видання назвало «обличчям війни» саме генерала Валерія Залужного та президента Володимира Зеленського. «Важко передбачити, куди піде війна і яку роль у підсумку зіграє Залужний. Але, мабуть, уперше тепер здається можливим, що армія, якою він командує, здобуде перемогу», – прогнозує Time.
У цій же публікації радник Офісу президента Олексій Арестович спростував будь-які інсинуації по лінії Зеленський-Залужний. За його словами, «так званий конфлікт із Залужним був придуманий нашою опозицією від початку до кінця».
Але, як говорить приказка, диму без вогню не буває…
Варто лише звернути увагу, що всі дії генерала Валерія Залужного – під особливим контролем Банкової. Зокрема, це доводять спільні телефонні розмови керівника Офісу президент Андрія Єрмака і Залужного з радником президента США з питань національної безпеки Джейкобом Салліваном і головою Об’єднаного комітету начальників штабів генералом Марком Міллі. У 2022 році таких бесід відбулося, щонайменше, десять і всі – чомусь у кабінеті Єрмака, сфера впливу якого давно вийшла поза межі Конституції.
Також варто згадати гучний конфлікт, що трапився між Зеленським і Залужним на початку липня 2022-го. Головком звернувся до громадян через соцмережі: призовники та військовозобов’язані, які планують виїзд за межі своїх районів та областей, у воєнний час мають брати дозволи у територіальних центрах комплектування.
Реакція Зеленського була миттєвою. Він зажадав негайних пояснень від міністра оборони, начальника Генштабу і Головнокомандувача ЗСУ щодо «затвердження порядку отримання якихось дозволів». Глава держави невипадково вжив слово «якихось», чим поставив під сумнів правильність рішення військового керівництва.
«Прошу Генеральний штаб надалі не ухвалювати без мене подібних рішень», – категоричним був Зеленський.
Зрештою, наступного дня начальник Генерального штабу ЗСУ скасував документ, який cильно розлютив президента. Однак у генерала Залужного все ж залишився неприємний осад. Про це він згадав у дописі на Facebook: через різночитання спірного документу відбулася дискредитація Збройних Сил України та військово-політичного керівництва держави.
Примітно також і те, що на відміну від Сирського, Офіс неохоче бере Залужного у знакові поїздки на фронт у супроводі преси. Проте це аж ніяк не впливає на впізнаваність Головнокомандувача ЗСУ у суспільстві.
Навпаки – графіті з його зображенням та підписом «З Нами Бог і отаман Залужний» почали з’являтися там, де нині найбільше гаряче, – у Бахмуті Донецької області…
Віталій Тараненко, «Главком»
Читайте також: