Гучний скандал у НАЗК. Чому заступника голови звільнено за статтею?

На тлі гучної відставки міністра культури та інформації Олександра Ткаченка в інформаційному просторі загубилися несподівані кадрові пертурбації ще в одному відомстві. З Національного агентства з протидії корупції було звільнено заступника голови Андрія Вишневського. Цілком пересічна подія, але розставання це відбулося зовсім не полюбовно: Вишневського звільнили за статтею Кодексу законів про працю. На думку керівництва агентства, він «одноосібно ініціював зняття з розгляду розробленого НАЗК та внесеного на розгляд Кабінету міністрів законопроєкту, який безпосередньо впливає на стабільність та ефективність роботи Національного агентства». У «прощальній» заяві НАЗК йдеться, що одноосібні рішення на посаді такого рівня можуть поставити під загрозу ефективну роботу інституції та є неприпустимими під час воєнного стану.

У Вишневського – своя версія подій. Він заявив, що його пропозицію щодо зняття законопроєкту схвалив сам голова агентства Олександр Новіков, і це навіть підтверджено документально – письмовою резолюцією керівника НАЗК. Вишневський впевнений: його звільнили безпідставно та незаконно. Погрожує відстоювати свою репутацію в суді.

Зі слів Вишневського, сама ця ситуація стала лише надуманим приводом, аби його позбавитися, протягом останнього часу йому доводилося працювати у нестерпних умовах. Реальною причиною свого звільнення він називає давно зіпсовані відносини з головою НАЗК.

В інтерв’ю «Главкому» Вишневський викладає свою версію подій та пояснює, чому його вже колишньому шефу Новікову треба подавати у відставку, не чекаючи, поки за пів року спливе термін його повноважень.

У чому була суть того самого законопроєкту, навколо такого розгорілися такі пристрасті, і який став приводом для вашого звільнення?

Це був законопроєкт про внесення змін до закону про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, зокрема до статті 23 цього закону, яка містить перелік державних органів, працівники яких за замовченням не підлягають мобілізації. Це дуже невеликий перелік, в ньому насамперед спецслужби і правоохоронні органи – зокрема, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, НАБУ, ДБР. Тобто лише ті органи, які підтримують правопорядок у державі та її безпеку.

Відповідно зміни, які пропонувало НАЗК, полягали в тому, щоб до цього списку додати працівників агентства. Ця ідея, наскільки я розумію, народилася в підрозділі персоналу, потім обговорювалася з департаментом антикорупційної політики і в результаті була внесена пропозиція голові НАЗК, який її підтримав. Отже, це власна спонтанна ініціатива НАЗК, розроблення такого законопроекту не передбачено ані планом законопроєктних робіт Верховної Ради, ані планом пріоритетних дій уряду.

Із самого початку робота над цим законопроєктом йшла дуже важко, зокрема, до нього мали серйозні зауваження Міністерство економіки, яке відповідає за організацію бронювання держслужбовців, Міністерство юстиції та інші. І ми достатньо багато часу витратили на проведення узгоджувальних процедур, щоб зняти ці розбіжності. Коли проєкт вносився до уряду, кількість розбіжностей вже була зведена до мінімуму, але за процедурою, визначеною регламентом, його фахову і юридичну експертизу ще мав провести секретаріат Кабміну. У висновку були висловлені серйозні зауваження і сказано, що цей законопроєкт не досягає заявлених цілей. Це означає, що шанси на його схвалення, принаймні на рівні уряду, мінімальні.

Чому був саме такий висновок? Давайте поставимо питання: чи є у НАЗК якісь проблеми з мобілізацією? Чи може трапитися так, що суттєва кількість працівників НАЗК буде мобілізована і через це зупиниться його робота? Я не володію точною статистикою, але приблизно зі 130 працівників НАЗК, які підлягають мобілізації, 102 заброньовано до кінця воєнного стану, а решта перебувають в мобілізаційному резерві, оскільки мають цінні військові спеціальності. Тому сказати, що була якась нагальна необхідність в цьому законопроєкті, чи від його прийняття хоч якось залежала робота НАЗК, не можна.

Ну, і хай би Кабмін його відхиляв. Навіщо ви наполягали на його знятті?

Моє завдання, як заступника голови, який відповідав за антикорупційну політику, а також за взаємодію з Кабінету міністрів і Верховною Радою за дорученням голови, незалежно від моєї особистої думки про законопроєкт, було забезпечити, щоб він був якомога швидше прийнятий Верховною Радою і набув чинності. Що я і робив сумлінно. І моя пропозиція на засіданні урядового комітету 17 липня була частиною професійної тактики, спрямованої саме на якнайшвидше прийняття законопроєкту.

Немає ніякої суперечності між тим, що я попросив зняти проєкт з розгляду, і тим, щоб він був прийнятий швидше. По-перше, через наявність негативного висновку секретаріату Кабміну. По-друге, через те, що урядовий комітет в той день не вів його голова – міністр оборони Олексій Резніков, у якого до цього законопроєкту не було зауважень, навіть попри висновки секретаріату Кабміну. Відповідно, я, оцінюючи всі ризики, ізняв його з розгляду для проведення додаткових політичних консультацій. Бо якби законопроєкт був відхилений урядовим комітетом, це означало б, що всі попередні узгодження обнулилися і на ньому можна було б поставити хрест. Новий запуск процедур по всіх міністерствах зайняв би місяці. А крім того, яка ймовірність того, що той самий урядовий комітет, який вже відхилив один законопроєкт, при повторному розгляді схвалить його? Вочевидь, вона наближається но нуля.

«Непорозуміння з Новіковим почалися з першого дня моєї роботи з НАЗК»

У своєму допису у «фейсбуці» ви написали, що ця ваша пропозиція була схвалена самим Новіковим під час наради за участі менеджменту НАЗК у той же день. У чому ж тоді була проблема?

Засідання урядового комітету в той день, 17 липня, розпочалося о 8.30 і закінчилося десь протягом години. А о 9.30 була нарада у голови НАЗК, яка відбувається регулярно щопонеділка. Я доповідав результати урядового комітету, де розглядалося три законопроекти НАЗК: один з них був несподівано відхилений, один схвалений з доопрацюванням і, власне, третій я запропонував зняти з розгляду. Я доповів на нараді свою мотивацію, голова її підтримав і сказав, що поговорить з Резніковим, бо, можливо, краще, щоб законопроєкт був розглянутий тоді, коли він буде вести урядовий комітет. Тобто не тільки до мене ніяких зауважень з боку голови не було стосовно того, що я зняв законопроєкт з розгляду, а навпаки він, по суті, підтримав мою позицію.

За пару днів прийшов витяг з протоколу засідання урядового комітету з цього питання, де було зазначено про зняття законопроекту з розгляду на мою пропозицію, і Новіков наклав на цей документ у системі електронного документообігу свою письмову резолюцію, підписану електронним цифровим підписом «Вишневському для врахування в роботі». Тобто документально погодився і з моєю пропозицією, і з рішеннями урядового комітету. Формулювання цієї резолюції означає, що голова підтверджує делеговані мені повноваження щодо прийняття на власний розсуд рішень про подальші дії стосовно цього законопроєкту. Новіков не висловив жодних зауважень до того, що вже відбулося, і не дав жодних конкретних вказівок про те, що далі робити із законопроєктом. Виходячи з усього цього, той факт, що голова НАЗК кваліфікував мої дії, як одноразове грубе порушення трудових обов'язків, виглядає абсурдно.

Для вас це стало сюрпризом? Ви ж кажете, що привід шукали давно.

Для мене став сюрпризом рівень непрофесіоналізму, продемонстрований під час мого звільнення, але сам факт сюрпризом не став. Справжніми мотивами для мого звільнення точно не є те, про що зазначено в наказі. Я припускаю, що, швидше за все, це особисті мотиви голови. Не хотів би вдаватися до подробиць стосовно цього, оскільки для мене найважливіше в цій історії не доля Вишневського, а репутація НАЗК як важливої інституції та всієї антикорупційної системи. Я б взагалі не хотів жодними своїми діями зашкодити агентству, тому що дуже поважаю колег, які там працюють, і вважаю, що це у переважній більшості професіонали високого рівня і дуже порядні люди. Вони точно не мають страждати від тієї ситуації, яка спровокована і реалізована головою.

А був варіант, щоб вся ця ситуація завершиться тихо без звільнення за статтею і виплесків у «фейсбуці»? Тоді і нічия репутація не страждала би.

Моїм наміром було і залишається мінімально виносити сміття з хати. Але оскільки я розумів, що НАЗК планує нечесно і викривлено комунікувати моє звільнення (що вони, до речі, і зробили), то захищаючи свою репутацію, я змушений був виступити отим лаконічним постом. Я ж там на початку зауважив, що мені, у принципі, соромно навіть про це говорити, але я не маю вибору, оскільки те, наскільки несправедливо і незаконно вчинили зі мною, створює небезпечний прецедент, що загрожує стабільності НАЗК та інших антикорупційних інституцій. Тому я зобов’язаний захищати свої права і відновлювати справедливість у законний спосіб заради того, аби відбити бажання у будь-якого керівника державного органу вчиняти щось подібне у майбутньому.

А коли ці непорозуміння з Новіковим у вас, власне, почалися?

Якщо чесно, то з першого дня моєї роботи з НАЗК. Але не хотів би вдаватися до деталей. У мене не було наміру звільнятися і я готовий був чесно і професійно працювати і далі. Я рік пропрацював і, вважаю, певну додану цінність створив: точно знаю, що з'явилося у НАЗК та антикорупційній політиці, чого не було до мого приходу. Наприклад, мною був запропонований і реалізований досить інноваційний механізм фінансування реалізації Антикорупційної стратегії та заходів Державної антикорупційної програми; повернуто з небуття питання відновлення фінансового звітування політичних партій та відповідних контрольних функцій НАЗК, яке до того три роки було без руху. Зараз же завдяки у тому числі моїй роботі з урядом, парламентом та професійною громадськістю з’явився реальний шанс вже найближчим часом вирішити це питання (йдеться про нещодавно зареєстровані законопроєкти 9419 та 9419-1 (регулюють мінімізацію потенційного олігархічного впливу на політичні партії та удосконалення механізмів державного фінансування та державного контролю за діяльністю політичних партій – «Главком»)).

Одним з досягнень є те, що Україна вперше дуже переконливо і на високому політичному рівні була представлена на цьогорічному Глобальному форумі антикорупції та доброчесності Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) у Парижі. Нарешті, разом з Артемом Ситником (ексголова Національного антикорупційного бюро, заступник голови НАЗК) та колегами з МЗС у червні цього року нам вдалось врегулювати дуже складну і небезпечну ситуацію, коли внаслідок сумнівних дій голови НАЗК було поставлено під загрозу схвалення 11-го пакету санкції Європейського Союзу проти Росії та надання Україні пів мільярда євро військової допомоги.

Спеціально навів тут лише приклади додаткової цінності, створеної персонально мною. Звісно, більшість результатів на належать лише мені, досягнуті завдяки командній роботі багатьох людей, роботою яких мені випала честь керувати протягом року. Пізніше я планую публічно відзвітувати про всі ці результати.

Протягом року я тримався, придушував всі емоції, реакції на якісь несправедливі і негативні речі, що бачив, і прагнув зробити максимум, що було в моїх силах та межах повноважень, у наявних умовах. Публічна служба – все ж не найкомфортніша робота, аби насолоджуватися. Це насамперед, служіння. А воно не буває легким і приємним. Та й жоден з моїх попередніх досвідів не був безхмарним або простим. Я протримався скільки зміг, скажімо так.

Не хочу надавати власних оцінок, бо вони можуть бути сприйняті як упереджені через ситуацію з моїм звільненням, але так збіглося, що Кабінет міністрів якраз в останній день моєї роботи у НАЗК оприлюднив звіт за результатами зовнішнього оцінки діяльності НАЗК в 2020-2021 роках. Це – зовнішня незалежна оцінка, яка проводиться незалежною комісією, що створюється з трьох міжнародних експертів, кожні два роки відповідно до Закону про запобігання корупції.

Хороша новина полягає в тому, що комісія не визнала роботу НАЗК неефективною, але погана – в тому, що комісія не змогла і визнати роботу НАЗК ефективною. І якщо тут говорити про деталі, то комісія оцінювала роботу агентства за дев’ятьма напрямами та 237 критеріями. Загальний результат, тобто «середня температура по палаті», така: 72% критеріїв  – виконано, 28% – не виконано. Але це оманливе співвідношення, бо не всі критерії мають однакову вагу.

На які основні проблеми звернула увагу комісія?

Перша – недостатній рівень прозорості роботи НАЗК.

Друга – серйозні помилки в підходах до розроблення нормативно-правових актів, що регулюють роботу самого НАЗК за різними напрямами. Суть в тому, що агентство, по суті, не діяло в правовий спосіб: замість того, аби керуватися наказами НАЗК, які зареєстровані в Мін'юсті і таким чином мають силу нормативно-правового акту, воно керувалося і продовжує керуватися методичними рекомендаціями. Що це таке – ніхто не знає, і тим самим створюється правова невизначеність і великі можливості для зловживання та недостатньої прозорості.

Третя проблема, на яку вказує комісія, – недоліки в організаційній структурі НАЗК і в кадровій роботі. За останній рік я є вже четвертим заступником, який звільняється з тих чи інших причин. Непрозорими є процедури відбору персоналу, велика плинність кадрів.

Четверте – величезна проблема з підрозділом внутрішнього контролю. Підкреслю, що це – оцінка роботи за 2020-2021 роки, але вже тоді були ці проблеми. І в моєму кейсі оцю дисциплінарну справу проти мене фабрикувало якраз управління внутрішнього контролю, перевищивши, до речі, свої повноваження. Все це дуже серйозні зауваження.

А тепер – найголовніше. Є такий критерій, один з 237, як «демонстрація головою НАЗК високого рівня знань, професіоналізму, лідерства та відданості роботі, що мотивує підлеглих і є прикладом доброчесності». Цей найголовніший, на мою думку, критерій, головою НАЗК Новіковим не виконаний – це встановлено і офіційно зафіксовано незалежною комісією. Так, у своєму висновку комісія і пише: «протягом оцінюваного періоду голова НАЗК не відповідав  стандарту демонстрації високого рівня знань та професіоналізму». З моєї точки зору, людина, яка має гідність, поважає себе і поважає людей, якими вона керує, мала би після цього написати заяву і піти у відставку.

Керівник НАЗК Олександр Новіков, на думку Андрія Вишневського, вчинив з ним, як справжній феодал

фото: glavcom.ua

У принципі, на початку наступного року і так закінчуються повноваження Новікова і буде обиратися новий голова.

Повноваження чинного голови закінчуються 15 січня 2024 року, і, за законом, не пізніше, ніж за два місяці до цього, має бути оголошений конкурс і почати працювати комісія. Наскільки мені відомо, Кабінет міністрів вже звернувся до донорів, які протягом останніх двох років працюють в сфері антикорупційної політики, з пропозицією внести кандидатури до складу комісії. І донори мали би десь у першій декаді серпня вже надати Кабміну свою узгоджену пропозицію. Важко прогнозувати, коли комісія буде сформована і коли буде оголошений конкурс, але поки так видається, що затягувати з цим ніхто не збирається.

А ви будете подаватися?

Я рішення поки не прийняв, тому що це залежить від дуже багатьох факторів. У мене в біографії посади були досить різні, але результати, з точки зору публічного блага, – відчутні, зокрема, розроблення нового закону про державну службу, побудова з нуля системи безоплатної правової допомоги, яка на сьогодні вже допомогла у вирішенні проблем правового характеру понад п’яти мільйонам людей в Україні. Мене цікавить можливість зробити суттєві речі для суспільного блага. Якщо я бачитиму, що такі можливості будуть, то подумаю.

«Мене звільнили в розпал моніторингу стану антикорупційних реформ»

У НАЗК ви вели напрямки антикорупційної політики, міжнародного співробітництва та запобігання корупції. Які проєкти, що вимагали вашої особистого втручання, можуть тимчасово підвиснути?

За напрямом антикорупційної політики основне зараз – організація виконання Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки, над якою я разом з командою департаменту антикорполітики працював протягом пів року. Це був дуже складний, довгий, болісний процес, але, на щастя, на початку березня програма була затверджена і після того ми працювали над організацією її впровадження. Я сподіваюся, що робота тут не зупиниться, тому що там дуже сильна команда професіоналів на чолі з Дмитром Калмиковим цим займається.

З напрямом міжнародного співробітництва – складніше. Тут теж працює чудова команда, яка, звичайно, буде працювати далі, але мене звільнили прямо посередині дуже важливого процесу, який називається «Моніторинг стану антикорупційних реформ в Україні в рамках Стамбульського антикорупційного плану». Це – інструмент організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), до якої Україна подала заявку про членство і була визнана її потенційним членом. У травні була затверджена так звана Ukraine Country Program, тобто, по суті, програма набуття членства Україною в OECD. А вступ до цієї міжнародної організації найрозвинутіших демократичних держав світу і навіть робота з нею – це величезний ресурс для реформ і подальшого демократичного розвитку України. Антикорупційна політика там є одним з напрямів співпраці.

Так от, я був національним координатором з роботи в рамках власне Стамбульського плану, і мене звільнили в розпал моніторингу стану антикорупційних реформ. А результати цього моніторингу, швидше за все, будуть використовуватися Єврокомісією восени цього року, коли вона буде готувати так званий Enlargement Report, на основі якого будуть прийматися рішення, коли саме можуть відкритися переговори про членство України в ЄС за різними напрямами. Насправді там є 35 розділів законодавства ЄС і окремо по кожному з цих розділів буде прийматися рішення про відкриття переговорів.

Нагадаю, що у рекомендаціях ЄС до заявки України на членство є сім умов, які вона має виконати для того, щоб розпочалися переговори. І одна з тих умов стосується прогресу в антикорупційних реформах. OECD робить аналіз їхнього стану, і звіт OECD, дуже ймовірно, буде одним з джерел для Європейської комісії. Маю надію, по-перше, нічого не завадить моніторингу, по-друге, не хотілося би читати у звіті про нестабільність роботи НАЗК та проблеми з незалежністю та сталістю інституції. Тому що якщо керівник такого рівня сприймає ввірений йому державний орган як вотчину і може собі дозволити, як феодал, свавільно приймати такі рішення щодо звільнень подібним чином, це може бути кваліфіковано нашими партнерами як серйозна проблема.

Вирішити цю проблему можна лише давши по руках порушнику. Тому і важливо зосередитися на тому, щоб відновити справедливість і законність в юридичними засобами. Тому що це не просто кейс Вишневського, а кейс на майбутнє для запобігання таким ситуаціям, коли керівник розглядає державну інституцію як власне приватне володіння, а її працівників як безправних і безсловесних рабів.

У НАЗК все ще залишаються сильний заступник голови і чудова команда, які, я вірю, допоможуть остаточно не розбалансувати організацію і зберегти її до кінця повноважень чинного голови.

Ви до суду вже збираєтесь?

Я планую звернутись до суду та правоохоронних органів, про що окремо повідомлю суспільство. Моя мета має дві складові – захистити свої права, свавільно і безпідставно порушені, і захистити НАЗК – показати службовцям НАЗК, що вони не кріпаки, а захищені законом професіонали, і запобігти таким випадкам у майбутньому.

У своєму дописі ви зауважили, що не будете називати тих працівників, яким дякуєте за роботу, бо не хочете наражати їх на небезпеку. Це пролунало так, ніби НАЗК розділене на якісь угрупування. 

Ні, у жодному разі не можу сказати, що орган розділений. Я був надзвичайно позитивно вражений тим, яка кількість людей висловили мені слова підтримки, бо вони зрозуміли, що насправді відбувається. І зрозуміли, що це зовсім не відповідає словам, які голова говорить на нарадах – про цінності, доброчесність, сучасні методи управління. Вони прекрасно знають, що це – подвійні стандарти. Йдеться про переважну більшість працівників, і це свідчить про те, що НАЗК насправді – здорова організація. Власне, ці 72% виконаних критеріїв, які визнали аудитори, підтверджують мої слова. Але це – заслуга не голови НАЗК, а колективу.

І наостанок питання, яке не стосується вашого звільнення. Минулого тижня Верховна Рада нарешті ухвалила в першому читанні законопроєкт про відновлення е-декларування, чого давно домагався особисто пан Новіков. Це можна назвати перемогою НАЗК?

Я вважаю це насамперед перемогою здорових сил в суспільстві і політикумі, оскільки певний час після того, як стало необов’язково подавати декларації і відповідні контрольні функції НАЗК були призупинені, ми спостерігали величезний розрив між суспільними очікуваннями і поведінкою топполітикуму. Бо для суспільства корупція увійшла наприкінці 2022 року в топ-трійку найважливіших проблем. Але при цьому великого політичного апетиту на відновлення декларування ми не спостерігали.

Новіков, може, цього і домагався, але дуже дивним чином. Політика НАЗК стосовно перевірки декларацій, основним провідником якої був Новіков, принаймні до того моменту, як це було призупинено, заслуговує на серйозну критику. Тому що НАЗК звертало увагу на велику кількість технічних помилок та незначних порушень і тиснула цим на різних суб'єктів декларування. А це створило дуже негативне сприйняття декларування як інструмента і самого НАЗК як реалізатора цієї функції. До речі, комісія аудиторів на це теж звертає увагу.

Цей фактор, насамперед, і призвів до того, що декларування так довго не відновлювалося. Те, що зараз цей процес зрушив з мертвої точки, і у першому читанні прийнято депутатський законопроект 9534, я б не назвав заслугою Новікова. Це – заслуга багатьох людей в НАЗК, а також особисто голови антикорупційного комітету парламенту Анастасії Радіної, першого віцеспікера Олександра Корнієнка, голови фракції «Слуга народу» Давида Арахамії, інших народних депутатів, депутатських фракцій та груп. Але не голови НАЗК. На мою думку, внаслідок діяльності керівника авторитет самого інституту декларування активів та інтересів публічними службовцями суттєво підважено. Тому у майбутнього керівника НАЗК і команди агентства буде багато роботи, аби виправити усі допущені помилки.

Павло Вуєць, «Главком»