Від Буша до Байдена. 33 роки Незалежності у цитатах іноземних лідерів, що відвідували Київ

​«Свобода – це не те ж саме, що незалежність. Американці не будуть підтримувати тих, хто прагне до незалежності для того, щоб змінити тиранію, нав’язувану здалеку, місцевим деспотизмом. Вони не будуть допомагати тим, хто заохочує самогубний націоналізм, який породжується на міжнаціональній ненависті» – це слова з сумнозвісної промови президента США Джорджа Буша-старшого, яку він виголосив 33 роки тому з трибуни Верховної Ради.

Буквально за кілька тижнів до проголошення відновлення незалежності України Джордж Буш у цій промові закликав українців не поспішати з виходом із СРСР.

Буш говорив фактично про новий Союзний договір та запевняв, що США прагнуть «підтримувати якомога міцніші відносини з радянським урядом президента Горбачова».

Цей виступ американського президента після публікації колонки редактора The New York Times Вільяма Сафайра увійшов в історію під назвою «Chicken Kyiv speech» або «Боягузлива промова у Києві».

Раніше аналогічну позицію висловила під час візиту в український парламент Залізна леді, прем’єр-міністерка Великої Британії Маргарет Тетчер. Під час перебування в Києві 10 червня 1990 року, після виступу в залі Верховної Ради УРСР вона на запитання одного з опозиційних депутатів, чи з’явиться колись у Лондоні українське посольство, іронічно відповіла: «Ми з Каліфорнією дипломатичних стосунків не наводимо».

Попри застереження Буша й Тетчер, український парламент відновив незалежність України. А вже через понад два десятиліття майбутній президент США Джо Байден із трибуни ВРУ нагадуватиме нардепам про «дух України» та заклики «повстати і вимагати волі» із «Заповіту» Тараса Шевченка.

За кілька десятиліть відновленої незалежності ситуація з підтримкою України та її суб’єктністю на міжнародній арені докорінно зміниться. Особливо після початку російсько-української війни.

Рух «Чесно» до річниці відновлення незалежності України проаналізував парламентські стенограми виступів іноземних політиків у Верховній Раді за всі скликання, аби простежити зміну риторики міжнародних партнерів, рівень представництва делегацій та їхню кількість.

Становлення й еволюція

У перші роки відновленої незалежності візити іноземних політиків та закордонних делегацій до українського парламенту були досить рідкісним явищем, як і практика надання іноземцям права виступити з трибуни ВРУ.

У Раді І скликання першими іноземними делегаціями, яким надали слово були представники та голова парламенту Румунії на чолі з Адреаном Нестасе. Згодом Раду відвідали та виступили голова парламенту Молдови Петру Лучінскі, голова палати депутатів Чехії Мілан Угде та очільник Кнесету Ізраїлю Шевах Вайс.

Примітно, що у 1993 році перед українськими депутатами виступав 6-й генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос Галі, який подякував Україні за внесок у заснуванні ООН та важливу роль українських миротворців:

«На Генеральній конференції в Сан-Франциско Україна головувала в комітеті, який склав преамбулу і главу першу Статуту Організації Об'єднаних Націй – главу, де йдеться про цілі і принципи ООН. Сьогодні холодна війна в минулому. Україна досягла повної незалежності, перед нею стоять величезні завдання політичної і економічної реконструкції. Водночас Україна бере активну участь у діяльності ООН. Український батальйон є частиною сил ООН по збереженню миру в колишній Югославії. І Україна поклала на цей вівтар чотири людських життя – своїх солдатів. Ми глибоко вдячні Україні за її внесок і за її втрати».

Цікаво, що того ж року Верховну Раду відвідала майбутня канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка на той час обіймала посаду міністра у справах жінок і молоді.

Одним із перших іноземних президентів, який виступив у Верховній Раді після відновлення незалежності України, був «фенікс турецької політики», президент Туреччини Сулейман Демірель. У травні 1994 року він з трибуни парламенту бажав «нащадкам запорізьких козаків успіхів у творенні вільної, незалежної, демократичної і сильної України».

Президент Туреччини окремо звернув увагу на роль України в регіоні: «Туреччина надає важливого значення не тільки економічному і соціальному прогресу свого сусіда – України, а й питанню забезпечення її територіальної цілісності. При правильному використанні свого величезного потенціалу Україна позитивно впливатиме на весь регіон у цілому. І так само в разі виникнення негативних процесів на її території це негативно позначиться на всьому регіоні».

Наступний президент Туреччини Ахмет Недждет Сезер мав виступ у Верховній Раді у 2003 році.

Загалом 1994 рік був досить багатим на візити іноземних делегацій у Верховну Раду. Лише у грудні український парламент відвідали делегація з Ірану на чолі з головою Меджлісу Алі Агбаром Натехом-Рулі, делегація з Болгарії на чолі з президентом Желю Желевом та делегація з Білорусі на чолі з головою Верховної Ради Мечиславом Грибом.

Наступного року Верховну Раду відвідала делегація з Туркменістану, а президент Сапармурат Ніязов виступав із парламентської трибуни.

Наразі це неможливо уявити, однак у минулих скликаннях засідання Верховної Ради відвідували росіяни. Наприклад, у вересні 1994 року – делегація РФ на чолі з міністром закордонних справ Андрєєм Козирєвим, у вересні 2002 року – делегація на чолі з уповноваженим із прав людини в РФ Олєгом Міроновим, а в 2007 році – делегація від Держдуми на чолі з координатором «групи дружби між Україною і росією» Алєксандром Лєбєдєвим.

З трибуни Верховної Ради виступали не лише іноземні політики. Так, у вересні 2006 року головний експерт компанії Bek tek Дуглас Лесі говорив щодо вбивства журналіста та засновника УП Георгія Гонгадзе: «​​Ми закінчили роботу і вирішили всі технічні питання. Ми визначили, що записи є автентичними, що ці записи відповідають тому, що записувалися на «Тошиба», і що ця інформація, яка була записана, не редагувалася і вона ніяким чином не реформувалася».

У 2007 році з парламентської трибуни виступав генеральний секретар ООН Кофі Аннан, а через кілька місяців на засіданні був присутній генсек НАТО Джордж Робертсон.

Генсек ООН, зокрема, від імені світової спільноти дякував українцям за внесок України в операції з підтримання миру і наголосив, що без підтримки України «військові контингенти неможливо було б розгорнути»: «Ми щиро вдячні за вашу підтримку та за внесок України в цю важливу сферу. Дозвольте мені висловити надію, що депутати Верховної Ради продовжать підтримувати активну участь України в миротворчій діяльності».

За час роботи VII скликання у парламенті неодноразово бували керівники Моніторингової місії Європарламенту Александр Квасневський та Пет Кокс. Крім того, у вересні 2014 року в українському парламенті було пряме включення з Європарламентом, під час якого виступав президент ЄП Мартін Шульц.

Цікаво, що на урочистому засіданні з нагоди інавгурації п’ятого президента Петра Порошенка у 2014 році в парламенті була велика делегація з майже 50 запрошених представників країн-сусідів, серед яких був і президент Білорусі Олександр Лукашенко.

Першими іноземними політиками після Революції Гідності, які відвідали український парламент і виступили у ньому з промовою, були президенти Польщі Броніслав Коморовський, Європарламенту Мартін Шульц та на той час віце-президент США Джо Байден.

Останній понад півгодини виступав перед українськими нардепами, які неодноразово переривали виступ оваціями. У промові Байден згадував Майдан, хоробрість українців, важливість боротьби з корупцією, цитував Тараса Шевченка і наостанок пожартував, що, можливо, колись «незлим тихим словом» українці згадають і його.

Зміна фокусу

За останнє десятиліття Верховна Рада стала майданчиком не лише міжпарламентського діалогу з іншими країнами, але й платформою спілкування на рівні президентів, урядів та керівників міжнародних організацій. Саме з трибуни Верховної Ради іноземні політики звертаються до українців. Ба більше, частина з них виступала українською мовою, цитувала українських класиків і завершувала промову гаслом «Слава Україні!».

Так, за два останні скликання Верховної Ради та після початку російсько-української війни в українському парламенті відбувся 71 виступ іноземних політиків – сім у Раді VIII скликання та 56 у теперішньому. Це були виступи безпосередньо з парламентської трибуни або ж через включення по відеозв’язку. 

Втім, не обійшлося і без скандалів. Так, наприклад, у 2016 році президент Ізраїлю Реувен Рівлін на парламентських слуханнях у Верховній Раді, присвячених 75-м роковинам трагедії в Бабиному Яру, повторив міфи радянської пропаганди і звинуватив українців та Організацію українських націоналістів (ОУН) у масових вбивствах і переслідуванні євреїв під час Другої світової війни.

Після повномасштабного вторгнення завдяки мужності та доблесті українських військових державні інституції, в тому числі й Верховна Рада, отримали серйозний кредит довіри з боку суспільства. Паралельно відбувся бум на українське за кордоном і виник інтерес до України серед іноземних політиків. Це видно в тому числі з кількості виступів у Верховній Раді після 24 лютого 2022 року.

Віцепрезидент США, генеральний секретар НАТО, президенти Європарламенту, Єврокомісії та Європейської ради, президенти Литви, Польщі та Словаччини, прем’єр-міністри Великобританії, Нідерландів, Данії, Хорватії, Іспанії та Канади, голова Сенату Франції, спікери та маршалки парламентів низки країн ЄС – це лише незначна частина іноземних політиків, які протягом останніх років виступали у Верховній Раді.

Одними з перших іноземних політиків, які приїхали та виступили у Раді через місяць після повномасштабного вторгнення, були голови парламентів балтійських країн.

Вже через кілька днів перед українськими депутатами виступила із промовою президентка Європарламенту Роберта Мецола. Зауважимо, що Мецола протягом останніх двох років уже чотири рази виступала в українському парламенті.

Згодом Верховну Раду відвідали голова Сенату Чехії Мілош Вистрчіл із чеськими депутатами та маршалок Сенату Польщі Томаш Гродський з колегами.

Зазначимо, Гродський говорив українською мовою, розпочав і закінчив свій виступ словами Шевченка.

«Чи буде суд! Чи буде кара! Царям, царятам на землі? Чи буде правда меж людьми? Повинна буть, бо сонце стане і осквернену землю спалить» – заклик Тараса Шевченка у вірші «О люди! люди небораки!» має пролунати сьогодні з трибуни українського парламенту. Ми тут не для порожнього ефекту – ми закликаємо ще раз покласти край злочинам російських окупантів. Вигляд зруйнованих міст і сіл нагадує нам, полякам, Варшаву, зрівняну з землею за наказом Гітлера, і викликає жахливі спогади про ті часи, про які ми стільки разів говорили: «Більше ніколи!», – сказав Гродський.

Знаковим став виступ прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона на 69-й день повномасштабної війни росії проти України. У своїй промові він цитував Біблію, англійські приказки та наводив літературні аналогії.

«Я вітаю вашу мужність. Ви продовжуєте свої сесії попри варварський напад на вашу свободу. Щодня ракети та бомби, як дощ, зливою падають на голови безневинних людей вашої країни. Путін і далі продовжує свою сміхотворну, незаконну кампанію проти української землі. Його солдати вже не мають виправдання через незнання того, що вони роблять. Вони скоюють воєнні злочини, їхні звірства зростають. Хоч би де вони тікали – залишали Бучу, Гостомель, Ірпінь. Ми бачимо сліди цих звірств. Ми робимо все можливе, щоб притягнути їх до відповідальності за скоєні воєнні злочини», – заявив Джонсон.

Британський прем’єр-міністр неодноразово наголошував на українській мужності, відважності українських воїнів, яких назвав «левами», а Україну – фортецею, яка стоїть перед навалою ворога. Натомість Раду Джонсон порівняв із британським парламентом, який є «найпотужнішим оберегом проти загарбників, проти свавільної влади». Бачимо, як за кілька десятиліть кардинально змінились слова британського прем’єра про Україну, роль та місце нашої держави у Європі.

«Це година слави України, що буде в пам’яті наступних поколінь, про це переповідатимуть онукам і правнукам. Українці навчили весь світ, що брутальна навала агресора нічого не може заподіяти народові, який обрав свободу. Вони скажуть, що українці своєю впертістю, своєю жертвою довели, що гармати й танки не можуть придушити націю, котра бореться за свою незалежність. Ось чому я вірю та знаю, що Україна переможе», – сказав Джонсон.

В перші місяці після повномасштабного вторгнення український парламент щотижня відвідували європейські політики – депутати, очільники урядів та міністри. Зокрема прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте запевнив: «не відступимо, поки мир, свобода та демократія знову не запанують в Україні та не здійсниться правосуддя". І наостанок процитував, як він зауважив, «святі слова» державного гімну України: «Ще не вмерла України і слава, і воля…».

Не менш знаковим був у виступ у травні 2022 року президента Польщі Анджея Дуди. Він став першим главою іноземної держави, який зробив це безпосередньо у стінах українського парламенту з початку повномасштабної війни росії проти України.

Дуда розпочав свій виступ зі слів Гімну України, він цитував Франка про «дух, що тіло рве до бою», говорив про єдність та відповідальність українців і поляків, дякував ЗСУ, заявивши, що героїчна оборона Маріуполя назавжди увійде в історію.

«Вільний світ має обличчя України», – заявив Дуда.

Серед іншого він наголосив, що посол Польщі Бартош Ціхоцький не евакуювався з Києва після вторгнення, а залишився та пережив усі бомбардування:

«Коли всі були переконані, що Київ впаде, і евакуювали звідси посольства, то польський консул Бартош Ціхоцький залишився в Києві і був з вами під час бомбардування. Він сьогодні зі мною. Дякую вам, пане, за те, що гідно представляєте тут нашу державу».

У День Європи до українських депутатів звернулася президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка українською мовою дякувала за запрошення. Вона висловила захоплення сміливістю та відважністю українців і запевнила, що ЄС підтримуватиме Україну до здобуття перемоги над окупантом:

«Ви боронитеся дуже сміливо. Європа стоятиме за Україну стільки, скільки треба. Ми не спочинемо, поки ви не переможете ворога. Ваші сміливі вояки на передовій готові віддавати свої життя, щоб оборонити свою землю та свій народ. І за лінією фронту з нашого боку мільйони українців борються за те, щоби підтримати їх у тилу, щоб їхня країна мала світліше майбутнє. Це дуже хоробре покоління».

Президентка Єврокомісії також відзначила ефективну роботу парламенту в умовах воєнного стану, ухвалення багатьох необхідних законів, які потрібно «обернути на позитивну, перспективну та тривалу зміну і реформи». Крім того, вона наголосила на внеску громадянського суспільства на шляху євроінтеграції України: 

«Ви мобілізували не лише свої інститути, але й найліпших людей і найвищу енергію своєї країни. Тисячі експертів із громадянського суспільства, вчені показали все те, чого Україна домоглася від Революції Гідності. І через ці зусилля ви заслужили на схвалення та на повагу всіх країн – членів Європейського союзу. Це надзвичайна ознака довіри».

Одним із нещодавніх виступів у Верховній Раді у 2024 році була промова генсека НАТО Єнса Столтенберга. Примітно, що саме він був першим з іноземних політиків, хто виступив тут у 2019 році, на початку роботи цього скликання українського парламенту.

***

Якщо одну з перших промов із трибуни Верховної Ради 33 роки тому назвали «боягузливою», то теперішні виступи іноземних політиків в українському парламенті є сміливими та рішучими. Мужність та героїзм ЗСУ у протистоянні ворогу, приклад українців додає відважності й іноземцям, які неодноразово заявляли, що надихаються прикладом України.

Українці досить часто і справедливо критикують Верховну Раду та роботу народних депутатів. Проте іноді варто зупинятись і оглядатись назад, аби побачити, де ми були і де ми є тепер. Потрібно дивитись на події, які відбуваються в парламенті, не лише в певний момент політичної кон’юнктури, а спробувати зробити відсторонену оцінку рішень, які він ухвалює. Намагатися зрозуміти, як парламентські процеси в Україні сприймаються іноземцями. Водночас маємо робити це ретроспективно, щоб більш чітко побачити еволюцію українського парламенту.

Пильна увага до подій у Верховній Раді, збільшення кількості візитів іноземних політиків та визнання на різних політичних рівнях – не лише формальність, символізм, красиві теоретичні конструкції чи просто медійна картинка. Це наслідок зміни суб’єктності самої України, нашого парламенту та українського суспільства на міжнародній арені.