Вирішальна зима для Путіна. Найстрашніше попереду?

Крайні праві та ультраліві європейські політики, які часто ретранслюють меседжі Москви, стверджують, що антиросійські санкції неефективні та шкодять лише європейцям. Лідер французьких ультраправих Марін Ле Пен назвала санкції «повністю марними і такими, що лише змушують європейців страждати». У Німеччині таких поглядів дотримуються не лише «Права Альтернатива для Німеччини», а й представники Лівої партії, такі як Сахра Вагенкнехт, пише Foreign Policy. «Санкції не шкодять Росії –  тільки нам», – сказала вона нещодавно. На думку противників антиросійських санкцій, РФ зараз «процвітає в умовах захмарних цін на енергоносії», при тому що зупинити Путіна так і не вдалося, а значить санкції провалилися.

Цей наратив просувається в інтересах Кремля, оскільки Путін робить ставку на те, що незабаром європейці відчують втому від санкцій. Разом із тим, об’єктивний аналіз демонструє: люди, які стверджують, що санкції неефективні, помиляються. Лише за дев’ять місяців після введення першого пакету санкцій через вторгнення Росії в Україну, вони вже дуже впливають на здатність Москви вести війну. І це лише початок, адже санкції проти Росії – це скоріше марафон, ніж спринт, і з часом їхня ефективність лише зростатиме.

Лідерка французьких ультраправих Марін Ле Пен наполягає, що антиросійські санкції шкодять лише країнам Євросоюзу

фото: DW

Яку мету переслідують антиросійські санкції

Можна припустити, що дискусії щодо неефективності санкцій виникають через відсутність оголошених конкретних цілей, які вони переслідують. Країни Заходу ніколи не збиралися використовувати санкції, щоби змусити Путіна піти з України. Вони знають: Путін вважає, що він веде війну за виживання Росії проти декадентського Заходу.

Провокувати зміну режиму у Москві також не є метою: санкції проти Куби, Північної Кореї та Сирії показують, що це ніколи не працює і немає підстав вважати, що гіпотетичний наступник Путіна змінить курс щодо України.

Спровокувати крах російської економіки у стилі Венесуели також не є метою: це неможливо, коли йдеться про 11-ту за величиною економіку світу. До того ж, крах Росії, швидше за все, призведе до рецесії світової економіки через різке припинення російського експорту багатьох товарів, включаючи зерно, добрива, та метали.

Тоді які ж цілі західних санкцій проти Росії? Вони ніколи не були сформульовані чітко. Проаналізувавши пакети санкцій, запроваджені Сполученими Штатами, Європейським Союзом та їхніми союзниками, можна сформулювати три мети. По-перше, західні країни надсилають Кремлю потужний сигнал рішучості та єдності. По-друге, держави, які вводять санкції, хочуть знизити здатність Росії до ведення війни. По-третє, західні демократії роблять ставку на те, що санкції повільно придушать російську економіку і, зокрема, енергетичний сектор країни.

Якщо дивитися з точки зору цих критеріїв, санкції однозначно працюють.

Меседж Кремлю про те, що США та Європа підтримують Україну – надісланий, і він чіткий і зрозумілий. Трансатлантична співпраця щодо санкцій виявилася міцною за останні дев’ять місяців, лише з кількома розбіжностями між Вашингтоном та європейськими столицями. Це перекреслило очікування Путіна, що Захід буде слабким і роз’єднаним, і очевидно, що він був здивований швидкістю та масштабом вжитих заходів. Сполученим Штатам та ЄС знадобилося всього лише кілька тижнів, щоби накласти обмеження на тисячі росіян і компаній з РФ, відключити кілька російських банків від системи міжнародних грошових переказів SWIFT і заморозити половину резервів російського центрального банку.

Надіслати дипломатичне повідомлення –  хороший початок, але набагато важливіше – знизити здатність Росії вести війну. Тут санкції також працюють. Попри заяви Кремля про протилежне, вони призвели до глибокої рецесії російської економіки. Кремль перестав афішувати свою економічну статистику. Тим не менш, навіть скромні наявні дані малюють похмуру картину. У жовтні ВВП Росії був на 4,4% нижчим, ніж за той самий місяць 2021 року. Промислове виробництво, включаючи видобуток нафти та газу, майже на 3% нижчим, ніж у жовтні минулого року.

Справи у Росії не йдуть на краще. Ймовірно, вони погіршилися після початку мобілізації, оголошеної 21 вересня.

Майже усі сучасні напівпровідники, які використовуються в електронному та військовому спорядженні, виготовляються за технологіями американських компаній. Вашингтон запровадив експортний контроль, який обмежує доступ Росії до мікрочіпів. Для Москви це нагальна проблема, адже російські ракети потребують напівпровідників, які країна не може виробити сама. Зіткнувшись з 90% падіння імпорту мікрочіпів, Кремль несамовито намагається налагодити мережі контрабанди, але цього буде недостатньо, щоби Росія поповнювала свої ракетні запаси, особливо якщо війна не припиниться у найближчі місяці.

Найцікавіше – попереду?

Кремль усвідомлює, що на карту поставлена соціальна стабільність Росії. Путін бачить громадське невдоволення як загрозу своєму виживанню і, можливо, має рацію.

Найближчими місяцями Москві потрібно буде розв’язати складне рівняння: профінансувати війну в Україні, не зменшивши при цьому соціальні виплати, аби уникнути заворушень. У Кремля досі є певні резерви, зокрема, з державного резервного фонду. Однак будь-які запаси колись вичерпаються, якщо їх не поповнювати.

Головний економіст Державного департаменту США Емілі Бланшар наголошує: передбачити, коли саме західні санкції завдадуть російській економіці значних руйнувань важко, однак це обов’язково станеться. За її словами, у 2030 році російська економіка буде принаймні на 20% меншою, ніж була би, якби Путін не почав повномасштабне вторгнення.

Основними причинами економічного спаду Росії буде вплив санкцій і скорочення експорту, тоді як очікується, що імпорт буде вищим, ніж у 2022 році. Інфляція також відіграє свою роль: її рівень у Росії різко зросте до кінця поточного року і досягне майже 14%, пише Express.co.uk.

Ціни на енергоносії падають. 5 грудня набуло чинності ембарго на морські постачання російської нафти до країн ЄС. Також запроваджуються стеля цін на нафту з РФ на рівні $60 за барель, таке рішення ухвалили Європейський Союз, G7 та Австралія. Крім того, Росія вистрілила собі у ногу, перекривши більшу частину газових кранів у Європу. Переорієнтація експорту газу до Китаю займе багато років, і крім того, нова інфраструктура потребує значних інвестицій. Час грає на боці Китаю, його лідер знає, що зможе отримати  дедалі більше фінансових поступок від Кремля.

До того ж, США та ЄС можуть запроваджувати нові санкції. Вашингтон і Брюссель можуть відключити усі російські банки від SWIFT, що призведе до фінансової ізоляції країни. І найпотужніший варіант – це вторинні санкції США, які змусять усі компанії, іноземні чи національні, вибирати між ринками Росії та США. Тож найгірше для Кремля, ймовірно, ще попереду.

Ця зима є вирішальною для Путіна, адже якщо він не зможе досягти успіхів у зимовій кампанії в Україні і не стабілізує російську економіку, він ризикує втратити підтримку у суспільстві, пише Express.co.uk.

За прогнозами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Росія є єдиною країною G20 (а вона формально поки що належить до «Великої двадцятки»), чия економіка скоротиться наступного року, причому ВВП, за прогнозами, впаде на 0,4% у 2023 році, перш ніж зрости лише на 0,2% у 2024 році.

Наталія Сокирчук, «Главком»

При підготовці матеріалу використовувалися матеріали Foreign Policy та Express.co.uk