В Україні зникли 10 тисяч американських аптечок. Історія шахрайства, яке розслідує ФБР

В Україні – черговий гучний скандал з гуманітарною допомогою. Ця неприглядна історія сталася ще восени минулого року, але зараз у всіх подробицях спливла на поверхню. Особливої пікантності скандалу додає той факт, що у зникнення вантажу, який був призначений для військових, виявилась вплутана Львівська військова обладміністрація. Цю справу вже розслідує американське ФБР. Вона може стати ударом по репутації України, як великого «гуляй-поля» для різноманітних шахрайських оборудок, де може «загубитися» все, що завгодно.

Йдеться про партію з 10 тисяч тактичних аптечок IFAK (Individual First Aid Kit) загальною вартістю 33,6 млн грн, яка не доїхала до адресата. Великий контейнер з аптечками, протигазами, спальними мішками, зимовою формою і взуттям був направлений до України фондом Злучений український американський допомоговий комітет (ЗУАДК) ще 14 жовтня минулого року. Отримати вантаж мали партнери американців в Україні – «Центр волонтерства та захисту», але допомога по дорозі десь випарувалася. Проте не вся – 8 листопада благодійники зі здивуванням побачили пресреліз Львівської обласної військової адміністрації, де було вказано, що їхня військова допомога вже роздана військовим. Причому серед цієї допомоги не виявилося найдорожчої її частини – аптечок. Акти прийому-передачі вантажу в обладміністрації, попри обіцянки, не надали.

Власне розслідування, яке намагалися провести донори з українськими партнерами, тільки ще більше їх заплутало. Виявилося, що вантаж, який був зареєстрований польською митницею, за твердженням українських митників, до України ніколи не заїжджав. Те, що частина речей з нього опинилася у розпорядженні ОВА, можна пояснити лише розпломбуванням контейнера на кордоні. Але де поділася найкоштовніша його складова – досі загадка.

Благодійники з Допомогового комітету грішать на американку українського походження Лілію Тащук, яка з самого початку запропонувала їм оплату доставки цього контейнера в Україну. Вона представляла таку собі «Інтелігентну організацію», яка після розголосу цієї історії зникла з радарів. Всі спроби з’ясувати долю вантажу через обладміністрацію, яка несподівано взяла участь в його роздачі, були марними, хоча палети з тактичними аптечками були помічені на одному із львівських складів, який використовувався обласна влада.

Втім, згодом адміністрація від цього складу відхрестилася, а координаційний центр із питань надання гуманітарної допомоги обладміністрації, який раніше мав відношення до цього приміщення, виявився організацією-фантомом. Принаймні перший заступник голови Львівської обладміністрації Андрій Годик розповів виданню NGL.media, що адміністрація не мала з цим центром юридично оформленої співпраці.

У листопаді 2022 року керівники Допомогового комітету звернулися в українські та американські правоохоронні органи з вимогою з’ясувати, куди ж подівся вантаж на суму понад $1 млн. Звернувся до поліції та прокуратури і голова Львівської ОВА Максим Козицький, який запідозрив, що в цьому випадку може йтися про крадіжку гуманітарки. «Досі залишається відкритим питання, чи потрапляли аптечки на територію України і, якщо так, то що з ними сталося? Десять тисяч аптечок не могли просто розчинитися безслідно», – ставить очевидне питання губернатор. Слідство у цій справі триває й досі.

Американська сторона довго зберігала мовчання щодо цього випадку, аби, як вона сама зараз пояснює, не дискредитувати Україну з її й так неоднозначним корупційним іміджем на Заході. Але непробивний «глухар», який тягнеться ще з минулого року, вимусив Злучений український американський допомоговий комітет вийти з жорсткими заявами. Голова комітету Нестор Зарічний та керівник фонду «Центр волонтерства та захисту», який мав прийняти американський вантаж в Україні, бізнесмен Андрій Немировський вперше докладно розповіли «Главкому» свою версію подій та пояснили, які сліди в цій скандальній історії залишила Львівська обладміністрація.

Голова Допомогового комітету Нестор Зарічний: «Як тепер пояснювати людям в США, що нашій країні потрібна якась допомога?»

– З початком повномасштабної війни на нас навалилося багато роботи, – згадує голова ЗУАДК. – З лютого 2022-го до лютого 2023-го ми відправили до України 51 контейнер, а за минулий рік – 44. Ми самі шукали людей, яким передавали допомогу, старалися перевірити їхню репутацію, як саме вони працюють, шукали відгуки щодо них. І так вийшли на фонд, яким керує Андрій Немировський, та на пані Наталю Шелестак (членкиня фонду, депутатка Львівської міськради). Ми подивилися на їхню звітність, обсяги, якими вони займаються, і зрозуміли, що можемо з ними співпрацювати. Вони погодилися, і більшість наших контейнерів йшли прямо на цей фонд у Львові.

Щоб ви розуміли, відправка одного контейнера морським шляхом коштує в середньому від $8 до 10 тис. Це окрім того, що нам треба речі зібрати та спакувати. За 22-й рік я був в Україні чотири рази – і проблем не було, нас все задовольняло. Хоча за цей час ми вже трохи вичерпали свої фонди.

У жовтні минулого року до нас звернулася пані Лілія Тащук (американка українського походження – «Главком»). Вона сказала, що співпрацює з Львівською обласною військовою адміністрацією, яка має фонд, що може проплатити відправку наших контейнерів в Україну. А на ці зекономлені $8-10 тис. ми можемо закупити перев'язувальні матеріали, ліки, дуже багато корисних речей.

Компанія, яку представляла пані Тащук, брала на себе транспортування вантажу від нас, завантаження контейнера та його відправку. І відповідно пані Тащук мала нам надати всю інформацію про ці контейнери. Перші та інші контейнери пішли нормально, а щодо долі третього ми так досі нічого від неї не добились.

Ми вже мали певний графік перевезень та знали, за який час контейнери приблизно доходять до України. Працювала трекінг-компанія, яка нам звітувала про всі переміщення, і до того часу жодних проблем не було. А тут – просто тиша. Коли ми почали все з’ясовувати, то виявилося, що вантаж не одразу пішов на Польщу і звідти в Україну, а зробив гак через Голландію. Ну, можливо, так компанія намагалася зекономити гроші, підвантаживши контейнери на інший контейнеровоз.

Але поки ми чекали прибуття цього контейнера до України, виявилось, що він дійшов до Польщі, а от далі не пішов. Ми були в шоці. І тут нам присилають фотографію, що наші речі, які були в цьому контейнері, виставляють на виставці у військової обладміністрації. Тобто контейнер насправді прийшов, але не за призначенням.

І пані Наталія, і пан Андрій всіма шляхами пробували добитися, як таке сталося. Я мав телефонну розмову із заступником голови Львівської облради Юрієм Холодом і попросив перелік речей, які є в контейнері, передати у фонд Андрія Немировського. Пан Холод пообіцяв дати пояснення і до цього часу його нема.

Ще один момент. У цьому контейнері були протигази, які потім представили на виставці в адміністрації. До нас зверталися хлопці, які тоді стояли на Запорізькому напрямку, і сказали, що їх дуже обстрілюють фосфорними снарядами. Вони просили підкинути їм якусь кількість цих gas mask, тому що дійсно не витримували. Ми особисто з пані Мотрею (виконавча директорка ЗУАДК Мотря Бойко-Вотерс) їздили обирати ці маски і їх купляли. Коли Холод сказав, що ці маски їм подарувала одна ізраїльська компанія, то я відповів, що можу рахунок показати, скільки ми заплатили за ці маски. Він все зрозумів, і з того часу – тиша. І ніякої інформації щодо аптечок нема.

Було подано заяву до поліції, і, коли я був на початку грудня в Україні, то вже давав свідчення. Пані Мотря зі свого боку подала заяву до ФБР. Слідство ніби йде, але нам ніхто нічого не повідомляє, не присилає e-mail, хоча ми надали всю інформацію – де ми, хто ми, сидимо чекаємо. Ми ж є підзвітними і мусимо показувати нашим донорам, куди пішли їхні гроші, на що вони використовуються. Якщо, наприклад, ми відправляли речі до лікарень, то я приїжджав, наприклад, в Тернопільську обласну дорослу, обласну дитячу лікарні і дивився, що там стоять наші ліжка, монітори, є інструменти, які ми відправили. Тобто я можу робити фотографії і показувати нашим жертводавцям. А тут нема чого показувати.

А майже 10 тисяч аптечок – це 10 тисяч врятованих наших хлопців. Ми їх правильно комплектували – додавали туди ще запасні спеціальні САТ-турнікети, докупляли кровоспинні засоби. Тобто ці аптечки досить специфічні. Ми маємо їхній зразок, знаємо, хто їх виробляв і як. Їх могли розукомплектувати, і вони можуть спливти в магазинах, які перепродають такі речі. Знаєте, якби слідчі захотіли та проявили трошки ініціативи та робочої злості, вони б все знайшли.

Вміст однієї зі зниклих аптечок

Невже ви, м’яко кажучи, не новачок в цій справі, нічого не запідозрили в поведінці людей, які запропонували вам безкоштовну допомогу?

У принципі, нічого. Насправді тут, в Америці, всі українські ком’юніті у Вашингтоні, Філадельфії, Нью-Йорку один одного знають. Знають, хто в якому бізнесі, хто з ким працює, дітей своїх обговорюють. І коли хтось когось рекомендує, тим більше коли війна і всі українці дуже згуртувалися, а людина каже, що у неї є грант від військової обладміністрації… Може, і були якісь сумніви, але минулого року був просто шалений потік допомоги. Це після Нового року він впав конкретно, а до того часу ми були просто завалені роботою. До того ж, пані Тащук пообіцяла, що буде звітувати про все, і на початку за документами все проходило нормально.

Якщо ви кажете, що українське ком’юніті дуже тісне, то ви якось пробували вийти на пані Тащук і вимагати від неї пояснень? Можливо, через спільних знайомих.

Ми не можемо спілкуватися так, як в Україні звикли, тут трохи інакше закони працюють. Вона не відповідає на e-mail, не бере телефон, тут все треба робити через адвоката.

Ви восени зверталися до української поліції, чи були вже хоч якісь результати розслідування?

Були проведені обшуки, але нічого не знайшли. Один склад вже просто ліквідований, бо він був якийсь тимчасовий. Мені здається, Україна взагалі не була готова до прийому такої кількості речей, ніхто на такі обсяги не сподівався. Через те зараз іноді знаходиться купа взагалі ніде необлікованого.

У 2014 році, коли все тільки почалося, одразу виникла низка організацій, які хотіли допомагати і самостійно все відправляти. У 2015-му їх стало менше, а до 2019-20 рр. фактично знову лишилося дві-три старі організації, які давно тягнули цю лямку. Те саме відбулося в 2022-му – ніхто не слідкував, що везуть, куди везуть, хто приймає, все везли просто «в Україну». І багато таких організацій вже практично розчинилися. Тобто вони приймали товар, нікому не звітуючи, і після цього просто зникали. І зараз ще працюють такі організації, які також, думаю, скоро зникнуть.

Наш комітет завжди дотримувався такого принципу: ми даємо, але в будь-який час можемо прийти та подивитися, де воно є та як використовується. От просили у нас машини до лікарні. ОК, але питання – чи у вас є хірурги чи рентгенологи, які будуть на ній працювати? А не просто щось купити, щоб воно десь стояло, бо Америка може. І приватним клінікам ми не можемо нічого давати, навіть не думайте з нами говорити на ту тему. Але не всі дотримуються таких принципів.

А ви раніше пробували працювати та укладати договори безпосередньо з обладміністрацією? Бо вона все-таке має сприяння з самого верху, у неї, мабуть, є відпрацьована логістика.

Пробували, але все зупиняється на тому, що ви їм все дайте без права подивитися, що і куди далі пішло. Але ж це поле для корупції! Ми готові укладати договір, але покажіть нам всі ті речі. Наприклад, до нас звернулася Державна служба з надзвичайних ситуацій. Ми закупили для них два великі, важкі костюми для розміновування, два легкі костюми, навіть двох роботів їм купили. Але ми точно знали, що це все обліковано для порятунку наших хлопців, які займаються розмінуванням.

Та є й інші приклади: до нас звертались багато хлопців, яким потрібен був генератор, хоча у них в частині він був. Але його не давав командир зі штабу, бо медична частина перебуває ближче до лінії фронту і якщо її розбомблять, то потім постане проблема, як цей генератор списати. З одного боку, наша армія дуже добра, а з іншого – менталітет є проблемою. Українці, на жаль, дуже люблять дурити, жебрати і красти.

Або от до нас десь в березні-травні минулого року зверталося наше посольство з проханням перевести гроші на президентський фонд. Ми перевели $500 тис. і не вимагали жодної подяки. Просто скажіть нам – ці гроші були використані на медицину чи ще на щось. Але у відповідь – нічого. Тому я не знаю, як працювати з державними установами – там ігнор повний. Перевели гроші – і бувайте здорові.

Інші організації, які займаються гуманітарною допомогою Україні, зіштовхувалися з подібними вашій проблемами?

Може, й проблема в тому, що ці організації не діляться інформацією, тому що кожна не хоче показати своїх жертводавців. Але я не вірю, що не було зникнень речей, дивлячись на те, що там робиться. Та поки це, здається, перший такий скандал великий.

Насправді, тільки з початку року по травень, за даними митниці, зникло понад 600 гуманітарних вантажів.

Можливо, всі інші бояться за репутацію, але якщо в тебе вкрали не твої, а людські гроші, і ти мовчиш, то тільки стимулюєш подальші крадіжки.

Поліція нічого не розслідує, обладміністрація «морозиться», пані Лілія не бере слухавку… І як ви збираєтесь свій вантаж повертати? Якщо побачите, що він вже розійшовся по магазинах, що будете робити?

Це насправді такий крик, тому що ми просто в шоці від того, що нічого не робиться. Ми в шоці від тієї Лілії, яка перебуває тут, в США. Але в ще більшому шоці від того, що відбувається в Україні. Нащо тримати апарат прокуратури та поліції, аби вони просто з мене взяли свідчення, я поставив підписи і мені сказали: бувайте здорові, ми вам дамо знати? Вже більше, ніж пів року пройшло, і ні слуху, ні духу.

Думаю, коли піднявся такий галас навколо цих аптечок, їх могли десь сховати – може, хтось щось переховав, хтось якусь частину тихенько перепродав. Але ми ніколи не забудемо і не подаруємо нічого тим злодіям, аби вони й надалі крали. Ми, насправді, вичікували, бо не хотіли, щоб згадувалося, що в Україні зараз таке робиться. Американці нам приносили речі, давали гроші, чеки, і в той же час в Україні, де йде війна, крадуть. Це просто парадокс. Як тепер пояснювати людям, що нашій країні потрібна якась допомога? Зараз і так багато американців, до яких ми звертаємося, каже: так наш уряд вже надає допомогу і чималу. І їх теж можна зрозуміти.

А після цієї історії ви якось змінили свою гуманітарну роботу?

Працюємо, як працювали. Ми провели внутрішній аудит, зробили велику звірку. До того часу з компанією «Дніпро» (логістична компанія, яка надає послуги з доставки з США в низку країн), з якою ми працюємо, у нас не було збоїв. Вона досить відповідальна: ми бачили, як ті ж дорогі операційні ліжка вони упаковували і нам присилали фотографії, аби ми пересвідчилися, що вони не пошкодилися у дорозі. Ми тепер просто звузили коло тих, з ким співробітничаємо, – тільки з «Дніпром» і напряму.

Насправді 80% тих людей, які працюють в Америці зараз зі мною, вже не народилися в Україні. Вони просто відчувають себе українцями, тому що виховані в українській школі, в українському дусі. Ми всіх пережили – і Кучму, і Януковича, і далі це все будемо тягнути. Просто я б дуже хотів, аби була поставлена крапка в цій неприємній історії, бо це ж не тільки нас обдурили, а спаплюжили ім’я всієї України.

Я перепрошую, але за таких умов через кордон можуть потрапляти не аптечки, а «Луї Віттон», записаний як гуманітарка. І думаю, що так воно і відбувається. На кордоні стоять «тесли», які тільки і чекають, аби їх завезли. Це ж не заховаєш. Але при цьому наш контейнер за документами від поляків вийшов, а до України не дійшов. Хоча відстані там – 500-700 метрів. Чи можна в таке повірити?

Якщо ці зниклі аптечки раптом знайдуться на фронті, ви ж не будете вимагати їх назад?

По-перше, там же не тільки аптечки, по-друге, ми хочемо знати, хто ж їх туди довіз. Якщо вони дійсно на фронті, то дай Боже. Але варто перевірити, чи вони пішли туди задарма, у що я мало вірю, чи їх перепродали. Бо я вже десь у пабліках бачив оголошення, що якщо вас призивають, то купіть оце і оце, зокрема, й аптечки. Цим людям за старими законами треба рубати руки, бо вони наживаються на житті солдатів. Базар є базар, а допомога фронту – зовсім інша річ. Ці люди мають бути покарані серйозно, щоб іншим було зась.

Гуманітарка – на продаж

Як вже зазначалося, це далеко не перший випадок з гуманітарною допомогою, коли вона йде куди завгодно, тільки не туди, куди призначалася. Особливо гостро ця проблема постала в західних областях, які є першим «форпостом» на шляху гуманітарних вантажів з-за кордону. Тільки у Львівській області прогриміло кілька гучних історій за мотивами розкрадання допомоги.

Наприклад, у травні минулого року було затримано екскерівника управління інвестиційної політики Львівської обладміністрації і волонтера-головного редактора одного з інтернет-видань, яких підозрювали в продажі гуманітарки і спорядження для військових. У червні того ж року СБУ у Львівській області викрила масштабну схему розкрадання допомоги, на чолі якої стояв керівник одного з рекламних холдингів. Він отримував дозвільні документи від військової частини для безперешкодного перевезення амуніції через кордон, а потім замість безкоштовної передачі ЗСУ продавав її.

Навесні 2023 року у селі Убині на Львівщині були виявлені склади загальною площею 1,5 тис. м2, заповнені різноманітними товарами гуманітарної допомоги невстановленого походження. Як згодом з’ясували журналісти, за документами на цих складах серед консервів та побутової хімії могла бути навіть військова амуніція, виготовлена на замовлення Міністерства оборони.

І тепер – новий ребус, розгадка якого ще не добігла кінця.

Керівник «Центру волонтерства та захисту» Андрій Немировський: «Ми не хотіли дискредитувати Україну…»

– Для нас це було дуже неочікувано, тому що ми вже давно співпрацювали з обладміністрацією і все було чітко, – каже партнер Злученого українського американського допомогового комітету в Україні Андрій Немировський. – Виглядало це так: нам із Допомоговим комітетом за день-два дзвонили, ми контейнер отримували, все фотографували, скидали їм інвентаризаційні списки, після чого вони давали якісь свої вимоги щодо того, куди ця допомога має надходити. Бо допомогу Допомоговий комітет отримує не тільки збираючи донати, а й від американського уряду, від USAID, у яких постійно є свої вимоги. Насправді ми дуже мало перетиналися з Львівською ОВА в плані надання допомоги, тому що фокусувалися все-таки на прифронтових регіонах. Але коли перетинались, то жодних проблем не було.

Коли ці проблеми сталися, ми були впевнені, що дуже швидко це питання вирішимо, тому що досить тісно співпрацювали з ОВА – наші волонтери постійно виїжджали за гуманітарною допомогою через систему «Шлях». 24 лютого минулого року адміністрація нам навіть видала лист із запитом на гуманітарну допомогу, і буквально з 27 лютого фури для фронту вже приїжджали на наш склад. Ми тоді тільки в березні отримали 486 фур. І видавалося так, що з нашою співпрацею жодних проблем немає. Щодо цього контейнеру з аптечками ми просто хотіли отримати від них якісь акти на те, що вони вже роздали, і повернути те, що вони не встигли роздати. Нам же не принципово було, аби саме ми роздали допомогу, але треба було впевнитися, що вона пішла туди, куди мала піти. Коли ми не отримали ні актів, ні пояснень, ми намагалися з Допомоговим комітетом знайти правду, але поки що не вийшло. Коли ситуація отримала розголос, вже й слідчі активізувалися, і сподіваюся, що допомога знайдеться і вона ще не була продана.

А куди ця допомога з самого початку мала піти? Яким мав бути ланцюжок?

Ми співпрацюємо безпосередньо з отримувачем. Обов'язково отримуємо запит від державного органу, куди ця допомога йде і фокусуємося насамперед на фронтових зонах, де вона найбільше потрібна. Коли отримуємо запит, тоді актом прийому-передачі передаємо допомогу на цей державний орган, тобто вони обов'язково мають поставити цей вантаж на баланс і відзвітувати нам, куди він йде далі. Таким чином ми нівелюємо елемент корупції.

Волонтери, які не мають досвіду і хочуть всім допомогти, просто привозять все у лікарні чи військові частини, а потім дуже часто ці речі перепродаються або видаються небезкоштовно. Ми з таким вже стикалися, тому більше так не робимо ніколи.

Вже минуло багато часу і ви для себе зрозуміли, хто і з якими мотивами діяв у всій цій історії?

Можу тільки здогадуватись, але видається, що «Інтелігентна організація» – це шахраї, які хотіли цю допомогу вкрасти. Але щоб на себе не кликати біду, вони частину допомоги передали адміністрації, аби відзвітуватись перед американцями, а решту десь поділи. І всі докази про це говорять, бо найдорожчий вантаж з 9700 аптечок на $960 тис. ніхто не бачив, а той, що коштував $100 тис. з чимось, вони передали на військову адміністрацію.

Єдиний, хто бачив ці тактичні аптечки, – представник ЗУАДК Андрій Діда, який прийшов забирати на склад інший контейнер. Але йому сказали, що отримувач цих аптечок невідомий і їх не віддали. А вже орієнтовно за тиждень після цього візиту на тому складі нічого не було. ОВА взагалі відхрещується від цього складу і каже, що вони підписали меморандум з таким собі Олексієм Шевчуком (ексочільник координаційного штабу з питань надання гуманітарної допомоги Львівської ОВА). Коли я їздив до того Олексія і просив, аби він надав якісь факти, він у грубій формі мені відмовив і сказав, що це державна таємниця. Навіть певні погрози лунали в мій бік.

Так а куди ці аптечки могли подітися, на вашу думку? Це ж доволі специфічний товар, який мав оригінальну комплектацію.

Їх можна купити, як правило, через OLX чи через якісь благодійні фонди, які їх закуповують. Думаю, за весь цей час в Україну під мільйон тих аптечок мали б завезти. Вони були дуже унікальні на першому місяці війни, і це був найбільш стратегічний гуманітарний вантаж. Але зараз він вже не є унікальним, хоча і лишається необхідним та дефіцитним. Ми постійно моніторили OLX, аби знайти фотографії тих аптечок, бо ми знаємо їхній вигляд та що у них всередині, але, на жаль, поки що знайти не вийшло. Наскільки мені відомо, і правоохоронні органи пробували через цей канал шукати, чи вони десь в продажі з’явилися.

Скажіть чесно, ви ще вірите, що попри терміни, що минули, вдасться знайти кінці у цій неприємній історії? Вже більше, ніж пів року пройшло, як аптечки зникли.

Вірю, що все можна знайти у теперішньому діджиталізованому світі. Спочатку ми не хотіли дискредитувати Україну, тому що розуміємо: чим більше буде таких меседжів, тим менше буде довіри і менше допомоги буде надходити. І вирішили, що достатньо звернутись до правоохоронних органів, як в Америці, так і в Україні, які разом все-таки щось знайдуть. Коли цього не відбулося, довелося дати розголос, по-перше, аби дати поштовх справі, по-друге, щоб це більше не повторювалось. Можливо, цей вантаж і досі лежить десь на складі і чекає, доки все уляжеться. Ми ж маємо непогані зв'язки по всій Україні і просили, щоб нас повідомляли про появу великих партій, які захочуть продати.

Ви позиціонуєтесь як одна з найбільших організацій на ринку гуманітарки. А як він зараз взагалі працює, за якими принципами?

Ще до повномасштабного вторнення я був СЕО дуже великої дистриб’юторської компанії. Ми створили онлайн-платформу Power BI, через яку всі донори та правоохоронні органи могли слідкувати, що ми відправляємо. Вся звітність є в онлайні. Ми залучили в наглядову раду відомих людей і професійних аудиторів, аби вони нас перевіряли і давали свої висновки. Зараз ми співпрацюємо напряму з USAID, Євросоюзом, згідно з їхніми стандартами.

А є організації, які просто мають довіру якихось міжнародних партнерів або компаній, чи мають якихось друзів. І от там дуже часто бувають непорозуміння, іноді навіть несвідомі. Наприклад, люди вважають абсолютно нормальним, отримавши 100 тис. на ремонт чогось, доручити робити його свою компанію, свого кума, брата, свата. Дуже часто через це корупційні скандали виникають.

Можете окреслити приблизні обсяги допомоги, які через вас проходять?

Понад півтори тисяч фур вже надійшли. Зараз обсяги допомоги, звісно, зменшилися, але все одно вони системно надходять, і ми вже розуміємо критичні потреби, на яких фокусуємось.

Загалом на початку війни всюди були волонтери, всюди щось збиралось, але люди не мали підтримки, не могли тримати якусь структуру, тому верталися до іншої роботи. Більшість з тих організацій, що виникли після повномасштабного вторгнення, вже позакривалися. Залишаються професійні громадські організації, які постійно існують і фінансуються, як правило, іноземними донорами. На сьогодні я бачу на деокупованих територіях Харківщини, Херсонщини десь 10-13 системних фондів, які займаються гумдопомогою. 

Ви з обладміністрацією ще співпрацюєте після цієї загадкової історії?

Звичайно, тому що ми продовжуємо возити гуманітарну допомогу. Відповідно, нашим водіям постійно потрібне внесення до системи «Шлях». В основному, в цьому напряму співпрацюємо. Але на ці граблі, звісно, більше ставати не будемо. Всі донори попереджені і намагаються самі контролювати всю логістику.

Просто у результаті в цій історії ніхто не винен, окрім загадкової організації-«прокладки», яка просто зникла, і жінки, яка живе собі у США і тепер не дає ніяких відповідей.

Так видається, але ми наразі не можемо нічого стверджувати і відкидати якісь інші гіпотези – хто ще до того причетний і чи причетна обладміністрація…

Питання без відповідей

Роль військової обладміністрації в цьому детективному сюжеті – окрема тема. «Главком» намагався отримати позицію Львівської ОВА, але виявилось, що її просто нема. Раніше цим скандалом від влади більш-менш переймався заступник голови Львівської облради Юрій Холод, який на словах відзвітував американській стороні, що її вантаж прийнятий, але без аптечок і вже фактично весь розданий. На цьому він свою функцію виконав і запевнив «Главком», що не відповідав за гуманітарні вантажі і логістику в ОВА, де минулої осені існував гуманітарний штаб під керівництвом іншої людини. Цей штаб, як з’ясувалося, не був юридично оформлений як підрозділ ОВА, тож адміністрація «вмила руки» щодо всього, що з ним пов’язано.

А в пресслужбі ОВА, взявши деякий час на пошук компетентного спікера, врешті відповіли, що в цій структурі зараз просто нема людини, яка б займалася саме сферою гумдопомоги. Лілія Тащук, яку благодійники вважають винною у зникненні контейнера, на запит щодо коментаря також не відповіла.

Тим часом ніхто не приховує, що потреби в аптечках для ЗСУ фактично закриваються виключно силами міжнародних донорів та волонтерів. Членкиня комітету Верховної Ради з питань національної безпеки Соломія Бобровська заявила, що на цей рік командування Медичних сил Збройних сил не закупило жодної такої аптечки. Вони надходять лише через міжнародну технічну допомогу і їх без перевірки видають військовим.

До того ж, в Україні досі немає стандартів вимог якості до тактичної аптечки. Вже було кілька випадків постачання на фронт неякісних турнікетів, а от еталонних турнікетів САТ, які були в зниклому американському вантажі, якраз не вистачає. Профільний парламентський оборонний комітет наразі дуже перейнявся питанням забезпечення сил оборони якісними аптечками і навіть викликав на килим командувачку Медичних сил Тетяну Остащенко. І це в той час як вантаж з допомогою, яка може реально врятувати життя тисячам бійців, просто розчинився в повітрі.

Павло Вуєць, «Главком»