Виволокли з ресторану і викинули з країни. Чому застрягла справа «Саакашвілі проти прикордонників»

На початку жовтня 2020 року Державне бюро розслідувань відрапортувало: досудове розслідування справи про видворення експрезидента Грузії та колишнього голови Одеської ОДА Михайла Саакашвілі до Польщі завершене. Правоохоронці розслідували події, що сталися 12 лютого 2018 року. Як з’ясувало слідство, колишні посадовці Держприкордонслужби були причетні до організації та здійснення незаконного затримання Саакашвілі у Києві, позбавлення його права на вільне пересування та примусового доправлення до місця передачі (реадмісії) до Польщі.

На лаві підсудних опинилися тодішні заступник голови Державної прикордонної служби генерал Артур Пімєнов і начальник Центру виконання спеціальних завдань Державної прикордонної служби генерал Владислав Побережник. Їх взявся судити Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Водночас у резонансній справі почалося тупцювання довкола теми державної таємниці, яка проходить у матеріалах кримінальної справи. Це збило з пантелику навіть голову суду, який попросив апеляцію забрати у них цю справу та передати іншій судовій інстанції.

Секретний 19-й том

Як вдалося дізнатися «Главкому», справа про видворення Саакашвілі складається із 19 томів. У середньому кожен налічує близько 250 аркушів. А от останній 19-й має лише 20 аркушів з відомостями, що й становлять державну таємницю. З цього приводу в ухвалі Печерського райсуду Києва, яка визначала обвинуваченим та їхнім захисникам терміни для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, сказано: «для ознайомлення з матеріалами, що містяться у даному томі (19-му – «Главком»), захисники підозрюваних повинні мати допуск до державної таємниці».

Однак із невідомих причин допуск до держтаємниці вони так і не одержали. Це підтвердив прокурор, який заявив клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. До того ж прокурор взагалі поставив під сумнів розгляд справи у Бориспільському міськрайонному суді, оскільки «судді, секретарю судового засідання, захиснику, потерпілому його представнику не наданий допуск до державної таємниці, а в суді відсутній такий режимно-секретний орган».

Київський апеляційний суд завернув справу прикордонників назад до Бориспільського суду. І пояснив: немає жодних доказів, що тамтешньому судді чи учасникам судового провадження відмовлено в наданні відповідних допусків до держтаємниці.

У коментарі «Главкому» представник потерпілого Михайла Саакашвілі, адвокат Вадим Заворотній розповів, що наразі у Бориспільському міськрайонному суді триває вивчення письмових доказів першого тому справи. Наступне засідання заплановано на 24 грудня.

«Що стосується 19-го тому, то це питання зависло в повітрі. Ще на етапі досудового розслідування Державне бюро розслідувань мало б ознайомити учасників процесу з матеріалами цього секретного тому. Однак цього не було зроблено. Ані я, ані мій клієнт (Михайло Саакашвілі – «Главком») не ознайомлювалися з 19-м томом. Тому мені важко оцінити, наскільки там міститься важлива інформація. До слова, щоб отримати відповідні допуски до державної таємниці, необхідно від трьох до шести місяців», – зазначив він.

На думку представника Саакашвілі, суд навряд чи візьме до уваги секретний том. Річ у тім, що всі докази, які збираються під час досудового розслідування, повинні відкриватися сторонам процесу. Враховуючи той факт, що слідство не відкрило всіх доказів, сторона обвинувачення однозначно ставитиме їх під сумнів, переконаний Заворотній.

«Михайло Саакашвілі хоче правди. Дуже важливо, щоб люди, котрі причетні до перевищення службових повноважень, понесли покарання за свої дії», – заявив представник.

Реадмісія законна

Окрім правди, якої справедливо домагається потерпілий експрезидент Грузії, у цій історії й інший аспект. Ще у 2019 році Верховний Суд України визнав законними дії суб’єктів владних повноважень щодо реадмісії Михайла Саакашвілі до Польщі. Тим самим висока Феміда залишила без задоволення касаційну скаргу Саакашвілі до адміністрації Державної прикордонної служби, Державної міграційної служби, Міністерства внутрішніх справ.

Тут варто нагадати, що епопея з «висилкою» експрезидента Грузії фактично була відповіддю тодішньої української влади на чолі з Петром Порошенком на дії самого Саакашвілі. У вересні 2017 року цей політик попри те, що глава держави позбавив його українського громадянства, перетнув польсько-український кордон в оточенні своїх прибічників. Ця подія супроводжувалася протистоянням із прикордонниками і правоохоронцями. Пізніше Мостиський районний суд Львівської області визнав Саакашвілі винним у незаконному перетині кордону України.

Тодішня влада отримала цілком притомні підстави, щоб позбутися «революціонера» і одного з найбільших критиків п’ятого президента України. Єдине – підкачав «ексцес виконавця»: 12 лютого 2018 року десяток людей у камуфляжі вдерлися у київський ресторан «Сулугуні», де перебував Саакашвілі, силоміць схопили його і того ж дня літаком депортували до Польщі.

Є іще доволі неприємний епізод у взаєминах Саакашвілі з тодішньою владою. У 2017 році генпрокуратура звинуватила колишнього голову Одеської ОДА у сприянні учасникам злочинних угруповань, а саме – отриманні грошей від олігарха-втікача Сергія Курченка. За версією правоохоронців, Саакашвілі та керівник київського обласного осередку його партії «Рух нових сил» Северіон Дангадзе буцімто мали повалити конституційний лад і захопити державну владу в Україні.

Розв’язка драматичної історії відбулася у червні 2020 року. Саме тоді прокуратура Києва закрила справу проти Михайла Саакашвілі через відсутність складу кримінального правопорушення. Чи домагатиметься покарання своїх кривдників у цьому випадку експрезидент Грузії?

Віталій Тараненко, «Главком»